Постанова № 22359251, 27.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.12 Справа № 5027/07/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.02.2012р.

у справі № 5027/07/2012

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача Міського комунального підприємства «Чернівцітеплоенерго», м.Чернівці

про стягнення 5574816,77 грн.

За участю представників:

позивача: Ханас М.О.

відповідача: Білянський М.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.02.2012р. у справі № 5027/07/2012 частково задоволено позов Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, та стягнуто з Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго»(м.Чернівці, вул.Максимовича, 19-а, п/р 26034314050000 у філії Чернівецьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України, код ЄДРПОУ 34519280) на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м.Київ, вул.Шолуденка, 1, рах. № 26008301970 у ВАТ «Державний ощадний банк України»м. Київ, код ЄДРПОУ 31301827) 4788193,60 грн. боргу по оплаті за спожитий природний газ, 200882,62 грн. інфляційних, 106613,81 грн. 3% річних та 51604,44 грн. судового збору. Виконання рішення розстрочити на дванадцять місяців, стягуючи щомісячно рівними частинами, у решті вимог в позові відмовлено; виконання рішення розстрочено на 12 місяців, стягуючи щомісячно рівними частинами.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.215, 260, 261, 526, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України та ст.ст.193, 232 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»- позивач у справі, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови в задоволенні нарахованої пені та розстрочення виконання рішення скасувати з підстав порушення норм матеріального права, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині нарахованої пені задоволити в повному обсязі, а в частині розстрочки відповідачу відмовити, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що пунктом 9.3 укладеного договору на постачання природного газу № 06/10-2226 БО-38 від 20.12.2010р. сторони передбачили інший порядок нарахування неустойки, штрафних санкцій, ніж той, що передбачений статтею 232 ГК України, а саме протягом шести місяців, що передує моменту звернення з претензією або позовом. Вказаний пункт договору недійсним не визнавався. Обраний сторонами у договорі спосіб нарахування неустойки не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам сторін тощо. Дія Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»не поширюється на спірні правовідносини. Обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим відсутні.

В судовому засіданні представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з мотивів наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив насптупне.

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по розрахунках за спожитий природний газ у сумі 5574816,77 грн., у тому числі 4888193,60 грн. основного боргу, 379126,74 грн. пені, 200882,62 грн. інфляційних та 106613,81 грн. 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 06/10-2226 БО-38 про закупівлю природного газу за державні кошти на строк поставки газу з 1 січня 2011р. по 31 грудня 2011р. включно. За умовами пунктів 1.1, 1.2 договору позивач (виконавець) зобов’язався постачати відповідачеві (покупець) природний газ загальною кількістю 18338,6 тис. куб.м щомісячно в обумовленій кількості, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити газ у визначеному обсязі на умовах даного договору.

До вказаного договору сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 28.01.2011р., в якій назву договору викладено в наступній редакції «Договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання», встановлено ціну за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ в розмірі 3073,97 грн., визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання, діє у частині поставки газу з 01 січня 2011р. до 31 грудня 2011р. включно, а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення.

У подальшому до договору сторони укладали додаткові угоди до договору № 2 від 04.04.2011р. та № 3 від 11.07.2011р., в яких визначали нову ціну на газ, а 30.08.2011р. уклали додаткову угоду № 4, в якій визначили кількість належного до постачання природного газу в обсязі до 14349,987 тис. куб.м та встановили, що постачання природного газу в період з 06 серпня 2011р. по 30 вересня 2011р. буде здійснюватися за окремим договором у зв’язку з набуттям чинності Законом України від 07.07.2011р. № 3609-VI.

Відповідно до п.2.2 Додатку № 1 до договору № 06/10-2226 БО-38 від 20.12.2010р.,в редакції наступних додаткових угод, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків, які проводяться до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.4.1 договору).

Як вбачається з актів передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання, за період з січня 2011р. по 05 серпня 2011р. позивач поставив відповідачеві 7239.387 тис. м куб. природного газу на загальну суму 22490783,43 грн., у тому числі:

січень 2011р. –2485.525 тис.м куб. на суму 7640424,31 грн.,

лютий 2011р. –2237.625 тис.м куб. на суму 6878387,65 грн.,

березень 2011р. –1892.429 тис.м куб. на суму 5817266,20 грн.,

квітень 2011р. –577.075 тис.м куб. на суму 1983263,66 грн.,

травень 2011р. –14.176 тис.м куб. на суму 48719,40 грн.,

червень 2011р. - 14.683 тис.м куб. на суму 50461,84 грн.,

липень 2011р. –15.583 тис.м куб. на суму 62998,39 грн.,

серпень 2011р. –2.291 тис.м куб. на суму 9261,98 грн. (а.с. 28-36).

Згідно з розрахунками позивача відповідач провів часткову оплату за спожитий природний газ в сумі 17602589,83 грн. і за підрахунками позивача борг МКП «Теплокомуненерго»перед ним склав 4888193,60 грн. Однак, згідно з платіжним дорученням № 73 від 07.12.2011р. відповідач сплатив за природний газ за березень 2011р. згідно з договором № 06/10-2226 БО-38 від 20.12.2010р. 100000 грн., які при визначенні розміру основного боргу позивачем враховані не були. Тобто доведеною є заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті спожитого газу у січні-серпні 2011р. на суму 4788193 грн. (4888193,60 грн. –100000 грн.).

Згідно з ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із вказаною нормою кореспондується норма статті 193 ГК України також передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено відповідальність боржника за порушення грошового зобов’язання у вигляді сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунками, наведеними у позовній заяві, позивач нарахував інфляційні втрати за період з лютого по червень 2011р. в сумі 200882,62 грн. та 3% річних за період з 11.02.2011р. по 30.12.2011р. в сумі 106613,81 грн. При перевірці зазначених розрахунків, судом встановлено, що при визначенні цих платежів позивачем враховано часткову оплату за спожитий газ, правильно застосовані індекси інфляції та періоди прострочки, відповідач ці нарахування визнав.

Відтак, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення 4788193 грн. основного боргу, 200882,62 грн. інфляційних втрат та 106613,81 грн. 3% річних, а в частині стягнення сплачених відповідачем до порушення провадження у справі 100000 грн. боргу - в позові відмовлено. У вказаних частинах рішення суду першої інстанції сторонами не оспорюється.

Апелянт оспорює рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 379126,74 грн. пені та розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців. Однак, апеляційний господарський суд вважає наведені висновки суду першої інстанції правомірними, а рішення місцевого господарського суду, законним і обґрунтованим, апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Пунктом 7.3.1 договору № 06/10-2226 БО-38 від 20.12.2010р. передбачено, що в разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору (щодо проведення остаточних розрахунків за газ до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу) покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують зверненню з претензією або позовом.

Відповідно до цих умов позивачем за період з 30.06.2011р. по 30.12.2011р. нараховано пеню в сумі 379126,74 грн.

Проте, пунктом 9.3 договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені), оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах, сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного підрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч.2 ст.260 ЦК України.

Отже, як вірно дійшов висновку суд першої інстанції, умови п.9.3 договору № 06/10-2226 БО-38 від 20.12.2010р. суперечать нормам ст.ст.260, 261 ЦК України та положенням ч.6 ст.232 ГК України, тому відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України ця умова договору є нікчемною і не підлягає застосуванню судом у даній справі. Відтак, нарахування позивачем пені за період з 30.06.3011р. по 30.12.2011р. проведено неправомірно, всупереч правилам, встановленим чинним законодавством, а отже в частині вимоги про її стягнення позов задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців рівним частинами, то таке судом першої інстанції задоволено правомірно з огляду на положення ч.6 ст.83 ГПК України, яка надає право господарському суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання, та обґрунтованість відповідачем поважності обставин неможливості своєчасного виконання рішення (а саме: соціальну значущість господарської діяльності підприємства для населення м.Чернівці; його критичний фінансовий стан; залежність від платежів населення, заборгованість якого перед відповідачем станом на 01.01.2012р. становить 17850700 грн.; сумлінне здійснення відповідачем оплати за газ по мірі надходження платежів від безпосередніх споживачів природного газу), що свідчить про існування, передбаченої ст.121 ГПК України, обставини для розстрочення виконання судового рішення.

З огляду на викладене в сукупності, враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо відмови в позові не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Тому керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.02.2012р. у справі № 5027/07/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.