Постанова № 22359138, 27.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2012 № 13/512

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 13/02 від 13.02.2012

від відповідача: не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргуФізичної особи підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011

у справі № 13/512 (суддя Курдельчук І. Д.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агро Рось»

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3

про стягнення 89992,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 81811,20 грн. за поставлений за договором поставки № 10/09-3 від 10.09.2009 товар та штрафу в сумі 8181,12 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2011, повний текст якого підписаний 16.12.2011, у справі № 13/512 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 74511,20 грн. та штраф в сумі 7451,12 грн., в задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобовязання по оплаті поставленого за умовами спірного договору товару.

Часткове задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу та штрафу ґрунтується на неврахуванні позивачем при здійсненні розрахунку позовних вимог часткових проплат відповідача за спірний товар.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011 у справі №3/512 скасувати повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору по суті не прийнято до уваги відсутність в матеріалах справи документів, які свідчать про факт прийняття продукції,а саме довіреностей суворої звітності.

Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано часткову оплату відповідачем отриманого товару на суму 2800 грн. (прибуткові ордери від 12.09.2011, від 17.05.2011, від 04.04.2011, від 30.11.2010 та від 31.10.2011).

Також відповідач зазначає, що пунктом 4.4 спірного договору сторони погодили, що при поставці товару сторони оформлюють два екземпляри акту приймання передачі товару, в той час як до матеріалів справи позивачем такі акти не додані.

Ухвалою від 10.02.2012 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача надав пояснення, в яких проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

10.09.2009 позивач та відповідач уклали договір поставки № 10/09-3 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобовязується поставити, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити курячу продукцію (далі Товар) виробництва позивача на умовах Договору.

Згідно п. 1.2 Договору найменування, асортимент, кількість та ціна Товару вказуються у видаткових накладних, які є невідємною частиною Договору.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що загальна ціна Договору визначається сумою цін всіх накладних, по яких проводилась поставка Товару відповідачу на умовах Договору.

На виконання Договору позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 140039,77 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № АВ-0000425 від 19.08.2010, АВ-0000434 від 21.08.2010, АВ-0000449 від 26.08.2010.

Щодо посилань відповідача на відсутність в матеріалах справи документів, які свідчать про факт прийняття продукції,а саме довіреностей суворої звітності, слід зазначити, що п. 4.3 Договору сторонами погоджено що у випадку відсутності у представника відповідача довіреності на Товар, силу довіреності матиме підписана та засвідчена круглою печаткою представником відповідача видаткова накладна позивача.

Як слідує з наданих позивачем копій вказаних вище видаткових накладних, всі вони підписані відповідачем та містять відбиток його круглої печатки, а отже, в силу положень Договору, наявність довіреностей на отримання матеріальних цінностей в даному випадку не є обовязковою.

Щодо посилань відповідача на те, що пунктом 4.4 Договору сторони погодили, що при поставці товару сторони оформлюють два екземпляри акту приймання передачі товару, в той час як до матеріалів справи позивачем такі акти не додані, слід зазначити, що факт отримання відповідачем Товару на вказану позивачем суму належним чином доведений, з огляду на що, відсутність підписаних сторонами актів приймання передачі Товару не є підставою вважати, що спірний Товар поставлено не було.

Пунктом 3.3 Договору сторони передбачили, що оплата за поставлений Товар здійснюється відповідачем у розмірі 100% вартості Товару у формі безготівкового рахунку не пізніше одного банківського дня з моменту отримання Товару відповідно до п.п. 2.1, 2.4 Договору на підставі видаткових накладних або рахунку-фактури. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. Відповідач за погодженням з позивачем у той же строк може внести грошові кошти безпосередньо до каси позивача. Доказом плати є наявність прибуткового касового ордеру.

Пунктами 2.1 та 2.4 Договору встановлені умови постачання Товару.

Як слідує з матеріалів справи в рахунок оплати спірного Товару відповідач сплатив позивачеві 65525,31 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями прибуткових касових ордерів № 3659 від 31.10.2011, №3586 від 12.09.2011, №3533 від 02.08.2011, №3431 від 06.06.2011, №3391 від 17.05.2011, № 3308 від 04.04.2011, №3085 від 30.11.2010, №3222 від 17.02.2011, №3113 від 15.12.2010, №3027 від 02.11.2010, №3015 від 26.10.2010, №3090 від 13.09.2010, №3065 від 01.09.2010, №2919 від 30.08.2010.

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги часткову оплату ним отриманого товару на суму 2800 грн. (прибуткові ордери від 12.09.2011, від 17.05.2011, від 04.04.2011, від 30.11.2010 та від 31.10.2011) спростовуються матеріалами справи, оскільки при вирішення спору по суті суд першої інстанції вказані оплати врахував.

Отже, з врахуванням викладених вище обставин справи, неоплаченим залишився Товар на суму 74514,46 грн. (140039,77-65525,31).

При цьому, суд першої інстанції при вирішення спору по суті, вірно зазначивши як вартість поставленого Товару, так і суму, внесену в рахунок його оплати, помилково визначив суму основного боргу відповідача в розмірі 74511,20 грн.,

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобовязання з оплати отриманого за Договором Товару в сумі 74514,46 грн.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений за Договором Товар підлягають частковому задоволенню в сумі 74514,46 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 8181,12 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.5 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення відповідачем оплати за партію Товару на строк, що перевищує вказаний в п. 3.3 на сім днів, відповідач сплачує позивачу додатково до зазначеної в п. 7.4 пені штраф у розмірі десять відсотків від несплаченої суми за поставлений Товар у порядку, передбаченому п. 7.4 Договору.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що сума пені стягується позивачем у безспірному порядку шляхом подання відповідних документів до установи банку відповідача.

З огляду на суму основного боргу та помилки, що її припустився суд першої інстанції у її визначенні, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду апеляційної інстанції в сумі 7 451,45 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне зясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011 у справі № 13/512 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 74514,46 грн. основного боргу та 7 451,45 грн. штрафу, в задоволенні решти позову відмовляється.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011 у справі № 13/512 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011 у справі № 13/512 змінити.

3. Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2011 у справі № 13/512 в наступній редакції:

«2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Рось» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе/О. Терьохіна, 126/2, ідентифікаційний код 30929025) 74514 (сімдесят чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 46 коп. основного боргу, 7451 (сім тисяч чотириста п'ятдесят одна) грн. 45 коп. штрафу, витрати по сплаті державного мита в сумі 819 (вісімсот девятнадцять) грн. 66 коп. та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 95коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 13/512.

Головуючий суддяКалатай Н.Ф.

СуддіПашкіна С.А.

Баранець О.М.