Рішення № 22358357, 27.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" березня 2012 р.Справа № 6/17-4540-2011 За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство „Дунай-Транзит”

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство „Вантажтранссервіс”

Про зобовязання повернення майна з чужого незаконного володіння та визнання незаконними дій

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство „Дунай-Транзит”

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Про стягнення 277778,18грн. та зобов`язання виконати певні дії

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Демешин О. А.

Суддя Лічман Л.В.

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом) : ОСОБА_3 - довіреність

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_4, ОСОБА_5 за довіреностями, Кушнір О.М. директор

Від третьої особи: не з`явився

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі Позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство „Дунай-Транзит” (далі Відповідач) про зобовязання повернення майна з чужого незаконного володіння, а саме 79 штук трун дерев`яних з аксесуарами (із врахуванням аксесуарів на одну труну: металеві ручки 4шт., ніжки 6 шт., хрести 2шт., метизи 8-10шт.) та про визнання незаконними дій відповідача щодо затримки вантажу та не розвантаження у 60-ти денний строк з моменту прийняття вантажу для перевезення з вини перевізника.

Крім того, в позовній заяві позивач просив про витребування доказів, що не є позовною вимогою, а саме про зобов`язання відповідача до призначення справи до розгляду надати оригінали договорів, що підтверджують договірні відносини між відповідачем та третьою стороною по справі. ПП „Вантажтранссервіс”.

Позивачем зайво сплачено держмито в розмірі 85грн., на повернення якого слід видати довідку.

Позивач позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач з позовом не згоден, з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2011р. до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство „Дунай-Транзит” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 277778,18грн., з яких 20538,18грн. боргу за послуги з перевезення, 240000грн. вартості понаднормативного простою і 9240грн. відшкодування витрат, сплачених за вимушену стоянку в порту, та про зобов`язання повернення книжки МДП (CARNET TIR) №64927506.

Відповідач зустрічний позов підтримує.

Позивач із зустрічним позовом не згоден, з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов.

В С Т А Н О В И В :

20.07.2010р. у м.Стамбул (Туреччина) вантажовідправником (Merthan uluslararasi tasimacilik turizm) було здійснено завантаження 79 дерев`яних трун з аксесуарами (ручки, ніжки, метизи) на автомобіль, що належить ТОВ СП „Дунай-транзит” - MAN держномер НОМЕР_2 з причіпом НОМЕР_3 для перевезення по маршруту Стамбул (Турція) Миколаїв (Україна) для одержувача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

23.07.2010р. вантаж у вищевказаному автомобілі на паромі з порту Зонгулдак (Туреччина) прибув до Скадовського морського торгівельного порту” і став під розмитнення у Херсонській митниці.

Оформлення вантажу Херсонською митницею у місті перетину кордону було здійснено лише 02.06.2011року, а 01.07.2011р. вантаж був розмитнений Миколаївською митницею, однак, не переданий перевізником (ТОВ СП „Дунай-Транзит”) одержувачу вантажу ФОП ОСОБА_2.

Позивач, посилаючись на те, що він є власником майна, просить зобов`язати відповідача повернути 79 дерев`яних трун з аксесуарами та визнати незаконними дії відповідача щодо затримки вантажу та не розвантаження у 60-ти денний строк з моменту прийняття вантажу для перевезення з вини перевізника.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що позивач не провів розрахунку за перевезення, тому ТОВ СП „Дунай-Транзит” здійснило притримання вантажу.

.

Обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги ТОВ СП „Дунай-транзит” стверджує, що у позивача існує невиконане зобов`язання по оплаті за перевезення в розмірі 20538,18грн.

Також, відповідачем нараховано вартість понаднормативного простою автомобіля з вини позивача через ненадання необхідних документів для розмитнення вантажу за період з 26.07.2010р. по 31.05.2011р. (310 днів) в розмірі 240000грн.

Крім того, відповідач просить стягнути з позивача в якості відшкодування збитків, сплачені Державному підприємству „Скадовський морський торговельний порт” грошові кошти в сумі 9240грн., сплачених за вимушену стоянку в порту.

Посилаючись на те, що при митному оформленні позивач одержав від представників митниці книжку МДП (CARNET TIR) №64927506 і не повернув її ТОВ СП „Дунай-Транзит” відповідач у зустрічному позову просить зобов`язати позивача повернути вказану книжку.

.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов та зустрічний позов підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як зазначалось вище, 01.07.2011р. Миколаївська митниця здійснила оформлення та розмитнення вантажу (79 трун з аксесуарами) на одержувача цього вантажу фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, яка набула право власності на вказане майно.

Однак, ТОВ „СП „Дунай-Транзит” , яке здійснювало перевезення вантажу по маршруту Стамбул-Миколаїв, після митного оформлення не передало позивачу вантаж у володіння, користування та розпорядження, а притримало його, обґрунтовуючи це необхідністю здійснення розрахунку одержувачем цього вантажу (ФОП ОСОБА_2) за послуги з перевезення та сплати понаднормативного простою автомобіля з вини позивача.

Частиною 1 статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст..387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно другого речення частини 1 статті 1212 ЦК України особа зобов`язана повернути майно коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Що стосується тверджень відповідач про притримання майна, то суд не вбачає підстав для такого притримання з підстав відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за перевезення вантажу та за понаднормативний простій, про що буде зазначено нижче.

Частиною 4 статті 916 ЦК України встановлено, що перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов`язання.

Таке притримання можна вважати обґрунтованим лише щодо забезпечення відшкодування відповідачу збитків, пов`язаних із сплатою Державному підприємству „Садовський морський торговельний порт” плати за стоянку автомобіля з вини позивача, який не виконав зобов`язань щодо надання документів для митного оформлення вантажу.

Частиною 1 статті 594ЦК України встановлено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.

Таким чином, суд не вбачає порушень прав позивача, застосування відповідачем вищевказаних положень чинного законодавства щодо притримання вантажу до здійснення останнім розрахунку за завдані ТОВ СП „Дунай-Транзит” збитки, стягнення яких є предметом зустрічних позовних вимог, які на думку суд, підлягають задоволенню, про що, також, буде зазначено нижче в мотивувальній частині розгляду зустрічного позову.

Приймаючи до уваги, що позивачем не погашені збитки відповідача в сумі 9240грн., а відповідач не повернув позивачу вантаж, який ним перевозився, а спір вирішується стосовно вимог про зобов`язання повернення цього вантажу і стягнення вищевказаної суми збитків, - суд вважає можливим одночасно задовольнити вимоги позивача про зобовязання повернення майна 79 штук дерев`яних трун з аксесуарами та вимоги відповідача про стягнення збитків в розмірі 9240грн.

Що стосується вимог за первісним позовом в частині визнання незаконними дій відповідача щодо затримки вантажу та не розвантаження у 60-ти денний строк з моменту прийняття вантажу для перевезення з вини перевізника, то вони задоволенню не підлягають.

По-перше, суд не вбачає в цьому вини ТОВ „Дунай-Транзит”, оскільки така затримка відбулася через порушення позивачем порядки митного оформлення вантажу і завдання відповідачу збитків з подальшим правомірним притриманням вантажу до відшкодування позивачем цих збитків.

По-друге, статтею 16 ЦК України та статтею 20ГК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів і способи захисту прав субєктів господарювання.

Вказаними положеннями чинного законодавства не передбачено можливості захисту прав шляхом визнання незаконними дій юридичних осіб-субєктів господарювання.

На підставі викладеного, суд первісний позов задовольняє частково

Що стосується зустрічного позову, то його, також, слід задовольнити частково, з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ СП „Дунай-Транзит” не існує договірних відносин по перевезенню 79 дерев`яних трун з аксесуарами по маршруту Стамбул Миколаїв. Між вказаними сторонами не досягнуто умов щодо вартості послуг за перевезення та вартості понаднормативного простою автотранспорту відповідача.

ФОП ОСОБА_2 відповідно до копії міжнародної товарно-транспортної накладної серії А № 0125256 є одержувачем вантажу. Відповідність копії вказаної накладної оригіналу перевірено судом у судовому засіданні.

Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона(перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частинами 2,3 статті 909 ЦК України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненою 19.05.1956р. в м.Женеві до якої приєдналася України по прибуттю вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати передачі йому другого екземпляру накладної про що йому видається відповідна розписка в прийнятті. Якщо встановлена втрата вантажу або якщо вантаж не прибув на протязі строку встановлено статтею 19, одержувач може вимагати від свого імені від перевізника задоволення, посилаючись на права, забезпечені йому договором перевезення.

Згідно п.2 вищевказаної статті Конвенції, -одержувач, який здійснює права, надані йому відповідно до пункту 1 цієї статті, зобов`язаний погасити боргові зобов`язання, що виникли на підставі накладної.

Будь-яких боргових зобов`язань щодо здійснення оплати за перевезення та за понаднормативний простій в міжнародній товарно-транспортній накладній серії А № 0125256 не встановлено.

Крім того, обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимог відповідач посилається на заявку на перевезення вантажу від 15.07.2010р., надану Приватним підприємством „Вантажтранссервіс”(т.1 а.с.53), в якій зазначено вартість фрахту в розмірі 2600 доларів США по курсу НБУ та вартість простоїв в розмірі 800грн. за добу. Однак, будь-яких доказів погодження ФОП ОСОБА_2 з такими умовами перевезення відповідачем не надано.

Про існування взаємних зобов`язань ТОВ СП „Дунай-Транзит” та ПП „Вантажтранссервіс”, пов`язаних з виконанням вищевказаної заявки, свідчить направлення відповідачем претензії саме названому приватному підприємству в якій ТОВ СП „Дунай-Транзит” посилається на прийняті ПП „Вантажтрансервіс” зобов`язання по оплаті за перевезення протягом 3-днів після завантаження вантажу.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення з позивача 20538,18грн. боргу за послуги з перевезення та 240000грн. вартості понаднормативного простою.

Що стосується зустрічних позовних вимог про відшкодування витрат по сплаті державному підприємству „Скадовський морський торгівельний порт” по платіжному дорученню №589 від 31.05.2011р. в сумі 9240грн. то вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Статтею 93 Митного Кодексу України передбачено, що у разі ввезення товару на митну територію України декларант заздалегідь повідомляє відповідний митний орган про намір ввезти цей вантаж. Згідно пункту 4.4. Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення, затвердженого Наказом митної служби України №771 від 08.12.1998р. заповнене згідно з установленим порядком попереднє повідомлення та його електронна копія до моменту ввезення товарів подаються митниці за місцем державної реєстрації або проживання, за місцезнаходженням юридичної або фізичної особи, на адресу якої ввозяться товари, тобто митниці призначення.

Не оформлення позивачем попереднього повідомлення стало причиною затримки оформлення Херсонською митницею транзитного переміщення вантажу до Миколаївської митниці. За час затримки автомобіль ТОв СП „Дунай-Транзит” заходився на стоянці в Скадовському морському торгівельному порту. За вказану стоянку відповідачем сплачено 9240грн.

Відповідно до частини 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода , завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Здійснені відповідачем витрати на стоянку в порту понесені внаслідок бездіяльності позивача щодо належного оформлення митних документів. Тому, ці витрати мають бути відшкодовані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у повному обсязі

.

Також, обґрунтованими є позовні вимоги про зобов`язання ФОП ОСОБА_2 повернути книжку МДП, яку після митного оформлення вантажу позивач утримує у себе, що підтверджується самим позивачем в позовній заяві.

Статтею 17 Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, до якої приєдналася Україна, встановлено, що на кожен дорожній транспортний засіб або контейнер складається одна книжка МДП.

Після митного оформлення книжка митним органом має бути повернута власнику транспортного засобу. Однак, з пояснень відповідача, підтверджених позивачем в позовній заяві після митного оформлення книжка МДП представником митниці була передана не водію, належного ТОВ СП „Дунай-Транзит”, автомобіля MAN держномер НОМЕР_2, на який була видана книжка МДП, а Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.

До цього часу книжка МДП (CARNET TIR) №64927506 безпідставно утримується позивачем, оскільки останній не є власником транспортного засобу на який ця книжка видана.

Таким чином, зустрічний позов, також, слід задовольнити частково.

На підставі викладеного, позов та зустрічний позов судом задовольняються частково з покладенням на сторін судових витрат, пропорційно розміру задоволених вимог.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем не сплачено судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру зобов`язання повернення книжки МДП, в розмірі 941грн. Абзацом другим статті 49 ГПК України встановлено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В частині десятій пункту 3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” передбачено, що несплачені у встановленому порядку та розмірі судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи

Таким чином, приймаючи до уваги пропорційність судових витрат розміру задоволених позовних вимог та задоволення вимог в частині зобов`язання повернення позивачам книжки МДП, з ФОП ОСОБА_2 за результатами розгляду справи слід стягнути до державного бюджету судовий збір за вимогу немайнового характеру в розмірі 941грн., який мав бути сплачений на дату надання відповідачем зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство „Дунай-Транзит” (65026, м.Одеса, Деволанівський узвіз, 7, код 22450821) повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (54017, АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1) 79 (сімдесят дев`ять) трун дерев`яних з аксесуарами (із врахуванням аксесуарів на одну труну: металеві ручки 4шт., ніжки 6 шт., хрести 2шт., метизи 8-10шт.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство „Дунай

-Транзит” (65026, м.Одеса, Деволанівський узвіз, 7, код 22450821) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (54017, АДРЕСА_1) держмита 220гривень 37коп. та витрат на ІТЗ судового процесу 118гривень.

4 . В решті позову відмовити

5. Видати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 довідку про повернення

надмірно сплаченого держмита

6. Зустрічний позов задовольнити частково.

7. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (54017, АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство „Дунай-Транзит” (65026, м.Одеса, Деволанівський узвіз, 7, код 22450821) 9240гривень відшкодування збитків, 184 гривні 80коп. судового збору по вимогам майнового характеру.

8. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (54017, АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1) повернути Товариству з обмеженою

відповідальністю Спільне підприємство „Дунай-Транзит” (65026, м.Одеса, Деволанівський узвіз, 7, код 22450821) оформлену книжку МДП (CARNET TIR) №64927506 для її здачі в AsMAP UA

9. В решті зустрічного позову відмовити

10. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (54017, АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1) до державного бюджету України 941 гривню судового збору (№ рахунку 31210206783008, отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ 37607526, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, Код класифікації: 22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, Призначення платежу: „судовий збір”).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено30.03.2012р.

Головуючий суддя Демешин О.А.

Суддя Лічман Л.В.

Суддя Степанова Л.В.