Рішення № 22357656, 07.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2012 р. Справа № 15/011-11/9

За позовомВідкритого акціонерного товариства «УІФК-Агро»

ДоПриватного підприємства «Спецбуд»

Простягнення 47479, 98 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивачаВареніченко О.П. (керівник згідно довідки з ЄДРПОУ серія АБ № 359608, паспорт НОМЕР_1)

Від відповідачане зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «УІФК-Агро»до Приватного підприємства «Спецбуд»про стягнення 47 479, 98 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.04.2011 р. позов задоволено частково; стягнуто з приватного підприємства «Спецбуд»(08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. В.Жовтня, 39, кв.1, код 31414199) на користь відкритого акціонерного товариства «УІФК-Агро»(07544, Київська обл., Баришівський р-н, с. Коржі, вул. Промислова, 40/1, код 34821667) 35 000, 00 грн. (тридцять пять тисяч грн. 00 коп.) заборгованості, 280, 00 грн. (двісті вісімдесят грн. 00коп.) інфляційних втрат, 143, 84 грн. (сто сорок три грн. 84 коп.) 3% річних, 354, 24грн. (триста пятдесят чотири грн. 24 коп.) витрат по сплаті державного мита та 176, 07 грн. (сто сімдесят шість грн. 07 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства «Спецбуд»задоволено частково; рішення господарського суду Київської області від 01.04.2011 р. у справі № 15/011-11 змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства «Спецбуд»(08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Великого Жовтня, буд.39, кв.1, код 31414199) на користь Публічного акціонерного товариства «УІФК-АГРО»(07544, Київська обл., Баришівський р-н, с. Коржі, вул. Промислова, буд.40/1, код 34821667) 35 000 (тридцять пять тисяч) грн. 00 коп. помилково перерахованих коштів, 350 (триста пятдесят) грн. 00 коп. державного мита, 173 (сто сімдесят три) грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. І іншій частині позову відмовити”.

Постановою Вищого господарського суд України від 09.11.2011 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УІФК-АГРО» задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 р. в частині залишення без змін рішення господарського суду Київської області від 01.04.2011 р. у справі № 15/011-11 щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення 12056, 14 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, скасовано; справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області; в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 р. залишено в силі.

Згідно розподілу автоматизованої системи документообігу суду зазначена справа передана на розгляд судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою суду від 21.11.2011 року справу № 15/011-11 прийнято до свого провадження, присвоєно їй номер № 15/011-11/9 та призначено розгляд справи на 13.12.2011 р.; зобовязано позивача надати письмове пояснення по суті позовних вимог з урахуванням висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 09.11.2011 р.; докази звернення до Відповідача з претензією, обґрунтувати дату, з якої починається нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами; зобовязано відповідача надати письмове пояснення (заперечення) по суті позовних вимог в частині передачі справи на новий розгляд з урахуванням висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 09.11.2011 р.

У судове засідання 13.12.2011 р. представники позивача та відповідача не зявилися; про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у звязку з чим ухвалою суду від 13.12.2011 року розгляд справи відкладено на 26.01.2012 р.

У судове засідання 26.01.2012 р. представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився, надав суду витребувані документи; представником позивача для всебічного та обєктивного розгляду справи у судовому засідання 26.01.12 р. подано клопотання про продовження строку розгляду спору, яке судом розглянуто та задоволено.

Крім того, 26.01.2012 р. через канцелярію суду представником позивача подано пояснення на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2011 р., в якому зазначено період нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами та надано розрахунок за Обліковою ставкою НБУ, у звязку з чим зменшено їх суму з 12056,14 грн. до 3039,48 грн.

Враховуючи те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміру позовних вимог, суд прийняв вказані уточнення позивача до розгляду.

Ухвалою суду від 26.01.2011 р. розгляд справи відкладено на 07.02.2012 р.

В судове засідання 07.02.2012 р. представник відповідача вдруге не зявився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином; представник позивача з'явився та надав суду пояснення у справі; позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та отримані директором відповідача, але відповідач не зявився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки, справа № 15/011-11/9 відкладалась у звязку з неявкою відповідача, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суд України від 09.11.2011 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УІФК-АГРО» задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 р. в частині залишення без змін рішення господарського суду Київської області від 01.04.2011 р. у справі № 15/011-11 щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення 12056, 14 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, скасовано; справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області; в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 р. залишено в силі.

У постанові Вищого господарського суд України від 09.11.2011 р. у справі № 15/011-11 зазначено, що в силу ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними з посиланням на ст. 536 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ЦК України.

Враховуючи зазначене, Вищий господарський суд України вважає помилковим висновок попередніх судів про те, що оскільки сторонами не погоджено розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, то відповідні вимоги позивача є необгрунтованими.

Крім того, Вищий господарський суд України у наведеній постанові зазначив, що, враховуючи помилкове перерахування позивачем коштів 28.01.2008 р., а складення претензії про повернення вказаних коштів лише 02.12.2010 р., зважаючи також на невстановлення судами дати направлення даної претензії відповідачу, судам необхідно з'ясувати за який період здійснювати нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як було встановлено судом у рішенні Господарського суду Київської області від 01.04.2011 р., яке в цій частині залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 р. у справі № 15/011-11 та постановою Вищого господарського суд України від 09.11.2011 р. у справі № 15/011-11, 28.01.2008 р. позивачем помилково було перераховано відповідачу кошти у розмірі 35000,00 грн. за договором № 32 від 24.10.2007р.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 жовтня 2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю “УІФК-Агро” та приватним підприємством “Спецбуд” було укладено договір № 32 підряду в капітальному будівництві (будівельного підряду). Відповідно до умов п.1.1. цього договору приватне підприємство “Спецбуд” (Підрядник) зобовязується своїми силами та засобами у встановлений строк та відповідно до проектно-кошторисної документації виконати роботи по влаштуванню нової рулонної 1-но шарової покрівлі приміщення вісової, а товариство з обмеженою відповідальністю “УІФК-Агро”(Замовник) прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Сторонами за договором підписана договірна ціна на будівництво влаштування нової покрівлі з єврорубероїду приміщення вагової в с.Коржі, що здійснюється у 2007р., відповідно до якої вартість робіт становить 23680,00 грн.

Сторонами за договором № 32 будівельного підряду від 24.10.2007р. підписаний акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2007р. на суму 23680,00 грн.

24.12.2007р. товариством з обмеженою відповідальністю “УІФК-Агро”сплачено приватному підприємству “Спецбуд” 23680,00 грн. з призначенням платежу: “Оплата за виконані роботи згідно з актом виконаних робіт до договору №32 від 24.10.2007р.”, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Таким чином, позивачем повністю оплачені приватному підприємству “Спецбуд” виконані роботи за договором № 32 від 24.10.2007р. у сумі 23680,00 грн. Зазначений факт не заперечувався представником відповідача у судовому засіданні.

Таким чином, судом встановлено, що позивач 24.12.2007 р. повністю розрахувався з відповідачем за договором №32 від 24.10.2007р., тому сплачені позивачем на рахунок відповідача 28.01.2008 р. кошти у сумі 35 000,00 грн. з зазначенням у призначенні платежу, що вони є сплатою за договором № 32 від 24.10.2007р., є помилково перерахованими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи та долучених позивачем пояснень з уточненим розрахунком від 25.01.2012 р. (вх. № 1031 від 26.01.2012 р.), позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 3039,48 грн. за період з 13.12.2010 р. по 25.01.2012 р., розмір процентів за користування чужими коштами при цьому визначений рівним обліковій ставці НБУ.

При визначенні періоду нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, судом встановлено, що позивач не зберіг доказів поштового направлення претензії № 649 від 02.12.2010 р. щодо повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 35000, 00 грн.

Водночас, у матеріалах справи міститься відповідь відповідача на зазначену претензію б/н від 07.12.2010 р., що свідчить про отримання відповідачем претензії № 649 від 02.12.2010 р.

Відповідь відповідача б/н від 07.12.2010 р. позивач отримав за допомогою засобів факсимільного звязку цього ж дня 07.12.2010 р.

Таким чином, у визначений позивачем період (з 13.12.2010 р. по 25.01.2012 р.) у ВАТ «УІФК-Агро»вже виникло право на нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. При цьому, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу ст. 6 ст. 231 ЦК України, розмір процентів за користування чужими коштами визначений рівним обліковій ставці НБУ.

Судом здійснено перевірку розрахунку позивача, відповідно до якого встановлено відсотки за користування чужими грошовими коштами на суму 6078,97 грн., водночас, відповідно до п. 2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»господарський суд, приймаючи рішення не має права виходити за межі позовних вимог, тому задовольняє відсотки за користування чужими грошовими коштами на суму 3039, 48 грн. (відповідно до позовної вимоги позивача).

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати, повязані з розглядом справи покладаються покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 231, 530, 536 ЦК України, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Спецбуд»(08296, Київська область, с. Ворзель, вул. В. Жовтня,39/1, код ЄДРПОУ 31414199) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «УІФК-Агро»(07544, Київська обл., Баришівський район, С. Коржі, вул. Промислова, 40/1, код ЄДРПОУ 34821667) 3039 (три тисячі тридцять девять) грн. 48 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 30 (тридцять) грн. 39 коп. державного мита та 15 (п'ятнадцять) грн. 11 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 07.03.2011 р.