Рішення № 22356982, 28.03.2012, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.03.2012 Справа № 5008/1490/2011

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корадо Каннінг Інкорпорейтед», с. Ракошино Мукачівського району

ДО товариства з обмеженою відповідальністю «ГиКторг», м. Мінськ, Республіка Бєларусь

про стягнення 15163,73дол. США

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача –Литвин В. - директор

від відповідача –не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корадо Каннінг Інкорпорейтед», с. Ракошино Мукачівського району (далі –позивач) звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГиКторг», м. Мінськ, Республіка Бєларусь (далі –відповідач) про стягнення з останнього 15163,73дол.США.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не розрахувався за товар, поставлений позивачем згідно контракту №УБ-170111 від 17.01.2011.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2011 порушено провадження у справі №5008/1490/2011 та призначено розгляд на 28.03.2012.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи відповідно до положень Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 учасниками якої є Україна (з 01.12.01) та Реєспублікуа Бєларусь (з 01.02.98).

Ухвалою Господарського суду міста Мінськ у справі №80-8ип/2011 від 23.12.2011 Господарський суд міста Мінськ повідомив, що в засіданні суду відповідача повідомлено про порушення провадження у справі Господарським судом Закарпатської області від 26.10.11 та про призначення справи до розгляду на 26.03.12 у спосіб, передбачений внутрішнім правом Республіки Бєларусь для вручення документів.

Пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах" встановлено, що якщо виконано всі умови, зазначені у ч.2 ст. 15 Конвенції, суддя, незалежно від положень ч.1 ст. 15 Конвенції, може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач вимог ухвали суду від 26.10.2011р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в засідання суду не направив.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин господарський суд зазначає, що відповідно до положень Конвенції судове рішення може бути винесено, оскільки встановлено, що судовий документ було вручено відповідачеві і це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення захисту.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені вимоги ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі був укладений контракт №УБ-170111 від 17.01.2011р., відповідно до якого позивач зобов’язався передавати у власність відповідача товар власного виробництва, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити вартість товару у повному обсязі.

27.04.2011р. ТОВ «ГиКторг»надає транспортний засіб для завантаження товару згідно підписаних додаткових угод №2 і №3 до контракту №УБ-170111 на загальну суму 14960,84 дол.США.

29.04.2011р. ТОВ «Корадо Каннінг Інкорпорейтед»здійснює поставку товару, про що свідчать печатки Чопської митниці на вивізних вантажних митних деклараціях.

Пунктом 5.1 даного договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється по безготівковому розрахунку в доларах США з відтермінуванням платежу на 10 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідач вчасно за поставлений товар не розрахувався, у зв’язку з чим Позивач нарахував і просив суд стягнути з відповідача 14960,84дол.США –основного боргу, 202,89дол.США –три відсотки річних за період з 10.05.2011р. по 21.10.2011р.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»спори, що виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб’єктами господарської діяльності в процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України.

Пунктом 7.2 контракту визначено, що у випадку, якщо вирішення спорів стане неможливим завдяки переговорам, компетентним органом для вирішення суперечок, які виникнуть при виконанні контракту, є судова інстанція за місцезнаходженням позивача.

Отже наведені обставини і долучені в обґрунтування позову документи підтверджують наявну заборгованість у вказаному позивачем розмірі в сумі 14960,84дол.США до пред’явлення позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Контракт та додаткова угода до цього договору є дійсними на час розгляду справи і вирішення спору, доказів їх розірвання, припинення або визнання вказаних правочинів недійсними в установленому законом порядку господарському суду не надано.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав зобов’язання, покладені на нього контрактом і специфікацією.

Відповідачем не надано заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 названого кодексу, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 цього кодексу, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено господарським судом сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару, і з урахуванням наданих документів він становить 14960,84дол.США до 10.05.11.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та зобов’язання по сплаті 14960,84дол.США не виконав, позов про стягнення боргу за контрактом в розмірі 14960,84дол.США визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач нарахував і просив стягнути 202,89дол.США три відмотки річних.

При дослідженні документів доданих позивачем до матеріалів справи та перевірці правомірності нарахування трьох відсотків річних суд дійшов висновку про задоволення вимог в даній частині позову з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку, перевіреного судом, позивач просить стягнути з відповідача суму 202,89дол.США трьох відсотків річних за період прострочки з 10.05.2011р. по 21.10.2011р., які підлягають задоволенню.

Передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України

Відповідно до обставин справи та досліджених матеріалів встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором поставки доведена матеріалами справи і не спростована відповідачем.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 151,64дол.США та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13, 75, 76 Закону України “Про міжнародне приватне право”, п.7.2 контракту №УБ-170111 від 17.01.2011, ст.ст. 4, 22, 32-36, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85, 123, 124 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТиКторг» (юридична адреса: 220013, Республіка Бєларусь, м.Мінськ, пр.Незалежності, 77, 4 поверх, кім.54, банківські реквізити: р/р 3012330970016, в/р 3012330975024, №3012330976036 в ЗАО Банк „ВТБ” (Бєларусь), МФОЛ 153001108, УНН 19108359, ОКПО 378319195000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корадо Каннінг Інкорпорейтед», Мукачівський район с. Ракошино, вул. Калініна, 51/1 Закарпатської області, 89620 ЄДРПОУ 32315689 р/р 26007001306311 в АТ «ОТП-Банк»м. Київ, МФО 300528) 14960,84дол.США - основного боргу, 202,89дол.США три відсотки річних, 151,64дол.США –державного мита, 236 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським.

Суддя О.Ф. Ремецькі