Ухвала суду № 22352313, 13.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р.Справа № 2а-12771/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Представник позивача - Іванцов О.В.

Представник відповідача - Буряківський О.В. Д

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011р. по справі№2а-12771/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімтрейд"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхімтрейд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення за №0000592303 від 10.06.2011 року та №0000602303 від 10.06.2011 року винесені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач наполягає на правильності обчислення ним податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість, так як позивач не допускав порушень п.1.22, 1.25 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та пп.7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1., 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Зазначає, що висновки ДПІ про завищення валових витрат та податкового кредиту на суми вартості послуг з охорони вантажів, отриманих від ТОВ “ПКОП Кодекс”та ПП “Луганське охоронно-сискне агентство”є необґрунтованими та незаконними, на перевірку надані усі необхідні належним чином складені первинні документи, що підтверджують факт правомірності декларування валових витрат та податкового кредиту по зазначених послугах. Зазначає, що ДПІ не було додержано вимог діючого законодавства України під час оформлення результатів перевірки, а відображені в акті перевірки доводи про нікчемність правочинів, які були укладені позивачем з охоронними підприємствами є хибними. Висновки ДПІ про закінчення строку позовної давності щодо дебіторської заборгованості в сумі 536500 грн. (ПП “ТП “Дівіон”в сумі 375000,08 грн., ПП “Студія Мастер-С”в сумі 161500,00 грн.) та кредиторської заборгованості ПП “Віліос”в сумі 324930 грн., та про необхідність відображення цих сум в складі валового доходу за 4 квартал 2010 року, позивач вважає помилковими та такими, що суперечать законодавству та дослідженим під час перевірки документам. Під час судового розгляду позивач надав суду додаткові письмові пояснення, в яких, на підтвердження доводів позову про відсутність порушень п.1.22, 1.25 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” по зазначених сумах дебіторської та кредиторської заборгованості, пояснив, що строк позовної давності за вказаними заборгованостями насправді не минув, у зобовязаннях по вказаних заборговностях відбулися заміни кредиторів та боржників, дебіторські заборгованості (навіть за умови закінчення по ним строків позовної давності) не підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги і тому не повинні відображатись у складі валового доходу, надав суду документи, що підтверджують зазначені заборгованості та їх відображення в бухгалтерському обліку підприємства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімтрейд" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.129 Конституції України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 159 КАС України з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ “Укрхімтрейд”, зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацією та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, як платник податків, зборів (обовязкових платежів), знаходиться на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова та є платником податку на додану вартість на момент перевірки.

ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова було проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2009 р. по 31.12.2010р., про що складено акт перевірки від 13.05.2011 за № 971/23-03-05/33410600.

Згідно висновку акту перевірки, перевіркою встановлено порушення п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” шляхом завищення валових витрат в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4006568,00 грн. та п.п.7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.97 № 168/97-ВР шляхом завищення податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 801314,00 грн. Такі порушення на думку ДПІ сталися за рахунок включення до складу податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток сум ПДВ та вартості послуг з охорони вантажів, отриманих від ПП “Луганське охоронно-сискне агентство”та ТОВ “ПКОП Кодекс”, вартість використання яких у господарській діяльності не підтверджена первинними документами та по яких (послугах) не надано документів, які підтверджують звязок цих витрат в господарською діяльністю підприємства. З посиланням на Лист Алчевскої обєднаної ДПІ № 10732/236-2 від 01.04.2011 р., ДПІ в описової частині акту перевірки позивача зазначає, що в ході проведення Алчевскою обєднаною ДПІ позапланової невиїзної перевірки ТОВ “ПКОП Кодекс”за грудень 2010 року було встановлено, що в останнього відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності в силу відсутності основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, при наявності працівників. З посиланням на лист Ленінської МДПІ м.Луганська № 17856/23-722 від 28.04.2011 р. ДПІ зазначає, що зустрічну звірку ПП "Луганське охоронно-сискне агентство”з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ “Укрхімтрейд”за перевірений період, Ленінській МДПІ м.Луганська, де знаходиться на обліку ПП "Луганське охоронно-сискне агентство”, провести не вдалося, оскільки підприємство за зазначеною в установчих документах адресою не знаходиться, про що на момент закінчення перевірки позивача внесено до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; в силу відсутності інформації щодо управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності. На підставі викладеного в описовій частині акту перевірки ДПІ зазначає, що правочини укладені від імені ТОВ “ПКОП Кодекс”та ПП “Луганське охоронно-сискне агентство”не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до “вигодонабувача”. Також за висновком акту перевірки встановлено порушення п.1.22, 1.25 ст.1 та п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”шляхом завищення валового доходу за 4 квартал 2010 року на загальну суму 861430,00 грн. Таке порушення на думку ДПІ сталося за рахунок того, що сума дебіторської заборгованості 536500 грн. (ПП “ТП “Дівіон”в сумі 375000,08 грн., ПП “Студія Мастер-С”в сумі 161500,00 грн.) та кредиторської заборгованості 324930 грн. ПП “Віліос”, за якими минув строк позовної давності, не врахована в складі валового доходу в рядку 01.6 декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова були винесені податкове повідомлення рішення за № 0000592303 від 10.06.2011 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1217000,00 грн. за основним платежем та 304250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на суму 1521250,00 грн., й податкове повідомлення рішення за № 0000602303 від 10.06.2011 р. про визначення податку на додану вартість в сумі 801314,00 грн. за основним платежем та 200329,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, який визначено ст.56 Податкового кодексу України. Рішеннями ДПА у Харківській області від 11.08.2011 р. № 3592/10/25-103, ДПС України від 12.09.2011 р. № 60/6/10-2115, адміністративні скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем у своїй діяльності в повному обсязі дотримано вимоги чинного законодавства. Проте, відповідачем, який в силу Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень по донарахуванню податкових зобов'язань, а тому податкові повідомлення - рішення порушують права і інтереси позивача, а отже підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про податок на додану вартість” втратив чинність та з 01.04.2011 року втратив чинність Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Проте, у звязку з тим, що правовідносини щодо формування валових витрат та податкового кредиту виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Щодо висновку акту перевірки про завищення валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ по послугах з охорони вантажів, отриманих від ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» та ТОВ «ПКОП Кодекс», колегія суддів зазначає наступне.

Так, оцініючи викладені в описовій частині акту перевірки ДПІ доводи щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» та з ТОВ «ПКОП Кодекс» колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, ТОВ «Укрхімтрейд», було укладено з ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» договір на виконання послуг з охорони вантажів за № 459 від 30.04.2009р. Згідно умов договору, з урахуванням подальших укладених додаткових угод до нього, ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» - „виконавець", зобовязаний виконувати послуги з охорони вантажів замовника з хімічною продукцією при їх перевезеннях залізницею зі станції Рубіжне Донецької залізниці, станції Обарів Львівської залізниці та інших додатково узгоджених станцій відправлення (далі- станції відправлення) до станцій призначення на території України, а ТОВ «Укрхімтрейд» - „замовник" зобов'язується приймати та оплачувати надані послуги. В подальшому сторонами підписано наступні додаткові угоди б/н до договору № 459 від 30.04.2009 р.: від 31.07.09 р., від 30.11.09 р., від 29.01.10 р., від 26.02.10 р., від 30.04.10 р., від 01.06.10 р., від 30.06.10 р.

Також матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Укрхімтрейд» та ТОВ «ПКОП Кодекс» був укладений договір на виконання послуг з охорони вантажів № 30710-хим від 30.07.2010 р. Згідно умов договору ТОВ «ПКОП Кодекс» - „виконавець", зобовязаний виконувати послуги з охорони вантажів замовника з хімічною продукцією при їх перевезеннях залізницею зі станції Рубіжне Донецької залізниці, станції Обарів Львівської залізниці та інших додатково узгоджених станцій відправлення (далі- станції відправлення) до станцій призначення на території України, а ТОВ «Укрхімтрейд» - „замовник" зобов'язується своєчасно підписувати акти виконаних послуг та оплачувати надані послуги. В подальшому сторонами підписано наступні додаткові угоди б/н до договору № 30710-хим від 30.07.10 р., від 31.08.10 р., від 30.09.10 р., від 31.10.10 р., від 30.11.10 р.

Оглянувши в судовому засіданні вищезазначені договори та додаткові угоди до них, колегія суддів вважає, що порушення закону в їх укладенні відсутні, позаяк ці правочини були укладені право і дієздатними юридичними особами, їх предмет, зміст прав і обовязків сторін не суперечать закону. Тексти договорів засвідчені печатками субєктів господарювання, які є його сторонами.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Ч.1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно - правовими взаємовідносинами, колегія суддів вважає, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні з ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» та ТОВ «ПКОП Кодекс» вищезазначених договорів від ДПІ до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

На виконання умов договору № 459 від 30.04.2009 р. у період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» виписано та надано на адресу позивача ТОВ «Укрхімтрейд» наступні акти приймання-здавання виконаних послуг, звіти виконавця та податкові накладні: акт приймання-здавання виконаних послуг б/н від 05.10.2009 р. про виконання послуг за період з 29 по 30 вересня 2009 р. та звіт виконавця від 05.10.2009 р., на загальну суму 54294,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%: 9049,00 грн.; акт приймання-здавання виконаних послуг б/н від 05.11.2009 р. про виконання послуг за жовтень 2009 р. та звіт виконавця від 05.11.2009 р., на загальну суму 46272,00 грн., в т.ч.ПДВ 20%: 7712,00 грн.; акт приймання-здавання виконаних послуг б/н від 30.11.2009 р. про виконання послуг за період з 01 по 28 листопада 2009 р. та звіт виконавця від 30.11.2009 р., на загальну суму 432199,50 грн., в т.ч.ПДВ 20%: 72033, 25 грн.; акт приймання-здавання виконаних послуг б/н від 04.12.2009 р. про виконання послуг за період з 29 по 30 листопада 2009 р. та звіт виконавця від 04.12.2009 р., на загальну суму 35104,50 грн., в т.ч.ПДВ 20%: 5850,75 грн.; акт приймання-здавання виконаних послуг б/н від 30.12.2009 р. про виконання послуг за період з 01 по 30 грудня 2009 р. та звіт виконавця від 30.12.2009 р., на загальну суму 455344,74 грн., в т.ч.ПДВ 20%: 75890,79 грн.; акт приймання-здавання виконаних послуг б/н від 29.01.2010 р. про виконання послуг за період з 01 по 26 січня 2010 р. та звіт виконавця від 29.01.2010 р., на загальну суму 564418,86 грн., в т.ч.ПДВ 20%: 94069,81 грн.; акт приймання-здавання виконаних послуг б/н від 05.03.2010 р. про виконання послуг за лютий 2010 р. та звіт виконавця від 05.03.2010 р., на загальну суму 258993,24 грн., в т.ч.ПДВ 20%: 43165,54 грн.; акт приймання-здавання виконаних послуг б/н від 30.03.2010 р. про виконання послуг за період з 01 по 27 березня 2010 р. та звіт виконавця від 30.03.2010 р., на загальну суму 237052,50 грн., в т.ч.ПДВ 20%: 39508,75 грн.; акт приймання-здавання виконаних послуг б/н від 05.04.2010 р. про виконання послуг за період з 28 по 31 березня 2010 р. та звіт виконавця від 05.04.2010 р., на загальну суму 35439,00 грн., в т.ч.ПДВ 20%: 5906,50 грн.; акт приймання-здавання виконаних послуг б/н від 30.04.2010 р. про виконання послуг за період з 01 по 26 квітня 2010 р. та звіт виконавця від 30.04.2010 р., на загальну суму 298155,57 грн., в т.ч.ПДВ 20%: 49692,60 грн.; акт приймання-здавання виконаних послуг б/н від 05.05.2010 р. про виконання послуг за період з 27 по 30 квітня 2010 р. та звіт виконавця від 05.05.2010 р., на загальну суму 58756,50 грн., в т.ч.ПДВ 20%: 9792,75 грн.; акт приймання-здавання виконаних послуг б/н від 04.06.2010 р. про виконання послуг за травень 2010 р. та звіт виконавця від 04.06.2010 р., на загальну суму 452426,52 грн., в т.ч.ПДВ 20%: 75404,42 грн.; акт приймання-здавання виконаних послуг б/н від 30.06.2010 р. про виконання послуг за період з 01 по 27 червня 2010 р. та звіт виконавця від 30.06.2010 р., на загальну суму 450692,10 грн., в т.ч.ПДВ 20%: 75115,35 грн.; акт приймання-здавання виконаних послуг б/н від 30.07.2010 р. про виконання послуг за липень 2010 р. та звіт виконавця від 30.07.2010 р., на загальну суму 251781,15 грн., в т.ч.ПДВ 20%: 41963,53 грн.; податкова накладна № 100505 від 05.10.09 р. на послуги з охорони вантажів на загальну суму 54294,00 грн., ПДВ - 9049,00 грн.; податкова накладна № 110505 від 05.11.09 р. на послуги з охорони вантажів на загальну суму 46272,00 грн., ПДВ - 7712,00 грн.; податкова накладна № 112505 від 25.11.09 р. на послуги з охорони вантажів на загальну суму 296061,00 грн., ПДВ 49343,50 грн.; податкова накладна № 113008 від 30.11.09 р. на послуги з охорони вантажів на загальну суму 136138,50 грн., ПДВ 22689,75 грн.; податкова накладна № 120404 від 04.12.09 р. на послуги з охорони вантажів на загальну суму 35104,50 грн., ПДВ 5850,75 грн.; податкова накладна № 122205 від 22.12.09 р. на послуги з охорони вантажів на загальну суму 278757,00 грн., ПДВ 46459,50 грн.; податкова накладна № 123008 від 30.12.09 р. на послуги з охорони вантажів на загальну суму 176587,74 грн., ПДВ 29431,29 грн.; податкова накладна № 12804 від 28.01.10 р. на послуги з охорони вантажів на загальну суму 73412,26 грн., ПДВ 12235,38 грн.; податкова накладна № 12905 від 29.01.10 р. на послуги з охорони вантажів на загальну суму 491006,60 грн., ПДВ 81834,43 грн.; податкова накладна № 30505 від 05.03.10 р. на послуги з охорони вантажів на загальну суму 258993,24 грн., ПДВ 43165,54 грн.; податкова накладна № 330/74 від 30.03.10 р. на послуги з охорони вантажів на загальну суму 237052,50 грн., ПДВ 39508,75 грн.; податкова накладна № 40504 від 05.04.10 р. на послуги з охорони вантажів на загальну суму 35439,00 грн., ПДВ 5906,50 грн.; податкова накладна № 43003 від 30.04.10 р. на послуги з охорони вантажів на загальну суму 298155,57 грн., ПДВ 49692,60 грн.; податкова накладна № 50505 від 05.05.10 р. на послуги з охорони вантажів на загальну суму 58756,50 грн., ПДВ 9792,75 грн.; податкова накладна № 60404 від 04.06.10 р. на послуги з охорони вантажів на загальну суму 452426,52 грн., ПДВ 75404,42 грн.; податкова накладна № 63003 від 30.06.10 р. на послуги з охорони вантажів на загальну суму 450692,10 грн., ПДВ 75115,35 грн.; податкова накладна № 73012 від 30.07.10 р. на послуги з охорони вантажів на загальну суму 251781,15 грн., ПДВ 41963,53 грн. Сплата за послуги за договором № 459 від 30.04.09 р. підтверджується Реєстром платіжних документів за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., згідно якого в оплату за договором № 459 від 30.04.09 р., за платіжними документами № 2736 від 09.11.09 р., № 2769 від 25.11.09 р., № 2856 від 22.12.09 р., № 2933 від 28.01.10 р., № 3006 від 26.02.10 р., № 3092 від 30.03.10 р., № 3175 від 26.04.10 р., № 3257 від 25.05.10 р., № 3259 від 26.05.10 р., № 3273 від 31.05.10 р., № 3343 від 29.06.10 р., № 3389 від 29.07.10 р. здійснено оплат на загальну суму 3489976,00 грн., в т.ч.ПДВ 20%.

На виконання умов договору № 30710-хим від 30.07.2010 р. ТОВ «ПКОП Кодекс» у період з 01.08.2010 р. по 31.12.2010 р. виписано та надано на адресу позивача ТОВ «Укрхімтрейд» наступні акти приймання-здавання виконаних послуг, звіти виконавця та податкові накладні: акт приймання-здавання виконаних послуг б/н від 31.10.2010 р. про виконання послуг за серпень-жовтень 2010 р. та звіт виконавця від 31.10.2010 р., на загальну суму 593442,60 грн., в т.ч. ПДВ 20%: 98907,10 грн.; акт приймання-здавання виконаних послуг б/н від 03.12.2010 р. про виконання послуг за листопад 2010 р. та звіт виконавця від 03.12.2010 р., на загальну суму 287874,60 грн., в т.ч. ПДВ 20%: 47979,10 грн.; акт приймання-здавання виконаних послуг б/н від 31.12.2010 р. про виконання послуг за період з 01 по 28 грудня 2010 р. та звіт виконавця від 31.12.2010 р., на загальну суму 295634,76 грн., в т.ч. ПДВ 20%: 49272,46 грн.; податкова накладна № 30101 від 31.10.10 р. згідно договору № 30710-хим від 30.07.2010 р. на послуги з охорони вантажів за серпень-жовтень 2010 р. на загальну суму 593442,60 грн., ПДВ 98907,10 грн.; податкова накладна № 339 від 03.12.10 р. згідно договору № 30710-хим від 30.07.2010 р. на послуги з охорони вантажів за листопад 2010 р. на загальну суму 287874,60 грн., ПДВ - 47979,10 грн.; податкова накладна № 369 від 31.12.10 р. згідно договору № 30710-хим від 30.07.2010 р. на послуги з охорони вантажів за грудень 2010 р. на загальну суму 295634,76 грн., ПДВ - 49272,46 грн. Сплата за послуги за договором № 30710-хим від 30.07.2010 р. підтверджується Реєстром платіжних документів за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., згідно якого в оплату за вказаним договором, за платіжними документами № 3612 від 05.11.10 р., № 3614 від 08.11.10 р., № 3706 від 16.12.10 р., № 3719 від 20.12.10 р. здійснено оплат на загальну суму 1081317,20 грн., в т.ч.ПДВ 20%.

Колегія суддів зазначає, що перелічені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними документами юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Крім того, в акті перевірки відповідач не посилався ні на фальшивість перелічених документів, ні на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам дійсності, ні на завищення вартості послуг. В ході перевірки ДПІ не встановлено проведення ТОВ «Укрхімтрейд» збиткових операцій, виконання цих послуг власними силами позивача чи виконання цих послуг іншою особою, не встановлено фактів взаємопов'язаності ПП «Луганське охоронно-сискне агентство», ТОВ «ПКОП Кодекс» та позивача, наявності у перелічених суб'єктів права спільної мети, не встановлено у позивача наміру отримати за договорами № 459 від 30.04.2009 р., № 30710-хим від 30.07.2010 р. інший результат, ніж виконання послуг з охорони вантажів визначених в умовах вищезазначених договорів, обізнаності позивача та ПП «Луганське охоронно-сискне агентство», ТОВ «ПКОП Кодекс» щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

При цьому, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами № 459 від 30.04.2009 р., № 30710-хим від 30.07.2010 р. відповідач суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

На противагу доводам відповідача в описовій частині акту перевірки, колегія суддів зазначає, що укладеними між ПП «Луганське охоронно-сискне агентство», ТОВ «ПКОП Кодекс» (як виконавцями) та ТОВ «Укрхімтрейд» (як замовником) договорами про виконання послуг з охорони вантажів, додатковими угодами до цих договорів, актами приймання-здавання виконаних послуг, звітами виконавців послуг з охорони вантажів підтверджено використання позивачем отриманих за договорами № 459 від 30.04.2009 р., № 30710-хим від 30.07.2010 р. послуг у власній господарській діяльності ТОВ «Укрхімтрейд».

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні.

Відповідно довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо ТОВ «ПКОП Кодекс» вбачається, що 01.11.2005 р. було проведено державну реєстрацію ТОВ «ПКОП Кодекс» (запис № 1), 02.07.2009р. підтверджено відомості про юридичну особу (запис № 6), 01.09.2010р. підтверджено відомості про юридичну особу (запис № 7), 06.01.2011 року внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу (запис № 8), 11.01.2011р. підтверджено відомості про юридичну особу (запис № 9), 04.03.2011 р. внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не повязані зі змінами в установчих документах (запис № 10), 15.04.2011 р. здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (запис № 11), станом на 02.11.2011 р. відомості про юридичну особу підтверджені.

Згідно довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» вбачається, що 06.04.2007 р. було проведено державну реєстрацію ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» (запис № 1), 25.09.2008р. підтверджено відомості про юридичну особу (запис № 4), 23.10.2009р. підтверджено відомості про юридичну особу (запис № 5), 19.01.2010 р. внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу (запис № 6), 29.01.2010р. підтверджено відомості про юридичну особу (запис № 7). Лише 01.12.2010 р. внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою (запис № 8) та станом на 02.11.2011 р. відомості про юридичну особу не підтверджені.

Договір про виконання послуг з охорони вантажів № 30710-хим між позивачем та ТОВ «ПКОП Кодекс» було укладено 30.07.2010 р., а виписані на підставі нього акти приймання-здавання наданих послуг та податкові накладні - 31.10.10 р., 03.12.10р., 31.12.10 р. Договір про виконання послуг з охорони вантажів № 459 між позивачем та ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» було укладено 30.04.2009 р., а виписані на підставі нього акти приймання-здавання наданих послуг та податкові накладні - в період з 01.10.2009 р. по 30.07.10 р.

Таким чином судом встановлено, що постачальники послуг ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» та ТОВ «ПКОП «Кодекс», щодо яких відповідачем оспорюється право позивача на валові витрати з податку на прибуток та податковий кредит з ПДВ на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в установленому законом порядку, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відсутні записи про відсутність за місцезнаходженням або підтвердження відомостей про юридичну особу, знаходилися на обліку в податковому органі, мали статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Окрім того, згідно положень ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відповідно до положень ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свободи людини і громадян знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З аналізу приписів даної норми кодексу слідує, що будь-який суб'єкт права, в тому числі і орган державної податкової служби України, наділений законодавцем правом на твердження про те, що конкретний правочин є нікчемним, бо в силу ст.216 Цивільного кодексу України визнання судом недійсним нікчемного правочину не вимагається.

Разом з тим, з огляду на закріплений ст. 8 Конституції України принцип верховенства права і неприпустимість зловживання наданим правом такий висновок суб'єкта права повинен бути мотивований належними правовими доводами та підтверджений відповідними фактичними даними, а не мати характер припущення.

Судовим розглядом з'ясовано, що наявні в описовій частині акту перевірки доводи про нікчемність договору позивача № 30710-хим від 30.07.2010 р. з ТОВ «ПКОП Кодекс» ґрунтуються виключно на Листі Алчевської обєднаної ДПІ № 10732/236-2 від 23.11.2010р., направленому на адресу відповідача, який, в свою чергу, складено на підставі акту перевірки, складеному Алчевською обєднаною ДПІ від 23.11.2010р. № 523/256-33875177. Проте в даному випадку висновок одного суб'єкта права - Алчевської обєднаної ДПІ щодо нікчемності певного правочину не може бути визнаний достатньою підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки нормами Закону України «Про державну податкову службу України» податкові органи не наділені виключною компетенцією на визнання правочинів нікчемним. Відповідно до листа №16780/236 від 27.05.11 р., складеного Алчевською обєднаною ДПІ за результатами розгляду заперечень ТОВ «ПКОП Кодекс» на зазначений акт перевірки, лист № 10732/236-2 від 23.11.2010р., що став єдиною підставою для висновків відповідача про нікчемність правочину між ТОВ «Укрхімтрейд» та ТОВ «ПКОП Кодекс», визнаний недійсним та відкликаний самим субєктом, що його склав - Алчевською обєднаною ДПІ.

Наявні в описовій частині акту перевірки доводи про нікчемність договору позивача № 459 від 30.04.2009 р. з ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» ґрунтуються виключно на відомостях листа Ленінської районної ДПІ м.Луганська № 17856/23-722 від 28.04.2011 р. та на аналізі податкової звітності. Однак, відомості викладені у вказаному листі Ленінської районної ДПІ м.Луганська щодо відсутності ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» за місцезнаходженням станом на 30.11.2010 р. не свідчать про нікчемність укладеного ним до цієї дати договору від 30.04.2009 за № 459. Доказів відсутності за місцем реєстрації ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» в перевірений період виконання послуг, а саме з жовтня 2009 р. по липень 2010 р. не надано, також не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг у ПП «Луганське охоронно-сискне агентство».

Жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договорів № 459 від 30.04.2009 р. та № 30710-хим від 30.07.2010 р., повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених ТОВ «Укрхімтрейд» грошових коштів, в акті перевірки не зазначено і в ході судового розгляду ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова до суду не надано.

Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що зауважень до право і дієздатності ТОВ «Укрхімтрейд» та ТОВ «ПКОП Кодекс», ПП «Луганське охоронно-сискне агентство», реєстрації ТОВ «ПКОП Кодекс», ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» як платників податку на додану вартість, правильного складання первинних документів за договорами № 459 від 30.04.2009 р. та № 30710-хим від 30.07.2010 р., реальності понесення ТОВ «Укрхімтрейд» витрат за цими договорами шляхом перерахування коштів у спосіб безготівкових розрахунків, відповідач, під час проведення перевірки діяльності позивача, складання акту перевірки від 13.05.2011 за № 971/23-03-05/33410600 та в ході судового розгляду не висував.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору ТОВ «Укрхімтрейд» взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача в акті перевірки про безпідставне отримання ТОВ «Укрхімтрейд» за переліченими договорами податкової, оскільки матеріалами справи підтверджено виконання позивачем, ТОВ «Укрхімтрейд», зобов'язань по оплаті вартості отриманих послуг за договорами № 459 від 30.04.2009 р. та № 30710-хим від 30.07.2010 р. шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» колегія суддів зазначає, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж державою спосіб - через банківські установи.

Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та ТОВ «ПКОП Кодекс», ПП «Луганське охоронно-сискне агентство», спільного інтересу щодо їх отримання останнім (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), наявності у ТОВ «Укрхімтрейд» при укладанні договорів № 459 від 30.04.2009 р. та № 30710-хим від 30.07.2010 р. іншого наміру, ніж виконання визначених послуг, ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова області до суду не надано.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що відповідач не подав суду доказів прийняття компетентною особою за актом документальної планової виїзної перевірки діяльності ТОВ «Укрхімтрейд» від 13.05.2011 за №971/23-03-05/33410600 рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно з ст.97 Кримінально-процесуального кодексу України є обов'язковою в разі вчинення посадовими особами позивача кримінального діяння у сфері оподаткування.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що доводи описової частини акту перевірки про те, що у контрагентів позивача ПП «Луганське охоронно-сискне агенство» та ТОВ «ПКОП Кодекс» не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктами господарювання задекларованого основного виду діяльності, не відповідають матеріалам справи, з огляду на наступне.

Так, позивачем до матеріалів справи були надані копії ліцензій на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, виданих ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» та ТОВ «ПКОП Кодекс».

Відповідно до Закону України № 1775 від 01.06.2000р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Наказу МВС України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 145/1501 від 14.12.2004 р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, повязаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян», який діяв до 11.01.2010 р. та Наказу МВС України № 505 від 01.12.2009 р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, повязаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян», ТОВ «ПКОП Кодекс» та ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» діяли на підставі ліцензій на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, які видані Міністерством внутрішніх справ України.

Доказів анулювання вказаних ліцензій відповідач до суду не надав. Виходячи з цього у відповідача не має законних підстав вважати, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.03.2010 р. по справі № 29/62-10 за позовом ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» до ТОВ «Укрхімтрейд» про стягнення боргу за договором № 459 від 30.04.2009 р. позов ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» до ТОВ «Укрхімтрейд» задоволено та стягнуто з останнього на користь першого 291006 грн. 60 коп. боргу за виконані послуги з охорони вантажів, 2910 грн. 07 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначеним Рішенням господарського суду встановлені фактичні обставини виконання ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» на користь ТОВ «Укрхімтрейд» послуг з охорони вантажів за договором № 459 від 30.04.2009 р. протягом травня 2009 р. січня 2010 року в обсягах та вартістю, які відповідають переліченим вище актам приймання-здавання виконаних послуг та звітам виконавця за відповідний період. Також вказаним Рішенням встановлено фактичні обставини проведення позивачем платежів на користь ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» в сумах, які відповідають зазначеним в досліджених раніше судом Реєстрі платіжних документів. Таким чином Рішенням господарського суду Харківської області від 26.03.2010 р. по справі № 29/62-10 підтверджено відповідність вимогам закону укладеного між сторонами правочину договору № 459 від 30.04.2009 р. та обовязковість виконання його сторонами, що спростовує доводи відповідача про його нікчемність.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що наявні в описовій частині акту перевірки доводи відповідача про нікчемність договорів позивача № 459 від 30.04.2009 р. з ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» та № 30710-хим від 30.07.2010 р. з ТОВ «ПКОП Кодекс» не відповідають вимогам закону, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Щодо інших мотивів неправомірності збільшення позивачем валових витрат обігу та виробництва та податкового кредиту на суми послуг з охорони вантажів за договорами № 459 від 30.04.2009 р. та № 30710-хим від 30.07.2010 р., наведених в акті перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Обгрунтовуючи порушення позивачем п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за рахунок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум по послугах з охорони вантажів, відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем під час перевірки по цих послугах не надано первинних документів, які підтверджують звязок цих витрат з господарською діяльностю позивача. Зокрема не надано комплекту перевізних документів, що підтверджують факт та правомірність залізничного перевезення вантажу, договорів про страхування відповідальності позивача як субєкта перевезення небезпечних вантажів, сертифікатів Мінтрансзвязку з урахуванням міжнародних стандартів та вимог у сфері перевезення небезпечних вантажів. Вважає, що позивач не може нести відповідальності за збереження вантажів та призначати осіб на охорону вантажу, оскільки не є учасником перевезення. Посилається на неможливість встановлення, які саме вагони підлягали охороні охоронними підприємствами, оскільки в момент передачі продукції під охорону та повернення з під охорони первинні бухгалтерські документи (накладні, акти приймання-передачі) не складалися, а витратні накладні постачальників, згідно яких продукція оприбутковувалася в бухгалтерському обліку, інформації про охорону не містить. Зазначає на необхідність охорони вантажів виключно воєнізованою охороною залізниці. Вбачає невідповідність вагонів, визначених в актах виконаних послуг фактично «придбаним-проданим» ТОВ «Укрхімтрейд».

Колегія суддів зазначає, що правовідносини стосовно формування валових витрат обігу та виробництва врегульовані ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а стосовно формування податкового кредиту - п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 того ж Закону, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням послуг з охорони вантажів, законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якої встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Однак, як досліджено вище матеріалами справи, факти надання послуг з охорони вантажів та проведення розрахунків, підтверджується договорами та додатковими угодами до них, актами приймання-здавання виконаних послуг, звітами виконавців послуг із зазначенням вартості послуг, найменування продукції, що охоронялася, номерів вагонів, маршрутів та дат відправлення, податковими накладними, документами, що підтверджують розрахунки за виконані послуги. Перелічені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними документами юридичного статусу первинних документів судом не виявлено. Ці документи є достанім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з охорони та правомірністі віднесення позивачем витрат на охорону до власних валових витрат.

Листом ТОВ «ПКОП Кодекс» № 0111 від 01.11.2011 р. та доданими до нього документами, які долучено до матеріалів справи, додатково підтверджується факти виконання послуг, проведення розрахунків за цими послугами, та відображення ТОВ «ПКОП Кодекс» податкових зобовязань за вказаними послугами.

Факти виконання з боку ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» на користь ТОВ «Укрхімтрейд» відповідних послуг з охорони вантажів протягом травня 2009 р. січня 2010 року та проведення розрахунків за них в обсягах та в сумах, які відповідають дослідженим первинним документам, додатково підтверджується Рішенням господарського суду Харківської області від 26.03.2010 р. по справі № 29/62-10.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно відхилив як необґрунтовані доводи відповідача в акті перевірки про те, що позивач, на підтвердження валових витрат на суму вартості послуг з охорони вантажів, повинен мати наступні документи: - комплект перевізних документів, з урахуванням того, що: по-перше, Правила оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644, на які посилається відповідач, не віднесені до правил ведення податкового обліку в розумінні застосованої відповідачем п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; по-друге, передбачений ними комплект перевізних документів повинні мати виключно учасники перевезення вантажу (відправник, залізниця та отримувач), до яких позивач не відноситься; по-третє, комплект перевізних документів може підтверджувати витрати на перевезення вантажу залізницею, а не витрати на охорону такого вантажу. До того ж, в акті перевірки визначено, що залізничні накладні потрібні саме на підтвердження факту та правомірності здійснення залізничного перевезення, а не охорони такого вантажу, однак сумнівів щодо самого факту перевезення товарів залізницею в акті перевірки не міститься.

Таким чином, необгрунтованими є доводи відповідача про те, що відсутність у позивача комплекту перевізних документах свідчить про порушення ним п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під час формування валових витрат по послугах з охорони вантажів; - акт передачі товару під охорону з боку позивача охоронним підприємствам та про повернення його з під охорони, з урахуванням того, що договорами між цими субєктами (пункти 1.3., 2.2.2.) передбачене протилежне охоронець не приймає вантаж на зберігання та не вступає в володіння ним, а самостійно визначає спосіб його збереження. До того ж, законодавством не передбачено складання таких документів; - видаткова накладну із зазначенням інформації про охорону товару з урахуванням того, що ця накладна виписується ще до початку охорони товару постачальником позивача, якому про подальшу охорону може бути нічого не відомо, оскільки він не є учасником даної господарської операції; - сертифікат Мінтрансзвязку з урахуванням міжнародних стандартів та вимог у сфері перевезення небезпечних вантажів, оскільки обовязковість наявності таких сертифікатів Постановою КМУ № 1285 від 31.10.2007 р. передбачена лише для субєктів перевезення небезпечних вантажів, до яких, як зазначено відповідачем в акті перевірки, позивач не відноситься; - договір про страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, оскільки: по-перше, наявність таких договорів за змістом Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» та Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, затверджених Постановою КМУ № 733 від 01.06.02 р., є обовязковим лише для субєктів перевезення небезпечних вантажів, якими є лише відправник, одержувач чи залізниця. Позивач не є зазначеним субєктом, оскільки не є учасником перевезення, як зазначає відповідач в акті перевірки; по-друге, відповідно до ст.4 Закону України «Про страхування» та ст.980 Цивільного кодексу України, розрізняється майнове страхування (майнові інтереси, що повязані з володінням, користуванням і розпорядженням майном) та страхування відповідальності (майнові інтереси, що повязані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником). Зазначеним договором страхування можуть покриватися лише ризики настання негативних наслідків від шкоди, спричиненої страхувальником третім особам. Проте, наявність такого договору страхування у позивача не впливає на існуючи в нього ризики втрати або нестачі товару під час перевезення, відповідальність за що несе позивач перед своїм покупцем за укладеними договорами поставки.

Посилання відповідача на неможливість встановлення конкретних вагонів, що підлягали охороні охоронними підприємствами, через нескладання під час передачі продукції під охорону та її повернення з під охорони певних первинних бухгалтерських документів та через відсутність у витратних накладних постачальників інформації про охорону, спростовується звітами виконавця послуг (охоронних підприємств), де зазначені номери вагонів, що охоронялися, дати відправлення та маршрути їх слідування, та які були надані позивачем відповідачу згідно Супровідного листу № 31511-н від 31.05.2011 р.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що висновок відповідача щодо порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за рахунок віднесення до складу валових витрат вартості послуг з охорони вантажів, є необґрунтованим.

Досліджуючи питання щодо звязку витрат на охорону вантажів з господарською діяльністю позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки відповідача, Статуту позивача та довідки управління статистики, основними видами господарської діяльності позивача є оптова торгівля хімічними продуктами та посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, а з огляду на комплексний аналіз видів торгівлі, що здійснював позивач, діяльність з оптової торгівлі мінеральними добривами є типовою, систематичною. За змістом акту перевірки, саме за результатами такої діяльності позивач в перевіреному періоді отримував прибуток. Таким чином, діяльність з оптової торгівлі мінеральними добривами позивача є господарською діяльністю в розумінні п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

За умовами зазначених відповідачем в акті перевірки та наданих за вимогою суду договорів з постачальниками продукції (зокрема договору №12СБ/02-6 від 24.12.2009 р.) та відповідно до ст.334 Цивільного кодексу України, хімічна продукція (зокрема аміачна селітра), оптову торгівлю якої здійснює позивач, придбавалася ним в постачальників на умовах переходу власності на неї на станціях відправлення. Відповідно до наданих договорів позивача з покупцями продукції - ТОВ «Група Агропродінвест» та ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро» на поставку аміачної селітри, зазначена продукція продавалася ТОВ «Укрхімтрейд» покупцям на умовах переходу власності на неї до покупців на станціях призначення із зобовязанням постачальника забезпечити її доставку до зазначених місць в схоронності.

Як зазначено в акті перевірки відповідачем, позивач не є учасником перевезення ані відправником, ані одержувачем, ані залізницею, що підтверджується також наданим за вимогою суду квитанціями про приймання вантажу до перевезення та не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

В ході судового розгляду перелічена обставина була визнана позивачем, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цієї обставини сторонами та їх достовірності, а тому ця обставини окремо перед судом не доказуються.

Згідно п.130, 133 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу мають виключно відправники та одержувачі вантажів; при цьому передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Крім того, згідно п.111, 113 Статуту залізниць України, відповідальність залізниці перед зазначеними особами є обмеженою і в декількох випадках залізниця звільняється від відповідальності.

Таким чином, оскільки ТОВ «Укрхімтрейд» не є уповноваженим субєктом на предявлення позовів залізниці з приводу втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу, він як постачальник за укладеними ним господарськими договорами з покупцями продукції несе зазначені ризики щодо вантажів з хімічною продукцією в процесі їх перевезення залізницею між станцією відправлення та станцією призначення.

Відповідно до укладених договорів з ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» ТОВ «ПКОП Кодекс», актів приймання-здавання виконаних послуг до них та звітів виконавців цих послуг, в ході їх виконання охоронялася хімічна продукція, оптова торгівля якою є предметом господарської діяльності позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо існування ризиків втрати (нестачі) вказаної продукцієї та, відповідно, щодо обєктивної необхідності здійснення її охорони під час перевезення із станції відправлення до станцій призначення, що підтверджує наявність безпосереднього звязку витрат позивача на охорону вантажів в процесі іх перевезення залізницею з власною господарською діяльністю позивача. З цих же підстав є необгрунтованим висновок відповідача про те, позивач не може нести відповідальності за збереження вантажів та не може призначати осіб на охорону вантажу, оскільки не є учасником перевезення.

Повязаність витрат на охорону з господарською діяльністю позивача та фактичне використання послуг охорони у власній діяльності позивача підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями Наказу по ТОВ «Укрхімтрейд»№ 20-04/6-п від 17.04.2006 р. «Про вдосконалення договірної роботи», копія кого є в матеріаламх з додатком Типовим договором поставки на реалізацію продукції покупцям (замовникам), згідно п.5.4. якого: «5.4. При залізничній поставці Постачальник зобовязаний забезпечити доставку продукції в схоронності до станції призначення. При цьому право власності на продукцію, а також ризики випадкової загибелі або пошкодження продукції переходять від Постачальника на Замовника в момент доставки продукції на станцію призначення, котрий визначається за календарним штемпелем прибуття станції призначення в залізничій накладній.»; Розпорядження по ТОВ «Укрхімтрейд»№ 25-04/6-р від 25.04.2006 р. «Про посилення безпеки», яким впроваджено охорону вантажів з продукцією позивача; дослідженими в акті перевірки та наданими на вимогу суду позивачем договорами з покупцями продукції позивача, що містять пункти тотожного змісту з п.5.4. типового договору поставки, із доказами їх виконання на прикладі наданих на вимогу суду квитанцій про приймання вантажів; квитанціями про приймання вантажу (які є залізничними накладними), наданими суду позивачем та дослідженими відповідачем в ході перевірки, в яких найменування продукції, номери вагонів, дати відправлення та і маршрути слідування відповідають аналогічним реквізитам у звітах виконавця послуг.

Згідно останніх документів, номери вагонів, дати відправлень та маршрути руху продукції в залізничних квитанціях про приймання вантажу відповідають вказаним реквізитам у звітах виконавця послуг (ПП «Луганське охоронно-сискне агентство», ТОВ «ПКОП Кодекс»), тобто вказана продукція знаходилася під охороною під час перевезення.

Стосовно твердження відповідача в акті перевірки щодо необхідність охорони вантажів виключно воєнізованою охороною залізниці, колегія суддів зазначає наступне.

Цей висновок обгрунтований посиланням на п.п.5.6.5 «г» Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом Мінтрансзвязку України від 25.11.2008 р. № 1430 (далі- Правила № 1430).

Однак, Правила в цілому застосовуються лише щодо небезпечних вантажів, до яких, згідно Додатку № 3 до підпункту 2.7.1 Правил № 1430, з переліку продукції, що охоронялася, належить тільки аміачна селітра.

Підпункт 5.6.5. вказаних Правил має назву «Особливості охорони і супроводження вагонів з ВМ». В термінології Правил № 1430, ВМ вибухові матеріали, які відносяться до класу небезпеки 1.

Аміачна селітра відноситься до класу небезпеки 5.1 відповідно до Додатку № 3 Правил № 1430 та не є ВМ, а тому відповідно норма п.п.5.6.5 до її перевезень також не застосовується.

Тому зазначений висновок відповідача також не відповідає законодавсту.

Твердження відповідача в акті перевірки про те, що під охороною згідно актів виконаних послуг перебувало більше вагонів ніж фактично «придбано-продано» ТОВ «Укрхімтрейд», спростовується Додатком № 5 до акту перевірки та звітами виконавців послуг (охоронних підприємств). Щодо того, що охоронялися не усі вагони, які фактично «придбані-продані» ТОВ «Укрхімтрейд», то цей факт жодним чином не впливає на правомірність формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за послугами охоронних підприємств.

Твердження відповідача щодо подвійної сплати позивачем охорони одних і тих же вантажів також спростовується Додатком № 5 до акту перевірки та звітами виконавців послуг (охоронних підприємств).

Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом вказаної правової норми, визначальним при вирішенні питання про виникнення у платника податку права на податковий кредит в ситуації, що розглядається, є наявність мети (призначення) використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку під час їх придбання.

Оскільки, як встановлено вище, здійснені ТОВ «Укрхімтрейд» витрати на придбання вищевказаних послуг безпосередньо повязані з господарською діяльністю та використані в оподаткованих операціях, то згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість відповідно відносяться до складу податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від N 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, суми податку на додану вартість, які були включені до складу податкового кредиту, підтверджені відповідними податковими накладними.

Податкові накладні, надані контрагентами позивачу, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідачем в ході проведення перевірки та судом під час судового розгляду фактів включення ТОВ «Укрхімтрейд» до податкового кредиту з ПДВ неналежно складених податкових накладних, податкових накладних, які були складені особами, що не мають статусу платників ПДВ, не виявлено.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про податок додану вартість" передбачає єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Таким чином, право ТОВ «Укрхімтрейд» на податковий кредит підтверджено належно оформленим податковими накладними, які згідно п.п.7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами.

З приводу наявного в акті перевірки висновку про відсутність в липні 2010 р. обєкту оподаткування в господарських операціях з ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» та про відсутність самих господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

До вказаного висновку відповідач, за змістом акту перевірки, дійшов з огляду на доводи про відсутність в ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» необхідних умов для здійснення відповідної діяльності та через наявність розбіжності між даними задекларованого позивачем податкового кредиту та сумами задекларованих ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» податкових зобовязань з ПДВ в липні 2010 р. на суму 41963,43 грн. Інших підстав для вказаного висновку в акті перевірки не наведено, а судом самостійно не встановлено.

Висновки щодо відсутності в ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» необхідних умов для здіснення відповідної діяльності докладно спростовані вище.

Розбіжність виникла через неподання ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року.

П.п. 10.1, 10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Тому, сам по собі факт неподання контрагентом-постачальника позивача податкової декларації з ПДВ також не породжує для позивача-покупця негативних наслідків у вигляді позбавлення його права на віднесення до складу податкового кредиту сум з ПДВ за отриманими від такого контрагента податковими накладними, не свідчить про відсутність обєкту оподаткування в їх господарських операціях та не підтверджує порушень п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання правомірним висновку ДПІ в акті перевірки про порушення позивачем вимог п.п.5.1., 5.2.1., п.5.2, п.п.5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», бо цей висновок спростовується зібраними судом доказами, які долучені до матеріалів справи.

Вирішуючи питання щодо правомірності висновку акту перевірки про необхідність відображення у складі валового доходу за 4 квартал 2011 р. сум дебіторської заборгованості 536500 грн., а саме ПП «ТП «Дівіон» в сумі 375000,08 грн., ПП «Студія Мастер-С» в сумі 161500,00 грн. та кредиторської заборгованості 324930,00 грн. ПП «Віліос», за якими за думкою ДПІ, минув строк позовної давності, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом акту перевірки та застосованих п.1.22, 1.25 ст.1 та п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відповідач вважає, що до складу валового доходу 4-го кварталу 2010 року позивач повинен був віднести дебіторську заборгованість ПП «ТП «Дівіон» в сумі 375000,08 грн. та ПП «Студія Мастер-С» в сумі 161500 грн., тобто заборгованості вказаних підприємств, як боржників, перед позивачем, як кредитором, за якими минув строк позовної давності.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 зазначеного Закону, до складу валового доходу відносяться доходи у вигляді лише тих сум безповоротної фінансової допомоги, які були отримані платником податку у звітному періоді.

Згідно застосованих відповідачем в акті перевірки норм п.п.1.22 ст.1 вказаного закону, безповоротною фінансовою допомогою вважається: 1) сума безнадійної заборгованості, якщо вона була відшкодована кредитору позичальником вже після її списання та якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; 2) сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Оскільки в акті перевірки не вказано, а в ході судового розгляду відповідачем не надано суду доказів відшкодування ПП «ТП «Дівіон» та ПП «Студія Мастер-С» позивачу вказаних заборгованостей, колегія суддів не вбачає в таких заборгованостях ознаків безповоротної фінансовою допомоги за першим визначенням вказаної норми п.п.1.22 ст.1 Закону.

За другим визначенням безповоротною фінансовою допомогою вважається лише сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Тобто, мається на увазі сума кредиторської, а не дебіторської заборгованості.

Проте, як встановлено в акті перевірки та підтверджено матеріалами справи, у зобовязаннях із вказаними підприємствами позивач є кредитором, а не боржником. Тому відповідач не мав законних підстав вважати суми заборгованості ПП «ТП «Дівіон» та ПП «Студія Мастер-С» перед позивачем безповоротною фінансовою допомогою і за другим визначенням вказаної норми п.п.1.22 ст.1 закону.

За змістом застосованого відповідачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” включенню до складу валового доходу підлягає лише доход у отриманих сум безповоротної фінансової допомоги. Згідно п.3 ПСБУ 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності", доходом вважається збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Однак, внаслідок закінчення строку позовної давності по зазначених дебіторських заборгованостях позивач не міг отримати ніякого доходу, а лише збитки.

Крім того, на думку колегії суддів, необгрунтованим є також висновок відповідача про те, що строк позовної давності за вимогами по зазначених кредиторських заборгованостям на момент перевірки закінчився, з огляду на наступне.

Так, дебіторська заборгованості ПП «ТП «Дівіон» перед ТОВ «Укрхімтрейд» виникла із зобовязань за договором поставки № 2366-хим від 23.06.2006 р., укладеним між ТОВ «Баланс Плюс», як постачальником, та ТОВ «Укрхімтрейд», як покупцем, за умовами якого перший зобовязався партіями поставляти, а другий приймати та оплачувати продукцію - карбамід в мішках, згідно додаткових угод, оформлених у вигляді Додатків до договору. В пункті 3.3. договору сторони визначили, що якщо інше не передбачене умовами Додатку до договору, оплата здійснюється за кожну партію продукції у вигляді 100%-ї передоплати за таку партію. Пунктом 5.2. договору передбачено, що постачальник зобовязаний поставляти продукцію в строки, які встановлені Додатками до договору, а якщо інше не передбачене Додатком, строк поставки складає 7 днів з моменту оплати покупцем її вартості.

Відповідно до умов Додатку № 1 від 23.06.2006 р. до договору ТОВ «Баланс Плюс» зобовязався поставити, а позивач прийняти та оплатити партію продукції - карбамід в мішках в кількості 120 тн. за ціною 1280,00 грн./тн., в т.ч.ПДВ 20%, на загальну суму 153600,00 грн., в т.ч.ПДВ 20%. Строк оплати цієї партії продукції позивачем 20 днів з моменту підписання Додатку № 1, а строк поставки цієї партії продукції постачальником протягом 7 днів з моменту повної оплати вартості партії продукції позивачем. 30.06.2006 року позивачем було сплачено на банківський рахунок ТОВ «Баланс Плюс» в рахунок часткової передоплати за партію продукції 90880,00 грн., в т.ч.ПДВ 20%, що підтверджується Реєстром платіжних документів про оплати ТОВ «Укрхімтрейд» на ТОВ «Баланс Плюс» за договором № 2366-хим від 23.06.2006 р. та податковою накладною № 51500 від 30.06.2006 р., виданою ТОВ «Баланс Плюс». 30.08.2006 року позивачем було сплачено на банківський рахунок ТОВ «Баланс Плюс» за договором в якості передоплати за продукцію 62720,00 грн., в т.ч.ПДВ 20%, що підтверджується Реєстром платіжних документів та податковою накладною № 68405 від 30.08.2006 р., виданою ТОВ «Баланс Плюс», копії яких є в матеріалах справи. Отже, за першу партію продукцію повна сума її вартості 153600,00 грн., в т.ч.ПДВ, сплачена позивачем на рахунок ТОВ «Баланс Плюс» 30.08.2006 р. Зобовязання з поставки цієї партії продукції зобовязаною особою не були виконані. Прострочення постачання продукції, та, відповідно, враховуючи положення абз.1 ч.5 ст.261 ЦК України, початок перебігу строку позовної давності за вимогами позивача до ТОВ «Баланс Плюс» стосовно постачання цієї партії, почалися з 07.09.2006 р.

30.08.2006 року було підписано Додаток № 2 до договору, за яким ТОВ «Баланс Плюс» зобовязався поставити, а позивач прийняти та оплатити партію продукції - карбамід в мішках в кількості 240 тн. за ціною 1058,00 грн./тн., без ПДВ, на загальну суму 304704,00 грн., в т.ч.ПДВ 20%. Строк оплати цієї партії продукції позивачем протягом 40 днів з моменту підписання Додатку № 2, а строк поставки цієї партії продукції постачальником протягом 10 днів з моменту повної оплати вартості партії продукції позивачем. 29.09.2006 року позивачем було сплачено на рахунок ТОВ «Баланс Плюс» за договором в якості передоплати за партію продукції 225100,08 грн., в т.ч.ПДВ 20%, що підтверджується Реєстром платіжних документів та податковою накладною, виданою ТОВ «Баланс Плюс» № 77100 від 30.06.2006 р., копії яких є в матеріалах справи. Отже, за другу партію продукцію її вартість сплачена лише частково на суму 225100,08 грн., в т.ч.ПДВ 20%. Зобовязання з поставки цієї партії продукції до цього часу зобовязаною особою не виконані. Прострочення постачання продукції, та, відповідно, початок перебігу строку позовної давності за вимогами позивача до ТОВ «Баланс Плюс» стосовно постачання цієї партії, не почалися, оскільки позивачем повністю не виконано грошове зобовязання.

09.01.2007 року, згідно договору про перевід боргу б/н від 09.01.2007 р. між ТОВ «Баланс Плюс», ПП «ТП Дівіон» та ТОВ «Укрхімтрейд», укладеного за згодою позивача-кредитора в зобовязанні за договором поставки № 2366-хим від 23.06.2006 р., відбулася заміна боржника, а саме замість ТОВ «Баланс Плюс» боржником в зобовязанні стало ПП «ТП Дівіон».

Того ж дня, між новим боржником ПП «ТП Дівіон» та кредитором ТОВ «Укрхімтрейд» було укладено Угоду, за якою сторони встановили новий строк виконання зобовязання боржником до 31.12.2014 р., на той же термін продовжено строк дії договору поставки № 2366-хим від 23.06.2006 р., збільшено позовну давність до 5 років.

Отже, у звязку із укладенням вказаної Угоди, перебіг строку позовної давності за вимогами позивача за договором поставки № 2366-хим від 23.06.2006 р. почнеться не раніше 01.01.2015 року.

Згідно договору про перевід боргу б/н від 11.08.2008 р. між ПП «ТП Дівіон», ТОВ «Алчевськ Алєко» та ТОВ «Укрхімтрейд», копія якого є в матеріалах справи, укладеного за згодою позивача-кредитора в зобовязанні за договором поставки № 2366-хим від 23.06.2006 р., відбулася заміна боржника, а саме замість ПП «ТП Дівіон» боржником в зобовязанні стало ТОВ ««Алчевськ Алєко».

Відповідно до ст.262 ЦК України, заміна сторін в зобовязанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

За наявними у справі картками рахунку 631 та оборотно-сальдовими відомостями за цим рахунком бухгалтерського обліку підтверджено відображення зазначеної заміни боржника також і в бухгалтерському обліку позивача.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що висновок про закінчення строку позовної давності за вимогами позивача до боржника на суму 375000,08 грн. не відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Стосовно заборгованості ПП «Студія Мастер-С» перед позивачем, судом встановлено, що за договором про заміну кредитора в зобовязанні б/н від 26.08.2008 р., копія кого є в матеріалах справи укладеним між ТОВ «Укрхімтрейд», як первісним кредитором, та ФОП ОСОБА_1, як новим кредитором, перший уступив другому права вимоги на загальну суму 161500,00 грн., в т.ч.ПДВ, до боржника - ПП «Студія Мастер-С», які виникли із зобовязання за договором № 3-10/05/2-хим від 03.10.2005 р. внаслідок попередньої оплати ТОВ «Укрхімтрейд» грошових коштів на боржника за продукцію, які підлягала поставці. Відповідно до п.2.2 вказаного договору, підписання цього договору сторони підтверджують, що в момент його підписання ТОВ «Укрхімтрейд» передав, а ФОП ОСОБА_1 прийняв оригінали усіх документів, які підтверджують права вимоги до боржника.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Таким чином, права вимоги були уступлені новому кредитору до закінчення строку давності і у відповідача не було ніяких підстав вважати закінченим строк позовної давності за вимогами позивача до ПП «Студія Мастер-С».

Згідно наявних у справі карток рахунку 631 та оборотно-сальдових відомостей за цим рахунком бухгалтерського обліку підтверджено відображення зазначеної заміни кредитора також і в бухгалтерському обліку позивача.

22.12.2009 р. позивачем заявлено ФОП ОСОБА_1 лист-вимогу № 22129/1 про сплату заборгованості, яка випливає з факту отримання ФОП ОСОБА_1 прав вимоги до боржника - ПП «Студія Мастер-С».

Тому наявний в акті перевірки висновок відповідача про необхідність збільшення валового доходу позивача на суми дебіторської заборгованості ПП ТП «Дівіон» та ПП «Студія Мастер-С», на думку колегії суддів, зроблений всупереч вимогам п.1.22 ст.1 та п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а тому в цій частині підлягає скасуванню прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення.

Досліджуючи питання щодо правомірності висновків про обовязок збільшення валового доходу 4 кварталу 2010 року на суми кредиторської заборгованості позивача перед ПП «Віліос» в сумі 324930,00 грн. ПП «Віліос», колегія суддів виходить з того, що згідно застосованих відповідачем норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідною передумовою для здійснення висновків щодо порушення таких норм позивачем повинно було стати встановлення факту закінчення строків позовної давності відносно відповідної суми заборгованості.

Правовідносини стосовно порядку перебігу строку позовної давності не є податковими та регулюються цивільним законодавством.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Статтею 262 ЦК України передбачено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Матеріалами справи підтверджено, що зобовязання ТОВ «Укрхімтрейд» перед ПП «Віліос» виникли з договору доручення № 3010 від 30.10.2006 року, укладеного між ТОВ «Баланс Плюс», як довірителем, та ТОВ «Укрхімтрейд», як повіренним, за умовами якого останній прийняв на себе зобовязання укладати правочини купівлі-продажу з придбання у власність першого у продавців-резидентів України мінеральних добрив на умовах, які передбачені договором та дорученнями-заявками (далі - Доручення), які є невідємними частинами договору. Пунктом 1.3. договору передбачено, що Доручення довірителя діють протягом зазначеного в них строку, але не більше строку дії договору. Пунктом 2.3. договору передбачено, що повірений приступає до здійснення дій з виконання Доручення за умови отримання від довірителя грошових коштів в розмірі 100% вартості продукції, що підлягає закупівлі згідно Доручення.

Відповідно до умов Додатку № 1 від 30.10.2006 р. до договору (Доручення-заявка № 1) довіритель доручив, а повірений прийняв на себе зобовязання здійснити правочин купівлі-продажу з придбання у власність довірителя нітроамофоски в мішках в кількості 230 тн. за ціною не вище 1420,00 грн. з ПДВ, на загальну суму 326600,00 грн. з ПДВ. Довіритель зобовязався в 3-денний строк з моменту підписання доручення забезпечити повіреного коштами для виконання доручення в сумі загальної вартості продукції, що підлягає закупівлі - 326600,00 грн. з ПДВ. Узгоджений сторонами строк дії Доручення 3 місяці з моменту забезпечення довірителем повіреного в повному обсязі грошовими кошами для виконання доручення в розмірі загальної вартості продукції, що підлягає закупівлі - 326600,00 грн. з ПДВ. Проте довіритель, ТОВ «Баланс Плюс», зобовязань з забезпечення повіреного в повному обсязі грошовими коштами для виконання доручення належним чином не виконав, перерахувавши 01.11.2006 р. та 30.11.2006 р. на поточний рахунок повіреного, ТОВ «Укрхімтрейд», кошти в загальній сумі 324930 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджено копією Реєстру платіжних документів про оплати ТОВ «Баланс Плюс» на ТОВ «Укрхімтрейд» за договором доручення № 3010 від 30.10.2006 р.

Таким чином, строк виконання доручення, встановлений Дорученням-заявкою № 1 не закінчився, оскільки довіритель не забезпечив повністю повіреного коштами для виконання доручення. Тому з боку позивача не було прострочення виконання зобовязання, як наслідок, враховуючи положення абз.1 ч.5 ст.261 ЦК України, перебіг строку позовної давності за вимогами ТОВ «Баланс Плюс» до позивача не розпочався.

Згідно наявної в матеріалах справи копії договору уступки вимог б/н від 04.01.2007 р. між ТОВ «Баланс Плюс» та ПП «Віліос», новим кредитором позивача в зобовязанні за договором доручення № 3010 від 30.10.2006 р. став ПП «Віліос», про що повідомлено боржника-позивача відповідним листом.

09.01.2007 р., між новим кредитором ПП «Віліос» та боржником ТОВ «Укрхімтрейд» було укладено Угоду б/н, за якою сторони встановили новий строк виконання зобовязання боржником до 31.12.2014 р., на той же термін продовжено строк дії договору доручення № 3010 від 30.10.2006 р., збільшено позовну давність до 5 років.

Таким чином, у звязку із укладенням зазначеної Угоди, перебіг строку позовної давності за вимогами до позивача за договором № 3010 від 30.10.2006 р. не розпочався.

Згідно наявних у справі копій договору про заміну кредитора в зобовязанні б/н від 21.11.2007 р., укладеного між ПП «Віліос» та ТОВ ««Алчевськ Алєко» та листа-повідомлення № 11-3/07 від 22.11.2007 р. ПП «Віліос», ТОВ «Алчевськ Алєко» стало новим кредитором позивача в зобовязанні за договором доручення № 3010 від 30.10.2006 р.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача в акті перевірки про те, що 25.03.2010 року розпочато ліквідаційну процедуру ПП «Віліос», а в бухгалтерському обліку позивача не відображено зміну кредитора в зобовязанні, з огляду на наступне.

Згідно вимог п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснених операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливе безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, первинні документи бухгалтерського обліку мають первісне значення по відношенню к даним зведених облікових документів. Їх не відображення в бухгалтерському обліку підприємства свідчить про факт помилки в бухгалтерському обліку, а не про факт нездійснення господарської операції.

Наявними в матеріалах справи копіями договору про заміну кредитора в зобовязанні б/н від 21.11.2007 р. та листу-повідомлення № 11-3/07 від 22.11.2007 р. підтверджено заміну кредитора в зобовязанні з ПП «Віліос» та ТОВ ««Алчевськ Алєко» до початку ліквідаційної процедури ПП «Віліос».

Судовим розглядом встановлено, що строк позовної давності за вимогами кредитора до позивача за договором доручення № 3010 від 30.10.2006 р. станом на момент перевірки не закінчився.

Крім того, наданими позивачем картками рахунку 685 та оборотно-сальдовими відомостями за цим рахунком бухгалтерського обліку підтверджено відображення зазначеної заміни кредитора також і в бухгалтерському обліку позивача.

За змістом довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 02.11.2011 р. відомості про юридичну особу ТОВ «Алчевськ Алєко» підтверджені.

Враховуючи викладене, висновок відповідача про необхідність збільшення валового доходу на суму кредиторської заборгованості ПП «Віліос» на суму 324930,00 грн. також не відповідає вимогам закону, тому в цій частині підлягає скасуванню і прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення.

Правомірність дій позивача з питань формування спірних податкового кредиту з ПДВ й валових витрат та валового доходу з податку на прибуток підтверджується також висновком експертного економічного дослідження ХНДІСЕ від 24.06.2011 року № 6879, копія якого є в матеріалах справи, згідно з яким не підтверджуються висновки акту перевірки від 13.05.2011 р. №971/23-03-05/33410600 ТОВ «Укрхімтрейд» в частині заниження податку на прибуток в сумі 1217000,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 801314,00 грн., на підставі яких відповідачем здійснені нарахування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

У звязку з тим, що відсутній обєкт донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, оскільки відповідачем, який в силу Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень по донарахуванню податкових зобов'язань, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення - рішення порушують права і інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року по справі№2а-12771/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011р. по справі№2а-12771/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Калиновський В.А.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 19.03.2012 р.