Рішення № 22357540, 27.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/2766-2012

27.03.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Века Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПМ»

про спонукання виконати мирову угоду

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Люба А.М.

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Века Україна»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПМ»(м. Київ, проспект Перемоги, 22, квартира 145; ідентифікаційний код 31031175) виконати мирову угоду затверджену ухвалою господарського суду м. Києва від 24.02.2011 року у справі № 13/12, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 62 797,01 грн. на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Века Україна» (Київська обл., Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Ігорева, буд. 2/1; ідентифікаційний код 34360838).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2012р. порушено провадження у справі.

Представником позивача в судовому засіданні 27.03.2012р. надано суду документи на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2012р.

Представники відповідача в призначене судове засідання 27.03.2012р. не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Вимоги ухвали суду від 06.03.2012р. відповідачем не виконані.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотними поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень (ухвал від 06.03.2012р. про порушення провадження у справі).

Позивач підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники Відповідача в призначене судове засідання не з`явилися, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Вимоги ухвали суду від 06.03.2012р. відповідачем не виконані.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 27.03.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24 лютого 2011 року затверджена мирова угода (тут і надалі –Мирова угода) по справі № 13/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Века Україна»(Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПМ»(Відповідач) про стягнення 117 248,07 грн.

Відповідно до умов Мирової угоди Відповідач по справі № 13/12 визнав за собою заборгованість перед Позивачем на загальну суму 75 407,58 грн., яка включала в себе суму основної заборгованості у розмірі 73 489,68 грн., а також 1681,90 грн. - державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач зобов'язався оплатити вказану суму двома платежами по 37 703,79 грн. до 31.03.2011р. та до 30.04.2011р.

Сторони встановили, що з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Мирової угоди та затвердження її Господарським судом м. Києва, Позивач не має жодних претензій майнового характеру до Відповідача з приводу оплати товару на підставі Договору поставки № 01/290906/020 від 29.09.2006 року укладеного між ТОВ “ВЕКА Україна” та ТОВ “ВПМ”, крім тих, які пов’язані з виконання умов цієї Мирової угоди.

В свою чергу Позивач за умовами мирової угоди відмовився від позовних вимог на суму 43 758,39 грн.

За наслідками затвердження Мирової угоди, судом ухвалою від 24.02.2012р. було припинено провадження у справі.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи банківських виписок, станом на травень 2011 року Відповідач на виконання Мирової угоди оплатив Позивачу 12610,57 грн., чим порушив її умови і станом на час звернення до суду з позовом та станом на час винесення рішення заборгованість Відповідача становить 62 797,01 грн.

Позивач звертався до відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 24.02.2011 року по справі № 13/12 та виконання мирової угоди в примусовому порядку, і у відкритті виконавчого провадження Позивачу було відмовлено в зв’язку з не відповідністю ухвали суду вимогам до виконавчого документу.

Ухвалою від 11.10.2011р. Господарського суду м. Києва по справі № 13/12 Позивачу було відмовлено в задоволенні заяви про виправлення описки в ухвалі від 24.02.2011р. про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі, та встановлено, що в ухвалі Господарського суду міста Києва №13/12 від 24.02.2011 строк пред'явлення її до виконання не зазначений, та отже вона не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а отже і не є виконавчим документом.

В матеріалах справи відсутні докази виконання Відповідачем умов Мирової угоди повністю та сплати Позивачу 62 797,01 грн.

Згідно з роз'ясненням Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження зі справи господарським судом припинено. Однак, інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Відповідно до п. 1.1 Рекомендацій Вищого господарського суду України «Про внесення змін і доповнень до деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України»від 25.04.2008р. № 04-5/141, у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 24.02.2011р. у справі №13/12, як встановлено вище судом, не містить передбачених Законом України «Про виконавче провадження»реквізитів, у відкритті виконавчого провадження по ній було відмовлено, а тому Позивач правомірно звернувся до суду із позовом про спонукання до її виконання (стягнення коштів).

Відповідно до статті 193 ГПК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 62 797,01 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВПМ»(м. Київ, проспект Перемоги, 22, квартира 145; ідентифікаційний код 31031175) виконати мирову угоду затверджену ухвалою господарського суду м. Києва від 24.02.2011 року у справі № 13/12, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 62 797 (шістдесят дві тисячі сімсот дев’яносто сім) грн. 01 коп. на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Века Україна»(Київська обл., Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Ігорева, буд. 2/1; ідентифікаційний код 34360838).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПМ»(м. Київ, проспект Перемоги, 22, квартира 145; ідентифікаційний код 31031175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Века Україна»(Київська обл., Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Ігорева, буд. 2/1; ідентифікаційний код 34360838) 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 30.03.12р.