Рішення № 22357050, 27.03.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2012 р. Справа № 5010/271/2012-5/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З.

при секретарі судового засідання Ломей Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Камчатська губернія",

Харківське Шосе, 8, м. Київ, 02160;

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Західно-українська продовольча компанія "Берест-Продторг", вул. Торгова 1, м. Івано-Франківськ, 76019;

про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 2340, 00 грн. - основного боргу, 222, 25 грн. - інфляційних втрат, 530, 79 грн. - пені, 94, 63 грн. - 3 % річних

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 - представник, довіреність № 22/03/12-1 від 22.03.2012 року, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 15.06.10р. Трускавецьким МВ ГУМВС України у Львівській області

від відповідача:не з'явилися.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Камчатська губернія" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Західно-українська продовольча компанія "Берест-Продторг" заборгованості за поставлений товар в сумі 2340, 00 грн. - основного боргу, 222, 25 грн. - інфляційних втрат, 530, 79 грн. - пені, 94, 63 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 06.03.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 27.03.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не направив, вимоги суду, вказані в ухвалі від 06.03.2012 року не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Ухвала суду від 06.03.2012 року направлялась відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві.

При цьому суд зауважує, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням відповідача вказано: вул. Торгова 1, м. Івано-Франківськ, 76019, що є ідентичною тій адресі по якій надсилалась ухвала відповідачу.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та, в тому числі і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між сторонами, 18.02.2010 року укладено договір купівлі-продажу № 18/02/10-02, згідно п.1.1 якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, зазначених у даному договорі.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що вартість товару, який поставляється визначається у відповідності до рахунків-фактур та/або видаткових накладних. Загальна ціна договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, які надані на підставі договору.

Покупець проводить оплату за поставлений товар на умовах відстрочки платежу не пізніше 14 календарних днів від дня поставки товару (п. 4.2 договору).

Позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно накладних № 3024 від 18.02.2010 року на суму 5184, 00 грн., № 3032 від 10.09.2010 року на суму 4698, 00 грн., № 3042 від 30.03.3010 року на суму 5832, 00 грн., № 3009 від 20.07.2010 року на суму 5508, 00 грн., № 3108 від 18.08.2010 року на суму 5184, 00 грн., № 3147 від 21.12.2010 року на суму 5054, 40 грн. та видаткових накладних № КГ-003030 від 25.05.2011 року на суму 1872, 00 грн. та № КГ-003034 від 16.06.2011 року на суму 2340, 00 грн. Відповідач частково розрахувався за товар, про що свідчать платіжні доручення: № 4003 від 25.03.2010 року на суму 5184, 00 грн., № 4056 від 01.04.2010 року на суму 4698, 00 грн., № 4211 від 11.05.2010 року на суму 5832, 00 грн., № 4873 від 16.08.2010 року на суму 5508, 00 грн., №5184 від 29.09.2010 року на суму 5184, 00 грн., № 129 від 21.01.2011 року на суму 5054, 40 грн., № 983 від 17.06.2011 року на суму 2340, 00 грн. Несплаченим залишився борг в сумі 2340, 00 грн.

Крім того, в якості доказу передання відповідачеві товару позивачем до матеріалів справи додані податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно вищевказаних видаткових накладних.

Слід зазначити, що ні податкові накладні, ні видаткові накладні № 3024 від 18.02.2010 року на суму 5184, 00 грн., № 3032 від 10.09.2010 року на суму 4698, 00 грн. не містять вказівки на те, що поставка відбулася на підставі договору купівлі-продажу № 18/02/10-02 від 18.02.2010 року. Тобто, таку поставку слід вважати позадоговірною.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу в сумі 2340, 00 грн. (претензія № 30/11/11-01 від 30.11.2011 року отримана представником відповідача 05.12.2011 року). Відповідач відповіді на претензію не надав, борг не сплатив.

На підставі п.7.1 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано пеню в сумі 530, 79 грн.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано 3% річних в сумі 94, 63 грн. та 222, 25 грн. - інфляційних втрат.

Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору.

В даному випадку умовами договору купівлі-продажу № 18/02/10-02 від 18.02.2010 року встановлено строк оплати за товар, зокрема не пізніше 14 календарних днів від дня поставки товару. Отже, строк оплати за видатковою накладною № 983 від 17.06.2011 року на суму 2340, 00 грн. настав 01.07.2011 року.

Відповідач у встановлені договором строки не виконав свого обов'язку щодо оплати за товар. Отже, вимога про стягнення основного боргу в сумі 2340, 00 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення пені суд вказує наступне.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст.610-612 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до 7.1 договору встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені суд вказує на неправильність її нарахування.

По-перше пеня не може нараховуватись в разі позадоговірної поставки, в даному випадку пеня не може нараховуватись на борг, що виник за отриманий товар по накладних № 3024 від 18.02.2010 року на суму 5184, 00 грн., № 3032 від 10.09.2010 року на суму 4698, 00 грн. Тобто, в даному випадку у позивача не виникає право на стягнення з відповідача пені, так як її розмір та порядок стягнення не узгоджено сторонами.

По-друге при розрахунку пені по інших накладних слід враховувати часткові проплати.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно самостійно здійсненого судом розрахунку, пеня становить 426, 44 грн. (розрахунок по кожній з накладних, з урахуванням часткових проплат долучено до матеріалів справи).

Отже, задоволенню підлягає пеня в сумі 426, 44 грн. В частині стягнення решти пені - 104, 35 грн. - в позові відмовити.

Суд також вважає за необхідне вказати на ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В даному випадку судом встановлено факт пропущення позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення пені (за товар по накладних № 3042 від 30.03.3010 року на суму 5832, 00 грн., № 3009 від 20.07.2010 року на суму 5508, 00 грн., № 3108 від 18.08.2010 року на суму 5184, 00 грн., № 3147 від 21.12.2010 року на суму 5054, 40 грн.).

Однак, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України вказує на те, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки, відповідачем не подано суду такого роду заяви, позовна давність у даному випадку судом не застосована.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем неправильно.

Суд самостійно здійснив перерахунок вищевказаних сум, як наслідок розмір 3% річних становить 79, 65 грн., інфляційних втрат 288, 51 грн. (розрахунок по кожній з накладних, з урахуванням часткових проплат долучено до матеріалів справи).

В частині стягнення 3% річних в сумі 79, 65 грн. позов слід задоволити, в задоволенні решти заявленої вимоги, зокрема в сумі 14, 98 грн. - в позові відмовити.

З огляду на те, що суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, інфляційні втрати підлягають стягненню в сумі заявленій позивачем у позовній заяві, а саме 222, 25 грн.зраховано без урахування місяців, в яких індекс інфляції становив менше 100 %.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат не взято до уваги накладні № 3024 від 18.02.2010 року на суму 5184, 00 грн., № 3032 від 10.09.2010 року на суму 4698, 00 грн., так як неможливо встановити строк оплати за товар (відсутня вимога про сплату боргу, як того вимагає ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи положення наведеної вище статті Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на відповідача, зокрема в сумі 1609, 50 грн. Попередньо сплачений позивачем судовий збір в сумі 1609, 50 грн. згідно платіжного доручення № 1195 від 22.02.2012 року повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Камчатська губернія".

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст. ст. 11, 258, 267, 530, 546, 549, 610-612, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-7, 43, 49, 64, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Камчатська губернія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Західно-українська продовольча компанія Берест Продторг" про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 2340, 00 грн. - основного боргу, 222, 25 грн. - інфляційних втрат, 530, 79 грн. - пені, 94, 63 грн. - 3 % річних - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Західно-українська продовольча компанія "Берест-Продторг", вул. Торгова 1, м. Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 22180534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Камчатська губернія", Харківське Шосе, 8, м. Київ, 02160 (ідентифікаційний код 36688871) - 2 340, 00 грн. (дві тисячі триста сорок грн. 00 коп.) - основного боргу, 222, 25 грн. (двісті двадцять дві грн. 25 коп.) - інфляційних втрат, 426, 44 грн. (чотириста двадцять шість грн. 44 коп.) - пені, 79, 65 грн. (сімдесят дев'ять грн. 65 коп.) - 3 % річних, 1 609, 50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 104, 35 грн. (сто чотири грн. 35 коп.), 3% річних в сумі 14, 98 грн. (чотирнадцять грн. 98 коп.) - в позові відмовити.

Судовий збір в сумі 1609, 50 грн. (одна тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.), сплачений згідно платіжного доручення № 1195 від 22.02.2012 року повернути позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГ.З.Цюх

Повне рішення складено 02.04.2012 року

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

____ І.В.Григорчук 02.04.12