Ухвала суду № 22352458, 07.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2012 р.Справа № 2а-12068/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. по справі№2а-12068/11/2070

за позовом Дочірнє Харківське Спеціалізоване Підприємство №401 ВАТ "Південелектромонтаж"

до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року адміністративний позов Дочірнього Харківського спеціалізованого підприємства №401 ВАТ "Південелектромонтаж" до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №0000171550 від 01.09.2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього Харківського спеціалізованого підприємства №401 Відкритого акціонерного товариства "Південелектромонтаж" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного від 24.10.2011р. , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, суд першої інстанції виходив з того , що висновок ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про порушення позивачем ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суперечить обставинам справи, тому оскаржуване податкове повідомлення рішення №0000171550 від 01.09.2011 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцем ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова проведено документальну невиїзну перевірку Дочірнього Харківського спеціалізованого підприємства №401 ВАТ "Південелектромонтаж" з питань взаємовідносин з ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" , що відображені в податковій декларації з податку на додану вартість за період вересень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки №3423/15-510/01417328 від 12.08.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем :

- вимог ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДХСП-401 ВАТ "ПЕМ" (код 01417328) з постачальником послуг ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" за вересень 2008 року;

- відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення), п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (втратив чинність з 01.01.2011 року), який відповідає п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (з відповідними змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період вересень 2008 року в суму 9635 грн.

На підставі акту перевірки керівником ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова прийнято податкове повідомлення рішення №0000171550 від 01.09.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 9635,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2408,75 грн.

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що за результатами складеного ДПІ у Печерському районі м.Києва акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Транспортна експедиційна компанія "Київ-Логістикс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 31.03.2008 року по 30.09.2010 року встановлено нікчемність угод, укладених між ТОВ "Транспортна експедиційна компанія "Київ-Логістикс" та ДХСП 401 ВАТ "Південелектромонтаж". Оскільки у ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Зазначив також, що з урахуванням викладеного встановлено відсутність у ДДХСП-401 ВАТ "Південелектромонтаж" доказів фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей, які підпадають під визначення ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.185, ст.198 Податкового кодексу України. Виходячи з наведеного, у звязку з проведенням операцій з постачальником ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" дані, які відображені ДХСП-401 ВАТ "Південелектромонтаж" у декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року про обсяги придбання автотранспортних послуг та податковий кредит не є дійсними на суму ПДВ 9635,46 грн.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР (далі Закон № 168/97 ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ДХСП №401 Відкритого акціонерного товариства "Південелектромонтаж" (Замовник) та ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" (Виконавець) укладено договір про надання послуг №1 від 01.09.2008 року.

Відповідно до вимог договору виконавець зобовязується надати автопослуги та послуги механізмів, що повязані з електромонтажними роботами.

З акту виконаних робіт по рахунку №000000033 від 30.09.2008р. вбачається, що сторонами погоджено надання виконавцем послуг на загальну суму 57812,74 грн. (в т.ч. ПДВ 9635,46 грн.).

Згідно платіжних доручень №1271 від 06.05.2009р., №35 від 17.12.2009р., та банківських виписок, позивачем здійснено оплату на користь ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" за проведені роботи шляхом безготівкового перерахування коштів на загальну суму 57812,74 грн.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зареєстрованими видами діяльності ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" є діяльність автомобільного вантажного транспорту (код 60.24.0), діяльність з оренди автомобілів (код 71.10.0).

Відповідно до Ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України Серія АВ № 477997, ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" має право на здійснення послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, внутрішні перевезення пасажирів автобусами, вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Як вбачається з матеріалів справ ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" отримало відповідну ліцензію на здійснення діяльності в сфері послуг вантажного автомобільного транспорту, а надання підприємством вказаних автомобільних послуг відповідає зареєстрованим видам діяльності юридичної особи за КВЕД.

На виконання договору позивачем отримана податкова накладна №76 від 30.09.2008р.

Колегія суддів зазначає , що податкова накладна оформлена належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючим у ході проведення перевірки не встановлено.

На час видання зазначеної накладної ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" зареєстровано в органах державної податкової служби як платник податку на додану вартість, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100081568 від 06.12.2007 року.

Також , з матеріалів справи вбачається, що ДХСП №401 ВАТ "Південелектромонтаж" (Виконавець) укладено договори підряду з Департаментом комунального господарства Харківської міської ради (Замовник), предметом яких є виконання робіт по реконструкції мереж зовнішнього освітлення (з урахуванням проектування) на обєктах м.Харкова.

Між ДХСП №401 ВАТ "Південелектромонтаж" та Акціонерним товариством "Спецбудмеханізація" укладено договір підряду №2 від 29.04.2008р., за яким сторонами погоджено виконання робіт по реконструкції вул.Шевченка у м.Харкові.

Для своєчасного виконання електромонтажних робіт, дотримання строків та технології робіт на інших ділянках будівництва, у вересні 2008 року при проведенні робіт на об'єктах: 1) реконструкція мереж зовнішнього освітлення гімназії №12 по вул.Чугуївській №35, ДЮСШ 9 по вул. Чугуївській №35а; 2) реконструкція мереж зовнішнього освітлення 8-го мікрорайону по пр. Гагаріна; 3) реконструкція зовнішнього освітлення вул. Шевченка (від вул.Матюшенка до просп. Московсього) в м.Харкові, позивачем отримувались послуги з використання автотранспорту згідно договору №1 від 01.09.2008 року, укладеного з ТОВ "ТЕК "КИЇВ-ЛОГІСТИКС".

У звязку з ти , що отримання послуг від ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" направлено на належне та своєчасне виконання ДХСП №401 ВАТ "Південелектромонтаж" зобовязань за договорами з Департаментом комунального господарства Харківської міської ради та АТ "Спецбудмеханізація", суд приходить до висновку про повязаність зазначених послуг з господарською діяльністю платника податків, реальність виконання сторонами зобовязань та їх економічну доцільність для позивача.

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що фактичне виконання господарських операцій позивачем з ТОВ "Транспортна експедиційна компанія "Київ-Логістикс" підтверджується накладною , податковою накладною, актом виконаних робіт, платіжними дорученями тощо.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 ВР).

Тобто , така відповідальність покладена на ТОВ "Транспортна експедиційна компанія "Київ-Логістикс", на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за неподання податковому органу звітності його контрагентом.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, неподання податкової звітності або невизнання звітності інспекцією як податковою при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при неподанні податкової звітності продавцем або невизнанні його звітності інспекцією як податковою, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом №168/97-ВР, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ТОВ "Транспортна експедиційна компанія "Київ-Логістикс" правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ТОВ "Транспортна експедиційна компанія "Київ-Логістикс" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару позивачем підтверджено податковою накладною, а тому підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податківців, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №0000171550 від 01.09.2011 року правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. по справі№2а-12068/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Подобайло З.Г.

Судді(підпис)

(підпис)Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.