Рішення № 22357352, 27.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/1282-201227.03.12 За позовом Публічного акціонерного товариства "ЕКОСТАНДАРТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська автомобільна компанія «СКІФ»

про стягнення 18028,03 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. № 89 від 12.05.2011 р.)

Від відповідача не з"явилися

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “ЕКОСТАНДАРТ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська автомобільна компанія “СКІФ” про стягнення 18028,03 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 440303 від 01.01.1998 р. рахується заборгованість по оплаті за використану теплову енергію в сумі 13503,34 грн., у звязку з чим, враховуючи допущене прострочення, з урахуванням вимог Цивільного кодексу, позивач просить вирішити спір про стягнення боргу, 3% річних, інфляційної складової боргу в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-2/1282-2012 та призначено розгляд справи на 06.03.2012 р. о 15:20 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2012 р. розгляд справи відкладено на 27.03.2012 р. о 10:10 год.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача вдруге в призначене судове засідання не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.03.2012 р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, на які він посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.1998 р. між спільним підприємством «Укр-Кан Пауер», реорганізованого в Закрите акціонерне товариство “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер”, перейменованим у подальшому на Закрите акціонерне товариство “Енергогенеруюча компанія “Дартеплоцентраль”, що в подальшому перейменоване на Закрите акціонерне товариство “Екостандарт”, в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство “Екостандарт”, як енергогенеруючою організацією (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська автомобільна компанія «СКІФ»(покупець) був укладений договір № 440303 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п 1.1 договору енергопостачальна організація зобовязалась виробити, систематично поставляти та передавати у власність покупцю товар - теплову енергію у вигляді гарячої води.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що покупець зобовязується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору постачання теплової енергії здійснюється енергопостачальною організацією на межу балансової належності.

Згідно з п. 5.1. договору № 440303 від 01.01.1998 р., облік спожитої теплової енергії виконується по приладах обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та ПАТ “Київенерго”, у відповідності до “Тимчасових правил обліку відпускання та споживання теплової енергії”.

Пунктом 5.2. договору № 440303 від 01.01.1998 р. визначено, що у випадку встановлення приладів обліку не на межі балансової належності, до спожитої теплової енергії, що врахована приладами, додаються теплові втрати на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку. Прилади обліку пломбуються в установленому порядку.

Відповідно до п. 5.3. договору № 440303 від 01.01.1998 р., у разі відсутності приладів обліку кількість спожитої теплової енергії розраховується енергопостачальною організацією по максимальній витраті мережної води, що вказана в договорі, та середньодобовому температурному перепаду. При цьому покупець зобовязаний в погоджені з енергопостачальною організацією строки встановити прилади обліку.

Згідно з п. 5.9. договору № 440303 від 01.01.1998 р., облік поставленої теплової енергії виконується покупцем з 25 числа попереднього місяця по 26 число звітного місяця. Звіт про прийняту теплову енергію подається в енергопостачальну організацію до 27 числа звітного місяця.

Відповідно до п. 6.3. договору № 440303 від 01.01.1998 р., всі розрахунки за даним договором виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно в грошовій формі, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 6.4. договору № 440303 від 01.01.1998 р. визначено, що покупець щомісяця з 12 по 14 число отримує в енергопостачальної організації оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату прийнятої теплової енергії за поточний з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту покупець повертає енергопостачальній організації не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно з п. 6.5. договору № 440303 від 01.01.1998 р., покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Позивачем на виконання умов договору № 440303 від 01.01.1998 р. у період з 01.02.2009 р. по 01.01.2012 р. було поставлено відповідачу 65.100 Гкал теплової енергії в гарячій воді на загальну суму 17703,34 грн. Однак відповідач оплату за отриману теплову енергію за договором № 440303 від 01.01.1998 р. здійснив лише частково в сумі 4200,00 грн., у звязку з чим станом на 01.01.2012 р. у останнього виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 13503,34 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо постачання теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 440303 від 01.01.1998 р. строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не в повному обсязі.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів внесення оплати за спожиту теплову енергію у встановлений договором строк та у повному обсязі за вказаний позивачем період відповідачем не надав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних в розмірі 1165,83 грн. та суму інфляційної складової боргу в розмірі 3358,86 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення в перерахуванні коштів за споживання теплової енергії, суд погоджується з розрахунком позивача суми інфляційної складової боргу в розмірі 3358,86 грн. та з розрахунком трьох відсотків річних у розмірі 1165,83 грн., а тому позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська автомобільна компанія «СКІФ» (01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 26; код ЄДРПОУ 24254739) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Публічного акціонерного товариства “ЕКОСТАНДАРТ” (02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20; код ЄДРПОУ 21661022) 13503,34 грн. (тринадцять тисяч пятсот три гривні 34 коп.) заборгованості за спожиту теплову енергію, 3358,86 грн. (три тисячі триста пятдесят вісім гривень 86 коп.) інфляційної складової боргу, 1165,83 грн. (одну тисячу сто шістдесят пять гривень 83 коп.) три відсотки річних, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот девять гривень 50 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.О. Домнічева

Повне рішення складено 29.03.2012 р.