Постанова № 22359367, 28.03.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2012 р.Справа № 5/126/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка

суддів В.І. Жекова, О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників сторін

від ТОВ „Агросфера” не зявився

від ТОВ „ІНТЕКС” - не зявився

від ліквідатора Кияновської Л.В. Кияновська Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю „Агросфера”

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 31.01.2012 р.

у справі № 5/126/10

за заявою: Товариство з обмеженою відповідальністю „Агросфера”

до Товариства з обмеженню відповідальністю „ІНТЕКС”

ліквідатор Кияновська Л.В.

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Миколаївської області (суддя Міщенко В.І.) від 31 січня 2012 р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтекс” (далі ТОВ „Інтекс”, Боржник, Банкрут) станом на 01.11.2011р.; затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Кияновської Л.В.; ліквідовано ТОВ „Інтекс”, провадження по справі припинено.

Вказана ухвала прийнята на підставі висновків місцевого господарського суду про те, що фінансовий стан Боржника та відсутність у нього майнових активів свідчить про його стійку неплатоспроможність і відсутність реальних джерел для відновлення платоспроможності, а також факту неможливості погашення частини кредиторської заборгованості Боржника.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю „Агросфера” (далі ТОВ „Агросфера”, Скаржник) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду в частині затвердження оплати послуг арбітражного керуючого Кияновської Л.В. Свої вимоги ТОВ „Агросфера” обґрунтовує, зокрема, тим, що оскаржувана ухвала була прийнята за його, як кредитора по справі, відсутністю, що позбавило Скаржника права висловлення своєї думки щодо звіту ліквідатора під час його затвердження; місцевий господарський суд затвердив оплату послуг арбітражного управляючого за рахунок Скаржника не маючи правових підстав, оскільки між ТОВ „Агросфера” та Кияновською Л.В. договір на надання послуг арбітражного управляючого не укладався.

У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Кияновська Л.В. просить залишити апеляційну скаргу ТОВ „Агросфера” без задоволення, змінити оскаржувану ухвалу господарського суду Миколаївської області, та доповнити її пунктом наступного змісту: стягнути з ТОВ „Агросфера” (адреса: 49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ31320991) на користь арбітражного керуючого розпорядника майна ТОВ „Інтекс" Киаяновської Л.В. (ід. код НОМЕР_1, адреса: 54034, АДРЕСА_1, р/р №НОМЕР_2, картковий рахунок № НОМЕР_3, відкритий у відділенні „Універсальне” МРУ Приватбанку, МФО 326610) оплату послуг в розмірі 5722,00 грн. Видати наказ.

26.03.2012 р. до апеляційної інстанції надійшло клопотання арбітражного керуючого Кияновської Л.В., в якому вона просить винести додаткову ухвалу та стягнути з ТОВ „Агросфера” на її користь оплату послуг в розмірі 5722,00 грн. та видати відповідний наказ.

Розглянувши вказане клопотання судова колегія відхиляє його з наступних підстав.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету. Із наведених положень ст. 88 ГПК вбачається, що винесення вказаного додаткового рішення або ухвали віднесено саме до компетенції суду, рішення (ухвала) якого доповнюється відповідною додатковою ухвалою чи додатковим рішенням. Оскільки оскаржувана ухвала Одеським апеляційним господарським судом не виносилась, то й винесення відповідної додаткової ухвали до неї не відноситься до його компетенції.

Разом з тим судова колегія звертає увагу Кияновської Л.В., що питання про оплату її послуг як арбітражного керуючого в справі про банкрутство ТОВ „Інтекс” є предметом апеляційного оскарження, тому буде розглянуто судовою колегією в порядку розгляду апеляційної скарги ТОВ „Агросфера” на відповідну ухвалу місцевого господарського суду від 31.01.2012р.

26.03.2012 р. до Одеського апеляційного господарського суду на виконання ухвали апеляційної інстанції від 12 березня 2012 р. надійшов лист арбітражного керуючого Кияновської Л.В. із розрахунком оплати виконаних нею послуг розпорядника майна в справі про банкрутство ТОВ „Інтекс” за період 12.10.2010 р. по 24.02.2011 р., який судовою колегією залучений до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не звязана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з апеляційної скарги, ТОВ „Агросфера” як підставу для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, зокрема, називає обставину, що вона була прийнята за відсутністю Скаржника, у звязку із чим місцевий суд позбавив його прав висловлювати свою думку з приводу розглянутих питань, зокрема затвердження звіту ліквідатора та оплати послуг останнього.

Однак матеріали справи (а. с. 178 факсова копія, а. с. 189 - оригінал) містять клопотання Скаржника за підписом його директора С.В. Мудрака, в якому Скаржник просить розглянути справу 31.01.2012 р. без участі представників ТОВ „Агросфера”, при цьом в клопотанні зазначено, що зі звітом ліквідатора про здійснення процедури банкрутства ТОВ „Інтекс” Скаржник ознайомлений та зауважень стосовно роботи ліквідатора Кияновської Л.В. не має.

Зважаючи на наведене судова колегія вважає безпідставними заяви Скаржника про те, що місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали позбавив його права висловлювати свою думку щодо звіту ліквідатора та оплати праці останнього, оскільки сам Скаржник таким правом не скористався з власної волі.

Обґрунтовуючи в апеляційній скарзі відсутність обовязку ТОВ „Агросфера” по сплаті послуг арбітражного керуючого, Скаржник посилається на те, що між ним та Кияновською Л.В. договір про надання послуг арбітражного керуючого не укладався.

Апеляційна інстанція не приймає до уваги вказані посилання, оскільки відповідно до приписів ч. ч. 10-14 ст. 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон про банкрутство) не передбачено потрібності укладання з арбітражним керуючим договору про виконання ним своїх обовязків у провадженні по справі про банкрутство. Відповідно до ст. 31, ч. 1 ст. 11, ч. ч. 1-3 ст. 17 та ч. 1 ст. 24 вказаного закону єдиною підставою для виконання арбітражним керуючим своїх обовязків є ухвала суду про його призначення в процедурах розпорядження майном боржника, санації боржника та ліквідації банкрута. Наведене підтверджується також розясненнями Верховного суду України, про що зазначено в п. 60 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 р. № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство”.

Відповідно до вимог ч. 10, 12 ст. 31 Закону про банкрутство оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника; оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею; ч. 12 вказаної статті визначає, що оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи розпорядником майна ТОВ „Інтекс” арбітражного керуючого Кияновську Л.В. було призначено ухвалою місцевого господарського суду від 12.10.2010 р., постановою від 27.04.2011 р. її призначено ліквідатором Банкрута. Повноваження ліквідатора Банкрута Кияновської Л.В. припинені на підставі ліквідації Банкрута оскаржуваною ухвалою від 31.01.2012 р.

Засіданням комітету кредиторів ТОВ „Інтекс” від 21.03.2011 р. (протокол № 1 а. с. 103) затверджено щомісячну оплату послуг арбітражного керуючого Кияновської Л.В. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за рахунок продажу майна Банкрута.

Згідно змісту оскаржуваної ухвали, арбітражний керуючий Кияновська Л.В. звернулась до місцевого господарського суду з проханням затвердити оплату послуг за період виконання нею обовязків розпорядника майна ТОВ „ІНТЕКС” за період з 12.10.2010 р. по 21.03.2011 р., тобто за період саме з дня її призначення та до дня проведення першого засідання комітету кредиторів Боржника.

Враховуючи наведені положення, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо стягнення вказаної плати зі Скаржника та відхиляє посилання Скаржника на те, що оплата послуг арбітражного керуючого була встановлена комітетом кредиторів за рахунок Боржника, оскільки така оплата була встановлена з 21.03.2011 р., після заявленого періоду стягнення.

Поряд з цим судова колегія зазначає, що місцевий господарський суд не навів будь-якого розрахунку затвердженої ним суми коштів - плати ліквідатору Боржника, в той час, як порядок її визначення є незрозумілим та не відповідає матеріалам справи. Так в судовому засідання місцевого господарського суду Кияновською Л.В. було внесення прохання про стягнення суми в розмірі 9663 грн., а судом першої інстанції задоволено лише 5722, 00 грн. Тому апеляційна інстанція вважає оскаржувану ухвалу в цій частині такою, що не відповідає вимогам ст. 86 ГПК України та підлягає зміні.

Враховуючи витребуваний апеляційною інстанцією в ухвалі від 12.03.12 р. та наданий Кияновської Л.В. розрахунок оплати послуг арбітражного керуючого за період з 12.10.2010 р. по 24.02.2011 р., який судова колегія вважає обґрунтованим, та таким що відповідає вимогам ч. 10, 12 ст. 31 Закону про банкрутство, судова колегія стягує оплату послуг арбітражного керуючого Кияновської Л.В. у справі про банкрутство ТОВ „Інтекс” за період з 12.10.2010 р. по 21.03.2011 р. в сумі 8200,9 грн. за рахунок ініціюючого кредитора по справі ТОВ „Агросфера”.

Посилання Скаржника в судовому засіданні на ту обставину, що в звязку із відсутністю майна у Боржника, вимоги ТОВ „Агросфера”, як вимоги 1-ї черги, також не були задоволені, як підставу для звільнення його від оплати послуг арбітражного керуючого, судова колегія залишає без уваги з огляду на те, що відповідно до змісту ст. 44 ГПК України витрати на оплату послуг арбітражного керуючого входять до складу судових витрат, такої позиції також дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 03.08.2011 р. справі № 2/47, а тому мають бути оплачені у безспірному порядку у встановленій сумі саме в даній справі, крім цього ч. 12 ст. 31 Закону про банкрутство передбачає не право ініціюючого кредитора на оплату послуг арбітражного керуючого за відповідний період, а встановлює саме його обовязок.

Зважаючи на вищенаведене колегія суддів приходить до виноску, що апеляційна скарга ТОВ „Агросфера” задоволенню не підлягає, оскаржувана ухвала господарського суду Одеської області підлягає зміні в частині її абзацу другого.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 31.01.2012р. змінити.

Викласти абзац другий висновків ухвали господарського суду Миколаївської області в наступній редакції:

„Стягнути оплату послуг арбітражного керуючого Кияновської Л.В. у справі про банкрутство ТОВ „Інтекс” за період з 12.10.2010р. по 24.02.2011р. в сумі 8200,9 грн. за рахунок ініціюючого кредитора ТОВ „Агросфера””.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Зобовязати господарський суд Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Аленін О.Ю.

Постанова підписана 30.03.2012 р.