Рішення № 22358349, 27.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" березня 2012 р.

Справа № 5017/287/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ";

До відповідача: Науково-виробничої фірми "ЮГТРАНСЕНЕРГО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

про розірвання договору поставки та стягнення 113414,91 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 01.02.2012 р. за вх. №418/2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про розірвання договору поставки та стягнення з Науково-виробничої фірми "ЮГТРАНСЕНЕРГО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Відповідач) в сумі 113 414,91 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає. 27.03.2012 року за вх. №9123/2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" було подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача, що задоволено судом у судовому засіданні від 27.03.2012 року.

Відповідач у судових засіданнях не з’являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

19 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" та Науково-виробничою фірмою "ЮГТРАНСЕНЕРГО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю було укладено договір поставки № ВСК/ЮТЭ-0814, відповідно до умов якого Відповідач зобов'язався поставити, а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити освітлювальне обладнання відповідно до погодженої сторонами специфікації.

Вартість продукції що повинна була бути поставлена Відповідачем за Договором складає 133 429,06 (сто тридцять три тисячі чотириста двадцять дев’ять гривень 06 коп.) грн. в т.ч. ПДВ 20% - 22 238,17 (двадцять дві тисячі двісті тридцять вісім гривень 17 коп.) грн.

На виконання положень Договору, Позивачем 22.11.2010 року було проведено оплату 75% вартості Обладнання на суму 100 072,00 (сто тисяч сімдесят дві гривні) грн. в т.ч. ПДВ 20% - 16 678,67 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень 67 коп.) грн., що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідач зобов'язувався здійснити поставку Обладнання на протязі 45 календарних днів з моменту перерахунку Позивачем 75% вартості Обладнання, тому кінцевим терміном поставки, згідно умов Договору, було 05 січня 2011 року.

Разом з тим, станом на 24.01.2012 року, поставка за даним Договором Відповідачем так і не здійснена.

Відповідно до вищенаведеного, Позивачем були нараховані штрафні санкції у вигляді пені, що становить 13 342,91 (тринадцять тисяч триста сорок дві гривні 91 коп.) грн.

Таким чином, беручи до уваги істотне порушення Відповідачем прийнятих на себе за Договором зобов'язань, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" просить суд розірвати Договір поставки № ВСК/ЮТЭ-0814 від 19.11.2010 року, стягнути суму авансового платежу в розмірі 100 072,00 грн., та суму штрафних санкцій –13 342,91 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Досліджуючи матеріали справи, оцінюючи докази, що представлені сторонами, та їх пояснення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. N 11 "Про судове рішення" звертається увага на те, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При постановлені рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 28 і 29 ЦПК України про їх належність і допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

За змістом ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов’язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки № ВСК/ЮТЭ-0814 від 19.11.2010 року, згідно з яким, Відповідач –Постачальник, зобов’язався поставити, а Позивач - Замовник зобов’язується прийняти та оплати на умовах та в порядку, визначених цим договором, товар (освітлювальне обладнання).

Вартість продукції що повинна була бути поставлена Відповідачем за Договором складає 133 429,06 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 22 238,17 грн.

На виконання п. 3.1. Договору Позивачем 22.11.2010 року було проведено оплату 75% вартості Обладнання на суму 100 072,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 16 678,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3205 від 22.11.2010р.

Відповідно до п. 3.2. Договору Відповідач зобов'язувався здійснити поставку обладнання на протязі 45 календарних днів з моменту перерахунку Позивачем 75% вартості Обладнання, відповідно кінцевим терміном поставки згідно умов Договору було 05 січня 2011 року. Однак, станом на 24.01.2012 року поставка за даним Договором Відповідачем так і не здійснена.

Пунктом 6.1 Договору, передбачені штрафні санкції в розмірі 0,1% від суми Договору за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми Договору, у випадку несвоєчасної поставки Обладнання Відповідачем.

Виходячи з наведеного, за весь час прострочення Відповідачем виконання своїх зобов'язань, відповідальність в межах 10% від загальної суми Договору, становить 13 342,91 грн.

При цьому, як з’ясовано судом, позивач звертався до відповідача з претензією про сплату №153 з вимогою про повернення авансового платежу за Договором впродовж 5 (п'яти) банківських днів з моменту її одержання. Зазначена претензія була отримана Відповідачем 15 червня 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення. Однак, станом на 24.01.2012 року Відповідачем повернення сплаченого Позивачем авансу так і не проведено.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що даний Договір діє з моменту підписання до виконання Сторонами своїх зобов’язань.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Разом з тим невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), в силу ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Однією з підстав для розірвання спірного договору позивач визначає той факт, що відповідачем не повертаються кошти належні позивачу, за не поставлений товар, чим порушуються умови договору.

Виходячи з вищевикладеного, підставою для розірвання спірного договору за рішенням суду на вимогу позивача є істотне порушення відповідачем умов договору поставки.

Відтак, враховуючи той факт, що Відповідачем не виконувались зобов’язання по поставці товару, що є порушенням однієї з істотних умов спірного договору, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про розірвання договору № ВСК/ЮТЭ-0814 від 19.11.2010 року, укладеного між сторонами по справі.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір поставки № ВСК/ЮТЭ-0814 від 19 листопада 2010 року, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (21034, Вінницька область, м. Вінниця, Замостянський район, вул. Залізнична, 13, корпус А, код ЄДРПОУ 32977018, п/р 2600448017476, у ВФ ВАТ КБ „Хрещатик”, МФО 302786) та Науково-виробничою фірмою "ЮГТРАНСЕНЕРГО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65076, Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, вул. Щорса, буд. 2, кв. 9, п/р 26006228162001 в ЮГРУ „Приватбанк” в м. Одесі, МФО 328704).

3. Стягнути з Науково-виробничої фірми "ЮГТРАНСЕНЕРГО" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65076, Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, вул. Щорса, буд. 2, кв. 9, п/р 26006228162001 в ЮГРУ „Приватбанк” в м. Одесі, МФО 328704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННИЦЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" (21034, Вінницька область, м. Вінниця, Замостянський район, вул. Залізнична, 13, корпус А, код ЄДРПОУ 32977018, п/р 2600448017476, у ВФ ВАТ КБ „Хрещатик”, МФО 302786) суму авансового платежу за Договором № ВСК/ЮТЭ-0814 від 19 листопада 2010 року в розмірі 100 072,00 грн., суму штрафних санкцій за Договором № ВСК/ЮТЭ-0814 від 19 листопада 2010 року в розмірі 13 342,91 грн., суму судового збору у розмірі –3 341,30 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.