Рішення № 22357073, 28.03.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 р. Справа № 5010/115/2012-17/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Хімчак Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Мукачівський пивоварний завод", вул. Підгорянська, 101, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати Плюс 2004", вул. Грушевського, 89 а, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300;

про стягнення 119606 грн. 16 коп., в т. ч. 114700 грн. борг, 527 грн. 93 коп. 3 % річних, 286 грн. 74 коп. інфляційні втрати, 1363 грн. 83 коп. відсотки за користування грошовими коштами, 2727 грн. 66 коп. пеня;

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. (довіреність № б/н від 03.01.12)

Від відповідача: ОСОБА_2. (довіреність № 14-02-01/12-юр від 14.02.11)

ВСТАНОВИВ: Відкритим акціонерним товариством "Мукачівський пивоварний завод" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати Плюс 2004" про стягнення 119606 грн. 16 коп., в т. ч. 114700 грн. борг, 527 грн. 93 коп. 3 % річних, 286 грн. 74 коп. інфляційні втрати, 1363 грн. 83 коп. відсотки за користування грошовими коштами, 2727 грн. 66 коп. пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та в заяві (вх. № 1675/2012-свх від 13.03.12).

Представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3 % річних та пені визнає. В частині позовних вимог щодо стягнення 1363 грн. 83 коп. відсотків за користування грошовими коштами заперечує, про що вказує у відзиві на позов (а.с. 30-31).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

21.10.11 між Відкритим акціонерним товариством "Мукачівський пивоварний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпати Плюс 2004" укладено договір № 21-С, згідно умов якого, позивач зобов'язується передати солод пивоварний ячмінний світлий у власність відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити отриманий товар на умовах зазначених у договорі.

Згідно п. 4.3 договору, загальна вартість договору становить 114700 грн. Відповідно до п. 6.1 договору, поставка товару здійснюється згідно з видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за поставлену парію товару здійснюється на протязі 7 календарних днів, з моменту підписання видаткової накладної відповідачем.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 114700 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною № РН-122 від 08.11.11.

Відповідач, в порушення договірних зобов'язань, за отриманий товар в строки обумовлені договором не розрахувався, внаслідок чого станом на 30.01.12 борг становить 114700 грн.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Строки поставки, згідно статті 267 Господарського кодексу України, встановлюються сторонами в договорі.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Згідно зі ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

18.11.11 позивач звертався до відповідача з претензією № 284 з вимогою здійснити оплату боргу. Однак, вимога залишена без відповіді та задоволення.

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 114700 грн., наявність такого боргу відповідачем визнається.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 114700 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 286 грн. 74 коп. інфляційних втрат та 527 грн. 93 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати за поставлений товар відповідач сплачує пеню у розмірі 5 % від суми заборгованості за поставлений товар за кожен день прострочення.

Позивачем здійснено нарахування пені за невиконання зобов'язання по оплаті товару у відповідності до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі п. 8.2. договору та положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” за прострочення виконання грошового зобовязання позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2727 грн. 66 коп.

З огляду на обґрунтованість поданого позивачем розрахунку, позовні вимоги про стягнення 2727 грн. 66 коп. пені підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1363 грн. 83 коп. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Заявлені позовні вимоги, позивач обґрунтовує положеннями ст.ст. 536, 692, 1048 Цивільного кодексу України, ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України.

Однак, позивач помилково ототожнює поняття "відсотки" передбачені ст. 536 Цивільного кодексу України і "відсотки", які згадуються у ч. 6 ст. 231, ч. 4 ст. 232 Господарського кодексу України без врахування положень ст. 230 Господарського кодексу України в якій наведено визначення штрафних санкцій - неустойки, штрафу, пені. Відповідно ст. 231 Господарського кодексу України регламентує розмір штрафних санкцій (наприклад, у відсотках), а ст. 232 Господарського кодексу України регламентує порядок та строки застосування штрафних санкцій. В той же час, "відсотки" у розумінні ст. 536 Цивільного кодексу України - це плата за правомірне користування коштами, а передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України "річні" - плата за неправомірне користування коштами, які не відносяться до штрафних санкцій встановлених ст. 230 Господарського кодексу України і мають різну правову природу.

Позивачем помилково наведені на підтвердження своєї правової позиції постанови Вищого господарського суду України у справах: №24/555 від 25.05.06, № 21/186-05 від 19.01.06, № 20-9/024 від 04.10.05, №20-9/024-10/245, постанова Верховного суду України № 14/130 від 24.01.06, оскільки фактичні обставини не є тотожними обставинам у даній справі. У вищенаведених судових рішеннях мова іде про нарахування відсотків у разі здійснення попередньої оплати та у разі користування чужими коштами у випадку коли відсутні договірні правовідносини. Стаття 1048 Цивільного кодексу України не застосовується у правовідносинах що виникають з договорів поставки.

Враховуючи те, що договором не передбачена сплата відсотків по ст. 536 Цивільного кодексу України і не передбачено будь-яких додаткових штрафних санкцій відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України відсутні підстави для стягнення "процентів" у сумі 1363 грн. 83 коп.

Таким чином, в даній справі фактичні обставини не відповідають правовим положенням цивільного та господарського законодавства наведеним позивачем в обґрунтування вказаної позовної вимоги.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 1363 грн. 83 коп. за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 114700 грн. основного боргу, 527 грн. 93 коп. 3 % річних, 286 грн. 74 коп. інфляційні втрати, 2727 грн. 66 коп. пені. В решті позовних вимог слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 610, 611,625, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 230, 265, 267 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Відкритого акціонерного товариства "Мукачівський пивоварний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати Плюс 2004" про стягнення 119606 грн. 16 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати Плюс 2004", вул. Грушевського, 89 а, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (ідентифікаційний код 33266161) на користь Відкритого акціонерного товариства "Мукачівський пивоварний завод", вул. Підгорянська, 101, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 (ідентифікаційний код 00382467) 114700 грн. (сто чотирнадцять тисяч сімсот гривень) - основного боргу, 527 грн. 93 коп. (п'ятсот двадцять сім гривень, дев'яносто три копійки) - 3 % річних, 286 грн. 74 коп. (двісті вісімдесят шість гривень, сімдесят чотири копійки) - інфляційних втрат, 2727 грн. 66 коп. (дві тисячі сімсот двадцять сім гривень, шістдесят шість копійок) - пені, 2364 грн. 84 коп. (дві тисячі триста шістдесят чотири гривні, вісімдесят чотири копійки) - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 03.04.12

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 03.04.12