Ухвала суду № 22352243, 13.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р.Справа № 2а-14220/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Представник позивача - Ракута С.Г.

Представник відповідача - Константинов Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011р. по справі№2а-14220/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦМАШ Т"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦМАШ Т", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому просив суд, за урахуванням уточнень, визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова від 12.04.2011р. № 0000622302/0.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 50109,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 12527,25 грн. Позивач з зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи його таким, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення цілком обґрунтованим та законним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦМАШ Т" задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова від 12.04.2011р. № 0000622302/0; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про податок на додану вартість", Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України в межах апеляційної скарги, та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в жовтні грудні 2010 року фахівцями ДПІ в Московському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Укрспецмаш», правонаступником якого є позивач, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р.

За результатами перевірки складено акт від 24.01.2011р. № 136/23/31151319, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження у червні 2010 року податку на додану вартість у загальній сумі 50109,00 грн., в тому числі: за лютий 2009 року 450,00 грн., за липень 2009 року 3620,00 грн., за березень 2010 року 14226,00 грн., за квітень 2010 року 17996,00 грн., за червень 2008 року 13817,00 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 12.04.2011р. № 0000622302/0, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 62636,25 грн., в тому числі за основним платежем 50109,00 грн. та за штрафними санкціями 12527,25 грн.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених порушень, відповідач виходив з встановлення проведеною перевіркою завищення ЗАТ «Укрспецмаш» податкового кредиту рядку 10.1 Декларації «придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податків для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % та нульовою ставкою» всього в сумі 50109,00 грн., в тому числі: за лютий 2009 року- 450,00 грн., липень 2009 року 3620,00 грн., березень 2010 року 14226,00 грн., квітень 2010 року 17996,00 грн., червень 2008 року 13817,00 грн.

При відпрацюванні розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення даних задекларованих сум податкових зобовязань та податкового кредиту податковим органом встановлено, що ЗАТ «Укрспецмаш» до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у лютому 2009 року по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Тікич» (м. Київ) в розмірі 750,00 грн.

Згідно інформації, отриманої податковими органами, ПП «Тікич», яке знаходиться на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, згідно декларації з ПДВ за лютий 2009 року, поданої до податкового органу 17.03.2009р. за № 22786 задекларувало податкові зобовязання по взаємовідносинам з ЗАТ «Укрспецмаш»в сумі 300,00 грн. Податкові зобовязання по взаємовідносинам з ЗАТ «Укрспецмаш» на суму 450,00 грн. за лютий 2009 року ПП «Тікич» не задекларовано. Згідно наданої зазначеним підприємством декларації за лютий 2009 року сума його податкових зобовязань по взаємовідносинам з ЗАТ «Укрспецмаш» за лютий 2009 року становить 300,00 грн.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про те, що сума, не включена ПП «Тікич» до складу податкових зобовязань за лютий в розмірі 450,00 грн., неправомірно включена ЗАТ «Укрспецмаш» до складу податкового кредиту без підтверджуючих документів.

Також перевіркою встановлено, що ЗАТ «Укрспецмаш» до складу податкового кредиту необґрунтовано включено до складу податкового кредиту в липні 2009 року суму ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Технополіс-Кіровоград» (м. Кіровоград) в розмірі 3500,00 грн. Такий висновок зроблено на підставі того, що згідно отриманої податковими органами інформації ПП «Технополіс-Кіровоград» декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року за місцем податкового обліку не надані, тобто податкові зобовязання даним підприємством не задекларовано.

Таким чином відповідач вважав, що сума ПДВ, яка включена ЗАТ «Укрспецмаш» до складу податкового кредиту з ПДВ в липні 2009 року документально не підтверджена.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено внесення ЗАТ «Укрспецмаш» до складу податкового кредиту суми ПДВ в липні 2009 року по взаємовідносинам з АТЗТ «Гонг» (м. Харків) в розмірі 119,82 грн., проте згідно отриманої інформації встановлено, що зазначеним підприємством, яке знаходиться на обліку ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова, згідно декларації з ПДВ за липень 2009 року та розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту за липень 2009 року не задекларовано податкові зобовязання по взаємовідносинам з ЗАТ «Укрспецмаш» в сумі 119,82 грн.

За таких обставин відповідачем зроблено висновок, що сума, яка не включена АТЗТ «Гонг» до складу податкових зобовязань за липень 2009 року, неправомірно включена ЗАТ «Укрспецмаш» до складу податкового кредиту.

Як встановлено перевіркою ЗАТ «Укрспецмаш» до складу податкового кредиту в березні 2010 року віднесено суму ПДВ по взаємовідносинами з ТОВ «Дара-Сервіс» (м. Дніпропетровськ) в розмірі 14226,00 грн., проте зазначеним підприємством контрагентом позивача, який перебуває на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Києва, згідно декларації з ПДВ за березень 2010 року та розшифровки податкових зобовязань податкового кредиту за березень 2010 року не задекларовано податкові зобовязання по взаємовідносинах з ЗАТ «Укрспецмаш», в звязку з чим останнім до складу податкового кредиту необґрунтовано включено суму ПДВ в розмірі 14226,00 грн.

Також в звязку із взаємовідносинами з зазначеним контрагентом, ЗАТ «Укрспецмаш» до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ в квітні 2010 року в розмірі 17996,00 грн. Перевіркою встановлено, що дана сума не відображена ТОВ «Дара-Сервіс» як податкове зобовязання, в звязку з чим, на думку відповідача, безпідставно віднесена ЗАТ «Укрспецмаш» до складу податкового кредиту з ПДВ. Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Дара-Сервіс», яке зареєстровано в м. Дніпропетровськ, за даними обліку має стан «23» - місцезнаходження не встановлено, а відповідно до Системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацію ТОВ «Дара-Сервіс» з податку на додану вартість визнано як неподаткову. На думку відповідача, відсутність у ТОВ «Дара-Сервіс» податкових декларацій свідчить про відсутність у даного підприємства законних підстав складати та видавати ЗАТ «Укрспецмаш» податкові накладні, а факт неподання податкових декларацій, недекларування обєкту оподаткування та податкових зобовязань з ПДВ свідчить, на думку відповідача, про відсутність правових підстав для формування ЗАТ «Укрспецмаш» податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт та послуг, які фактично не відбулися.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що позивачем податковий кредит сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, ЗАТ «Укрспецмаш» у перевіреному періоді мав господарські відносини з АТЗТ «Гонг», ТОВ «Дара-Сервіс», ПП «Технополіс-Кіровоград», ПП «Тікич», ЗАТ «Укрспецмаш», від яких отримував згідно усної угоди та на підставі рахунків фактур товарно-матеріальні цінності та паливно-мастильні матеріали.

Податковий кредит в даній справі сформовано згідно податкових накладних: № 1806 від 18.06.2010р. на суму ПДВ 550,00 грн.; № 2206 від 22.06.2010р. на суму ПДВ 2544,00 грн.; № 2506 від 25.06.2010р. на суму 284,00 грн.; № 2906 від 29.06.2010р. на суму ПДВ 1167,00 грн., № 3106 від 30.06.2010р. на суму ПДВ 7822,00 грн.

Позивачем до суду надано належним чином засвідчені копії зазначених податкових накладних, виданих контрагентами в звязку з укладеними договорами, які оформлені належним чином. Наявність зазначених податкових накладних та їх належне оформлення підтверджується зібраними у справі доказами.

Також позивачем до суду надано копії накладних на товар, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, виписок установ банку про сплату товару, з яких судом встановлено, що товар за укладеними договорами дійсно передавався до позивача, ним отримувався та використовувався у власній господарській діяльності. Про можливість отримання та зберігання позивачем товарів та паливно - мастильних матеріалів свідчать також надані позивачем до суду копії договорів про оренду складів та зберігання, згідно яких він орендує склад-навіс по вул. Цементній,3 в м. Харкові.

Підстав для сумнівів у достовірності перелічених документів судом не виявлено.

В звязку з наведеним колегія суддів зазначає, що матеріали справи спростовують доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій.

Як свідчать матеріали справи позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що мав чинність на час виникнення та реалізації спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Такими чином, колегія суддів зазначає, що позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість», що мав чинність на час виникнення та реалізації спірних правовідносин, не встановлював обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону, сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є субєкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками субєктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 ГК України, загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у звязку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем податковий кредит сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова від 12.04.2011р. № 0000622302/0 є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року по справі№2а-14220/11/2070 в частині задоволення позовних вимог прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011р. по справі№2а-14220/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Калиновський В.А.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 19.03.2012 р.