Постанова № 22371155, 15.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2012 р. № 2а-14396/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карпяк О.О.

при секретарі судового засідання Голуб О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача Чорній О.Б.

від відповідача Оленюк Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

ПАТ "Західенерго"

до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Львові

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «Західенерго»звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої держаної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення від 16.12.2011 року №0000680802/25052.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийняте на підставі акта перевірки без будь якого законного обґрунтування нормами матеріального права; працівниками відповідача було неповно зясовано усі суттєві обставини та не була дана належна правова оцінка у частині відшкодування податкового кредиту з ПДВ. В обґрунтування правомірності наведених доводів просять звернути увагу на те, що відповідачем не в повній мірі досліджено законодавчі норми у частині застосування товарно транспортних накладних, оскільки позивач взагалі не зобовязаний заповнювати та мати в наявності товарно транспортні накладні, а посилання відповідача на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом МТ України від 14.10.1997 року №363 є безпідставними, оскільки вони застосовуються до випадків, коли перевезення здійснюються саме на умовах договорів пр. надання перевізниками послуг з перевезення вантажів, що належать на праві власності не перевізнику ,а іншим особам. Тому вважає, що наявність чи відсутність товарно транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезення автомобільним транспортом, які не повязані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій; відсутність саме товарно транспортних накладних не позбавляє права покупця включити понесені ним витрати з придбання товарів до складу валових витрат та віднести до податкового кредиту відповідні суми ПДВ. Вказують про те, що посилання відповідача на спільний наказ МТ та МС України від 29.12.1995 року №488/346 є безпідставним, оскільки вищезазначений наказ в порушення Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 03.10.92 р. №493/92 не зареєстрований в МЮ України та не є обовязковим для застосування. Вказують, що податковим органом при проведенні перевірки не враховано, що господарські операції між ними та контрагентом ТОВ «Маст Опт»фактично здійснювались та підтверджуються оформленими належним чином документами. Зазначає, що враховуючи характер здійснюваних між сторонами операцій поставки товару виконання такого договору не вимагало від продавця спеціального технічного обладнання та/або наявності основних фондів, адже умови про безпосереднє виробництво ТОВ «Маст Опт»зазначеного товару укладений між ПАТ «Західенерго»та ТОВ «Маст Опт»договір не містить. Тому вважає, що контрагент міг здійснювати посередницьку діяльність з придбання та подальшого продажу зазначеного товару без його виробництва та зберігання на власних складських приміщеннях, що не заборонено правилами господарської діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові, просить позов задоволити.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов від 18.01.2012 року №10-010 та додаткових поясненнях, обґрунтовується тим,що у контрагента позивача ТОВ «Маст - Опт»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, технічний персонал, виробничі потужності, власні складські, торговельні, виробничі та інші приміщення згідно ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст..228 ЦК України угоди з контрагентами за квітень 2011 року мають ознаки нікчемності. Намір одержати дохід лише за рахунок відшкодування ПДВ без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету. Позивачем до перевірки не надано підтверджуючих документів про здійснення операції з контрагентом ТОВ «Маст Опт», зокрема товарно транспортних накладних, залізничних накладних, акті в приймання передачі товару, які б підтверджували фактичне отримання товару та їх оприбуткування на складі ПАТ «Західенерго». Зазначають, що слідчим відділом ПМ ДПА у Львівській області порушено кримінальну справу відносно гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які створили фіктивні підприємства, в тому числі ТОВ «Маст Опт», подано копії письмових пояснень ОСОБА_6 директора ТОВ «Маст Опт»про те, що підприємство ТОВ «Маст Опт»йому не відоме і його керівником він не являється, паспорта він ніколи не втрачав, доручень від свого імені не надавав. Про такі пояснення їм стало відомо з службового допису, копію якого долучено до справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила ,просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 19 березня 2012 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

На підставі наказу №379 від 10.11.2011 року та направлення №352/08-2 від 11.11.2011 року, працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Західенерго»з питань правомірності формування податкового кредиту по ПДВ при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Маст Опт»за квітень 2011 року, ТОВ «Укртехпоставка»та ПВКП «ЕДС»за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 01.12.2011 року №1550/08-02/23269555 (далі акт перевірки).

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення рішення від 16.12.2011 року №0000680802, яким збільшено позивачу суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 20710 грн. ,в тому числі 16568 грн. за основним платежем та 4142 грн. за штрафними санкціями.

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем п.14.1.185, 14.1.191, 185.1, 188.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6, 201.1., 201.4, 201.7, 201.10 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 114712,5 грн. у серпні 2011 року та на суму 16568 грн. в квітні 2011 року.

Як зазначено в акті перевірки, такі висновки податкового органу обґрунтовуються тим, що ПАТ «Західенерго» не надано підтверджуючих документів на поставку пів муфт ведечих та ведених на суму 82840 грн. в тому числі ПДВ 16568 грн. , а саме товарно транспортних накладних, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, місце відправлення вантажу та місце доставки вантажу, копії дорожних листів, чи будь які інші документи, які б підтверджували фактичне транспортування технічного скла, отриманих ПАТ «Західенерго»від ТзОВ «Маст Опт», сертифікатів відповідності, які підтверджують, що продукція та персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначного законодавством. Відповідно до акта документальної невиїзної (камеральної) перевірки від 15.09.2011 року №841/152/31773946, складеного ДПІ у Пустомитівському районі з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року ТзОВ «Маст Опт», відображено, що відповідальним за фінансово господарську діяльність підприємства є керівник ОСОБА_8 ГВПМ СДПІ ВПП у м. Львові відібрано пояснення у ОСОБА_7 про те, що за відповідний період він був директором ТзОВ «Маст Опт», але діяльності не проводив та договорів з ПАТ «Західенерго»не підписував. ВПНВ ПАВ ВПМ ДПІ у м. Червонограді відібрано пояснення у ОСОБА_6 (згідно договору поставки №П-301/2011 від 20.01.2011 року директор ТзОВ «Маст Опт») про те, що таке підприємство йому не відоме і керівником ніколи не був. Тому вважають, що договір поставки №П-301/2011 від 20.01.2011 року між ПАТ «Західенерго» та ТзОВ «Маст Опт» є не дійсним, а ТзОВ «Маст Опт»- фіктивним підприємством. Згідно довідки ВПМ СДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Львові про встановлення місцезнаходження платника податків не є можливим, свідоцтво платника ПДВ анульоване 22.07.2011 року. Оскільки на ТзОВ «Маст Опт»відсутні трудові ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби для здійснення будь якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Тому податковий орган вважає, що у ТзОВ «Маст Опт»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності ,відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст. 228 ЦК України зазначена угода має ознаки нікчемності, відтак неможливо підтвердити факт здійснення господарських операцій між ПАТ «Західенерго»та ТзОВ «Маст Опт».

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п.14.1.185. Податковго кодексу України (далі ПК України), постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Відповідно до п.14.1.191.Податковго кодексу України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.185.1. Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.188.1. ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами). До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п.198.2. ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3.ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.4.ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6. ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

20.01.2011 року між позивачем (покупець) в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності та ТзОВ «Маст Опт» (постачальник) в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі статуту укладено договір поставки №П-301/2011, відповідно до умов якого постачальник зобовязується у 2011 році передати (поставити) у власність покупця машини для оброблення мінеральних матеріалів (код 29.52.4 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97) номенклатурою, асортиментом та в кількості, відповідно до специфікації, яка є невідємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1 договору, постачальник повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає ГОСТ 21424-75. Відповідно до п.2.2 договору, постачальник засвідчує якість товару сертифікатом якості заводу виробника, копія якого передається покупцеві разом з товаром. Відповідно до п.3.1 договору, ціна цього договору становить 99408 грн. в тому числі ПДВ 16568 грн.

Згідно п.4.2 договору, до рахунку додаються документи, що засвідчують передачу товару (накладна, товарно транспортна накладна, залізнична накладна, акт приймання передачі тощо), податкова накладна.

Згідно п.5.5 договору, разом з товаром постачальник передає покупцеві документи, що стосуються товару (технічний паспорт, сертифікат якості, інструкції з експлуатації тощо).

Згідно специфікації до вищенаведеного договору, поставлявся товар півмуфта ведуча ДФМ 11 та півмуфта ведена ДФМ 11 на суму 99408 грн. в тому числі ПДВ 16568 грн.

19.04.2011 року позивачем ат контрагентом ТзОВ «Маст Опт»підписано акт прийому передачі товару.

Також на підтвердження реальності вказаних операцій позивачем надано накладну №27 від 19.04.2011 року, рахунок №27 від 19.04.2011 року, податкову накладну від 19.04.2011 року №27 на суму 99408 грн. в тому числі ПДВ 16568 грн., прибутковий ордер №003529/117 від 21.04.2011 року, карточку складського обліку матеріалів №3, копії платіжного доручення та виписки банку, накладну на внутрішнє переміщення матеріалів від 21.04.2011 року, акти приймання виконаних робіт №18-6 за червень 2011 року№14-11 за листопад 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, усі вищенаведені документи первинного та бухгалтерського обліку зі сторони контрагента ТзОВ «Маст Опт»підписані директором ОСОБА_6

Однак, як вбачається з витягу з ЄДРПОУ та даних акта перевірки, керівником ТзОВ «Маст Опт»є ОСОБА_8 Позивач не надав жодних документів в підтвердження права ОСОБА_6 на підписання вказаних документів.

При цьому, суд враховує пояснення відповідача з приводу підписання первинних документів не уповноваженою особою з врахуванням копії пояснення у ОСОБА_6 (згідно договору поставки №П-301/2011 від 20.01.2011 року директор ТзОВ «Маст Опт»), наданих ВПНВ ПАВ ВПМ ДПІ у м. Червонограді про те, що таке підприємство йому не відоме і керівником ніколи не був.

Крім того, відповідно до п.5.4 договору, приймання товару покупцем за кількістю і якістю здійснюється відповідно до інструкцій про порядок приймання продукції виробничо технічного призначення по кількості (П-6) і якості (П-7) ,затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР.

Так, відповідно до п.2 Постанови Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" (далі Інструкція П-7), виробник (відправник) зобовязаний забезпечити чітке і правильне оформлення документів, що підтверджують якість продукції і її комплектність (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість тощо), відвантажувальних і розрахункових документах, відповідність вказаних у них даних про якість і комплектність продукції фактичній якості та її комплектності; своєчасне направлення документів, що підтверджують якість і комплектність продукції, покупцю. Ці документи надсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено основними чи особливими умовами договору поставки, іншими зобовязаннями для сторін правилами чи договором.

Як вбачається з інструкції П-7, зокрема з п.29, за результатами прийому продукції по якості і комплектності за участю представників, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Такий акт повинен бути складений в день закінчення прийому товару по якості і комплектності та в ньому вказується: найменування отримувача, його адрес, номер, дата акта, місце приймання товару, час початку і закінчення прийому товару, причини затримки поставки товару, якщо такі мали місце, прізвища та ініціали людей, які приймали участь у прийманні товару та складенні акту, ії посади, дата і номер документа на підтвердження повноважень представника на участь в перевірці продукції, найменування та адреса виробника і постачальника, дата і номер телефонограми чи телеграми про виклик представника виробника (відправника) чи відмітка про те, що виклик виробника основними і особливими умовами поставки не передбачений, номер і дата договору на поставку продукції, рахунки фактури, транспортної накладної (коносамента) і документа, що підтверджує якість продукції, дата поставки товару та час поставки продукції на склад отримувача, умови зберігання продукції на складі отримувача до складення акта; стан упаковки, кількість продукції, дані про опломбування товару, кількість (вага) повне найменування продукції, що фактично оглядається, недоліки продукції, номера стандартів, технічних умов, зразків (еталонів) по яких проводиться перевірка якості продукції, та інші дані. Акт підписується всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. До акта додаються документи виробника (відправника) на підтвердження якості та комплектності продукції, транспортні документи (накладна, коносамент), документ на підтвердження повноважень представника, що здійснював приймання товару, акт відбору зразків (проб) і висновок по результатам аналізу.

Відповідно до Постанови Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 № П-6 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" (далі Інструкція П-6), приймання продукції, що поставляється без тари, у відкритій тарі а також приймання по вазі брутто і кількості місць продукції, що поставляється в тарі, здійснюється: на складі отримувача при доставці продукції постачальником. Приймання продукції по кількості проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку фактурі, специфікації, опису, тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів чи деяких із них не перериває приймання товару. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, яких документів немає. В акті приймання повинно бути вказано кількість продукції що постачається окремо у кожному вагоні, контейнері чи автофургоні. Кількість продукції при прийманні повинно вказуватись у тих же одиницях виміру ,які вказані у супровідних документах.

Відповідно до п.11 Наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі Правила перевезення), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, відповідно до умов 2.1, 2.2, 4.2, 5.4, 5.5 договору, для підтвердження реальності здійснених операцій між позивачем та контрагентом ТзОВ «Маст Опт»обовязковим є складення таких первинних документів як товарно транспортні накладні, акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акт приймання передачі товару, та надання технічного паспорту продукції, сертифікату якості, інструкції з експлуатації тощо.

Однак, на пропозицію суду позивач не надав усіх первинних документів, відтак суд розглядав спір за наявними у справі доказами.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Судом враховуються заперечення відповідача про те, що здійснення поставки товарів на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а тому відсутність документів на перевезення може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Враховуючи те, що на підтвердження реальності операції з купівлі товару згідно договору від 20.01.2011 року №П-301/2011, позивачем надано такі первинні документи як договір, специфікацію, накладну, рахунок, податкову накладну, прибутковий ордер, карточку складського обліку матеріалів, копію платіжного доручення та виписки банку, накладну на внутрішнє переміщення матеріалів, акти приймання виконаних робіт, враховуючи вимоги вищенаведених нормативних актів та умов договору, суд вважає такі документи не достатніми для підтвердження реальності операцій. Позивачем не надано доказів повноваження ОСОБА_6 на підписання договору від 20.01.2011 року №П-301/2011 від імені ТзОВ «Маст Опт». Також суд враховує ту обставину, що позивачем не надано доказів оформлення первинних документів відповідно до умов 2.1, 2.2, 4.2, 5.4, 5.5 договору, оскільки згідно вказаних пунктів договору для підтвердження реальності здійснених операцій між позивачем та контрагентом ТзОВ «Маст Опт»обовязковим є складення таких первинних документів як товарно транспортні накладні, акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акт приймання передачі товару, та надання технічного паспорту продукції, сертифікату якості, інструкції з експлуатації, яких позивачем подано не було.

Докази, надані позивачем, не підтвердили підставність позовних вимог. Позивач не надав доказів реальності здійснення операцій з контрагентом ТзОВ «Маст Опт», не спростував висновків податкового органу, наведених в акті перевірки. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що договір від 20.01.2011 року №П-301/2011від імені контрагента ТзОВ «Маст Опт»підписано уповноваженою особою.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Враховуючи вищенаведене, позивачем належними та допустимим доказами не спростовано висновків податкового органу про заниження податку на додану вартість на суму 16568 грн. в квітні 2011 року.

Таким чином, суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 16.12.2011 року №0000680802/25052- немає.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна