Постанова № 22352424, 21.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 р. Справа № 2а-6285/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняЗливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2011р. по справі№2а-6285/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Укр-С.В."

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство “УКР-С.В.”(далі- позивач, ПП "УКР-С.В." звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова), в якому просило визнати дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова по винесенню податкових повідомлень-рішень незаконними; скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.05.2011 р. № 0000071800 та № 0000081800 від 20.05.2011 р.; стягнути з відповідача на користь ПП “УКР-С.В.”судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0000071800 від 20.05.11р., яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 289227,50 грн., з яких за основним платежем 231382грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 57845,5 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова - №0000081800 від 20.05.11р. яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 361530,75 грн., з яких за основним платежем 289227грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 72306,75 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "УКР-С.В." судові витрати в розмірі 3,40 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що приймаючи зазначену постанову, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, постанова по справі прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме: не враховано приписи ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 5, 11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 27.04.2011р. по 05.05.2011р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП“УКР - С.В.” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р., в ході якої встановлено порушення ч. 1 ч. 5 ст. 203, ч. 1 ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ч. 2 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП “УКР-С.В.”з постачальниками товарів (робіт, послуг) за рахунок нікчемних правочинів з ТОВ “Енергія 2010”та ТОВ “Компанія Галон”; п. 5.1 п. п. 5.2.1 п.5.2 п. п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 та п. п.11.2.1 п. 11.2. ст11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”ПП “УКР-С.В.”внаслідок чого занижено податок на прибуток всього у сумі 289227,0 грн., у тому числі у III кварталі 2010 р. у сумі 95168,0 грн., IV кварталі 2010р. у сумі 194059,0 грн.; п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 231382,0 грн. згідно завищення у періоді з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р. суми податкового кредиту на суму 231382,0 грн., у тому числі по періодах: вересень 2010 р. 76134,0 грн.; жовтень 2010 р. 40974,0 грн.; листопад 2010 р. 106506,0 грн.; грудень 2010 р. 7768,0 грн.

За результатами перевірки складено акт № 1468/1800/31798798 від 06.05.2011р., на підставі якого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000071800 від 20.05.2011 р., яким визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 289227,50 грн., з яких за основним платежем 231382,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 57845,5 грн. (сорок вісім тисяч шістсот дев'ять гривень 31 коп.).

- № 0000081800 від 20.05.2011 р., яким визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 361530,75,75 грн., з яких за основним платежем 289227,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 72306,75 грн.

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог ПП «УКР-С.В.» та недоведеності відповідачем правомірності винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про заниження ПП «УКР-С.В.» податку на додану вартість всього на суму 231382,0 грн. та податку на прибуток всього на суму 289227,0 грн. у ІІІ-ІV кварталах 2010 року був зроблений за правовідносинами позивача з ТОВ «Компанія Галон» та ТОВ «Енергія 2010».

Так, матеріалами справи встановлено, що 28.09.2010 р. між ПП “УКР-С.В.”та ТОВ “Енергія 2010”було укладено договір поставки за № НР48, предметом якого було зобовязання постачальника, тобто ТОВ “Енергія 2010”, поставити та передати у власність покупця нафтопродукти.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ «Енергія 2010» поставило товар, а ПП «УКР-С.В.» в свою чергу здійснило оплату зазначеного товару в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ “Енергія 2010”.

Транспортування ПММ проводилося автотранспортом позивача.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації та їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження виконання зазначеного договору поставки № НР48від 28.09.2010 р., позивачем надано копії документів первинного бухгалтерського обліку, зокрема, договір поставки № НР48від 28.09.2010 р. з додатковими угодами №1 та №2,податкові накладні, які увійшли до складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся: вересень 2010 р. - № 69, листопад 2010 р. - № 168, № 225, № 237, грудень 2010 р. - № 252., видаткові накладні: № ЄУС-1 від 29.09.2010 р., № ЄУС-2 від 02.11.2010 р., № РН25-11/2 від 25.11.2010 р., № РН-30-11/6 від 30.11.2010 р., № РН-06-12/3 від 06.12.2010 р., банківські виписки по розрахунку з постачальником ТОВ “Енергія 2010”за період з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р., рахунки-фактури, вантажні накладні № 47082326, № 47082707 з поміткою “груз прибув водним транспортом з Болгарії для ТОВ “УКР-С.В.”, сертифікати відповідності, паспорти якості, акти приймання-передачи вантажу, договір №5 від 01.09.2009р. про надання послуг з прийняття вантажу, ПП «Фірма «Стратос» , укладений з ТОВ «Хадо-Холдинг».

Також, матеріалами справи встановлено, що ПП “УКР - С.В.”(Покупець) укладено договір від 04.10.2010р. №04/10-10-МО з ТОВ “Компанія Галон”(Постачальник) на поставку нафтопродуктів.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ “Компанія Галон” поставило товар, а ПП «УКР-С.В.» в свою чергу здійснило оплату зазначеного товару в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ “Компанія Галон”.

Транспортування ПММ проводилося автотранспортом позивача.

На підтвердження виконання зазначеного договору поставки №04/10-10-МО від 04.10.2010 р., позивачем надано копії документів первинного бухгалтерського обліку, зокрема, договір поставки №04/10-10-МО від 04.10.2010 р., податкові накладні, які увійшли до складу податкового кредиту у відповідному періоді, а саме: № 173 від 06.10.2010 р., видаткова накладна - № 172 від 06.10.2010 р., банківські виписки по розрахунку з постачальником ТОВ “Компанія Галон” за період з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р., платіжні доручення, товарно-транспортні накладні № 139 від 06.10.2010 р., № 140 від 06.10.2010 р., довідку про наявність у перевіряємому періоду на підприємстві 3 водіїв бензовозів, довідку про знаходження на балансі підприємства власного автомобільного транспорту для перевезення нафтопродуктів: МАЗ 54321 держ. №АХ67-39АІ, напівпричіп держ. № AХ76-80ХХ (16650-л.), напівпричіп держ. № AХ57-47 ХХ (33340 л.), причіп держ. № 152-27ХA (6770 л), укладені договори оренди ТС бензовозу МАЗ 5334 держ. № 244-24ХA (7830 л.), ТС держ. № AХ22-07СA., накладні на приміщення, де зберігався придбаний товар.

З матеріалів справи також вбачається, що в подальшому придбаний товар був реалізований ПП “УКР-С.В.” за договорами поставки нафтопродуктів від 01.01.2010 р. № 02Н ПП «Фірма «Стратос» та від 29.06.2010 р. № 017Н ТОВ «Европейський фонд розвитку», що підтверджується довіреностями на отримання ТМЦ, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортні накладні.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, відповідно до положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до відомостей офіційного сайту ДПА України постачальники позивача на час вчинення господарських операцій зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, про що позивачем наданий відповідний витяг з єдиного реєстру платників податку на додану вартість ДПА України.

Відповідно до положень підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна, згідно із підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Не підлягають, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що копії податкових накладних, на підставі яких сформовано валові витрати та податковий кредит за вересень-грудень 2010 року, відповідають вимогам чинного законодавства і видані платниками податку на додану вартість, зареєстрованими, на дату вчинення операцій, у встановленому законодавством порядку. Крім того, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що позивачем податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Однак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов такого висновку помилково, оскільки не врахував того, що надані позивачем первинні документи, зокрема, товарно-транспортні накладні, складені з порушенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, (надалі Інструкція № 281/171/578/155).

Зазначений порядок є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5.4.1 Інструкції № 281/171/578/155 встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно п.6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Відповідно до п.6.2 Інструкції дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах.

Відповідно до умов Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363.

Типовою формою єдиної первинної транспортної документації є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до п.2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 із змінами та доповненнями (далі Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні на перевезення нафтопродуктів не є належним доказом в підтвердження перевезення нафтопродуктів, оскільки єдиною первинною транспортною документацією є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до п.2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Отже, судова колегія зауважує, що позивачем не надано первинних документів в підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивача з ТОВ "Енергія 2010" та ТОВ "Компанія Галон", товарно-транспортних накладних за формою №1-ТТН (нафтопродукти), відповідних журналів обліку надходження нафтопродуктів, актів приймання товару від ТОВ "Енергія 2010" та ТОВ "Компанія Галон", а також доказів руху зазначеного товару по бухгалтерському обліку підприємства.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи про використання в господарській діяльності нафтопродуктів, не підтверджують, що господарські операції з подальшої реалізації нафтопродуктів відбувалися саме з товаром, який був придбаний у ТОВ "Енергія 2010" та ТОВ "Компанія Галон".

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних є обовязковою, але не вичерпною підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Відсутність доказів реального вчинення господарської операції виключає правомірність визначення платником валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Також, колегія суддів зазначає, що ПП «УКР-С.В.» формувало податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по правовідносинам з контрагентами ТОВ «Компанія Галон» та ТОВ «Енергія 2010», в яких відсутні офісні, складські, виробничі та інші приміщення, власні земельні ділянки, транспортні засоби, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. Закону України “Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, п 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ .

Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що по підприємству ТОВ “Енергія 2010” ДПІ у Київському м. Харкова згідно акту від 09.03.2011р. №712/23-3/37161535 “Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ “Енергія 2010» з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період 16.08.2010 року по 31.01.2011 року» встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.215, ст.216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ “Енергія 2010” при придбанні та продажу товарів (послуг). Перевіркою також встановлено, що у суб'єкта господарювання відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.3,4,5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 28.12.1994 року за №334/94-ВР.

Також, згідно акту від 09.03.2011р. №716/23-1/36988374, проведеної ДПІ у Київському м. Харкова невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ “Компанія Галон”, з питань правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період 23.03.2010 року по 31.01.2011 року, ДПІ встановлено, що у ТОВ “Компанія Галон" відсутні офісні, складські, виробничі та інші приміщення, власні земельні ділянки, транспортні засоби. ТОВ “Компанія Галон" має мінімальний розмір статутного фонду та чисельність працюючих 2 осіб. Тому на підставі використаних документів та баз даних ДПС в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.З Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, податковий орган дійшов вірного висновку стосовно того, що для контрагентів ТОВ «Компанія Галон» та ТОВ «Енергія 2010» такі операції несуть податкову вигоду, і саме вони в даному випадку є вигодонабувачами, тобто, особами, на користь яких вчинюються правочини та які штучно формують податковий кредит.

Так, ПП «УКР-С.В.» в результаті відносин із ТОВ «Компанія Галон» та ТОВ «Енергія 2010», протягом вересня-грудня 2010року сформовано податковий кредит на суму 231382,00грн. та валові витрати з податку на прибуток на суму 289227,00грн.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач та ТОВ «Компанія Галон» та ТОВ «Енергія 2010», ставили за мету не виконання умов укладених договорів, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобовязань та штучного формування податкового кредиту та валових витрат.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дійшов вірних юридичних висновків, а суд першої інстанції при прийнятті рішення не дотримався положення ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2011р. по справі№2а-6285/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства "Укр-С.В." відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Спаскін О.А.

Судді(підпис)

(підпис)Сіренко О.І. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А. Повний текст постанови виготовлений 26.03.2012 р.