Постанова № 22352654, 23.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3693/11

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сапальової Т.В.

суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е.С.

при секретарі: Марчаку А.В.

за участю представників сторін:

представників позивача: Бірюкової Олени Миколаївни, Стукаленка Олександра Терентійовича, Ілініча Максима Олеговича,

представників відповідача: Антощука Володимира Дмитровича, Кудревича Євгена Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону", Державної фінансової інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2011 року приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" (Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області (Відповідач) про визнання протиправними дій, скасування частково незаконного акту індивідуальної дії, оформленого в формі вимоги №02-06-20-14/3828 від 18.05.2011 року, а саме: вимоги, зазначені в п. 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять, зокрема, Позивач - скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю, Відповідач - скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №765 від 20 липня 2011 року "Про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фінансової інспекції шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління, зокрема, Державну фінансову інспекцію у Вінницькій області шляхом перетворення Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції замінено Відповідача з Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області на Державну фінансову інспекцію у Вінницькій області.

Представники Позивача в судовому засіданні підтримали доводи своєї апеляційної скарги, проти задоволенні апеляційної скарги Відповідача заперечили.

Представники Відповідача в судовому засіданні підтримали доводи своєї апеляційної скарги, проти задоволення апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" заперечили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування п. 3 та частково п. 8 вимог та прийняти в цій частині нову, якою п. 3 та частково п. 8 вимог скасувати, в решті постанову суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

На виконання плану контрольно-ревізійної роботи на ІV квартал 2010 року, на підставі направлень на проведення ревізії від 28.12.2010 №1694, від 10.01.2011 №26, №27 та №28, від 11.01.2011 №49 та від 09.03.2011 №266, виданих начальником КРУ у Вінницькій області, заступником начальника відділу державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки Кудревичем Є.А. проведена планова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності ВАТ “Гніванський завод спецзалізобетону” за період з 01.01.2008 по 01.12.2010 року.

Ревізія проводилася з 29.12.2010 по 25.03.2011 року у відповідності до питань програми ревізії та робочого плану, з відома голови правління ВАТ “Гніванський завод СЗБ” Семчишина Г.П. в присутності головного бухгалтера ОСОБА_9 Ревізію було зупинено на період з 31.12.2010р. по 10.01.2011р. та з 25.01.2011р. по 28.02.2011р. для проведення зустрічних перевірок.

За результатами планової ревізії складений Акт планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ “Гніванський завод спецзалізобетону” № 0б-15/12 від 25.03.2011. З актом ознайомлені та підписали його голова правління ВАТ “Гніванський завод СЗБ” Семчишин Г.П., голова тендерного комітету - заступник голови правління з економічних питань ОСОБА_10, головний бухгалтер ОСОБА_9 Перший та третій примірники акту вручені для ознайомлення голові правління Семчишину Г.П. 08.04.2011 р.

В даному акті було встановлено ряд порушень Позивачем вимог чинного законодавства, що призвело, зокрема, до необгрунтованого заниження відрахувань до державного бюджету у вигляді дивідендів на державну частку.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті ревізії № 06-15/11 від 25.03.2011 ПрАТ “Гніванський завод спецзалізобетону” подав 19.04.2011 року заперечення та зауваження до Акту № 06-15/11 від 25.03.2011 року планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності відкритого акціонерного товариства “Гніванський завод спецзалізобетону” за період з 01.01.2008 по 01.12.2010 року.

На підставі Акту ревізії від 25.03.20011 № 06-15/12 та враховуючи, що в ході контрольного заходу виявлені порушення не були повністю усунені, на адресу Позивача було направлено лист № 02-06-20-14\3828 від 18.05.2011 року, в якому повідомлялися обов'язкові для виконання вимоги про усунення порушень виявлених під час ревізії та надано позивачу строк до 18.07.2011 року для надання інформації щодо вжитих заходів.

Не погодившись із вимогами, зазначеними у листі № 02-06-20-14\3828 від 18.05.2011 року, Позивач оскаржив п. 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14 даної вимоги.

Колегія суддів не заперечує висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та частково не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується Позивачем в позовній заяві, приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" є акціонерним товариством, засновником та єдиним акціонером якого є держава.

Таким чином, приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, ревізію фінансово-господарської діяльності якого було правомірно проведено Відповідачем.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій Відповідача у зв'язку з відсутністю актів із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії.

Колегія суддів не заперечує вказаного висновку суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 22 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550, планова виїзна ревізія може бути зупинена у разі необхідності проведення значної кількості зустрічних звірок, без завершення яких неможливе якісне проведення ревізії в межах встановленої Законом тривалості, а також за обґрунтованим зверненням об'єкта контролю і погодженням з керівником підрозділу служби. При цьому ревізія повинна бути закінчена протягом 60 робочих днів. У разі зупинення ревізії на строк понад 3 робочих дні орган служби надсилає об'єкту контролю та органу, який ініціював проведення ревізії, письмове повідомлення про дату зупинення ревізії. Строк, на який зупинено ревізію, не включається до тривалості її проведення. В усіх випадках зупинення ревізії на строк понад 3 робочих дні складається акт із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії, який долучається до матеріалів ревізії. Акт підписується та вручається об'єкту контролю у тому ж порядку, що і акт ревізії.

Як вбачається з акту ревізії, ревізію було зупинено на період з 31.12.2010 року по 10.01.2011 року та з 25.01.2011 року по 28.02.2011 року для проведення зустрічних перевірок, однак акти із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії посадовими особами Відповідача не складались, що Відповідачем не заперечується.

П. 22 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою встановлює обов'язок складення акту із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії в усіх випадках незалежно від наявності виявлених порушень. В такому акті зазначаються виявлені факти на момент зупинення ревізії, а не обов'язково порушення.

Суд першої інстанції визнав протиправними дії Відповідача щодо ненадання висновків на заперечення до акту ревізії.

Як встановлено судом першої інстанції, ПрАТ “Гніванський завод спецзалізобетону” 19.04.2011р. здало до канцелярії Відповідача свої заперечення та зауваження, що підтверджується штампом канцелярії та відповідними відмітками на ньому (том 1, а. с. 95-141), однак, Відповідач в строк, передбачений вищенаведеними нормами, письмового висновку, затвердженого уповноваженою особою Позивачу не надав.

Відповідно до п. 42 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою у разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об'єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу служби акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження). Якщо протягом цього строку заперечення (зауваження) щодо акта не надійдуть, то орган служби має право вжити відповідних заходів для реалізації результатів ревізії. Рішення про розгляд заперечень (зауважень), що надійшли з порушенням встановленого строку, приймає керівник органу служби.

Згідно з п. 43 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою орган служби аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях (зауваженнях), і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень (зауважень) дає на них письмовий висновок, який затверджується керівником органу служби або його заступником.

В запереченнях на адміністративний позов Відповідач зазначає, що заперечення до акту ревізії були розглянуті Відповідачем відповідно до п. 43 Порядку №550 у термін, що не перевищує 15 робочих днів після їх отримання, а саме 13 травня 2011 року та за результатами аналізу правильності обґрунтувань, викладених у запереченнях Позивача, Відповідачем надано письмовий висновок на заперечення, який затверджено заступником начальника КРУ у Вінницькій області ОСОБА_11 та з супровідним листом від 13 травня 2011 року №02-06-20-14/3656 передано Позивачу через службу діловодства.

При цьому Відповідачем не надано суду копію вказаного висновку на заперечення та не надано доказів направлення його Позивачу. В той же час Позивачем надано суду копію журналу обліку вхідних документів по ВАТ "Гніванський завод СЗБ", яким підтверджується, що в період з 19 квітня 2011 року по 27 травня 2011 року висновок на заперечення до акту перевірки Позивачу не надходив (том 2, а. с. 27-52).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині визнання протиправними дій Відповідача у зв'язку з відсутністю актів із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії та ненадання висновків на заперечення.

Оцінюючи доводи Позивача про підписання акту ревізії не уповноваженою на те особою, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №765 від 20 липня 2011 року "Про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фінансової інспекції шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління, зокрема, Державну фінансову інспекцію у Вінницькій області шляхом перетворення Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області.

Станом на час проведення ревізії та час винесення вимог Контрольно-ревізійне управління у Вінницькій області ще не було реорганізовано, мало статус юридичної особи, керувалось в своїй діяльності Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", а тому вимоги Відповідача було підписано особою, яка мала на те повноваження.

Що стосується п. 2 вимог Відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про його скасування, виходячи з наступного.

Так, ревізією фінансово-господарської діяльності Позивача встановлено, що на підставі наказів голови правління здійснювались виплати матеріальної допомоги працівникам: в звязку з сімейними обставинами, в звязку з важким сімейним станом, в звязку з важким матеріальним становищем та в звязку з хворобою, які не передбачені Колективним договором, на загальну суму 122490 грн. На вказані виплати Позивачем зайво нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів на суму 6222,49 грн.

Крім того, ревізією встановлено, що в період з 01.01.2008 року по 01.12.2010 року згідно з наказами голови правління здійснювалось одноразове преміювання працівників до Міжнародного жіночого дня 8 березня, Дня кадровика, Дня юриста, Дня медичного працівника та Дня залізничника, що не передбачено колективними договорами, за 2007-2009 роки та 2010-2012 роки на загальну суму 276552 грн. На вказані виплати здійснено зайве нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів на суму 102118,80 грн.

Скасовуючи п. 2 вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право підприємства на здійснення виплат вказаних видів матеріальної допомоги та преміювання працівників передбачено чинним законодавством України, а здійснення вказаних виплат не погіршує умови, встановлені в законодавстві. Крім того для забезпечення законності та справедливості надання разової матеріальної допомоги та премій в кожному конкретному випадку її погоджували з профкомом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині скасування п. 2 вимог Відповідача, виходячи з наступного.

Актом ревізії встановлено, що вказані виплати матеріальної допомоги та премій здійснювались в порушення ст. 97 КЗпП України, п. 1 ст. 69 ГК України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» та ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди».

Так, ст. 97 КЗпП України визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Аналогічні положення закріплені в ст. 15 Закону України «Про оплату праці».

Згідно з п. 1 ст. 69 ГК України питання щодо поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування працівників підприємства та їх сімей, а також інші питання соціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участі власника або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства, установчих документів підприємства, колективного договору.

Ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Положення вказаних нормативно-правових актів, порушення яких встановлено ревізією, не передбачають заборони виплачувати додаткові види матеріальної допомоги та премії порівняно із встановленими колективним договором. Вказані положення визначають заборону в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. В іншому випадку зміна умов оплати праці повинна бути узгоджена з профспілковим комітетом, що і було зроблено Позивачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що Позивачем не було допущено порушень вимог чинного законодавства в частині оплати праці.

Що стосується вимоги забезпечення повернення зайво виплачених коштів, а в іншому, в тому числі в разі пропуску строків позовної давності, стягнути з винних осіб шкоду в порядку та розмірі, встановлених статтями 130-136 КЗпП України, колегія суддів вважає, що вона є похідною від наявності встановлених порушень. Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність порушень вимог чинного законодавства України в частині оплати праці, то вказана вимога підлягає скасуванню.

Крім того, положення статтей 130-136 КЗпП України встановлюють відповідальність працівників за пряму дійсну шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації. В даному випадку Відповідачем встановлено наявність шкоди у вигляді не отриманих підприємством доходів, стягнення якої статтями 130-136 КЗпП України не передбачено.

Таким чином, п. 2 вимог Відповідача підлягає скасуванню.

Що стосується п. 3 вимог Відповідача, суд першої інстанції відмовив в його скасуванні. При цьому, в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції не наведено мотивів, з яких виходив суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування п. 3 вимог Відповідача, виходячи з наступного.

Так, актом ревізії встановлено, що в ревізійному періоді операторами мобільного звязку (ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», ЗАТ «Український мобільний зв'язок» та ЗАТ «Телесистеми України») для здійснення власної господарської діяльності користувались майном Товариства (водонапірна вежа та димар) без укладення договорів оренди та без справляння орендної плати, тобто безоплатно, чим порушено п. 1 ст. 1 та п. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 1 п. 3 ст. 283 ГК України.

П. 1 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.08.2006 року № 898 встановлено до прийняття окремого рішення заборонити дії по розпорядженню майном об'єднань, підприємств, установ та організацій, що входять до сфери управління Мінтрансзв'язку (відчуження, списання, передача у заставу, лізинг, оренду, спільну діяльність, до комунальної власності), дозволи на здійснення яких були надані Міністерством після 01.01.2006.

Листом Державної адміністрації залізничного транспорту "Укрзалізниця" №ЦЗЛ-13/1023 від 08 травня 2007 року вказаний наказ направлено керівникам підприємств, організацій та установ залізничного транспорту для виконання в роботі (том 1, а. с. 189).

Крім того, згідно з поясненнями Позивача водонапірна вежа використовується в основному виробництві як резервуар для зберігання води, а димохід використовується для виведення газу (диму з приміщення).

Відповідно до ст. 283 ГК України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства.

Передача в оренду водонапірної вежі та димаря в даному випадку неможлива, оскільки ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», ЗАТ «Український мобільний зв'язок» та ЗАТ «Телесистеми України» не мають намір використовувати водонапірну вежу та димар за їх прямим призначенням.

Крім того, передача вказаних об'єктів в оренду порушить роботу підприємства, оскільки вказані об'єкти використовуються підприємством в основному виробництві.

Що стосується вимоги забезпечити повернення коштів за надане в користування майно Товариства та перерахувати до державного бюджету належну частину орендної плати і відрахування до фонду дивідентів на державну частку, а в іншому випадку, в тому числі в разі пропуску строків позовної давності, стягнути з винних осіб шкоду в порядку та розмірі, встановлених статтями 130-136 КЗпП України, колегія суддів вважає, що вона є похідною від наявності встановлених порушень. Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушень вимог чинного законодавства України в частині неукладення договорів оренди, то вказана вимога підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що п. 3 вимог Відповідача скасуванню не підлягає.

Що стосується п. 4 вимог Відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про його скасування, виходячи з того, що положення Колективного договору надавали право керівництву здійснювати одноразову матеріальну допомогу в формі проплати підписки на газети “Маяк” та “Вінниччина”. Профком ПрАТ “Гніванського заводу спецзалізобетону" розцінює такі виплати як матеріальну підтримку пенсіонерів за їх зверненням. Підписка на газети проводилась згідно зі зверненнями ветеранів та інвалідів ВВВ та у відповідності до Постанови профкому ВАТ “Гніванський завод СЗБ”, а тому порушень законодавства та Колективного договору не було допущено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині скасування п. 4 вимог Відповідача, виходячи з наступного.

Ревізією законності здійснення витрат на підписку на газети "Маяк" та "Вінничина" пенсіонерам, ветеранам та інвалідам ВВВ встановлено, що Розділом 9 "Соціальний розвиток і соціальні гарантії" Колективного договору на 2007-2009 роки визначено, що Товариство надає разову матеріальну допомогу або продукти харчування ветеранам ВВВ та прирівняних до учасників бойових дій, які працювали і працюють на ВАТ "Гніванський завод СЗБ", до Дня Перемоги та у разі звернення.

Колективним договором на 2010-2012 роки визначено також надання непрацюючим пенсіонерам, які вийшли на пенсію з підприємства, на якому пропрацювали на менше 3-х років, одноразової матеріальної допомоги та іншої підтримки за їхньою заявкою в межах фінансових можливостей.

Ревізійний орган вважає, що витрати Товариства на підписку газети "Маяк" та "Вінничина" пенсіонерам, ветеранам та інвалідам ВВВ у 2008 році та січні-жовтні 2009 року на суму 18906 грн. не передбачені Колективним договором Товариства і проведені з порушенням ст. 5 Закону України "Про колективні договори і угоди".

Ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Положення вказаної статті, порушення якої встановлено ревізією, не передбачають заборони здійснювати іншу підтримку працівників за їхньою заявкою в межах фінансових можливостей. Вказані положення визначають заборону в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. В іншому випадку встановлення додаткової підтримки повинно бути узгоджено з профспілковим комітетом.

Матеріали справи містять звернення ветеранів та інвалідів Великої Вітчизняної війни про здійснення ветеранам і пенсіонерам заводу річної підписки на 2008 та 2009 роки газетами "Вінничина" та "Маяк" (том 2, а. с. 101, 103) та постанови профспілкового комітету ВАТ "Гніванський завод СЗБ" про надання згоди на проведення безкоштовної підписки (том 2, а. с. 102, 104).

Крім того, п. 9.7 Колективного договору за 2007-2009 роки передбачено можливість надання непрацюючим пенсіонерам, які вийшли на пенсію з підприємства, на якому відпрацювали не менше 3-х років, одноразової матеріальної та іншої підтримки за їхньою заявкою в межах фінансових можливостей, що підтверджується витягом з вказаного Колективного договору (том 2, а. с. 105).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування п. 4 вимог Відповідача.

Що стосується п. 5 вимог Відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині його скасування, виходячи з того, що в порушення вимог Порядком складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки до фінансового плану 2008 року не були внесені корегування стосовно надання благодійної допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволення позовних вимог в частині скасування п. 5 вимог Відповідача, виходячи з наступного.

Так, ревізією встановлено, що у листопаді 2008 року по накладній від 18 листопада 2008 року Товариство відпустило релігійній громаді великомученика Георгія Побідоносця Вінницької єпархії 35 куб.м. бетону М300 на суму 22225,14 грн. з віднесенням на інші витрати операційної діяльності, чим порушено п. 2 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки.

Відповідно до п. 2 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки фінансовий план підприємства складається за формою згідно з додатком 1 на кожен наступний рік з поквартальною розбивкою і відображає очікувані фінансові результати в запланованому році. Фінансовий план підприємства також містить довідкову інформацію щодо фактичних показників минулого року та планових показників поточного року. Підприємство може складати фінансовий план та готувати пояснювальну записку із використанням рекомендацій щодо складання фінансового плану підприємства та звіту про його виконання, підготовки пояснювальних записок до них, зазначених у додатку 2.

В порушення вказаного порядку до фінансового плану 2008 року не були внесені відповідні коригування стосовно надання вказаної благодійної допомоги, що Позивачем не заперечується.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога, викладена в п.5 листа Відповідача від 18.05.2011 №02-06-20-14/3828 законна та відповідає дійсним обставинам справи, а відтак в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Що стосується п. 7 вимог Відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про його скасування, виходячи з того, що ревізор не спростував висновки акту проведення замірів палива від 01.09.2008 в автомобілях марки КРАЗ-256 В1, де встановлене реальне, фактичне споживання пального.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування п. 7 вимог Відповідача, виходячи з наступного.

Так, ревізією встановлено, що Товариством понад гранично допустиму норму (більше ніж 118,05л/100км.), з урахуванням поправки від 5% до 15% в зимовий період в залежності від температури повітря згідно з отриманою інформацією від Вінницького обласного гідрометеорологічного центру, списано при перевезенні інертних матеріалів (щебінь, пісок) по території БЗЦ понаднормово 5646,24 літрів дизельного пального на суму 27934,34 грн., чим завдано збитки Товариству на суму 33521,21 грн.

Відповідно до п. 2.1.5 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43 для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції, що не увійшли до цього документа, обладнання, що встановлюється на колісних транспортних засобах, технологічних машин і механізмів, автомобілів при виконанні спеціальної роботи або здійсненні перевезень в специфічних умовах експлуатації, виконанні технологічних операцій встановлюються тимчасові та тимчасові індивідуальні, базові, базові лінійні та диференційовані норми витрат палива з уточненням, за необхідності, коефіцієнтів їх коригування, які розробляються головним інститутом Міністерства інфраструктури України ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств - власників автомобілів на договірних засадах (форма заявки на розроблення - згідно з додатком Е).

Вказаним порядком передбачено можливість встановлення для автомобілів при здійсненні перевезень в специфічних умовах експлуатації тимчасових та тимчасових індивідуальних, базових, базових лінійних та диференційованих норм витрат палива.

Згідно з наказом по ВАТ "Гніванський СЗБ" від 10 вересня 2008 року №360 "Про затвердження норм списання палива автомобілями моделі КРАЗ-256В1" списання пального по автомобілях моделі КРАЗ-256ВІ, що задіяні для перевезення інертних матеріалів (щебінь, пісок) по території БЗЦ проводиться згідно з актом проведення замірів палива від 01 вересня 2008 року (том 1, а. с. 198).

Відповідно до акту проведення замірів витрат палива автомобілями моделі КРАЗ-256В1, що задіяні на перевезенні інертних матеріалів по території БЗЦ від 15 червня 2008 року комісія прийшла до висновку, що тимчасова витрата палива 213л/100км є реальною і може бути застосована для автомобілів КРАЗ-256В1 тільки при перевезенні інертних матеріалів по території БЗЦ (том 1, а. с. 199).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що Позивачем було правомірно здійснено списання пального по автомобілях марки КРАЗ-256В1, що задіяні для перевезення інертних матеріалів (щебінь, пісок) по території БЗЦ.

Таким чином позовні вимоги в частині скасування п. 7 вимог Відповідача підлягають задоволенню.

Що стосується п. 8 вимог Відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині його скасування, виходячи з того, що амортизацію на дану квартиру за період з 01.01.2008 по 30.11.2010 року на суму 16 052,75 грн. здійснено з порушення вимог Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", а тому вимога Відповідача щодо звернення до суду з позовом про повернення до державної власності відчуженого об'єкту основних засобів та зобовязання відкоригувати балансову вартість об'єкта основних засобів, розмір непокритих збитків і відрахувань до державного бюджету на державну частку та забезпечити перерахування коштів до бюджету є законною та обґрунтованою.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову про скасування п. 8 вимог Відповідача, виходячи з наступного.

Так, ревізією встановлено, що в ревізійному періоді згідно з даними бухгалтерського обліку на балансовому рахунку 10 "Основні засоби" рахується трьохкімнатна АДРЕСА_1, загальною площею 117,3 кв.м., первісна вартість якої 288206,10 грн., за відсутності документів, які б підтверджували реєстрацію права власності вказаної квартири за Товариством.

В квітні 2005 року між ВАТ “Гніванський завод спецзалізобетону” (який виступив як “Довіритель”) та фірмою “Агропромшляхбудіндустрія” (“Генпідрядник”) був укладений договір від 11.04.2005 №11/05 про зобов'язання останньої організувати спорудження житлового будинку і передати “Довірителю” конкретну квартиру в цьому будинку, а Довіритель зобов'язувався забезпечити відповідне фінансування житла та після завершення будівництва прийняти квартиру на умовах інвестиційного договору №44 від 01.03.2005 року.

На підставі акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - Пускового комплексу житлового будинку по АДРЕСА_1 був складений та підписаний акт прийому-передачі квартири, на підставі якого квартира АДРЕСА_1 прийнята на баланс ВАТ “Гніванський завод спецзалізобетону”.

23.03.2006 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради було прийнято рішення №711 про оформлення на ОСОБА_15 свідоцтва про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, а 29.03.2006 року комунальним підприємством “ВОО БТІ” ОСОБА_15 видано свідоцтво на право власності на вказану квартиру.

14.08.2006 року рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області було задоволено позов ОСОБА_15 до ВАТ “Гніванський завод спецзалізобетону” про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1, рекомендовано зняти вищезазначену квартиру з балансу ВАТ “Гніванський завод спецзалізобетону” (том 1, а. с. 202-203). Вказане рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до п. 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об'єкта основних засобів.

Як встановлено ревізією та не заперечується Позивачем, квартира АДРЕСА_1 згідно зі свідоцтвом про право власності та рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області перебуває у власності ОСОБА_15, а тому Позивачем було неправомірно здійснено нарахування амортизації.

Що стосується вимоги про звернення до суду з позовом про повернення до державної власності відчуженого об'єкта основних засобів, колегія суддів вважає, що вказана вимога підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про право власності квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_15 Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_15 до ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" та вирішено усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття її з балансу ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону". Вказаним рішенням було підтверджено правомірність набуття квартири у власність, а тому вимога Відповідача про звернення до суду з позовом про її повернення до державної власності є необгрунтованою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що п. 8 в частині вимоги про звернення до суду з позовом про повернення до державної власності відчуженого об'єкта основних засобів підлягає скасуванню.

Що стосується п. 9 вимог Відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про його скасування, виходячи з того, що дійсна вартість вартість проїзних квитків підтверджена довідкою перевізника у вигляді таблиць вартості проїзду, яка була використана Позивачем для розрахунку коштів, які підлягають відшкодуванню працівникам.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині скасування п. 9 вимог Відповідача, виходячи з наступного.

Так, ревізією встановлено, що в порушення п. 4.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, працівникам Товариства безпідставно відшкодовано 709,11 грн. витрат на проїзд в громадському транспорті згідно з квитками з наявними виправленнями вартості проїзду, чим Товариству завдано збитки на суму 709,11 грн.

При цьому, в акті ревізії вказано, що в ході ревізії порушення усунуто повністю шляхом утримання коштів в сумі 709,11 грн. із заробітної плати бухгалтера ОСОБА_14 (том 1, а. с. 37).

Враховуючи, що порушення було усунуто ще під час перевірки, тобто до винесення вимоги Відповідача, пункт 9 вимоги є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Що стосується п. 10 вимог Відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині його скасування, виходячи з того, що використання майна Товариства в січні-травні 2008 року, а саме з 31.12.2007 (дати розірвання договору оренди від 30.06.2003 р. №089 VIN додатковою угодою від 31.12.2007р. №1) до укладання договору про надання послуг з утримання обладнання від 1.06.2008 р. №089 VIN-2 підтверджується фактичним споживанням електроенергії на забезпечення роботи базової станції ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", крім того, дане використання здійснювалось без оплати послуг з утримання обладнання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування п. 10 вимог Відповідача, виходячи з наступного.

Так, в ході ревізії, шляхом співставлення дати укладення договорів про спільне використання технологічних мереж із договорами про надання послуг з утримання обладнання операторів мобільного зв'язку встановлено невідповідність періоду нарахування плати за вказані послуги.

Товариством укладено договір з ЗАТ "Телесистеми України" про надання послуг з утримання обладнання №C VIN GNI 0504 від 01.03.2007 р. та договір про спільне використання технологічних мереж №41-Е від 08.07.2008 р., а нарахування плати за обома договорами відображено в бухгалтерському обліку Товариства, починаючи з вересня 2008 року.

Відповідно до п.1.2. договору №C VIN GNI 0504 від 01.03.2007 р. перелік та дата передачі Товариству конкретного обладнання на утримання та обслуговування зазначається в акті прийому-передачі обладнання на обслуговування, що є підставою для визначення початку надання виконавцем послуг щодо конкретного обладнання.

Акт готовності до вказаного договору складено та підписано 01.03.2007 року комісією у складі представників Товариства та Замовника, який підтверджує розміщення обладнання на водонапірній вежі Товариства.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України N88 від 24.05.1995р. первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

В порушення вказаних норм Позивачем не нарахована плата за послуги по договору №C VIN GNI 0504 від 01.03.2007 р. за період з дати підписання Акта готовності від 01.03.2007 р. до 01.09.2008 р.

Ревізією також встановлено, що між Позивачем та ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." діяв договір оренди від 30.06.2003 р. №089 VIN, предметом якого була передача Товариством в тимчасове користування ділянки території для розміщення контейнера з обладнанням базової станції стільникового зв'язку ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." з невід'ємним правом підвісу зовнішніх антенно-фідерних пристроїв зазначеної станції на ділянках димової труби котельні Товариства.

Додатковою угодою від 31.12.2007р. №1 припинено дію вказаного договору та підписано відповідний акт прийому-передачі (повернення орендованого майна).

Відповідно до "Розрахунків втрат в лініях і трансформаторі, їх вартості та плати за обслуговування електричних мереж" Товариством нараховано та пред'явлено до оплати ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." рахунки від 31.03.2008 року, а суму 3418,03 грн. та від 30.04.2008 року на суму 745,1 грн. за спожиту в січні-квітні 2008 року електроенергію, які ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." оплатило 29-30 квітня 2008 року відповідно 3418,03 грн. та 745,1 грн.

За даними бухгалтерського обліку плата за послуги з утримання обладнання згідно з укладеним із ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." договором від 01.06.2008 р. №089 VIN-2 почала нараховуватись та пред'являтися до оплати Товариством з червня 2008 року в сумі 1500 грн. на місяць.

Таким чином, використання майна Позивача в січні-травні 2008 року, а саме з 31.12.2007 (дати розірвання договору оренди від 30.06.2003 р. №089 VIN додатковою угодою від 31.12.2007р. №1) до укладання договору про надання послуг з утримання обладнання від 1.06.2008 р. №089 VIN-2 підтверджується фактичним споживанням електроенергії на забезпечення роботи базової станції ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", крім того, дане використання здійснювалось без оплати послуг з утримання обладнання, внаслідок чого Товариством недоотримано доходів на суму 7500 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині скасування п. 10 вимог Відповідача.

Що стосується п. 11 вимог Відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про його скасування, виходячи з того, що в ході судового засідання зясовано, що Позивачем правомірно нараховувалась амортизація на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи. Даний факт також підтверджується Актом Вінницької МДПІ від 10.01.2011р. №1/23/00282435 про результати планової виїзної перевірки ВАТ “Гніванський завод спецзалізобетону” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09. по 30.06.10, зокрема в розділі 3.1.3 “Амортизаційні відрахування” зазначено, що проведеною перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих ВАТ “Гніванський завод спецзалізобетону” показників у рядку 07 Декларації “Сума амортизаційних витрат”.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задовлення позовних вимог про скасування п. 11 вимог Відповідача, виходячи з наступного.

Так, ревізією встановлено, що при визначенні статутного фонду ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону", яке створювалося на базі майна Державного підприємства "Гніванський завод спецзалізобетону", у 2001 році на замовлення Фонду державного майна України (договір від 31.01.2001 року №139 з ТОВ "Українське бюро оцінки") проведена експертна оцінка вартості необоротних активів підприємства, що вносяться до статутного фонду ВАТ, що створюється в процесі корпоратизації, на підставі якої наказом Міністерства транспорту України від 27.07.2001 року №489 затверджено акт оцінки вартості майна Гніванського заводу спецзалізобетону.

Проте, головним бухгалтером Товариства ОСОБА_9 в порушення п. 3 розділу ІІІ Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 року №1213, основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, які є державною або комунальною власністю та не ввійшли до статутного капіталу господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), не розмежовувалися на окремих субрахунках третього порядку рахунків 10 "Основні засоби" та 11 "Інші необоротні матеріальні активи" із зазначенням належності до державної та/або комунальної власності.

Також, в порушення п. 3 розділу ІІІ Положення №1213 Товариством в ревізійному періоді на суму нарахованої амортизації на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, що не ввійшли до статутного капіталу господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), не відображено дохід на загальну суму 31850,70 грн.

Згідно з поясненнями головного бухгалтера Товариства ОСОБА_9 до статутного капіталу ВАТ в процесі корпоратизації не ввійшли об'єкти житлового фонду та соціальної інфраструктури, на які в ревізійному періоді нараховувалась амортизація.

Дані об'єкти обліковувалися як матеріальні активи підприємства, на які в ревізійному періоді правомірно нараховувалась амортизація.

Крім того, згідно з актом про результати планової виїзної перевірки ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року не встановлено заниження або завищення задекларованих ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" показників у рядку 07 Декларації "Сума амортизаційних відрахувань" (том 1, а. с. 241-248).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині скасування п. 11 вимог КРУ у Вінницькій області.

Що стосується п. 13 вимог Відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про його скасування, виходячи з того, що ПАТ “Гніванський завод спецзалізобетону” не було підстав для призупинення або припинення нарахування амортизації на об'єкти основних засобів (транспортні засоби, які знаходяться на балансі підприємства), оскільки відповідно до Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого Постановою КМ України від 06.06.2007р. №803, Товариством подані документи суб'єкту управління майном на отримання згоди, дозволу на реалізацію і списання цих транспортних засобів, але рішення суб'єкта управління майном до теперішнього часу не прийнято, що унеможливлює реалізацію, списання об'єктів основних засобів та припинення нарахування амортизації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування п. 13 вимог Відповідача, виходячи з наступного.

Так, ревізією встановлено, що на балансі Товариства рахується будівля ощадкаси та побутових послуг, яка введена в експлуатацію 01.12.1991 року первісною вартістю 55643 грн.

Враховуючи факт самочинного будівництва Товариство в судовому порядку звернулось з позовом до Гніванської міської ради про визнання права власності на будівлю ощадкаси, проте Господарським судом Вінницької області відмовлено у визнанні права власності на вказане майно.

Як слідує із вказаного рішення Господарського суду Вінницької області, надані Товариством документи не свідчать про те, що вказана будівля відповідає державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Однак, в порушення п. 23 П(С)БО 7 "Основні засоби" в частині здійснення нарахування амортизації протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта за період з 01.01.2008 року по 30.11.2010 року на будівлю ощадкаси нараховано знос на суму 3262,35 грн.

Також, Товариством в порушення п. 29 П(С)БО 7 "Основні засоби" не припинялося нарахування амортизації на об'єкти основних засобів (тепловози) на період виведення основних агрегатів з ладу та проведення їх капітальних ремонтів.

Так, згідно з наданими до ревізії шляховими листами роботи тепловоза встановлено, що з 26.04.2009 року останній не використовувався у виробничій діяльності Товариства по причині виходу з ладу основного агрегату - двигуна.

Також ревізією встановлено, що на основні засоби автотранспортного підрозділу Товариства, які не використовуються впродовж тривалого часу, в порушення п. 23 П(С)БО 7 "Основні засоби" нараховано знос на суму 35919,58 грн.

Факти тривалого невикористання основних засобів Товариства підтверджено інформацією, отриманою від Управління державної автомобільної інспекції УМВС України у Вінницькій області.

Так, згідно з вказаною інформацією 15 одиниць транспортних засобів Товариством не використовувались в господарській діяльності та зняті з державної реєстрації до 01.01.2008 року.

Відповідно до п. 23 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року N 92, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Згідно з п. 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об'єкта основних засобів.

Як встановлено ревізією, будівля ощадкаси, тепловоз та 15 одиниць транспортних засобів рахуються на балансі Товариства. При цьому факту вибуття вказаних об'єктів основних засобів, переведення їх на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання або консервацію ревізією не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині скасування п. 13 вимог Відпоідача.

Що стосується п. 14 вимог Відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині його скасування, виходячи з того, що вказана вимога не може розглядатися адміністративним судом як така, що не спричиняє жодних негативних наслідків для позивача, і містить лише вказівку для дотримання Позивачем вимог законодавства в майбутньому.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволення позовної вимоги про скасування п. 14 вимог Відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З аналізу положень вказаної статті слідує, що підставою для звернення до адміністративного суду є наявність порушеного права.

П. 14 вимог Відповідача зобов'язано в подальшому дотримуватись вимог законодавства про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Встановленим порушенням збитків не визначено, що вбачається з акту ревізії, тому вимога носить характер попередження і за своєю суттю не спричиняє жодних негативних наслідків для Позивача, а містить лише вказівку для дотримання ним вимог законодавства в майбутньому, а тому не може бути скасована судом.

Крім того, заявляючи вимогу про скасування п. 14 вимог Відповідача Позивач фактично просить суд надати можливість йому не дотримуватись чинного законодавства України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі Позивача, частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Що стосується доводів апеляційної скарги Відповідача, колегія суддів вважає, що вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування п. 3 та п. 8 в частині вимоги про звернення до суду з позовом про повернення до державної власності відчуженого об'єкта основних засобів порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, а тому оскаржувана постанова в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Щодо решти позовних вимог суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального тапроцесуального права.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправними дій скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування обов'язкових вимог Державної фінансової інспекції у Вінницькій області в частині п. 3 та п. 8 в частині вимоги про звернення до суду з позовом про повернення до державної власності відчуженого об'єкта основних засобів.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою скасувати п. 3 та п. 8 в частині вимоги про звернення до суду з позовом про повернення до державної власності відчуженого об'єкта основних засобів обов'язкових вимог Державної фінансової інспекції у Вінницькій області №02-06-20-14/3828 від 18.05.2011 року.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "28" березня 2012 р. .

Головуючий /підпис/ Сапальова Т.В.

Судді/підпис/ Смілянець Е. С.

/підпис/ Сторчак В. Ю.

З оригіналом згідно:

секретар