Постанова № 22371520, 06.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2012 р. № 2а-944/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлишина Ю.І.,

представника позивача Глодан І.М.,

представник відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст Експрес»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст Експрес»(надалі ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №000005232 від 13.01.2012р., яким збільшено ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»суму грошового зобовязання з ПДВ в розмірі 466219,30 грн., в тому числі 310812,85 грн. за основним платежем та 155406,42 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковий кредит по податку на додану вартість сформовано ним згідно з вимогами та у порядку, визначеному Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (надалі ПК України). Господарські операції з постачальником - ТзОВ «Логістичний парк «Міжнародний»були реальними, товар, отриманий від ТзОВ «Логістичний парк «Міжнародний» використовувався ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»у господарській діяльності, в тому числі для проведення поточних ремонтів та покращення складських та офісних приміщень, які орендуються Товариством для ведення господарської діяльності. Крім того, позивач зазначає, що сума, яка була включена до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, що засвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг) та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту згідно положень ст.198 Податкового Кодексу України.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова до суду заперечення на позовну заяву або заяви про визнання позову не подала.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Додатково пояснив, що згідно з чинним законодавством України на сторону правочину - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником чи його контрагентів вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків. Також, представником позивача наголошено, що відповідно до презумпції правомірності правочину, правочин укладений між сторонами є чинними, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину, і не належить до компетенції податкового органу. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Таким чином, вважає, що відповідач незаконно та безпідставно збільшив суму грошового зобовязання з ПДВ. З урахуванням викладеного, просив позов задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника не подав, а тому суд ухвалив розглядати справу без участі уповноваженого представника відповідача. В судових засіданнях, в яких брав участь представник відповідача, проти позову заперечив з наступних підстав. Перевіркою встановлено, що контрагент позивача ТзОВ «Логістичний парк «Міжнародний»здійснював безтоварні операції, в нього відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, а отже відсутня фінансово-господарська діяльність. Вказане підприємство мало лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Тому угоди, укладені між позивачем та вказаним контрагентом є такими, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а саме - направлені на ухилення від сплати податку на додану вартість, а, відтак, оспорюване податкове повідомлення-рішення є правомірним. У звязку з цим просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ДПІ в Сихівському р-ні м. Львова проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст Експрес»(надалі - Товариство) з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за вересень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Логістичний парк «Міжнародний». За результатами перевірки складено Акт № 5350/23-209/36152228 від 28.12.2011р. (надалі - Акт), в якому зазначено, що ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»порушено ст.228, ст.215 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та п. 198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого за вересень 2011 р. завищено податковий кредит та занижено ПДВ в сумі 310812,85 грн.

На підставі вказаного Акту ДПІ в Сихівському р-ні м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №000005232 від 13.01.2012р., яким збільшено ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»суму грошового зобовязання з ПДВ в розмірі 466219,30 грн., в тому числі 310812,85 грн. за основним платежем та 155406,42 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з висновками Акту Товариством порушено ст.228, ст.215 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та п. 198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі ПК України), в результаті чого за вересень 2011 р. завищено податковий кредит та занижено ПДВ в сумі 310812,85 грн.

На зазначене податкове повідомлення-рішення №000005232 від 13 січня 2012 року позивачем було подано заперечення, однак таке до уваги податковим органом взяте не було.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»та ТзОВ «Логістичний парк «Міжнародний»01.09.2011р. уклали Договір поставки, на виконання якого та згідно з Замовленнями ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» на постачання товару ТзОВ «Логістичний парк «Міжнародний»здійснювало поставки товарно-матеріальних цінностей у вересні 2011 року. Так, ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»отримало від ТзОВ «Логістичний парк «Міжнародний»товар, про що свідчать Акти прийому-передачі товару та отримані видаткові накладні від ТзОВ «Логістичний парк «Міжнародний», а саме: Акт прийому-передачі товару від 06.09.2011р, Видаткова накладна №1 від 06.09.2011р. на загальну суму 518134,56 грн., в тому числі ПДВ 86355,76 грн., Акт прийому-передачі товару від 09.09.2011р., Видаткова накладна №2 від 09.09.2011р. на загальну суму 137230,32 грн., в тому числі ПДВ 22871,72 грн., Акт прийому-передачі товару від 12.09.2011р, Видаткова накладна №3 від 12.09.2011р. на загальну суму 411070,80 грн., в тому числі ПДВ 68511,80 грн., Акт прийому-передачі товару від 15.09.2011р, Видаткова накладна №4 від 15.09.2011р. на загальну суму 302400,00 грн., в тому числі ПДВ 50400,00 грн., Акт прийому-передачі товару від 19.09.2011р, Видаткова накладна №5 від 19.09.2011р. на загальну суму 581760,00 грн., в тому числі ПДВ 96960,00 грн., Акт прийому-передачі товару від 22.09.2011р, Видаткова накладна №6 від 22.09.2011р. на загальну суму 511392,00 грн., в тому числі ПДВ 85232,00 грн., Акт прийому-передачі товару від 23.09.2011р, Видаткова накладна №7 від 23.09.2011р. на загальну суму 140313,84 грн., в тому числі ПДВ 23385,64 грн., Акт прийому-передачі товару від 23.09.2011р, Видаткова накладна №8 від 23.09.2011р. на загальну суму 124 394,58 грн., в тому числі ПДВ 20732,43 грн., Акт прийому-передачі товару від 26.09.2011р, Видаткова накладна №9 від 26.09.2011р. на загальну суму 44989,44 грн., в тому числі ПДВ 7498,24 грн., Акт прийому-передачі товару від 26.09.2011р, Видаткова накладна №10 від 26.09.2011р. на загальну суму 373 650,00 грн., в тому числі ПДВ 62 275,00 грн., Акт прийому-передачі товару від 27.09.2011р, Видаткова накладна №11 від 27.09.2011р. на загальну суму 449 450,00 грн., в тому числі ПДВ 74908,33 грн., Акт прийому-передачі товару від 28.09.2011р, Видаткова накладна №12 від 28.09.2011р. на загальну суму 287447,40 грн., в тому числі ПДВ 47907,90 грн., Акт прийому-передачі товару від 29.09.2011р, Видаткова накладна №13 від 29.09.2011р. на загальну суму 208677,60 грн., в тому числі ПДВ 34779,60 грн.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними вказаним пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Підпунктом 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 вказано, що платник податку зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця (замовника) на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів. При цьому, законодавцем не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником чи його контрагентів вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»сформувало податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформленого договору поставки з ТзОВ «Логістичний парк «Міжнародний»та отриманих від нього видаткових накладних та податкових накладних. Всі первинні документи оформлені у відповідності із вимогами Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства ТзОВ «Логістичний парк «Міжнародний». Висновок ДПІ у Сихівському районі міста Львова в Акті зроблений на підставі того, що за результатами проведення виїзної документальної перевірки ТзОВ «Логістичний парк «Міжнародний»встановлено завищення податкових зобовязань з податку на додану вартість та завищення податкового кредиту за рахунок проведення, як припускає податковий орган, нікчемних операцій щодо придбання ТзОВ «Логістичний парк «Міжнародний»товарів в ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд»та ТзОВ «Харопторг Ексім-ЛТД», які фактично не відбувались, то відповідно як зазначає податковий орган і господарські операції з продажу даних товарів покупцям ( ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес») у відповідний звітний період фактично не відбувались. Однак, це не є передбаченими законодавством підставами для позбавлення ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»права на віднесення сплачених сум за товар до витрат та податкового кредиту у разі, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту. Крім того, вказана обставина сама по собі не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій.

Щодо твердження відповідача про те, що ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»не придбавав товар у ТзОВ «Логістичний парк «Міжнародний»та те, що укладений між ними Договір поставки від 01.09.2011р. не був спрямований на настання реальних правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, є таким, що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст.216, ст.228 ЦК України є нікчемним, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є чинними, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину, і не належить до компетенції податкового органу. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Таким чином, отриманий від ТзОВ «Логістичний парк «Міжнародний» товар був використаний в господарській діяльності ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес», в тому числі для проведення поточних ремонтів та покращення складських та офісних приміщень, які орендуються Товариством для ведення господарської діяльності. Більше того, ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»представило суду Листи-згоди Орендодавців на проведення поточних ремонтів та покращень складських та офісних орендованих приміщень, а також накладні на переміщення придбаних товарів на операційні відділення ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»для подальшого використання даних товарів у господарській діяльності операційних відділень Товариства. Окрім цього, позивачем представлено суду службові записки (звіти) начальників операційних відділень ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес», на які було переміщено придбані у ТзОВ «Логістиний парк «Міжнародний» товари про використання ними товарів у відповідному звітному періоді. При цьому, суд зазначає, що накладні на переміщення товарів, службові записки (звіти) начальників операційних відділень Товариства є додатковими доказами здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що зроблені відповідачем висновки про безпідставне формування ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»податкового кредиту, нікчемності укладеної ним угоди не відповідають дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, які би спростували придбання ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»товарів у ТзОВ «Логістичний парк «Міжнародний»і, які б свідчили про укладання ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес»угод з метою ухилення від сплати податків.

Суд також бере до уваги покази генерального директора позивача - ОСОБА_4, допитаного в судовому засіданні в якості свідка, згідно з якими товар від ТзОВ «Логістичний парк «Міжнародний»фактично поставлявся на користь ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес», претензій щодо якості, кількості та передачі товару з боку позивача як покупця не було, товар повністю оплачений та претензій щодо виконання умов договору в сторін немає. Вказаний товар використовувався в подальшій господарській діяльності позивача.

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обовязок щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобовязань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії»від 22.01.2009р. ( заява №3991/03).

З огляду на наведене вище, податкове повідомлення рішення від 13 січня 2012 року №000005232 є протиправним, а позов підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України судовий збір у розмірі 2 146 грн. 00 коп. слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова №000005232 від 13 січня 2012 року.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Міст Експрес»судові витрати у розмірі 2146 грн. 00 коп. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 березня 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.