Рішення № 22357814, 02.04.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.12 Справа № 8/5014/438/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ,

до Комунального підприємства Управління водопровідно-каналізаційного господарства Петровської міської ради, м. Петровське м. Красний Луч Луганської області, -

про стягнення 109190 грн. 12 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при помічнику судді Антоновій І.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - провідний юрисконсульт, - довіреність № 777 від 10.01.12 року;

від відповідача ОСОБА_2 представник, - довіреність № 105 від 11.04.11 року; Горошков В.В. в.о. директора, - наказ № 35-к від 16.03.12 року, паспорт НОМЕР_1, вид. Краснолуцьким МВ УМВСУ у Луганській обл. 05.08.98 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання у сумі 107500,27 грн., 3 % річних у сумі 274,02 грн. та пені у сумі 1415,83 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на послуги з централізованого водопостачання № 66/1, укладеного між сторонами 01.01.10 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 05.03.12 року до 19.03.12 року та з 19.03.12 року до 02.04.12 року з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази.

До початку судового засідання 02.04.12 року від сторін надійшло клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (вих. № 20юр від 30.03.12 року), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 84722,27 грн., 3% річних за період з 02.01.12 року по 15.02.12 року у сумі 271,41 грн. та пеню за період з 02.01.12 року по 15.02.12 року у сумі 1402,30 грн., - а разом 86395,98 грн. (розрахунок суми позову надано до справи).

З урахуванням того, що дана заява не суперечить приписам частини 4 ст. 22 ГПК України, судом її прийнято та враховано при вирішенні спору по суті.

Відповідач позов (з урахуванням його уточнення позивачем) визнав у повному обсязі (відзив від 30.03.12 року за вих. № 216/1; та ін.).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.01.10 року між позивачем (водопостачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір № 66/1 на послуги з централізованого водопостачання, відповідно до якого постачальник зобовязується постачати споживачеві питну воду, а споживач - своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови останнього (п.1.1).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що відповідно до технічних умов постачальника споживач у точці підключення встановлює (за свій рахунок) прилад обліку використаної води. Без виконання цієї умови підключатися до мереж постачальника споживачу забороняється.

Згідно п.4.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується споживачем, визначається за показниками приладів обліку; зняття показників приладів обліку здійснюється не рідше 1 разу на місяць (п.4.2).

Як сказано у п.5.1 договору, при розрахунку за обсяги використаної води за умовами даного договору споживач сплачує за надані послуги з водопостачання за діючим тарифом, встановленим згідно з чинним законодавством, у строк до 15 числа поточного розрахункового місяця (п.5.2), у безготівковому порядку (п.5.4).

За несвоєчасну оплату наданих послуг споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.1).

Договір вступає в силу з 01.01.10 року та діє до 31.12.10 року (п.10.1), з можливістю щорічної пролонгації строку його дії на 1 рік (а.с.11-13).

Сторони уклали низку додаткових угод до нього, а саме:

11.01.10 року сторони уклали додаткову угоду, якою внесли зміни до п.5.2 та встановили, що оплата за надані послуги з водопостачання повинна бути здійснена до 25 числа поточного місяця (а.с.14);

06.12.10 року уклали додаткову угоду. якою продовжили термін дії договору до 31.12.11 року включно (а.с.15), а 23.09.11 року додаткову угоду, якою продовжили термін дії до 31.12.12 року (а.с.16).

Позивач стверджує, що він на виконання умов договору у грудні 2011 року та січні 2012 року поставив на користь споживача (відповідача) наступну кількість питної води:

у грудні 2011 року 18528 м3, що підтверджується двостороннім актом від 28.12.11 року (а.с. 17), на суму 53805,31 грн. (рахунок № 210045 за грудень 2011 року (а.с.19));

у січні 2012 року 18490м3, що підтверджується двостороннім актом від 26.01.12 року (а.с. 18), на суму 53694,96 грн. (рахунок № 210045 за січень 2012 року (а.с.19)), - при цьому кожен з рахунків містить докази отримання його уповноваженою особою відповідача.

Факт несплати відповідачем сум боргу за вищезгаданими рахунками став підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідач позов визнав у повному обсязі (з урахуванням його уточнення).

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його уточнення) з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши вищезгаданий договір, сторони у справі набули низку прав та обовязків.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст. 509 ЦКУ).

Закон ст. 525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ст. 32 Закону України від 10.01.02 року № 2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання" за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.

Споживач питної води зобовязаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення (ч. 2 ст. 22 Закону).

Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач у період з грудня 2011 року по січень 2012 року не вносив платежі за отримані послуги з водопостачання.

Згідно статті 525 ЦКУ одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі.

Такого права відповідачеві згідно умовам вищезгаданого договору не надано.

Як сказано в ст. 526 ЦКУ, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються.

Частиною 1 ст. 530 ЦКУ встановлено: якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).

Відповідач всі вищезазначені вимоги не виконав, що доведено позивачем та доказами, долученими до матеріалів справи.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобовязання за договором.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобовязань за договором позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст. 623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Суд вважає, що позивач вірно визначив суму заявленої до стягнення пені.

При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що позивачем повністю доведено законність та обґрунтованість заявлених (уточнених) ним вимог, - позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, відповідає приписам ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його уточнення).

Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору у сумі 1727,98 грн. (2% від вартості позову в 86395,98 грн.) покладає на відповідача як на сторону, яка припустилася порушення вимог чинного законодавства, умов договору та з вини якої спір доведено до суду.

З урахуванням того, що позивач зменшив позовні вимоги до суми 86395,98 грн., а первісно заявлена його сума становила 109190,12 грн. (а.с.2-3), з огляду на що він, подаючи цей позов до господарського суду, відповідно до приписів п/п 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.11 року № 3674-УІ "Про судовий збір", сплатив судовий збір у розмірі 2% вартості позову, - тобто 2183,80 грн. (платіжне доручення №1 від 17.02.12 року (а.с.5)), - частина судового збору у сумі 455,82 грн. (2183,80 грн. 1727,98 грн.) підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,202,509,525-527,530,623,626,627 Цивільного кодексу України; ст. 20 Господарського кодексу України; ст.ст.22,32 Закону України від 10.01.02 року №2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання", п.1 ч.1 ст. 7 Закону України від 08.07.11 року № 3674-УІ "Про судовий збір", керуючись ст.ст.4-3,32-34,43,44,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Комунального підприємства Управління водопровідно-каналізаційного господарства виконавчого комітету Петровської міської ради, ідентифікаційний код 24845943, яке знаходиться за адресою: місто Красний Луч, місто Петровське, вул. Леніна, 25 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", ідентифікаційний код 35554719, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, - основний борг за спожиту питну воду у сумі 84722 (вісімдесят чотири тисячі сімсот двадцять дві) грн. 27 коп., 3% річних у сумі 271 (двісті сімдесят одна)грн. 41 коп., пеню у сумі 1402 (одна тисяча чотириста дві) грн. 30 коп., а також судовий збір у сумі 1727 (одна тисяча сімсот двадцять сім) грн. 98 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", ідентифікаційний код 35554719, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, - судовий збір у сумі 455 (чотириста пятдесят пять) грн. 82 коп.

Підставою для повернення зазначеної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 02.04.2012 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 квітня 2012 року.

Суддя А.П.Середа

Помічник судді К.Л.Скокова