Ухвала суду № 22359634, 07.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2012 р. м. КиївК/9991/85712/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Лосєв А.М.

Судді:Бившева Л.І.

Шипуліна Т.М.,

при секретарі Титенко М.П.

за участю представників: позивача:Чулая І.С., Щербаня В.В., Дядька О.С., відповідача:Ярмака М.М.,

прокуратури:Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 06.04.2009 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 р.

у справі №9/641/07-АП-11/404/08-АП

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

за участюпрокуратури Запорізької області

проскасування акта,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(надалі позивач, ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь») звернулося Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (надалі відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі), за участю прокуратури Запорізької області про скасування акта.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 06.04.2009р. (суддя С.А.Гончаренко), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя О.В.Юхименко, судді: Л.М.Нагорна, М.А.Руденко) позов задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.10.2007р. №0000830801.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача проведена невиїзна документальна перевірка позивача щодо правових відносин останнього з ТОВ «Енергохолдинг», за результатами якої 28.09.2007р. складено акт №138/23-2/22143875 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі Закон України «Про податок на додану вартість») (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до завищення сум податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню з бюджету за період, що перевірявся у розмірі 46032252,52 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2007р. №0000830801/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 19747838,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9873919,00 грн.

Відповідач в обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення зазначив, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість». На думку податкового органу, позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену ТОВ «Енергохолдинг», реєстрацію платником податку на додану вартість якого скасовано рішенням суду.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Порядок обчислення і сплати податку врегульовано статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 цього ж Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата протягом якої відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше.

Судами попередніх інстанцій встановлено, у період з березня по листопад 2004 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Енергохолдінг»(надалі ТОВ «Енергохолдінг») здійснювались господарські операції на підставі договору про постачання природного газу від 26.02.2004р. № 05-03-04/20/2004/766. Факт придбання товару підтверджений, зокрема, виданими контрагентом позивача податковими накладними.

Пунктом 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Пунктом 25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р., передбачено, що датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання свідоцтва, у випадку прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації, є відповідна дата прийняття рішення.

Акт про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергохолдинг»платником податку на додану вартість затверджено керівником контролюючого органу 12.06.2007р.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій вищевказані обставини та враховуючи, що на момент складання ТОВ «Енергохолдинг»податкових накладних товариство було платником податку на додану вартість, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів про безпідставність доводів відповідача про порушення товариством вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій, які визнали необґрунтованими доводи податкового органу щодо завищення сум податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню з бюджету у розмірі 46032252,52 грн., та незаконним податкове повідомлення-рішення від 11.10.2007р. №0000830801/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 19747838,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9873919,00 грн.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 06.04.2009р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011р. у справі №9/641/07-АП-11/404/08-АП залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М. Суддя А.М. Лосєв