Рішення № 22358678, 26.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2012 р.Справа № 5/17-730-2011 За позовом Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1;

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастіон"

про стягнення 273484,68грн.

Головуючий суддя Гуляк Г.І.

суддя Демешин О.А.

суддя Невінгловська Ю.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 за дорученням;

Від відповідача: ОСОБА_4 за дорученням.

СУТЬ СПОРУ: Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон" про стягнення 273484,68 гривень.

Ухвалою суду від 1 березня 2011 року порушено провадження у справі №5/17-730-2011 та призначено до розгляду на 21 березня 2011 року. /суддя Погребна К.Ф./

18 березня 2011 року представником відповідача було надано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити повністю з підстав викладених у відзиві на позов.

Також було подано клопотання про залучення третьої особи ОСОБА_5 до участі у справі та клопотання про витребування доказів, а саме кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5 в скоєні злочину, передбаченому ч.2 ст.286 КК України.

Представник відповідача 21.03.2011 року надав до канцелярії суду звіт №116/03 про оцінку транспортного засобу від 17.03.2011 року, для залучення до справи.

Представником позивача на виконання ухвали суду від 21.03.2011 року були наданні матеріали необхідні для вирішення спору по суті, а саме копію трудового договору, копію договору підряду, копію трудової книжки, копію повідомлення про нещасний випадок, копію акту розслідування нещасного випадку та акт про нещасний випадок, які були залучені до матеріалів справи.

19.04.2011 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про проведення експертизи, вказане клопотання було задоволено судом та 27 квітня 2011 року провадження у справі було зупинено та призначено судову авто товарознавчу експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 27.07.2011 року провадження у справі було поновлено, справу призначено до колегіального розгляду у складі головуючої судді Погребна К.Ф. та суддів Смелянець Г.Є. та Демешин О.А., які ухвалою від 28 липня 2011 року прийняли справу до колегіального розгляду та призначили засідання суду на 26.08.2011 року.

Провадження у справі було зупинено ухвалою суду від 26 серпня 2011 року та призначено судову авто товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

14.11.2011 року до господарського суду Одеської області надійшов висновок судової автотоварознавчої експертизи та згідно заключної частини вартість матеріальних збитків, завданих власникові автомобіля WOLKSWAGEN LT 46D державний номер НОМЕР_4 в наслідок його пошкодження при ДТП станом на 04.02.2009 року становить 204884,68 гривень, станом на 27.10.2011 року становить 212233,92 гривень.

Колегія суддів ухвалою від 15.11.2011 року поновила провадження у справі та призначила до розгляду на 2 грудня 2011 року.

У звязку зі зміною складу колегії суддів, оскільки суддя Смелянець Г.Є. перебуває на лікарняному, замінено на суддю Невінгловську Ю.М.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 11 січня 2012 року за №5/17-730-2011 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гуляк Г.І. та суддів Невінгловська Ю.М. та Демешин О.А..

Справу прийнято до колегіального розгляду ухвалою суду від 11 січня 2012 року та призначено до розгляду на 23 січня 2012 року.

Представник відповідача 27.02.2012 року надав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи копію вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області по кримінальній справі №1-12/10, копію висновку судової комплексної транспортно-трассологічної та авто технічної експертизи №5886/5887 та копію висновку додаткової судової комплексної транспортно-трассологічної та автотехнічної експертизи №342/1302.

Представник позивача на виконання ухвали суду від 13 лютого 2012 року надав до канцелярії суду письмові пояснення та обґрунтування заявлених вимог, крім того надано копії договору-заявки від 25.01.2010 року, копія акту від 20.04.2010 року, копію видаткового касового ордеру від 25.01.2010 року, копію договору-заявки від 05.07.2010 року, копію акту від 30.08.2010 року та копію видаткового касового ордеру від 05.07.2010 року, копію трудового договору та квитанцію на оплату 8000 гривень, призначення господарську справу. Аналогічне клопотання та додатки були надані представником позивача 16.03.2012 року.

В судовому засіданні 12 березня 2012 року представник позивача звернувся до суду з клопотання продовжити строк розгляду та ухвалою колегії суддів від 12 березня 2012 року строк розгляду справи продовжено до 28 березня 2012 року та відкладено на 22 березня 2012 року.

До канцелярії суду 20.03.2012 року надійшла заява про збільшення позовних вимог на 12889,24 гривень.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

04 лютого 2009 року близько 22 години 50 хвилин громадянин ОСОБА_5 (який перебував у трудових стосунках з ТОВ „Бастіон”), керуючи вантажним автомобілем "Вольво" державний номер НОМЕР_2 з причіпом "Когель" державний номер НОМЕР_3, який належить ТОВ „Бастіон", рухаючись в темну пору доби при опадах туману, по мокрому покриттю автошляху Київ-Харків в напрямку м. Харкова зі швидкістю близько 80 км/год., на 209 км, цього автошляху., грубо порушуючи вимоги п.10.1, 11.2, 11.3. Правил Дорожнього руху України, допустивши неуважність, рухаючись не як найближче до правого краю проїзної частини, на заокругленні дороги вправо, відносно свого напрямку руху, виїхав на зустрічну смугу руху в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем "Фольксваген ЛТ-46" державний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_6(який перебував у трудових стосунках з ФОП ОСОБА_1), що рухався на зустріч.

Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у кримінальній справі №1-12/10 від 06 квітня 2010 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 статті 286 КК України і призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Згідно із ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_5 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в ці органи. Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області набрав законної сили 21.04.2010 року та звернутий до виконання.

Зі змісту вироку вбачається, що в діях водія автомобіля "Вольво" ОСОБА_5 вбачаються грубі порушення вимог п. 10.1, 11.2, 11.3 ПДР України, а саме: п.10.1. перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.11.2. нерейкові транспортні засоби повинні рухатися як найближче до правого краю проїзної частини; п.11.3. на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїжджої частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу. Технічна можливість уникнення ДТП для водія ОСОБА_5 визначалася виконанням ним вимог п.10.1, п.11.2, п.11.3 ПДР України для чого у нього не було перешкод технічного характеру. Дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.10.1, п.11.2, п.11.3 ПДР України і з технічної точки зору знаходились у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди.. Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є виграти, які особа зробила для відновлення свого порушеного права. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів, а згідно з ч.2 цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним. засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується виною особою. Згідно з нормою ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно звіту №0803 "Експерт-сервіс" ПП ОСОБА_7 про незалежну оцінку майна(визначення розміру матеріального збитку автомобіля WOLKSWAGEN LT 46D державний номер НОМЕР_4 від 25.043.2009 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля WOLKSWAGEN LT 46D державний номер НОМЕР_4 складає 204 884 гривні 68 копійок.

Розмір матеріальної шкоди, позивачем визначено у межах фактично понесених витрат у сумі 204884,68 гривень, витрати на проведення оцінки майна з визначення вартості матеріального збитку завданого автомобілю у сумі 600 гривень, втрати понесені у зв'язку із використанням найманого транспорту у розмірі 30000 гривень, а також понесені витрати на правову допомогу у сумі 8000 гривень

Позивачем також заявлено вимогу щодо стягнення моральної шкоди, яку позивач обґрунтовує посилаючись на ст..23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які особа зазнала у зв'язку із ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв'язку з пошкодженням її майна, відшкодовується грішми, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір якої позивачем визначено в сумі 30000 гривень.

Позивачем при розгляді справи було надано доповнення до позовної заяви, згідно якої позивач збільшив суму позовних вимог на 12889,24 гривень, згідно висновку експерта №1249 від 27.10.2011 року з якого вбачається, що вартість матеріальних збитків, завданих власникові автомобіля WOLKSWAGEN LT 46D державний номер НОМЕР_4 станом на 27 жовтня 2011 року складає 212233,92 гривни, звідси сума 7349,24 гривень (212233,92 204884,68 = 7349,24 гривень) ; а також з суми у розмірі 5540 гривень за послуги евакуатора.

Відповідач в свою чергу вимоги позивача не визнає та зазначив, що згідно вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області по справі за обвинуваченням ОСОБА_5, є посилання на висновки судово-автотехнічної експертизи, де зокрема зазначено, що "водій автомобіля "Фольксвоген" ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.2, 12.3" ПДР, тобто ОСОБА_6 теж, як водій, порушив вимоги п.п. 12.2, 12.3 правил дорожнього руху. Таким чином, дорожньо-транспортна пригода відбулась не тільки з вини ОСОБА_5, а із вини водія автомобіля, що належить позивачу.

Крім того відповідач зазначив, що під час ДТП автомобіль "Вольво" державний номер НОМЕР_2 також зазнав механічні пошкодження та вартість відновлюваного ремонту автомобіль "Вольво" державний номер НОМЕР_2 становить 207752,48 гривень, що підтверджується копією акту про страхову подію № 96-04-09 к від 22.04.2009 року та копіями платіжних доручень про відшкодування страхового випадку.

Таким чином відповідач обґрунтовує свої заперечення посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. А згідно ч. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" "Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності".

Таким чином відповідач не визнає заявлені вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди та звертає увагу суду не те, що в обґрунтування своїх позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000 гривень позивач не зазначив, в чому полягає моральна шкода, яка завдана йому саме як приватному підприємцю, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідач також не визнає вимоги позивача щодо стягнення 30000 гривень та 5540 гривень за використання найманого транспортного засобу та евакуатору, можливо припустити, що мова йдеться про не одержаний приватним підприємцем прибуток (втрачену вигоду) за невикористання пошкодженого транспортного засобу. На підтвердження цієї обставини позивач надав копії договорів-заявок на перевезення, які укладались та виконувались вже після ДТП, та актів виконаних робіт. Але витрати позивача на перевезення, що були здійснені ним під час підприємницької діяльності та втрачена вигода (прибуток) від використання належного йому транспортного засобу не є речами тотожними. Відповідно до п. 41 Інформаційного листа Вищого Господарського. Суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 року "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" "ГК України включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків. Тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються".

Розглянувши матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, судова колегія доходить до такого висновку:

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Водночас статтею 1188 ЦК України передбачено правила відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, яка застосовується на загальних підставах із застосуванням принципу вини сторін.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування завданої шкоди необхідно зясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинного звязку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, вину відповідача. При цьому, на позивача покладено обовязок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданої шкоди та прямого причинного звязку між протиправною поведінкою і шкодою.

Вказані обставини підлягають доведенню належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у кримінальній справі №1-12/10 від 06 квітня 2010 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 статті 286 КК України Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області набрав законної сили 21.04.2010 року та звернутий до виконання.

Зі змісту вироку вбачається, що в діях водія автомобіля "Вольво" ОСОБА_5 вбачаються грубі порушення вимог п. 10.1, 11.2, 11.3 ПДР України, а саме: п.10.1. перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.11.2. нерейкові транспортні засоби повинні рухатися як найближче до правого краю проїзної частини; п.11.3. на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїжджої частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу. Технічна можливість уникнення ДТП для водія ОСОБА_5 визначалася виконанням ним вимог п.10.1, п.11.2, п.11.3 ПДР України для чого у нього не було перешкод технічного характеру. Дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.10.1, п.11.2, п.11.3 ПДР України і з технічної точки зору знаходились у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.

Згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз під №1249 від 27 жовтня 2011 року, яка була проведена на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 26 серпня 2011 року щодо визначення вартості матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу автомобіля WOLKSWAGEN LT 46D державний номер НОМЕР_4 в наслідок його пошкодження при ДТП станом на 04.02.2009 року становить 204884,68 гривень, а станом на 27.10.2011 року становить 212233,92 гривень.

В свою чергу відповідачем не надано доказів, в підтвердження того, що існує вина водія автомобіля "Фольксвоген" ОСОБА_6, який, як зазначає відповідач, повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.2, 12.3.

За таких обставин, правомірною є вимога позивача щодо стягнення з відповідача 204884,68 гривень станом на момент ДТП та на суму 7349,24 гривень збільшено розмір вартості матеріальних збитків завданих власникові автомобіля станом на 27 жовтня 2011 року, висновок експерта №1249 від 27.10.2011 року.

Вимога позивача щодо стягнення 30000 гривень, як витрати понесені з використанням найманого автотранспорту не підлягає задоволеню, оскільки як встановлено матеріалами справи ДТП сталося у лютому місяці 2009 року, а позивачем надано докази винайму транспорту у 2010 році, а саме договір заявка від 25 січня 2010 року та договір заявка 5 липня 2010 року, акти прийняття виконаних робіт від 20 квітня 2010 року та 30 серпня 2010 року.

Відповідно до п. 41 Інформаційного листа Вищого Господарського. Суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 року "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" "ГК України включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків. Тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються".

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що надані до матеріалів справи видаткові касові ордери від 25 січня 2010 року на суму 15000 гривень та від 5 липня 2010 року на суму 15000 гривень, а також видатковий касовий ордер від 19 червня 2009 року на суму 5540 гривень не є належними доказами, оскільки на них відсутні докази видачі готівки з каси ФОП ОСОБА_1 особам та відсутній особистий підпис особи яка отримала кошти та її паспортні дані, крім того враховуючи, що особи які згідно договорів заявок виконували роботи з перевезення та евакуатор є також фізичні особи підприємці і мають печатку.

Відповідно до ст.. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Аналізуючи вказану норму судова колегія відмовляє позивачу у стягненні 600 гривень, оскільки відсутній доказ сплати заявленої суми.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 41 інформаційного листу Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” наголошено, що абзац п'ятий частини першої статті 225 ГК України містить пряму вказівку на те, що матеріальна компенсація моральної шкоди підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Стаття 23 ЦК України такої вказівки не містить. Разом з тим положення частини першої статті 23 ЦК України, згідно з якою особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, не можна розуміти таким чином, що особа має право на відшкодування моральної шкоди в будь-якому випадку, коли її права порушуються, оскільки ЦК України містить численні норми, якими передбачаються випадки, у яких допускається відшкодування моральної шкоди (наприклад, частина третя статті 39, частина друга статті 200, частина друга статті 216, частина третя статті 225 ЦК України тощо).

Так само і припис пункту четвертого частини першої статті 611 ЦК України про відшкодування моральної шкоди не означає, що відшкодування моральної шкоди допускається у будь-якому випадку порушення зобов'язання. Отже, моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом.

Судова колегія не вбачає правових підстав для покладення на відповідача обовязку компенсувати завдану позивачу моральну шкоду, у звязку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем було заявлено вимогу щодо відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 8000 гривень, в підтвердження суми надано договір від 31 березня 2011 року укладений між ПП ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3 та ордер №539 від 31 березня 2011 року та корінець до квитанції №1 до угоди від 31 січня 2011 року на суму 8000 гривень(в оригіналі)в якій зазначено гонорар за господарську справу, також до заяви від 16.03.2012 року надано також оригінал квитанції №1 до угоди від 31 січня 2011 року на суму 8000 гривень (в оригіналі) в якій зазначено ведення господарської справи.

З дослідження наданих матеріалів, судова колегія у задоволені вимоги щодо стягнення 8000 гривень витрат на правову допомогу відмовляє, оскільки до матеріалів справи надано оригінал договору від 31 березня 2011 року зі змісту якого вбачається, що гонорар складає 4000 гривень та повинен бути внесений до 5 червня 2011 року. З наданих квитанцій №1 на суму 8000 гривень (а.с.91 том 2 та а.с.108 том 2), вбачається що на виконання угоди від 31 січня 2011 року за господарську справу, посилань на номер господарської справи немає та в матеріалах справи відсутня угода від 31 січня 2011 року. Крім того в матеріалах справи відсутні докази наявності у вказаної особи (ОСОБА_3) свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, а також доказів сплати за договором від 31 березня 2011 року в сумі 4000 гривень.

Судові витрати по сплаті державного мита, судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення слід відшкодувати в межах задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бастіон” /68001 Одеська область м. Іллічівськ смт. Олександрівка вул..Гагаріна,16, р/р 2600031239101 ФАБ „Південний” м.Іллічівськ, МФО 328663, код ЄДРПОУ 30258619/ на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 ( 46000 АДРЕСА_1, код НОМЕР_5, р/р НОМЕР_6 АТ „Ерсте Банк” м.Тернопіль) матеріальні збитки в сумі 204884 (двісті чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривни 68 копійок, матеріальні збитки в сумі 7349 (сім тисяч триста сорок девять) гривень 24 копійки, витрати по сплаті державного мита в сумі 2048 (дві тисячі сорок вісім ) гривень 85 копійок, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 174 (сто сімдесят чотири) гривни 64 копійки, судовий збір в сумі 917 (девятсот сімнадцять) гривень 42 копійки..

3. В решті вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30 березня 2012 року.

Головуючий суддя Гуляк Г.І.

Суддя Демешин О.А.

Суддя Невінгловська Ю.М.