Рішення № 22357354, 27.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/1064-201227.03.12 За позовом Публічного акціонерного товариства “Київенерго”

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

про стягнення 156992,35 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. № 93/2012/02/13-29 від 13.02.2012 р.)

Від відповідача ОСОБА_2 (дов. № 64-2069 від 26.04.2011 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Київенерго” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення 156992,35 грн. за договором № 510064 від 31.08.2001р. на постачання теплової енергії у гарячі воді, з яких 141476,75 грн. основного боргу, 5545,42 грн. - інфляційної складової боргу, 3612,63 грн. - 3% річних та 6357,55 грн. - пені.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 510064 від 31.08.2001 р. рахувалась заборгованість по оплаті за використану теплову енергію, яка станом на 01.01.2012 р. становила 141476,75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-2/1064-2012 та призначено справу до розгляду на 06.03.2012 р. о 10:20 год.

27.02.2012 р. відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 06.03.2012 р. оголошено перерву до 20.03.2012 р. о 12:10 год.

В судовому засіданні 20.03.2012 р. оголошено перерву до 27.03.2012 р. о 16:10 год.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суми пені в розмірі 6612,63 грн. заперечував, суму інфляційної складової боргу визнав в розмірі 3482,25 грн., з огляду на викладені у відзиві обставини, а суму основного боргу в розмірі 141476,75 грн. та 3% річних в сумі 3612,63 грн. підтвердив.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2001 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (яка згідно статуту змінила назву на Публічне акціонерне товариство “Київенерго” у відповідності з вимогами Закону України “Про акціонерні товариства”) (енергопостачальна організація) та Державним комунальним Управлінням житлового господарства Харківського району м. Києва ЖЕК-1402, правонаступником якого є Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (абонент) був укладений договір № 510064 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п.1.1. договору).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 2.1 договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені даним договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 договору постачальник зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.3.1 договору абонент зобовязується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 4 до даного договору.

Також сторонами договору № 510064 від 31.08.2001 р. було погоджено :

- обсяги постачання теплової енергії абоненту (додаток №1);

- тарифи та порядок розрахунків (додатки №№ 3, 4Є);

- умови припинення подачі теплової енергії (додаток № 7).

Згідно п. 2 додатку 4 до договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту № 2 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 3 додатка 4 до договору відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позивач в обґрунтування позовних вимог щодо заборгованості відповідача за використану теплову енергію надав суду облікові картки (табуляграми) відповідача за період з 01.10.2009 р. по 01.10.2012 р. та довідку про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію за спірний період (належним чином засвідчені копії вказаних документів додані до позовної заяви). Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за вказаний період становить 141476,75 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З урахуванням умов договору (додаток № 4) строки сплати вартості спожитої теплової енергії у відношенні заборгованості по якій виник спір у даній справі, з боку відповідача були порушені.

У вказаному періоді для нарахування плати за відпуск теплової енергії застосовувались тарифи згідно Розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інформація щодо встановлених тарифів залучена до справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач суму заборгованості підтвердив, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 141476,75 коп. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 6357,55 грн., суми трьох відсотків річних в розмірі 3612,63 грн. та суму інфляційної складової боргу в розмірі 5545,42 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

На суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на їх недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів.

Таким чином, суд приймає до уваги заперечення відповідача щодо стягнення суми пені, викладені останнім у відзиві на позовну заяву та враховуючи наданий відповідачем реєстр укладених договорів про реструктуризацію заборгованості із жильцями будинків, що знаходяться на території Дніпровського району міста Києва, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 6357,55 грн.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи з системного аналізу законодавства, а також беручи до уваги лист Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р “Рекомендації щодо порядку застосування інфляції під час розгляду судових справ” при нарахуванні інфляції, індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому індекс інфляцій застосовується лише тоді, коли заборгованість була наявна протягом конкретного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує половину кількості днів у даному місяці. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси інфляції, встановлені за відповідний період, помножити між собою.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума інфляційної складової боргу в цьому періоді мала від'ємне значення.

Оскільки позивачем заявлено позов про стягнення основної суми боргу, а не окремо інфляційних витрат, інфляційні витрати нараховуються на всю суму боргу за кожен місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці.

Відповідно до зазначених рекомендацій, а також за здійсненим судом перерахунком інфляційної складової боргу, за визначений самим позивачем період, з урахуванням встановлених індексів інфляції менших ніж 100% та дослідивши наданий розрахунок відповідача інфляційної складової боргу, суд погоджується із розрахунком відповідача, що до стягнення підлягає сума 3482,25 грн., з якою погодився позивач.

Враховуючи вказані норми Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох відсотків річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 3612,63 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, сума судового збору при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г; код ЄДРПОУ 3366612) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 141476,75 грн. (сто сорок одну тисячу чотириста сімдесят шість гривень 75 грн.) основного боргу, 3482,25 грн. (три тисячі чотириста вісімдесят дві гривні 25 коп.) інфляційної складової боргу, 3612,63 грн. (три тисячі шістсот дванадцять гривень 63 коп.) три відсотки річних, 2971,43 грн. (дві тисячі девятсот сімдесят одну гривню 43 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.О. Домнічева

Повне рішення складено 29.03.2012 р.