Постанова № 22370147, 05.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2012 р. № 2а-935/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря Дасюк О.С.,

за участю представника позивача Триндяк Н.В., представника відповідача Томашівського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельверк-Львів" до ДПІ у Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2011р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кабельверк-Львів" (далі - Товариство) звернулося з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова (далі - ДПІ), просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011р. №0006611520/26611/10/15-2 на суму 15 786,30 грн. Позов обґрунтовує тим, що ДПІ дійшла невірного висновку щодо порушення Товариством граничного строку сплати суми грошового зобовязання з податку на додану вартість (далі-ПДВ), визначеного ст.57 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (далі ПК України), оскільки останній день граничного строку для сплати такого зобовязання, передбаченого ПК України, 30 жовтня 2011 року припав на вихідні (29.10.2011р. субота, 30.10.2011р. неділя), а відтак Товариство 31 жовтня 2011 року сплачено суму податкового зобовязання з ПДВ за вересень 2011 року в сумі 157 884,00 грн. в наступний за вихідним днем. Вважає, що жодного збитку державному бюджету не завдано.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання по ПДВ, чим порушено п.57.1 ст.57 ПК України. Оскільки, позивач сплатив узгоджену суму податкового зобовязання ПДВ в розмірі 157 863,00 грн. із затримкою до 30 календарних днів наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, останньому в порядку ст.126 ПК України визначено штраф в розмірі 10 % в сумі 15 786,30 грн. Просив відмовити в позові.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та «Про податок на додану вартість» втратили чинність.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи податкової служби мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що старшим державним податковим інспектором сектору податку на додану вартість ДПІ 17 листопада 2011 року проведено перевірку дотримання Товариства вимог п.57.1 ст.57 ПК України за період з 30.10.2011р. по 31.10.2011р. та встановлено, що Товариство сплатило узгоджену суму податкового зобовязання за платежем ПДВ в сумі 157 863,00 грн. із затримкою на один календарний день, за що відповідно до п.1 ст.126 ПК України передбачені штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань з ПДВ у розмірі 10 відсотків в сумі 15 786,30 грн., про що складено Акт від 17.11.2011р. №418/15-2/32970253.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011р. №0006611520/26611/10/15-2, яким Товариству визначено штраф в розмірі 10 відсотків в сумі 15 786,30 грн.

В порядку процедури адміністративного оскарження оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги Товариства без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням рішенням Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством 14.11.2011р. подано до ДПІ декларацію з ПДВ за вересень 2011 року №9008595626, якою задекларовано суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 157 884,00 грн.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 126 ПК України, передбачено застосування штрафних санкцій у разі порушення правил сплати (перерахування) податків.

Пункт 126.1 ст. 126 ПК України визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено в судовому засіданні, а також не заперечувалося представником відповідача, останній десятий день сплати позивачем суми ПДВ до бюджету за податковою декларацією за вересень 2011 року припадав на вихідний день (неділя) 30.10.2011р.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що 24.10.2011р. з огляду на скрутний фінансовий стан Товариства, до ДПІ подавалась заява щодо розтермінування сплати ПДВ до кінця 2011 року, однак не отримавши відповіді, суму ПДВ за вересень 2011 рік сплачено 31.10.2011 року, тобто на наступний за вихідним днем, оскільки останній день строку сплати 30.10.2011р. припадав на вихідний день, що підтверджується платіжним дорученням №1769 в якому зазначено, що сума 157 884,00 грн. згідно призначення платежу «ПДВ за вересень 2011 року»проведена банком 31.10.2011р.

Окрім того зазначив, що оскільки два останні дні строку сплати випадали на вихідні (29.10.2011р. субота, 30.10.2011р. неділя), а відтак зазначена обставина перешкоджала Товариству сплатити суму ПДВ та в свою чергу фактично зменшено строк сплати з десяти до восьми днів.

Згідно п.49.20 ст.49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до п.56.13 ст.56 ПК України, у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Як це передбачено п.183.6 ст.183 ПК України у разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день.

Згідно п.56.21 ст.56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою таприпускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В п.5.3.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який втратив чинність з 01.01.2011р. законодавцем була визначена норма, щодо строку погашення податкового зобов'язання з врахуванням того, що якщо останній день зазначених у пункті 5.3 строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем кожного з таких строків вважається наступний за вихідним або святковим робочий операційний (банківський) день.

Оскільки в ст.57 ПК України така норма законодавцем упущена, чим, на думку суду, звужено права господарюючих субєктів, а відтак за аналогією до наведених вище норм Податкового законодавства, суд приходить до переконання, що Товариством не було порушено граничного строку сплати суми ПДВ до бюджету, визначеного п.57.1 ст.57 ПК України, оскільки 31 жовтня 2011 року, який був робочим операційним (банківським) днем та наступним, за останнім вихідним днем відповідного граничного строку для сплати (30.10.2011р.), сума ПДВ самостійно визначена в податковій декларації за вересень 2011 року була до бюджету сплачена, що дає суду підстави вважати про поспішність висновків контролюючого органу та застосування штрафу.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, у звязку з тим, що: відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим і, таким чином, не відповідало вимозі «якості»закону та не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, а ДПІ при прийнятті рішення не дотримано передбачених ст. 2 КАС України принципів, а відтак відсутні підстави для застосування штрафу на підставі п.1 ст.126 Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 157,86 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова від 17.11.2011р. №0006611520/26611/10/15-2 на суму 15 786,30 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельверк-Львів" 157,86 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 10.03.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.