Ухвала суду № 22359577, 07.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2012 р. м. КиївК/9991/68929/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Лосєв А.М.

Судді:Бившева Л.І.

Шипуліна Т.М.,

за участю секретаряТитенко М.П.,

за участю представників позивача:Борисенка А.М., відповідача:Воловенка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Торговий дім»Відкритого акціонерного товариства «Агропрогрес»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2011р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011р.

у справі № 2а-716/11/1070

за позовомДочірнього підприємства «Торговий дім»Відкритого акціонерного товариства «Агропрогрес»

до Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Торговий дім»Відкритого акціонерного товариства «Агропрогрес» (надалі позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі відповідач, Васильківської ОДПІ Київської області) про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2011р. (суддя О.І.Виноградова), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя В.Ю.Ключкович, судді: О.О.Беспалов, М.В.Данилова) у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено перевірку позивача з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, за результатами якої 15.12.2010р. складено акт №3913/1000/23/33256153 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 (надалі Положення), що виразилося у неоприбуткуванні готівки в сумі 630,00 грн. за 14.12.2010р. у книзі обліку розрахункових операцій (надалі КОРО) на підставі фіскального звітного чеку.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.12.2010р. № 0002762330, яким визначено позивачу суму штрафних санкцій у розмірі 3150,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій зазначили, що облік отриманих готівкових коштів здійснюється у книзі обліку розрахункових операцій проводиться на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій, які містять інформацію про загальну суму готівки, отриманої за наслідками здійснення розрахункових операцій. Оскільки, під час проведення перевірки виявлено відсутність у КОРО запису від 14.12.2010р. про отримання готівки на суму 630,00грн., то відповідач, на думку судів, дійшов правильного висновку про порушення підприємством приписів пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, пунктом 1.2 Положення встановлено, що оприбуткування готівки проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 2.6 Положення визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (надалі РРО) або використанням розрахункових книжок (надалі РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

З аналізу викладених норм вбачається, що у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки буде вважатися її відображення у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Як зазначалось вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення перевірки виявлено відсутність у КОРО запису від 14.12.2010р. про отримання готівки у сумі 630,00грн. При цьому, доказом отримання готівкових коштів, є денний Z звіт № 0261, зафіксований у фіскальному чеку

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до матеріалів справи, 14.12.2010р. позивачем було знято з реєстратора розрахункових операцій та вклеєно у книгу обліку розрахункових операцій Z звіт денний №0261 фіскальний номер 1007002642 на суму 783,40 грн., з яких 153,32 готівковий аванс та 630,08 грн. обсяг виручки за день 14.12.2010р. Сума готівкового авансу за 14.12.2010р. у розмірі 153,32 грн. підтверджується записом у КОРО у рядку від 14.12.2010р. Через прибутковий касовий ордер № 299 від 14.12.2010р. на суму 400,00 грн. готівкові кошти, що були проведені через реєстратор розрахункових операцій, були оприбутковані та отримані в касу підприємства, що також підтверджується записом у КОРО у рядку від 14.12.2010р.

Таким чином, сума готівки у розмірі 630,00 грн. була внесена платником податків до податкового та бухгалтерського обліку, оскільки її проведення через РРО, зазначення її в фіскальній памяті РРО, відображення на роздрукованих та збережених фіскальних звітах вклеєних до КОРО, робить неможливим ухилення позивача від сплати податків.

Відсутність запису про готівкові надходження за 14.12.2010р. у сумі 630,00 грн. у КОРО, при фактичному оприбуткуванні зазначеної суми, свідчить лише на користь висновку про порушення позивачем порядку ведення КОРО, а не про неналежний облік надходження коштів за вказаний день.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій встановивши сам факт невнесення запису до Книги обліку розрахункових операцій без врахування даних перелічених бухгалтерських документів, дійшли передчасного висновку про порушення приписів Положення про ведення касових операцій та застосування на цій підставі штрафних санкцій, оскільки, чинне законодавство України не передбачає, що відсутність запису у Книзі обліку розрахункових операцій при наявності прибуткового касового ордеру, фіскальних звітних чеків є однозначним підтвердженням факту неоприбуткування коштів.

Отже, судам попередніх інстанцій під час нового розгляду даної справи слід врахувати приписи пунктів 1.2, 2.6 Положення про проведення касових операцій та для перевірки повного і своєчасного оприбуткування коштів, що надійшли до каси від здійснення господарської діяльності звірити записи у касовій книзі з даними відповідних прибуткових касових ордерів, фіскальних чеків тощо без формального підходу до встановлення порушення приписів пункту 2.6 Положення через відсутність лише запису у книзі обліку розрахункових операцій про отримання готівки у сумі 630,00грн.

Суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на зазначені обставини, хоча вони мають істотне значення для вирішення даної справи.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, ухвалені судові рішення не можуть бути визнані повністю законними та обґрунтованими, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, судові рішення скасуванню, а справа № 2а-716/11/1070 направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, всебічно, повно та обєктивно дослідити обставини справи, що мають значення для її розгляду та вирішення спору по суті, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 211, 2141, 215, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Торговий дім»Відкритого акціонерного товариства «Агропрогрес»у справі №2а-716/11/1070 задовольнити.

2.Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 р. скасувати, справу № 2а-716/11/1070 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.