Постанова № 22371296, 07.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2012 р. м. Львів№ 2а-13548/11/1370

12 год.33 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представників позивача Станасюка В.З., Піхоцького В.В., представника відповідача Карпина Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Концерн-Електрон»до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Концерн-Електрон»(далі ПАТ «Концерн-Електрон») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі ДПІ у Залізничному районі м Львова) з позовними вимогами: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2011 року № 0000812304 та від 08.09.2011 № 0002482302/294824.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право позивача на податковий кредит під час проведення перевірки підтверджується усіма необхідними первинними документами, на підтвердження договірних відносин з ПП «Західбудсервіс». Всі операції з контрагентом є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Таким чином, вважає, що відповідач прийшов до неправомірних висновків щодо порушення порядку формування ПАТ «Концерн-Електрон»податкового кредиту, який передбачає єдиною підставою для формування податкового кредиту - наявність податкових накладних, складених у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, позивач зазначає, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова проводились перевірки ПАТ «Концерн-Електрон»щодо відшкодування податку на додану вартість за періоди 2010 року, за результатами яких не було встановлено укладення субєктом господарювання нікчемних правочинів. Відтак оскаржувані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню. Представники позивача позовні вимоги підтримують, просять суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях № 9/10-008 від 04.01.2012 року, поданих представником відповідача в судовому засіданні 04.01.2012 року, де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність здійснення операцій з контрагентом ПП «Західбудсервіс», не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничих, складських приміщень, відтак позивачем занижено податок на прибуток у сумі 57437,75 грн. та податок на додану вартість в сумі 139185 грн. Стосовно податкового кредиту, наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ПП «Західбудсервіс».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Концерн Електрон»зареєстроване 03.07.1996 року, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 11814619 від 18.11.2011 року.

У період з 08.08.2011 року по 12.08.2011 року державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Концерн Електрон», про що складено акт № 2210/23-2/13801109 від 19.08.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань здійснення господарських відносин з ПП «Львів-металбуд», ПП «Львів проектбуд реставрація», ТзОВ «Промелектромонтаж», ПП «Західбудсервіс», ПП «Перфектбуд», ПП «Спец постач сервіс», ПП «Гравітон Інвест», ПП «Наша справа Плюс»за період з 01.01.2009 року по 01.07.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 57437,75 грн., а також вимог п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.4.1. п. 7.4., п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 139185 грн.

Зокрема, на підставі акту перевірки 08.09.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р»№ 0002482302/29482, яким відповідно до вимог п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 71797,19 грн., у тому числі основний платіж 57437,75 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 14359,44 грн.

Відповідачем 08.09.2011 року на підставі вищевказаного акта перевірки № 2210/23-2/13801109 від 19.08.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р»№ 0000812304, яким відповідно до вимог п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.4.1. п. 7.4., п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 173981,25 грн., у тому числі основний платіж 139185 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 34796,25 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ПАТ «Концерн-Електрон»скеровувало скаргу від 21.09.2011 року до ДПА у Львівській області. За результатами розгляду даної скарги, ДПА у Львівській області прийняла рішення № 29713/10/25-005/2414 від 09.11.2011 року, яким оскаржувані повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Позивач не погоджуючись з висновками посадових осіб державної податкової служби та з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями, оскаржив останні в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був вище згаданий Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) № 168/97-ВР.

Пункт 1.7 ст.1 даного Закону зазначає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Між ПАТ «Концерн-Електрон»(замовник) та ПП «Західбудсервіс»(виконаець) було укладено ряд договорів підряду про надання послуг по виконанню робіт № 777/021 - 53/2008 від 01.10.2008 р, № 15/2009 Юр-Д1 від 18.02.2009 р, № 27/2009 ЮР-Д1 від 22.04.2009 р,№ 31 від 18.05.2009 р., № 38/2009 ЮР-Д1 від 17.06.2009 р., № 41/2009 Юр-Д1 від 03.07.2009 р., № 46/2009 Юр-Д1 від 20.07.2009 р., № 52/2009 Юр-Д1 від 09.09.2009 р., № 56/2009 Юр-Д1 від 05.10.2009 р., 23/2010 Юр-Д1 від 22.02.2010 р., № 33/2010 Юр-Д1 від 26.03.2010 р., № 36/2010 Юр-Д1 від 30.04.2010 р., № 61/2010 Юр-Д1 від 08.07.2010 р.

Про виконання ПП "Західбудсервіс" будівельних та ремонтних робіт приміщень ПАТ «Концерн Електрон», в повному обсязі, підверджуються відповідними актами виконаних робіт (наявні в матеріалах справи).

Оплата виконання робіт підтверджується податковими накладними від 11.02.2009 року № 1; 12.02.2009 року № 2; 10.06.2009 року № 17; 19.02.2009 року № 3; 01.06.2009 року № 15; 24.04.2009 року № 6; 14.05.2009 року № 10; 21.05.2009 року № 12; 21.062009 року № 18; 28.05.2009 року № 14; 01.06.2009 року №16; 17.06.2009 року № 19; 10.07.2009 року № 30; 06.07.2009 року № 29; 17.11.2009 року № 57; 21.07.2009 року № 32, 03.08.2009 року № 33; 27.08.2009 року № 34; 08.09.2009 року № 35; 10.09.2009 року № 38; 02.10.2009 року № 45; 06.10.2009 року № 45, 09.11.2009 року № 55; 23.02.2010 року № 3; 16.04.2010 року № 12. 30.03.2010 року № 11; 12.04.2010 року № 14; 29.04.2010 року № 15; 05.05.2010 року № 16; 01.06.2010 року № 19; 03.08.2010 року № 31; 16.08.2010 року № 33; 24.09.2010 року № 38. В матеріалах справи наявний реєстр отриманих та виданих податкових накладних. Претензій до виконання підрядних робіт з боку ПАТ "Концерн-Електрон" до ПП "Західбудсервіс" не має.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Перелічені вище первинні документи були надані відповідачеві при проведені перевірки, даний факт відображений в акті перевірки від 19.08.2011 року (а.с.185-190, 198-199).

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, суд вважає, що законодавцем чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1. статті 5 цього ж Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

ДПІ у Залізничну районі м. Львова, проводячи перевірку ПАТ "Концерн-Електрон" щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за відповідні періоди 2010 року, чітко вказувало у своїх довідках на те, що за результатами перевірки не встановлено укладення суб'єктом господарювання (тобто ПАТ "Концерн-Електрон") нікчемних (недійсних) правочинів. (а.с. 8-29).

Актом перевірки № 2210/23-2/13801109 від 19.08.2011 року (а.с. 199-200) та оглянутою в засіданні суду довідкою № 2214/23-4/13801109 від 19.08.2011 р. встановлено, що за результатами розгляду податкової декларації з ПДВ ВАТ "Концерн-Електрон" про бюджетне відшкодування впродовж 2010-2011 років ДПІ проводила зустрічні перевірки по основних постачальниках, в тому числі ПП «Західбудсервіс». В ході проведення перевірок ПАТ ''Концерн-Електрон" правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ скеровувались запити на проведення зустрічних перевірок по основних постачальниках в тому числі ПП «Західбудсервіс», отримувались довідки зустрічних перевірок ПП «Західбудсервіс»згідно яких підтверджувались розрахунки із ПАТ «Концерн-Електрон»та надавались відповідні підтверджуючі документи (податкові накладні, банківські виписки, платіжні доручення, ліцензія) за відповідний період.

Таким чином, ДПІ у Залізничному районі м. Львова неодноразово підтверджувала законність взаєморозрахунків між ПАТ «Концерн-Електрон»та ПП «Західбудсервіс», а також підтверджувала суми бюджетного відшкодування сум ПДВ, в тому числі по операціях за договорами підряду з ПП «Західбудсервіс».

Стосовно твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентом ПП «Західбудсервіс», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 р. № 9) розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), (п. 7 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Пункт 18 вищезгаданої Постанови тлумачить, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо .

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ПАТ «Концерн-Електрон»та ПП «Західбудсервіс», ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 17.05.2011р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Відповідачем на вимогу суду не було надано доказів порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ПП «Західбудсервіс», та не надано жодного судового рішення, яке б підтвердило чи спростувало факт фіктивності договірних взаємовідносин сторін по справі з ПП «Західбудсервіс». Однак наявні докази (перелічені вище), які ще раз підтверджують реальність операцій за наслідками правочинів укладених між позивачем та контрагентом ПП «Західбудсервіс». Натомість відповідач вказує, що кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, порушено 11.02.2011 p. СВ СУ ГУМУСУ у Львівській області лише відносно директора ПП "Львів-металбуд" ОСОБА_4, а за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України по факту ухилення від сплати податків щодо службових осіб ПП «Перфектбуд».

Посилання відповідача в акті перевірки від 19.08.2011 року № 2210/23-2/13801109 на те, що перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства взято фактично з акту від 11.04.2011 року № 827/15-2/31442493, без урахуванням обставин його складення. На спростування зауваження відповідача позивачем надано копії договорів оренди від 01.11.2008 року № 63/2008 Юр-Д1 та 01.03.201 року № 17/2010 Юр-Д1. Предмет яких полягав у наданні ВАТ «Концерн-Електрон»(орендодавцем) ПП «Західбудсервіс»(орендарю) офісні та підсобні приміщення.

Щодо твердження відповідача про те, що ПП «Західбудсервіс»не встановлено місцезнаходження за юридичною адресою, суд зазначає наступне: ПП «Західбудсервіс»змінило своє місцезнаходження на 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. Шухевича, 78 лише 28.01.2011р, про що свідчить копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 30). До того часу місцезнаходженням ПП «Західбудсервіс»було м. Львів, вул. Кульпарківська, 170/48. (а.с. 31).

Акт відсутності ПП «Західбудсервіс»за юридичною адресою 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. Шухевича, 78, було складено лише 11.04.2011 p., тобто уже після спливу значного часу з моменту, як ПАТ «Концерн-Електрон»та ПП «Західбудсервіс»завершили виконання робіт за усіма укладеними між ними договорами підряду, тобто ще в липні 2010 року, даний факт сторонами не заперечувався.Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), суд приходить до переконання, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобовязання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд приходить до переконання, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобовязання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені субєктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Таким чином, з огляду на докази, що містяться у матеріалах справи, правочини між позивачем та ПП «Західбудсервіс»не можуть вважатися нікчемними (недійсними) з огляду на наявність належним чином оформлених документів на його укладення та виконання обома сторонами. В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача чи його контрагентом, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Відтак, правочин, укладений позивачем не єнікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставину підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятих податкових повідомлень-рішень суду не надано.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірних податкових повідомлень рішень недоведена, не надано суду жодних доказів, які б спростовували вимоги позивача, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167, КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.09.2011 року № 0000812304.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.09.2011 року № 0002482302/294824.

Стягнути з державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства «Концерн-Електрон»(м. Львів, вул. Стороженка, 32; ідентифікаційний код 13801109) 2146,00 (дві тисячі сто сорок шість) грн. сплаченого судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 березня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.