Ухвала суду № 22360298, 03.04.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Справа № 2-197/2012 р. Головуючий 1 інст.: Чередник В.Є.

Провадження № 22-ц/2090/2032/2012 р. Доповідач: Піддубний Р.М.

Категорія «договірні правовідносини»

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 року. м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Даниленка В.М.,

при секретарі: Подпрядовій В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень дійсним та визнання добросовісним набувачем, -

встановила:

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених у липні 2011 року позовних вимог просив визнати укладений 12 січня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 429,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 недійсним, визнати за ним (ОСОБА_2.) право власності на використані під час будівництва та реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-1»за вказаною адресою будівельні матеріали та обладнання вартістю 2415490 грн., а за ОСОБА_3 - вартістю 17886 грн.

У березні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому з урахуванням уточнених у липні цього ж року позовних вимог, просив визнати вищевказаний договір купівлі-продажу дійсним та визнати його (ОСОБА_4.) добросовісним набувачем спірних нежитлових приміщень.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2012 року позовні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК у звязку з повторною неявкою позивачів в судове засідання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, справу направити до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду в іншому складі суду позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивача за первісним позовом та його представника не було належним чином повідомлено про судове засідання, в якому було постановлено оскаржувану ухвалу.

ОСОБА_4 ухвала Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2012 року в апеляційному порядку не оскаржена.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Постановляючи ухвалу про залишення позову ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи позивач повторно не зявився в судове засідання, від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України позов підлягає залишенню без розгляду.

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

За правилами ч. 1 ст. 158 ЦПК України, розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обовязковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Важливою процесуальною гарантією захисту прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, є обов'язок суду своєчасно повідомляти таким особам про час і місце розгляду справи, а також обов'язок суду відкласти розгляд справи у випадку неявки кого-небудь із учасників процесу, коли немає відомостей про вручення їм повісток.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України у спосіб, який забезпечує фіксацію повідомлення або виклику.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 207, ч. 3 ст. 169 ЦПК України позовна заява залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

З аналізу зазначених положень закону вбачається, що суд не повинен зясовувати причини повторної неявки позивача, але обовязковою умовою застосування процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання, є його належне повідомлення про час та місце розгляду справи.

Будь-яких доказів того, що позивач ОСОБА_2 або його представник ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України були належним чином повідомлені про призначене на 03 лютого 2012 року судове засідання, матеріали справи не містять. Натомість із матеріалів справи вбачається, що направлена на адресу ОСОБА_2 судова повістка позивачеві не вручена, повернута до суду у звязку з закінченням терміну зберігання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

Оскільки відомості про вручення ОСОБА_2 або його представнику судової повістки на 03 лютого 2012 року в матеріалах справи відсутні, висновок суду першої інстанції про залишення на підставі п. 3 ч 1 ст. 207 ЦПК України позовної заяви без розгляду не можна вважати таким, що відповідає вимогам закону.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду в частині залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду скасуванню, з направленням справи для продовження її розгляду в цій частині до того ж суду першої інстанції.

В частині залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_4 ухвала суду першої інстанції не оскаржена, у звязку з чим її законність та обґрунтованість в цій частині судом апеляційної інстанції не перевірялась.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2012 року в частині залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності скасувати, справу в цій частині направити для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді