Постанова № 22371163, 07.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2012 р. № 2а-10069/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Карпяк О.О.

судді Гавдика З.В.

судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Кавка Н.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Корець І.В.

від відповідача Ортинська Н.М.

від третіх осіб не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Оланта"

до Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , в с т а н о в и в :

13.09.2011 року на адресу Львівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта»до ДПІ в Сихівському районі м. Львова про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень від 01.09.2011 року №0002262321 та №0002252321.

Ухвалою від 15.09.2011 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача про відсутність поставки товару спростовуються поданими первинними документами, відтак висновки про заниження ними валового доходу, податку на прибуток та податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам. Зазначає, що на момент проведення перевірки податковому органу був предявлений акт про перевірку позивача за той же період (акт №49/23-7/30650355 від 04.04.2011 року), за наслідками якої порушень податкового чи іншого законодавства по господарських операціях ТОВ «Оланта» з ПП «Версант»та ПП «Бізнесгруп», про які йдеться у акті від 22.08.2011 року, не встановлено, а натомість підтверджено правильність нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях з цими контрагентами. Зазначає, що законодавство України не передбачає перевірку контрагента на предмет наявності робочої сили чи складських приміщень ,а інші документи, що підтверджують діяльність контрагента були позивачем подані при підписанні договору. Вказує, що на виконання вимог ст..187 та 201 ПК України вкладено податкові накладні, внесено їх до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а також до розшифровки податкових зобовязань в розрізі контрагентів та декларації з податку на додану вартість за вказані вище періоди (липень серпень 2010 року). Тобто, поставки товару були здійснені, відповідні кошти покупцями були сплачені, дані господарські операції були відповідним чином оформлені, податок на додану вартість задекларований та сплачений у визначені законом строки, у підтвердження чого подані докази. Тому вважають, що податковий орган дійшов до помилкового висновку про порушення ТОВ «Оланта»ч.1 ст.187 ПК України, а відтак і помилково та протиправно визначив суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 309319 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 154660 грн.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов (том 1 а.с.218-222) та обґрунтовується тим, що перевіркою встановлено відсутність факту поставки товару ПП «Версант»та ПП «Бізнесгруп», проте задекларована ТОВ «Оланта»в рядку 1 кол. Б Декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року сума податкового зобовязання в розмірі 309319 грн. по операціях з поставки товару вказаним контрагентам не підлягає зменшенню, оскільки операція з отримання попередньої оплати від підприємств збільшує податкові зобовязання підприємства з ПДВ на дату зарахування коштів від покупця на банківський рахунок підприємства у 2010 році всього в сумі 309319 грн. Тому відповідач вважає, що позивачем в порушення п.1.4, 3.1.1., 4.2 Закону України «Про податок на додану вартість»за рахунок не включення до бази оподаткування податком на додану вартість операцій з безоплатної передачі товару невстановленим юридичним особам, занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 20.06.2011 року в сумі 309319 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Треті особи в судове засідання не зявились, причин неявки не повідомили.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 07 березня 2012 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

На підставі направлення від 09.08.2011 року №663, працівниками ДПІ в Сихівському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Оланта»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово господарських розрахунків з ПП «Версант», ПП «Сервіс Доріг», ПП «Інформаійно консалтингова агенція «Інтелект»», ПП «Трансзахідком», ПП «Сокран Плюс», ПП «Оптіма Інформ», ПП «Бізнесгруп», ПП «Західбізнесстандарт», ПП «Західзбутторгівля», ПП «Галекспортторг», ПП «Вестінком», ПП «Нео Інвест Груп»,ПП «Фірма Арміда», ПП «Торггрупбізнес», ПП «Ліміт Інвест Груп», ТзОВ «Лемберг Техно Груп», ТОВ «Стартпромгруп»за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 22.08.2011 року №3123/23-209/30650355 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, встановлено порушення порядку ведення податкового обліку ТОВ «Оланта», а саме:

-п.1.23,1.31 ст.1, п.4.1.1.,п.4.1 ст.4, п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток за період, який перевірявся всього в сумі 386648 грн., в тому числі за третій квартал 2010 року в сумі 386648 грн.;

-п.1.4 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»за рахунок не включення до бази оподаткування податком на додану вартість операцій з безоплатної передачі товару невстановленим юридичним чи фізичним особам, встановлено завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податного кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації по податку на додану вартість) на суму 309319 грн. в тому числі : за липень 2010 року на суму 178040 грн., серпень 130979 грн. та занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року на загальну суму 309319 грн., в тому числі за листопад 2010 року 309319 грн.

На підставі акта перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення рішення від 01.09.2011 року:

-№0002262321, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 463979 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 309319 грн. та за штрафними санкціями в сумі 154660 грн.;

-№0002252321, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 579972 грн., в тому числі за основним платежем 386648 грн., за штрафними санкціями 193324 грн.

Як вбачається з акта перевірки, такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що контрагент позивача ПП «Версант»не міг фактично здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу, відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Такі висновки обґрунтовують даними акту невиїзної документальної перевірки ПП «Версант»від 21.09.2010 року №4336/23-4/36828580, складеного ДПІ в Франківському районі м. Львова. Вказаною перевіркою також встановлено порушення ПП «Версант»ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст. 215, п.1 ст.216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Версант»з постачальниками та покупцями; відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4,7 Закону України «Про податок на додану вартість». Враховуючи наведене, податковий орган вважає, що усі операції купівлі продажу за ПП «Версант»не спричинили реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодо набувача. Для здійснення господарської діяльності ПП «Версант»не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларацій з податку на прибуток за 2009 2010 роки та дані додатку К1 до декларації з податку на прибуток за 2010 рік, який поданий з нульовими показниками; згідно поданого до ДПІ в Франківському районі м. Львова податкового розрахунку ф.1-ДФ за 2 квартал 2010 року загальна чисельність працюючих у ПП «Версант»становить 1 людина. Крім того, податковим органом враховано дані акта невиїзної документальної перевірки ПП «Бізнесгруп»від 21.09.2010 року №4326/23-4/36828601, проведеної ДПІ в Франківському районі м. Львова, якою встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Бізнесгруп»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу. Вказаною перевіркою встановлено порушення ПП «Бізнесгруп»ч.2 ст.228, 216 ЦК України, пп.3.1.1. ст..3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 т.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми податку на додану вартість в розмірі 2123807 грн., віднесена до складу податкового кредиту в розмірі 2128836 грн. віднесена до складу податкових зобовязань підлягає коригуванню в частині визнання відсутності обєкта оподаткування, в наслідок чого завищено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5029 грн. Крім того, податковий орган вказує на те, що по вказаних контрагентах у ЄДРПОУ внесені записи про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами і доповненнями, безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами і доповненнями, продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до п.4.1.1. п.4.1. ст..4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами і доповненнями, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.11.3.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами і доповненнями, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами і доповненнями, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до п.3.1.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами і доповненнями, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами і доповненнями, У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

01.06.2010 року між позивачем (постачальник) та ПП «Версант»укладено договір постачання №700175, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити підібрану покупцем продукцію (товари) в кількості, асортименті, за цінами та на суму, що зазначені в товарно транспортних накладних постачальника, які є невідємною частиною даного договору. Відповідно до п.2.3 вказаного договору, продукція поставляється транспортом покупця або постачальника (за згодою сторін) на протязі наступного дня після дати замовлення.

Відповідно до п.2.4 вказаного договору, сторонами узгоджено, що покупець приймає продукцію по кількості та якості, користуючись вимогами П-6 та П-7 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо технічного призначення і товарів народного споживання».

Позивачем надано копії товарно транспортних накладних (далі ТТН, том1 а.с.174-177). Як вбачається з вказаних товарно транспортних накладних, позивач поставляв ПП «Версант»згідно ТТН від 02.08.2010 року №17787: «курячі четвертинки, філе оселедця 6-10, риба оселедець 300+ с/м норвег.»вартістю 140170 грн. (в тому числі ПДВ23361,67 грн.), ТТН від 03.08.2010 року №19898: «філе пангасіуса 2*5»вартістю 18812,50 грн. (в тому числі ПДВ 26468,75 грн.), ТТН від 13.08.2010 року №20724: «кури бройл. тушка 1 кат»вартістю 161017,50 грн. (в тому числі ПДВ 26836,25 грн.).

Згідно поданого реєстру виданих та отриманих податкових накладних, позивачем відображено видані податкові накладні ПП «Версант»від 02.08.2010 року №17787 (ПДВ 23361,67 грн.), від 03.08.2010 року №19898 (ПДВ 26468,75 грн.), від 13.08.2010 року №20724 (ПДВ 26836,25 грн.).

05.06.2010 року між позивачем (постачальник) та ПП «Бізнесгруп» (покупець) укладено договір постачання №104729, відповідно до якого постачальник зобовязується поставити підібрану покупцем продукцію (товари) в кількості, асортименті, за цінами та на суму, що зазначені в товарно транспортних накладних постачальника, які є невідємною частиною даного договору. Відповідно до п.2.3 вказаного договору, продукція поставляється транспортом покупця або постачальника (за згодою сторін) на протязі наступного дня після дати замовлення.

Відповідно до п.2.4 вказаного договору, сторонами узгоджено, що покупець приймає продукцію по кількості та якості, користуючись вимогами П-6 та П-7 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо технічного призначення і товарів народного споживання».

Позивачем надано копії товарно транспортних накладних (том1 а.с.180-202). Як вбачається з вказаних товарно транспортних накладних, позивач поставляв ПП «Бізнесгруп» куряче філе, «крабові палички», рибу в асортименті (оселедець, скумбрія, форель, путасу, мойва, салака, хек, нототенія, масляна тощо), окіст курячий, горошок та кукурудза консервовані.

Згідно поданого реєстру виданих та отриманих податкових накладних, позивачем відображено видані податкові накладні ПП «Бізнесгруп»від 09.08.2010 року №20407 (ПДВ 18228,01 грн.), від 10.08.2010 року №20540 (ПДВ 23313,33 грн.), від 02.08.2010 року №19787 (ПДВ 17315 грн.), від 04.08.2010 року №20111 (ПДВ 13533,33 грн.), від 06.08.2010 року №20323 (ПДВ 21464,34 грн.), від 12.08.2010 рок у№20818 (ПДВ 16418,56 грн.), від 13.08.2010 року №20930 (ПДВ 20706,74 грн.).

Позивачем подано карточки товару по складу на підтвердження реальності вказаних операцій (том 2 а.с.3 13).

На підтвердження оплати за вказані товари (в тому числі ПДВ) від контрагентів ПП «Бізнесгруп»та ПП «Версант»позивач надав виписки банку (том 1 а.с.172, 173).

Закупівля позивачем реалізованого контрагентам товарів здійснювалась у Черкаської філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт», (том 1 а.с.151- 169) ПП «Євро Транс Захід», ТзОВ «Мурена», ТОВ «МКМ.», ТОВ «Егерзунд Україна», філії в м. Івано Франківськ ТОВ «Вічунай Україна», ТОВ «Еко сервіс»та інших, що підтверджується наявними в матеріалах справи копій видаткових накладних, товарно транспортних накладних, вантажно митних декларацій, копії виписок банку (том 1 а.с.125-128).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АЄ №473333, до видів діяльності ТзОВ «Оланта»відносяться: виробництво харчових продуктів, не віднесених до інших групувань, виробництво рибних продуктів, інші види оптової торгівлі.

Як вбачається з довідки з ЄДРПОУ (том 2 а.с.13-17), до видів діяльності ПП «Бізнесгруп»відноситься посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, надання інших комерційних послуг.

Як вбачається з довідки з ЄДРПОУ (том 2 а.с.18-22), до видів діяльності ПП «Версант» віднесено посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту інші.

Так, відповідно до п.2 Постанови Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" (далі Інструкція П-7), виробник (відправник) зобовязаний забезпечити чітке і правильне оформлення документів, що підтверджують якість продукції і її комплектність (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість тощо), відвантажувальних і розрахункових документах, відповідність вказаних у них даних про якість і комплектність продукції фактичній якості та її комплектності; своєчасне направлення документів, що підтверджують якість і комплектність продукції, покупцю. Ці документи надсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено основними чи особливими умовами договору поставки, іншими зобовязаннями для сторін правилами чи договором.

Як вбачається з інструкції П-7, зокрема з п.29, за результатами прийому продукції по якості і комплектності за участю представників, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Такий акт повинен бути складений в день закінчення прийому товару по якості і комплектності та в ньому вказується: найменування отримувача, його адрес, номер, дата акта, місце приймання товару, час початку і закінчення прийому товару, причини затримки поставки товару, якщо такі мали місце, прізвища та ініціали людей, які приймали участь у прийманні товару та складенні акту, ії посади, дата і номер документа на підтвердження повноважень представника на участь в перевірці продукції, найменування та адреса виробника і постачальника, дата і номер телефонограми чи телеграми про виклик представника виробника (відправника) чи відмітка про те, що виклик виробника основними і особливими умовами поставки не передбачений, номер і дата договору на поставку продукції, рахунки фактури, транспортної накладної (коносамента) і документа, що підтверджує якість продукції, дата поставки товару та час поставки продукції на склад отримувача, умови зберігання продукції на складі отримувача до складення акта; стан упаковки, кількість продукції, дані про опломбування товару, кількість (вага) повне найменування продукції, що фактично оглядається, недоліки продукції, номера стандартів, технічних умов, зразків (еталонів) по яких проводиться перевірка якості продукції, та інші дані. Акт підписується всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. До акта додаються документи виробника (відправника) на підтвердження якості та комплектності продукції, транспортні документи (накладна, коносамент), документ на підтвердження повноважень представника, що здійснював приймання товару, акт відбору зразків (проб) і висновок по результатам аналізу.

Відповідно до Постанови Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 № П-6 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" (далі Інструкція П-6), приймання продукції, що поставляється без тари, у відкритій тарі а також приймання по вазі брутто і кількості місць продукції, що поставляється в тарі, здійснюється: на складі отримувача при доставці продукції постачальником. Приймання продукції по кількості проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку фактурі, специфікації, опису, тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів чи деяких із них не перериває приймання товару. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, яких документів немає. В акті приймання повинно бути вказано кількість продукції що постачається окремо у кожному вагоні, контейнері чи автофургоні. Кількість продукції при прийманні повинно вказуватись у тих же одиницях виміру ,які вказані у супровідних документах.

Відповідно до п.11 Наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі Правила перевезення), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Як вказано у товарно транспортних накладних, що надав позивач у підтвердження транспортування товарів, їх форма ф.1-ТН затверджена наказом Мінтрансу від 29.12.1995 року №488/346.

Так, згідно Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та ввести їх у дію з 1 січня 1996 року, зокрема "Товарно-транспортна накладна", ф. N 1-ТН. Згідно вказаного наказу, товарно транспортна накладна повинна містити такі дані, як автомобіль (марка, державний номерний знак), автопідприємство, водій (прізвище, імя та по батькові), вид перевезень, замовник, пункт навантаження, пункт розвантаження, маршрут, інші та повинен містити підпис таксувальника. Однак з поданих позивачем товарно транспортних накладних вбачається, що такі складені без додержання вимог Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 та не містять вищенаведеної інформації. Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно вказаних товарно транспортних накладних, продукція відвантажувалась з складу позивача м. Львів, вул.Тернопільська,42 та відвантажувалась ПП «Версант»за адресою м. Львів, вул. В.Великого 85/79 та ПП «Бізнесгруп»за адресою м. Львів, вул. В.Великого 19/26 ,що є квартирами у житлових будинках (згідно акта №212/23-4 від 15.04.2010 року том 2 а.с.30). Однак позивач та треті особи не змогли пояснити умови зберігання значних кількостей морожених продуктів (риби, курей), що придбані у ТзОВ «Оланта»у квартирах житлових будинків, належна якість яких передбачає спеціальні умови зберігання та потребує наявності холодильного обладнання.

Таким чином, відповідно до умов п.2.4 договорів, для підтвердження реальності здійснених операцій між позивачем як продавцем та контрагентами ПП «Версант»та ПП «Бізнесгруп»обовязковим є складення таких первинних документів як товаро транспортні накладні, акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акт приймання передачі товару.

Однак, на пропозицію суду позивач не надав усіх первинних документів, а подані товарно транспортні накладні складені без додержання форми, затвердженої Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 та без зазначення обовязкових реквізитів, відтак суд розглядав спір за наявними у справі доказами.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Згідно пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не враховується подані позивачем товарно транспортні накладні, як докази транспортування товарів контрагентам, оскільки такі складені без додержання вимог Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 та не містять усіх необхідних даних та реквізитів, зазначення яких вимагається у товарно транспортних накладних, відтак не є належними та допустимими доказами. Також судом не беруться до уваги нотаріально посвідчені заяви керівників контрагентів, оскільки не містять жодної інформації у підтвердження транспортування товарів чи їх зберігання, вартості, та оскільки не є документами первинного обліку, що слугують підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку підприємств.

Також суд враховує ту обставину, що позивачем не надано доказів оформлення первинних документів відповідно до умов п.2.4 договорів, оскільки згідно вказаного пункту договору для підтвердження реальності здійснених операцій між позивачем як продавцем та контрагентами ПП «Версант»та ПП «Бізнесгруп»обовязковим є складення таких первинних документів як товаро транспортні накладні, акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акт приймання передачі товару.

Позивачем не було надано суду усіх первинних документів, які б свідчили про транспортування товару від позивача до контрагентів ПП «Бізнесгруп»та ПП «Версант». Позивач також не надав доказів наявності у нього складських приміщень для зберігання продуктів харчування, що вказані у товарно транспортних накладних з урахуванням того, що поставлялись продукти заморожені, що потребує спеціального зберігання та транспортування.

Судом не враховуються обґрунтування позивач позовних вимог п. 86.9. ст. 86 ПК України, який встановлю, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, оскільки на думку суду підстави призначення перевірки відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність повинно стосуватись лише щодо позивача (його посадових чи службових осіб), а не його контрагентів.

Судом враховуються заперечення відповідача про те, що здійснення поставки товарів на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а тому відсутність документів на перевезення може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Враховуючи те, що на підтвердження реальності операцій з продажу морожених продуктів (риби та курей) позивачем надано такі первинні документи як договір, товарно транспортні накладні, податкові накладні, враховуючи вимоги вищенаведених нормативних актів суд вважає такі документи не достатніми для підтвердження реальності операцій.

Докази, надані позивачем, не підтвердили підставність позовних вимог. Позивач не надав доказів реальності здійснення операцій з контрагентами ПП «Бізнесгруп»та ПП «Версант», не спростував висновків податкового органу, наведених в акті перевірки.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Враховуючи вищенаведене, позивачем належними та допустимим доказами не спростовано висновків податкового органу про заниження ТзОВ «Оланта» податку на прибуток за третій квартал 2010 року в сумі 386648 грн. та заниження податку на додану вартість за листопад 2010 року 309319 грн.

Таким чином, суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що правових підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень від 01.09.2011 року №0002262321 та №0002252321 - немає.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

Суддя Гавдик З.В.

Суддя Мартинюк В.Я.