Ухвала суду № 22359628, 07.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2012 р. м. КиївК/9991/69460/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Лосєв А.М.

Судді:Бившева Л.І.

Шипуліна Т.М.,

при секретарі Титенко М.П.

за участю представників: позивача:Козлової О.В., відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шосткинський завод хімічних реактивів»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р.

у справі № 2А-1870/1820/11

за позовомПублічного акціонерного товариства «Шосткинський завод хімічних реактивів»

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Шосткинський завод хімічних реактивів»(надалі позивач, ПАТ «Шосткинський завод хімічних реактивів») звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області (надалі відповідач, ШосткинськаМДПІ) про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 р. (суддя О.В.Сопяненко), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя З.О.Кононенко, судді: В.О.Бондар, Л.О.Донець) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість за взаємовідносинами з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм»за період з 01.03.2009р. по 31.03.2009р., за результатами якої 29.10.2010р. складено акт № 1416/1502/05761264 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 168/97-ВР № 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість»(надалі Закон України «Про податок на додану вартість»), що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати за рахунок завищення суми податкового кредиту у розмірі 20000,00 грн. за березень 2009 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у березні 2009 року до складу податкового кредиту включено 20000,00 грн., сплачених у ціні товару ПП «Лотус-Трейдінг-Терм». Відповідач вважає, що подані позивачем податкова та видаткова накладні, платіжне доручення не підтверджують реальності здійснення господарської операції через відсутність необхідних ресурсів у контрагента. На підтвердження своїх висновків відповідач посилається на дані акта невиїзної документальної перевірки ПП «Лотус-Трейдінг-Терм»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з листопада 2008 року по червень 2009 року. Відповідно до висновків цього акта протягом 2008 - 2009 років працівниками податкової інспекції неодноразово здійснювався вихід за місцем знаходження ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», проте підприємство за місцем реєстрації не знаходилося та господарської діяльності не вело.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З аналізу викладеної норми вбачається, що податкова накладна має відображати рух товару і за цієї умови є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що письмового договору поставки позивачем з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм»не укладалось. Відповідно до копії видаткової та податкової накладної в березні 2009 року позивачем отримано хімічні продукцію різного найменування загальною вартістю 120000,00 грн., у тому числі податку на додану вартість в сумі 20000,00 грн. Відповідно до копії платіжного доручення від 27.03.2009р. проведено оплату товарів.

Під час перевірки відповідач звертався листом до позивача з пропозицією надати документи, які свідчать про фактичне виконання ним умов договору поставки, але таких документів надано не було.

Також не надано доказів транспортування товарів за власний рахунок, або ж за рахунок контрагента, а також не надано доказів можливості транспортування позивачем хімічних речовин: наявності у позивача власного або залученого спеціального транспорту, трудових ресурсів, доказів оплати послуг з перевезення, за умови перевезення товарів не самим позивачем.

Під час судового розгляду даної справи, позивач не зміг спростувати доводи податкового органу та надати докази реальності операцій, повязаних з виконанням договору поставки, також не надано будь-яких доказів переміщення хімічних продуктів від ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», наявності у позивача власного або залученого спеціального транспорту, трудових ресурсів, доказів оплати послуг з перевезення, за умови перевезення товарів не самим позивачем.

Крім того, згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ПП «Лотус-Трейдінг-Терм»відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, а саме: відсутності у контрагента майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідно господарської діяльності.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з статтею 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відсутність інформації щодо фактичних обставин здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ПП «Лотус-Трейдінг-Терм»не дає можливості зробити висновок про зв'язок таких операцій із господарською діяльністю підприємства.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відображені підприємством у податковій звітності господарські відносини з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм»не створювали реальних правових наслідків та були вчиненні з метою заниження об'єкта оподаткування, тобто були вчинені з метою завідомо суперечною інтересам держави.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу..

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шосткинський завод хімічних реактивів»залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2011р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011р. у справі №2А-1870/1820/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М. Суддя А.М. Лосєв