Рішення № 22358681, 28.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2012 р.Справа № 20/17-5216-2011 За позовом: Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки у розмірі 371573,13 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю №149/исх-гс від 12.03.12р.

від відповідача: не зявились

від третьої особи: ОСОБА_3, за довіреністю №01-13/7706 від 22.12.11р.

СУТЬ СПОРУ: Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд розірвати договір купівлі-продажу №28 від 06.03.2008р. обєктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у вигляді нежилих приміщень першого поверху №601 загальною площею 125,4 кв.м., нежилих приміщень другого поверху №501 загальною площею 230,5 кв.м., нежилих приміщень другого поверху загальною площею 65,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладений між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якого діяло представництво по управлінню комунальною власності Одеської міської ради, та ФОП ОСОБА_1, та стягнути з відповідача неустойку в сумі 371573,13 грн., поклавши на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що, в порушення п.2.1 укладеного договору, відповідач не сплатив передбачену договором вартість об'єкту купівлі-продажу, що, відповідно до умов п.6.2 договору, є підставою для його розірвання. Щодо вимог про стягнення неустойки, позивач посилається на приписи п.1 Постанови Кабінету Міністрів від 17.09.2008 р. № 846 „Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації”.

В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача позивачем визначено Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Враховуючи, що питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу, ухвалою господарського суду Одеської області від 29.12.2011 року про порушення провадження у справі №20/17-5216-2011 судом клопотання позивача було задоволено та залучено Департамент комунальної власності Одеської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

12.03.2012р. розпорядженням голови господарського суду Одеської області у звязку з перебуванням судді Щавинської Ю.М. у відрядженні справу №20/17-5216-2011 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Горячук Н.О.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2012р. (суддя Горячук Н.О.) справу №20/17-5216-2011 було прийнято до провадження із призначенням її до розгляду на 28.03.2012р.

Приймаючи до уваги закінчення терміну перебування судді Щавинської Ю.М. у відрядженні, розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 26.03.2012р. справу №20/17-5216-2011 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою суду від 26.03.2012р. справу №20/17-5216-2011 прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 28.03.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні 28.03.2012р. повністю підтримав позовні вимоги позивача із підстав, викладених у письмових поясненнях (а.с.55-58).

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену у договорі, яка не змінювалася, про що свідчить Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру (а.с.50-52), у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Місце проживання фізичної особи визначається згідно з вимогами статті 29 Цивільного кодексу України. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернути поштою із відміткою у поштовій довідці, що за зазначеною адресою адресат не проживає (а.с.46-49,70-74,79-82, 88-91), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне:

Як свідчать матеріали справи, 06.03.2008р. між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якої діяло Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу №28, що був посвідчений 06.03.2008р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 2230 (а.с.11-14).

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу Продавець продав, а Покупець купив об'єкти комунальної власності територіальної громади м. Одеси у вигляді нежилих приміщень №601 загальною площею 125,4 кв.м.; нежилих приміщень другого поверху загальною площею 230,5 кв.м.; нежилих приміщень другого поверху загальною площею 65,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Вказані обєкти купівлі-продажу належать позивачу на підставі свідоцтв про право власності на нежилі приміщення, а саме: нежилі приміщення першого поверху №601 на підставі свідоцтва про право власності № 601, виданого 14.11.2007р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.11.2004р. №710, зареєстрованого КП „Одеське МБТІ та РОН” в реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.11.2007року, номер запису: 317 в книзі 7ог-74, реєстр номер 21131751; нежилі приміщення другого поверху №501 на підставі свідоцтва про право власності № 501, виданого 07.04.2005р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 10.03.2005р. №123, зареєстрованого КП „Одеське МБТІ та РОН” в реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.12.2007року, номер запису: 2605 в книзі 3ог-104, реєстр номер 10488382; нежилі приміщення другого поверху на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17.11.2004 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.09.2004 р. №586, зареєстрованого КП „Одеське МБТІ та РОН” в реєстрі прав власності на нерухоме майно 11.12.2004 року, номер запису: 317 в книзі 3ог-55, реєстр номер 8974959.

У відповідності до п. 1.3. договору обєкт купівлі-продажу оцінено у розмірі 1177 872,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 196312,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору покупець зобовязаний внести вартість обєкта купівлі-продажу у розмірі 1177 872,00грн. (валютний еквівалент 233241,98 доларів США за курсом 550 грн. до 100 доларів США, який встановлений Національним банком України станом на 06.03.2008 р.) за рахунок власних коштів з рахунку покупця, протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору купівлі-продажу передача об'єкта купівлі-продажу від «Продавця»к «Покупцю»здійснюється в десятиденний термін з моменту перерахування «Покупцем»на рахунок «Продавця»повної вартості за об'єкт та оформлюється Актом приймання-передачі, що підписується сторонами за договором.

Згідно з п. 3.2. договору право власності на обєкт купівлі-продажу переходить до «Покупця»з моменту державної реєстрації права власності на нерухомість. Державна реєстрація здійснюється після повної сплати вартості об'єкта купівлі-продажу, зазначеного в п. 1.3. договору, штрафних санкцій, що можуть виникнути у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором, та отримання «Покупцем»Акта приймання-передачі.

Згідно до п. 6.1 договору у випадку порушень «Покупцем»терміну сплати за обєкт купівлі-продажу, «Покупець»виплачує на рахунок «Продавця»пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що якщо протягом встановленого терміну «покупець» не сплатить вказану у договорі суму продажу, «продавець»має право розірвати договір. У цьому випадку «покупець»відшкодовує збитки, заподіяні внаслідок порушення умов цього договору у розмірі 20% вартості обєкта купівлі-продажу, зазначену у п.1.3. цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п. 12 рішення Одеської міської ради від 09.04.2009 р. № 4122-V «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2009 р. та внесення змін до рішень Одеської міської ради», відповідачу була надана згода на оплату вартості об'єктів купівлі-продажу на умовах перерахування щомісяця рівними частками у термін до 31.12.2009 р. (а.с.15-16).

В подальшому, рішеннями Одеської міської ради від 22.01.2010 р. № 4961- V та від 14.04.2010 р. № 5649- V «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 р. та внесення змін до рішень Одеської міської ради», відповідачу була надана згода на сплату вартості об'єктів купівлі-продажу на умовах перерахування грошових коштів у строк до 31.03.2010р. та 31.12.2010р., відповідно (а.с.17-27).

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, відповідач умови договору купівлі-продажу не виконав та в порушення п. 2.1 договору не сплатив вартість об'єкту купівлі-продажу, передбачену п. 1.3 договору, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням того факту, що об'єкт договору купівлі-продажу № 28 належить продавцю, територіальній громаді м. Одеси, на праві комунальної власності, враховуючи ч. 4 ст. 3 Закону України „Про приватизацію державного майна”, до правовідносин щодо продажу цього об'єкту слід застосовувати також норми зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зясовано судом та не спростовано відповідачем, останнім не були виконані належним чином умови договору купівлі-продажу, а саме в порушення п. 2.1 договору, відповідач не оплатив вартість обєкту купівлі-продажу у строк, встановлений з урахуванням вищезазначених рішень Одеської міської ради, тобто до 31.12.2010р.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

В свою чергу ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності з положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 6.2. договору, якщо протягом встановленого договором терміну покупець не сплатить вказану у договорі суму продажу, продавець має право, зокрема, розірвати договір.

Пунктом 7.5 вищевказаного договору також визначено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду.

Як вже зазначалось, відповідач умови договору купівлі-продажу не виконав, у звязку з чим за відповідачем на момент подачі позову рахується заборгованість за договором в розмірі вартості обєкту купівлі-продажу.

Так, саме невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором щодо оплати вартості обєкту купівлі-продажу, що не оспорюється відповідачем, є підставою для розірвання цього договору.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу №28 від 06.03.2008р., укладеного між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, від імені якого діяло Представництво по управлінню комунальною власності Одеської міської ради (правонаступником якого є Департамент комунальної власності ОМР) та ФОП ОСОБА_1, згідно якого останній було продано обєкти комунальної власності територіальної громади м. Одеси у вигляді нежилих приміщень першого поверху №601 загальною площею 125,4 кв.м., нежилих приміщень другого поверху №501 загальною площею 230,5 кв.м., нежилих приміщень другого поверху загальною площею 65,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Аналізуючи вимоги про стягнення неустойки, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

З вищевикладеного вбачається, що дана норма має імперативний (обовязків) характер , що забороняє змінювати у договірному порядку встановлений законом розмір штрафних санкцій по окремих видах зобов'язань, зокрема, грошових.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про приватизацію державного майна” приватизація - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

У відповідності до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється також відповідно до Закону України „Про приватизацію державного майна”, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Частиною 4 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" у редакції, що діяла станом на час порушення договору, встановлено, що покупці, які не сплатили за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, придбаний шляхом викупу, на аукціоні або за конкурсом, протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку в розмірі і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про викуп об'єкта приватизації, включаючи земельну ділянку, або результати конкурсу, аукціону в таких випадках анулюються.

Розмір неустойки встановлений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 17.09.2008р. № 846 „Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації”.

Відповідно до п. 1 зазначеної Постанови розмір неустойки, яку сплачують покупці у разі повної або часткової несплати в установлений Законом строк коштів за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, становить 20 відсотків ціни, за яку придбано такий об'єкт.

Отже, проаналізувавши вказані положення законодавства, суд доходить до висновку, що визначена Постановою КМУ неустойка є санкцією за порушення встановленого Законом України "Про приватизацію державного майна" 30-денного строку для оплати коштів за обєкт приватизації.

Крім того, чинна редакція ч.4 ст.29 Закону України "Про приватизацію державного майна" також передбачає, що у разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору покупець сплачує на користь державного органу приватизації неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

Положеннями п. 2.2 договору сторони передбачили, що розрахунки за обєкт здійснюються згідно з Положенням "Про застосування валютного еквівалента при розрахунках за об'єкти комунальної власності", затвердженим рішенням Одеської міської ради № 56-ХХІІІ від 08.12.1998р. Валютний еквівалент вартості об'єкта купівлі-продажу, вказаний у п. 2.1 договору, використовується з моменту укладення договору купівлі-продажу. Вартість об'єкта корегується на день сплати за об'єкт з урахуванням курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України, але не нижче курсу на день продажу.

Відповідно до п.4. вищезазначеного Положення, розмір пені та штрафів за порушення умов договору купівлі-продажу розраховується від повної суми не внесених своєчасно платежів, перерахованих по еквіваленту.

Погоджуючись із доводами позивача про необхідність корегування вартості обєкту купівлі-продажу згідно з Положенням "Про застосування валютного еквівалента при розрахунках за об'єкти комунальної власності", суд вважає помилковим розрахунок позивача, здійснений станом на 27.04.2011р., оскільки датою сплати за обєкт з урахуванням рішення Одеської міської ради від 14.04.2010 р. № 5649- V «Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 р. та внесення змін до рішень Одеської міської ради», є 31.12.2010р. (1 дол. США = 7,9617 грн.),

З огляду на викладене, судом здійснюється власний розрахунок неустойки: у валютному еквіваленті вартість обєкта купівлі-продажу складає 233241,98 дол. США, що становить 1857002,67 грн. за курсом НБУ станом на 31.12.2010 р., відповідно неустойка дорівнює (1857 002,67 грн. х 20%=371400,53 грн.).

Враховуючи вищевикладене та з огляду на порушення відповідачем встановленого законом граничного строку для здійснення оплати за обєкт приватизації, на думку суду, позовні вимоги про стягнення неустойки підлягають задоволенню у вищевказаному розмірі, у звязку з чим судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст.ст.44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір купівлі-продажу №28 від 06 березня 2008 року, укладений між територіальною громадою Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1; код 26597691) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (65078, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65078, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська,1, код 26597691) неустойку у сумі 371400/триста сімдесят одну тисячу чотириста/ грн. 53 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8369 /вісім тисяч триста шістдесят девять/ грн. 01 коп.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 2.04.2012р.