Рішення № 22357049, 27.03.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2012 р. Справа № 5010/180/2012-5/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З.

при секретарі судового засідання Ломей Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Маневр",

вул. Миру, 90, м. Івано-Франківськ, 76019;

до відповідача:Приватного підприємства "Нова-Трейд",

вул. Польова, 2, м. Івано-Франківськ, 76000;

про стягнення заборгованості в сумі 15 052, 90 грн., з яких 9 388, 05 грн. - основний борг, 625, 91 грн. - пеня, 4 880, 20 грн. - штрафні санкції, 121, 14 грн. - 3% річних, 37, 60 грн. - інфляційні втрати

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1. - представник, довіреність від 01.09.11р., паспорт серії НОМЕР_1, виданий 01.08.05р. Богородчанським РВ УМВС в Івано-Франківській області;

від відповідача:не з'явилися;

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маневр", м. Івано-Франківськ звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Нова-Трейд", м. Івано-Франківськ заборгованості в сумі 15 052, 90 грн., з яких: 9 388, 05 грн. - основний борг, 625, 91 грн. - пеня, 4 880, 20 грн. - штрафні санкції, 121, 14 грн. - 3% річних, 37, 60 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 06.03.2012 року.

Ухвалою суду від 06.03.2012 року розгляд справи відкладено на 27.03.2012 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача жодного разу в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не направив, вимоги суду, вказані в ухвалах від 16.02.2012 року та 06.03.2012 року не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Ухвала суду від 06.03.2012 року направлялась відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві.

При цьому суд зауважує, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням відповідача вказано: вул. Польова, 2, м. Івано-Франківськ, 76018, що є ідентичною тій адресі по якій надсилалась ухвала відповідачу.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, в тому числі і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між сторонами, 01.01.2011 року укладено договір поставки товару № 4796, відповідно до п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов'язався протягом строку дії цього договору передавати (поставляти) покупцеві (відповідачу) товар, а покупець зобов'язався приймати вказаний товар, сплачувати за нього погоджену сторонами грошову суму та виконувати інші зобов'язання, встановлені за згодою сторін укладенням цього договору.

Відповідно до п.5.3 договору найменування одиниць товару, часткове співвідношення товару (розгорнутий асортимент, номенклатура), кількість одиниць товару, ціну одиниці товару, вартість партії поставки, пункт призначення товару із зазначенням адреси визначається сторонами для кожної партії товару накладною (накладними) на поставку партії товару є достатнім документом, що підтверджує погодження сторонами предмету, кількості, ціни поставки товару.

Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що покупець зобов'язаний оплачувати постачальнику поставлений товар (кожну партію товару) протягом 21 календарного дня із дня поставки партії товару.

На виконання умов договору протягом 2011 року, позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 34078, 87 грн., про що свідчать видаткові та податкові накладні, реєстр податкових накладних. Слід зазначити, що податкові накладні містять вказівку на договір поставки товару № 4796 від 01.01.2011 року. Відповідач частково розрахувався за поставлений товар. Несплаченим залишився борг в сумі 9388, 05 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу (претензію № 36 від 31.01.2012 року направлено на адресу відповідача, про що свідчить фіскальний чек № 1357 від 31.01.2012 року).

Відповіді на претензію відповідач не подав, борг не сплатив.

Згідно п. 9.3 договору за порушення строку виконання грошового зобов'язання покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час прострочення.

Відповідачу нараховано 625, 91 грн. пені, за період з 29.08.2011 року по 01.02.2012 року.

Пунктом 9.4 договору сторони узгодили, що за порушення строку виконання грошового зобов'язання більш як на 10 календарних днів, крім пені, визначеної п. 9.3 договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 2, 0 % від суми простроченої заборгованості. У разі подальшого порушення строку виконання грошового зобов'язання на строк більш як на 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 2, 0 % від суми простроченої заборгованості за кожних п'ять календарних днів подальшої прострочки оплати суми заборгованості.

З урахуванням даного пункту договору відповідачу нараховано 4880, 20 грн. штрафних санкцій (розрахунок додано до матеріалів справи).

За прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано 3% річних в сумі 121, 14 грн., за період з 29.08.2011 року по 01.02.2012 року та 37, 60 грн. - інфляційних втрат, за період з вересня 2011 року по грудень 2011 року.

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку умовами договору поставки товару № 4796 від 01.01.2011 року встановлено строку оплати за поставлений товар. Відповідно моментом оплати є день, що настав зі спливом 20 календарних днів від дня поставки партії товару.

Відповідач у встановлені договором строки не виконав свого обов'язку щодо оплати за поставлений товар. Отже, вимога про стягнення основного боргу в сумі 9 388, 05 грн. підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст.610-612 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.3 договору сторони узгодили, що за порушення строку виконання грошового зобов'язання покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час прострочення.

Пунктом 9.4 договору сторони передбачили, що за порушення строку виконання грошового зобов'язання більш як на 10 календарних днів, крім пені, визначеної п. 9.3 договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 2, 0 % від суми простроченої заборгованості. У разі подальшого порушення строку виконання грошового зобов'язання на строк більш як на 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 2, 0 % від суми простроченої заборгованості за кожних п'ять календарних днів подальшої прострочки оплати суми заборгованості.

Отже, нараховані позивачем 625, 91 грн. пені та 4 880, 20 грн. - штрафних санкцій підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 121, 14 грн. та 37, 60 грн. - інфляційних втрат.

Суд, перевіривши подані позивачем розрахунки пені, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, вказує на правильність їх нарахування.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 530, 546, 549, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 64, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маневр" до відповідача Приватного підприємства "Нова-Трейд" про стягнення заборгованості в сумі 15 052, 90 грн., з яких 9 388, 05 грн. - основний борг, 625, 91 грн. - пеня, 4 880, 20 грн. - штрафні санкції, 121, 14 грн. - 3% річних, 37, 60 грн. - інфляційні втрати - задоволити.

Стягнути з Приватного підприємства "Нова-Трейд", вул. Польова, 2, м. Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 36498357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маневр", вул. Миру, 90, м. Івано-Франківськ, 76019 (ідентифікаційний код 25065756) - 9 388, 05 грн. (дев'ять тисяч триста вісімдесят вісім грн. 05 коп.) - основного боргу, 625, 91 грн. (шістсот двадцять п'ять грн. 91 коп.) - пені, 4 880, 20 грн. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят грн. 20 коп.) - штрафних санкцій, 121, 14 грн. (сто двадцять одну грн. 14 коп.) - 3% річних, 37, 60 грн. (тридцять сім грн. 60 коп.) - інфляційних втрат, 1609, 50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГ.З.Цюх

Повне рішення складено 02.04.2012 року

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_____ І.В.Григорчук 02.04.12