Ухвала суду № 22328391, 27.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-5402/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Драчук Т. О. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю:

представника відповідача: Траченко Н.М.

представника відповідача: Овчарука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області до Тульчинської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: відкрите акціонерне товариство "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" про зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

31 грудня 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Контрольно-ревізійне управління у Вінницькій області з позовом до Тульчинської міської ради про зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю: зобов'язано Тульчинську міську раду виконати п. 2 листа-вимоги КРУ у Вінницькій області від 13.10.2010.р. №02-08-05-15/7620 в частині відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів в сумі 16 390 грн. (шістнадцять тисяч триста дев'яносто гривень) до Вінницького обласного бюджету за кодом бюджетної класифікації 21080500 на рахунок №31415535700001 та п.3 листа-вимоги КРУ у Вінницькій області від 13.10.2010.р. №02-08-05-15/7620 в частині повернення до Вінницького обласного бюджету коштів, отриманих як субвенція в розмірі 131 829 грн. 60 коп. (сто тридцять одна гривня вісімсот двадцять дев'ять гривень 60 коп.), отриманих у вигляді субвенції і використаних не за цільовим призначенням на дохідний рахунок №314553570001 ГУДКУ у Вінницькій області.

Не погодившись з ухваленим рішенням Тульчинська міська рада Вінницької області оскаржила його до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі, апелянт просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року у справі №2-а-5402/10/0270 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, аргументуючи доводи апеляційної скарги порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

До суду апеляційної інстанції в судове засідання призначене на 27 березня 2012 року з'явились представники відповідача, які доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили її задовольнити.

Позивач, будучи належним чином та своєчасно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, до суду апеляційної інстанції свого уповноваженого представника не направив, що у відповідності до частини 4 статті 196 КАС України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 30.08.2010 року, контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області проведено позапланову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Тульчинської міської ради за період з 01.01.2008 року по 01.01.2010 року, за результатами, якої складено Акт від 24.09.2010 року №08-07/33.

Акт ревізії від 24.09.2010 року №08-07/33, підписаний із запереченнями, які не прийняті Позивачем, що випливає з висновку КРУ у Вінницькій області від 12.10.2010 року, наданого за результатами їх розгляду.

Оскільки в ході контрольного заходу виявлені порушення не були повністю усунені, на адресу відповідача, відповідно до пункту 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550, було направлено лист від 13.10.2010 року №02-08-05-15/7620, в якому повідомлялися обов'язкові для виконання вимоги, про усунення порушень виявлених під час ревізії.

Інформацію, про вжиті заходи і виконання вимог доведених до Відповідача листом від 13.10.2010 року №02-08-05-15/7620 необхідно було надіслати на адресу контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області, разом із копіями завірених первинних документів в термін до 08.11.2010 року.

Даний лист залишений Відповідачем без виконання, інформація про вжиті заходи щодо виконання вимоги Позивачем не отримана, що спонукало до звернення з позовом про зобов'язання відповідача виконати законні вимоги Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області, що оформлені листом від 13.10.2010р. №02-08-05-15/7620.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що вимога листа від 13.10.2010 року №02-08-05-15/7620, в частині відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів в сумі 16390 грн. до Вінницького обласного бюджету є обґрунтованою та такою , що підлягає виконанню , з огляду на таке.

Ревізією встановлено, що в порушення вимог п. 3.3.10.1 Д.1.1.1-1-2000 “Правил визначення вартості будівництва”, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000р. №174, п. 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, пп. 6, 7 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996, Тульчинською міською радою проведено зайву оплату підрядній організації ВАТ “Спеціалізована будівельна компанія “Водпроект” робіт по влаштуванню фільтраційного колодязя по вул. Леніна на загальну суму 9,12 тис. грн., придбанню та висадці саджанців дерев на загальну суму 102,45 тис. грн., наявність яких контрольними обмірами фактично не встановлена, а також роботу машин (бульдозера) на загальну суму 1,2 тис.грн, яка документально не підтверджена.

Підрядною організацією ВАТ “Спеціалізована будівельна компанія “Водпроект” були поверненні кошти міській раді в загальній сумі 96380,00 грн., а саме: за зайву оплату робіт по влаштуванню фільтраційного колодязя по вул. Леніна в сумі 9120,00 грн., за зайву оплату роботи бульдозера в сумі 1200,00 грн. та за придбання та висадку саджанців дерев, наявність яких фактичними обмірами не встановлено, в сумі 86060,00 грн. Повернуті кошти були перераховані Тульчинською міською радою до обласного бюджету, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №1 від 21.01.2011р. та №2 від 14.03.2011р.

Щодо зайвої оплати за придбання та висадку саджанців дерев, наявність яких фактичними обмірами не встановлено, невідшкодованих коштів в загальній сумі 16390,00 грн., судом першої інстанції підставно не взято до уваги твердження представників відповідачів про те, що через несприятливі погодні умови весни та літа 2010 року велика кількість саджанців не прийнялась, а також знищенням насаджень жителями м. Тульчин, які мешкають поблизу пройми річки Тульчинки, адже факт знищення саджанців Відповідачем ніяким чином не зафіксовано, тобто актів на зниження деревонасаджень ним не було складено.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (частина 4 статті 70 КАС України).

Щодо пункту 3 листа-вимоги від 13.10.2010 року №02-08-05-15/7620 в частині повернення до Вінницького обласного бюджету коштів, отриманих як субвенція в розмірі 131829,60 грн., отриманих у вигляді субвенції і використаних не за цільовим призначенням, варто зазначити таке.

Формуючи вказану вимогу відповідач виходив з висновків акту ревізії про те, згідно актів приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року ВАТ “Спеціалізована будівельна компанія “Водпроект” виконано роботи по реконструкції гідротехнічних споруд та розчистки річки Тульчина в м. Тульчині на загальну суму 400,0 тис.грн, які оплачені міською радою в повному обсязі. Так, зокрема виконано роботи по ремонту та очистці споруди (моста) по вул. Пестеля на загальну суму 52770,00 грн.

Крім того, згідно актів приймання виконаних робіт за вересень-листопад 2009 року “Спеціалізована будівельна компанія “Водпроект” виконано роботи по реконструкції гідротехнічних споруд та розчистки річки Тульчинки в м. Тульчин на загальну суму 517,21 тис.грн, зокрема, ремонт і очистка споруд (мостів) по вул. Глінки, Войкова на суму 57088,00 грн., які оплачені міською радою в повному обсязі.

Оскільки, відповідно до Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Держкоммістобудування і архітектури від 19.12.1995р. №252, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, Правил експлуатації штучних споруд на вулицях і дорогах населених пунктів, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 11.11.2005 року №162, міст не відноситься до гідротехнічних споруд, а є транспортною спорудою, то колегія суддів, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який знайшов своє відображення в оскаржуваній постанові, що використання коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища в сумі 131829,60 грн. (з ПДВ) на ремонт транспортної споруди мостів, суперечить Порядку планування та фінансування природоохоронних заходів з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, затвердженого рішенням 16 сесії Вінницької обласної ради 5 скликання від 19.03.2008р. та не передбачено Переліком видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 року №1147, та, відповідно до статті 119 Бюджетного кодексу України, кваліфікується як нецільове використання бюджетних коштів на вказану суму.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»(далі-Закон). Державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України, а також спільним Наказом від 19.10.2006 N 346/1025/685/53 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 році за N 1166/13040 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України (далі-Наказ).

Відповідно до пункту 2.10 Наказу N 346/1025/685/53, документування результатів ревізії здійснюється відповідно до законодавства з питань державного фінансового контролю. При цьому в акті ревізії обов'язково відображаються встановлені факти порушень законодавства (назва, дата, номер, стаття чи пункт нормативно - правового акта), розмір матеріальної шкоди (збитків), посадові особи, внаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та завдано матеріальну шкоду.

В силу частини 1 статті 2 Закону "Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів, або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Права державної контрольно-ревізійної служби визначені у статтях 7 - 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», якими останні зобовязані керуватися.

Статтею 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» передбачено, що лише законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обовязковими для виконання службовими особами обєктів, що ревізуються.

У відповідності до частини 1 статті 12 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» службові особи державних контрольно-ревізійних служб зобов'язані суворо додержувати Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що охороняються законом. За невиконання або неналежне виконання службовими особами державних контрольно-ревізійних служб своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної та кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не вжито заходів щодо виконання вимог Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області, що оформлені листом від 13.10.2010р. №02-08-05-15/7620.

Крім того, лист-вимога від 13.10.2010р. №02-08-05-15/7620 підлягала обовязковому виконанню, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо її оскарження.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 198, статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишаються без задоволення, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 квітня 2012 року .

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Драчук Т. О.

/підпис/ Сторчак В. Ю.

З оригіналом згідно: секретар