Рішення № 22356027, 28.03.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

28 березня 2012 р. Справа 2/95/2011/5003

за позовом:Приватного підприємства "АДІС" Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Стрижавка, вул. Присадибна, 7; м. Вінниця, вул. Чехова, 29, кв. 308

до:Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_2

про стягнення 386 356,21 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Вознюк К.В.

Представники

позивача, Книжник О.В., директор Приватного підприємства "Адіс"; ОСОБА_3 - за довіреністю; ОСОБА_4, - зі слів- бухгалтер ПП "Адіс";

відповідача, ОСОБА_5, ОСОБА_6- за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Приватного підприємства "Адіс" до СПД ОСОБА_1 про стягнення 386 356,21 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу №05/01-10-4 від 05.01.10 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.08.11 р. порушено провадження по справі №2/95/2011/5003 та призначено розгляд справи на 07.09. 2011 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 20.10.11 року провадження по справі №2/95/2011/5003 зупинено у зв'язку із призначенням судово-бухгалтерської експертизи, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Вінниця, вул. Кірова, 1).

Ухвалою суду від 13.03.12 р. провадження у справі №2/95/2011/5003 поновлено та призначено до розгляду на 28 березня 2012 р.

28.03.2012 р. в судове засідання зявились представники сторін.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву (вх. № канцелярії суду 08-46/3473/12 від 28.03.12 р.) про відмову від позову в частині стягнення 25 638,80 грн. - пені, 19 454, 86 грн. - інфляційних збитків, 5 844,54 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги в частині стягнення 335 418,01 грн. основного боргу представники позивача підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі (з урахуванням поданої заяви №08-46/3473/12 від 28.03.12 р.).

Подана позивачем заява №б/н від 28.03.2012 р. вх. (№ канцелярії 08-46/3473/12 від 28.03.12 р.) про відмову від позову в частині стягнення 25 638,80 грн. - пені, 19 454, 86 грн. - інфляційних збитків, 5 844,54 грн. - 3% річних приймається судом, оскільки відмова позивача від позову в цій частині не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу розяснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи заяву №б/н від 28.03.2012 р. року про відмову від позову в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних збитків суд враховує те, що вона підписана представником позивача ОСОБА_7, у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається з довіреності №б/н від 28.03.2011 року.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Представники відповідача з наданих пояснень та направленого до суду відзиву проти позову заперечили, обґрунтовуючи свої доводи тим, що відповідно до п.п 2.3. та 2.4. Договору позивач при кожній поставці товару зобов'язаний передавати відповідачу рахунок, а той в свою чергу довіреність на отримання товару. Однак, жодного разу позивачем, попри багаторазове поставлення товару до березня 2010 року згідно Договору, рахунку виставлено не було, як i не було встановлено рахунків i за попередні періоди та згодом.

В той час як відповідачем було надано довіреність за січень та лютий 2010 року та почали проводитись оплати саме по договору купівлі-продажу №05/01- 10 - 4 з моменту його укладання для підтвердження намірів по виконанню взятих на себе зобов'язань, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Згодом відповідачу, з порушенням п.2.3. Договору, в усному порядку повідомили номера та дати рахунків, по яким проводили розрахунки по договору купівлі - продажу №05/01 -10 -4. А саме це були дата i номера рахунків, що додані до позовної заяви: № 712 від 08.07.2010 р. та № 1759 від 11.11.2010 року ( по якому оплати тривали до лютого 2011 року).

Отже, відповідно до п. 2.3. Договору обов'язковим документом при кожній поставці товару є рахунок.

Позивач порушив умови договору купівлі - продажу та чинного законодавства i попри 89 поставок товару, які відбулися у 2010 p. згідно договору не виставив жодного рахунку для оплати, які б відповідали укладеному із відповідачем 05.01.2010 р. письмовому зобовязанні.

Цим призвів до неможливості виконання свого зобовязання відповідачем у повній відповідності до договору.

Крім цього представником відповідача було подано клопотання №б/н від 28.03.12 р. (вх. № канцелярії суду 08-46/3464/12 від 28.03.12 р.) про призначення додаткової судово-економічної експертизи проведення якої слід доручити Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Вінниця, вул. Кірова, 1). На розсуд експерта поставити питання: чи існує заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед Приватним підприємством "АДІС" станом на 23.09.11 р. за договором купівлі-продажу №5/01-10-4 від 05.01.2010 року по поставках паливно-мастильних матеріалів? Якщо існує, то в якій сумі ?

Представники позивача заперечили проти поданого клопотання про призначення додаткової судово-економічної експертизи.

Клопотання мотивовано тим, за наслідками проведеної по справі судово-економічної експертизи 29.02.2011 року експертом було складено висновок №2821 до оформлення експертного висновку, а саме 15.02.2012 року відповідач отримала лист суду №2/95/2011/5003/4483/2011 від 29.11.2011р. з вимогою надати необхідні документи для проведення призначеної по справі судово-бухгалтерської експертизи.

17.02.2012 року такі документи були подані до суду. Однак, були направлені на опрацювання в експертну установу 06.03.2012 р., тобто після складання висновку №2821, в звязку з чим експертне дослідження було неповним та не врахувало всіх обставин справи.

Подане відповідачем клопотання б/н від 28.03.2012 судом відхилюється з наступних підстав.

Ухвалою суду від 20.10.2011 р. провадження у справі було зупинено до отримання висновку судово-бухгалтерської експертизи.

Листом №2/95/2011/5003/4483/2011 від 29.11.2011 р. суд зобовязав сторони надати на дослідження експерту оригінали документів за період з 01.01.2010р. по 23.09.11р, а саме: ПП "АДІС": оборотно-сальдові відомості по рахункам бухгалтерського обліку з первинними документами до них в т.ч. журнали - ордери, накладні, товарно - транспортні накладні, доручення, рахунки, акти звірки взаєморозрахунків з СПД ОСОБА_1 в т.ч. станом на 01.01.2010р.; банківські виписки. СПД ОСОБА_1: оборотно-сальдові відомості по рахунку 63 “розрахунки з постачальниками та підрядчиками” з первинними документами до них за період з 01.01.2010р. по 23.09.2011р.; платіжні документи, що підтверджують сплату коштів згідно договору купівлі - продажу №5/01-10-4 від 05.01.2010р. в т.ч. банківські виписки; акти звірки взаєморозрахунків з ПП “Адіс” в.т.ч. станом на 01.01.2010 р. та повідомити про виконання вимог даного листа господарський суд Вінницької області.

Однак, лише 17.02.2012 р. від відповідача до суду надійшли додаткові документи (вх. № канцелярії суду 08-46/1850/12 від 17.02.2012 р.).

З моменту зупинення провадження у справі (20.10.2011 р.) і до 29.02.2012 р. (дата складання експертного висновку) у відповідача було достатньо часу для підготовки додаткових доказів для проведення судово-економічної експертизи.

В свою чергу відповідачем не надано доказів отримання вказаною листа 15.02.2012 р.

Крім того, в порушення вимог листа №2/95/2011/5003/4483/2011 від 29.11.2011 р. відповідач надав додаткові документи суду, а не експерту.

Також суд зазначає, що надані відповідачем 17.02.2012 року додаткові документи надавались для експертного дослідження, що стверджується матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

05.01.2010 року між Приватним підприємством "Адіс" (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №05/01-10-4.

Згідно з п.1.1. договору продавець зобовязується поставити і передавати у власність покупця бензин всіх марок, дизпаливо, автотракторні масла, а покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Документи на товар, які продавець має передати покупцю: видаткова накладна, податкова накладна, рахунок (п.2.3. договору).

Після прийняття товару за кількістю та якістю покупець надає довіреність на отримання товару ( п.2.4. договору).

Відповідно до п.5.1. договору вид розрахунків: безготівковий в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Строки оплати за товар не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №2128 від 29.02.2012 р. за результатами дослідження матеріалів справи №2/95/2011/5003 та додатково наданих документів заборгованість по поставках паливно-мастильних матеріалів ФОП ОСОБА_1 перед П.П. "Адіс" станом на 01.04.2011 р. складає 403 362,22 грн.

Визначити заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ПП "Адіс" окремо по договору №05/01-10-4 від 05.01.2010 року не видається за можливе.

Разом з тим судом встановлено, що на момент укладення договору №05/01-10-4 від 05.01.2010 року за ФОП ОСОБА_1 була заборгованість за минулий період, яка виникла ще до укладення договору №05/01-10-4.

Станом на 01.01.2010 року заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ПП "Адіс" становить 347 938,88 грн.

Станом на 01.03.2010 року заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ПП "Адіс" становила 392 035,19 грн.

15.03.2010 р. ФОП ОСОБА_1 було виставлено рахунок №205 в рахунок погашено заборгованість, яка виникла до укладення договору №05/01-10-4 від 05.01.2010 р. та в свою чергу відповідачем почалися оплата погашення дебіторської заборгованості за минулий перед.

Оскільки відповідач виплатив суму 544 200,00 грн., згідно виставленого рахунку №205 від 15.03.2010 року, тому в рахунок майбутнього постачання товару, відповідно договору №05/01-10-4 було зараховано 152 164,80 грн.

ПП "Адіс" продовжувало виконувати свої зобовязання та станом на 01.01.2011 року поставило паливно-мастильних матеріалів в 2010 році на загальну суму 1 497 579,12 грн.

В свою чергу ФОП ОСОБА_1 за отриманий товар розрахувалась частково, а саме: 1 362 700 грн. ( в тому рахунку 195 000,00 грн. оплата згідно рахунків №2100 від 10.11.2009 року та №28 від 14.01.2009 року).

Станом на 01.01.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 482 818 грн.

В лютому 2011 року відповідач продовжувала частково розраховуватись з позивачем за поставлений в 2010 року товар на загальну суму 91 200 грн. згідно виставленого рахунку №200 від 16.02.2011 р. (призначення платежу: "погашення дебіторської заборгованості за паливно-мастильні матеріали за 2010 р.").

Станом на день розгляду справи в суді основна заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ПП “Адіс” складає: 482 818 грн. - 91 200 грн. = 391 618,00 грн. Однак, позивачем заявлено до стягнення 335 418,01 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №05/01-10-4 від 05.01.20110 р. є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання згідно договору та поставив відповідачу в 2010 році паливно-мастильні матеріали на загальну суму 1497579,12 грн.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконала свого обов'язку щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем, розмір якої визначено судом наступним чином:

482818 грн. (заборгованість станом на 01.01.2011 р.) 91200,00 грн. (оплата в лютому 2011 року за товар поставлений 2010 році згідно рахунку №200 від 16.02.2011 р. ) = 391618,00 грн.

Однак, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 335418,01 грн. з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. В даному випадку клопотання позивача про збільшення позовних вимог немає, тому суд позбавлений можливості задовольнити позов в більшій сумі ніж заявлено в позовній заяві.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 335 418,01 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Твердження відповідача по запереченнях відносно позову судом до уваги не беруться, оскільки не відповідають вищевикладеному та фактично спростовуються матеріалами справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 335418,01 грн., в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з припиненням провадження у справі в частині стягнення 25 638,80 грн. - пені, 19 454, 86 грн. - інфляційних збитків, 5 844,54 грн. - 3% річних по п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 5940,00 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 05.05.2011 року №433. Як вбачається із позовної заяви ціна позову, на момент звернення до суду, складає 390 914,22 грн. Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 3909,14 грн.

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.47 ГПК України.

Витрати на держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати на проведення судової експертизи, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 629, 692, 712, ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 49, п.4 ст. 80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково (з урахуванням заяви №б/н від 28.03.2012 р.).

2. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 25 638,80 грн. - пені, 19 454, 86 грн. - інфляційних збитків, 5 844,54 грн. - 3% річних. та припинити провадження у справі №2/95/2011/5003 в цій частині по п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, інд. код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "АДІС" (Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Стрижавка, вул. Присадибна, 7, код ЄДРПОУ 31576283) 335418,01 грн. основного боргу, 3354,17 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита, 202,49 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4826,44 грн. - витрати на проведення судової експертизи.

4. Повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 2030,86 грн. Приватному підприємству "АДІС" (Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Стрижавка, вул. Присадибна, 7, код ЄДРПОУ 31576283) сплаченого за платіжним дорученням від 05.05.2011 року №433 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №2/95/2011/5003.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано 03 квітня 2012 р.

віддрук. прим.: 1 - до справи

2, 3 - позивачу Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Стрижавка, вул. Присадибна, 7; м. Вінниця, вул. Чехова, 29, кв. 308

4 - відповідачу АДРЕСА_2