Ухвала суду № 22351235, 21.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2012 р. Справа № 2-а-890/10/1570

Категорія:8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

ОСОБА_1

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Іллічівський маслоекстракційний завод»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Іллічівський маслоекстракційний завод»до Державної податкової інспекції у м. Іллічівськ Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0009282350/2 від 28.10.2009р., №0009292350/2 від 28.10.2009р., №0008022350/1 від 07.09.2009р., №0008022350/0 від 11.08.2009р., №0008042350/1 від 07.09.2009р., №0008042350/0 від 11.08.2009р.,

В С Т А Н О В И Л А :

ЗАТ «Іллічівський маслоекстракційний завод»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівськ Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0009282350/2 від 28.10.2009 р., №0009292350/2 від 28.10.2009 р., №0008022350/1 від 07.09.2009 р., №0008022350/0 від 11.08.2009 р., №0008042350/1 від 07.09.2009 р., №0008042350/0 від 11.08.2009 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач врахував на те, що відповідач в ході перевірки прийшов до хибних висновків щодо безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту сум, не підтверджених первинними бухгалтерськими документами, та віднесення сум до валових витрат за відсутністю доказів використання зазначених послуг в господарській діяльності.

Представник відповідача проти позову заперечував, вказував на те, що висновки Державної податкової інспекції у м. Іллічівськ зроблені на підставі наданих документів а встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року в задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства «Іллічівський маслоекстракційний завод» відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вказує на те, що висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та безпідставними, а податкові зобовязання, зазначені в податкових повідомленнях-рішеннях, нараховані з грубим порушенням діючого законодавства. Зокрема, відсутні правові підстави для зменшення відємного значення обєкта оподаткування, для невизнання валових витрат позивача, донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість, а також для направлення йому податкових повідомлень-рішень відповідачем. Відповідно, у ДПІ у м. Іллічівськ також немає жодних підстав для нарахування штрафних санкцій позивачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що в період з 22.06.2009р. по 21.07.2009р. відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.03.2009р. За результатами перевірки складено акт №2125/23-0301-32790234 від 28.07.2009р.

В ході перевірки встановлено, що Позивачем укладено договір на транспортноекспедиторське обслуговування з ДП «Новікь», згідно якого Позивач доручає, а ДП «Новікь»приймає на себе виконання робіт по транспортноекспедиторському обслуговуванню, документальному оформленню та зберіганню вантанжу шпроту соняшникового вражаю 2006р. Вантаж постачається на адресу Іллічівського морського торгового порту для подальшого відвантаження на експорт на умовах ФОБ судами. В ході перевірки, Позивачем не було надано товаротранспортних накладних, які підтверджують факт перевезення товару.

Крім того, перевіркою встановлено, що між Позивачем та ЗАТ «Делойт енд Туш ЮСК»укладено договір щодо надання консультаційних послуг з питань оподаткування і права. На підставі чого були складені акти приймання передачі послуг. Також, встановлено, що Позивачем було укладено договір з ТОВ юридичною фірмою «Магістр та Партнери»про надання юридичних послуг акт прийому передачі до нього.

Відповідачем за наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0009282350/2 від 28.10.2009 р., №0009292350/2 від 28.10.2009 р., №0008022350/1 від 07.09.2009 р., №0008022350/0 від 11.08.2009 р., №0008042350/1 від 07.09.2009 р., №0008042350/0 від 11.08.2009 р., які оскаржені позивачем.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволені позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Відповідно вимог до п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97- ВР від 22.05.1997р., встановлено, що до складу валових витрат включаються «суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, ... з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті».

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пункти 5.3. - 5.7. Закону не містить у собі ні яких обмежень щодо включення витрат саме по оплаті транспортних послуг (пов'язаних з господарською діяльністю підприємства) до його валових витрат. Приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме п.п.5.3.9. п. 5.3. ст.5., встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку встановлені виключно у ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою регламентуються лише питання про податкові періоди (п.11.1), про дату збільшення валових витрат (п. 11.2), про дату збільшення валового доходу (п. 11.3). В законодавчих актах України, зокрема, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 та ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат. У той же час, правила ведення податкового обліку, встановлені ст. 11 зазначеного Закону, не містять вказівок на те, що валові витрати з оплаті транспортних послуг мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 23.02.2006р. (зі змінами та доповненнями) встановлений перелік документів, яки повинні супроводжувати вантаж при його перевезенні: «дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України».

Згідно до абзацу «г»п.п.2.1. п.2 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001р. № 1306/2001, на вантаж, що перевозиться, мають бути «документи на вантаж». Наказом Міністерства транспорту та звязку України від 22.05.2006р. № 493 з «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні»виключений п. 11.2, абз.2 якого встановлював, що форма та порядок заповнення товарно-транспортних накладних визначається відповідними нормативними актами. «Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», зокрема п.11.3, передбачена обовязкова наявність дорожнього листа вантажного автомобіля.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно до п.7.2.4. Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР від 03.04.1997р. право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач ні в ході перевірки, ні в ході судового засідання не надав підтвердження реальності отримання транспортних послуг від свого контрагента, що унеможливлює встановлення факту отримання таких послуг та правомірність віднесення сум затрачених на отримання таких послуг до валових витрат Позивача на здійснення господарській діяльності та віднесення зазначених сум до податкового кредиту.

Крім того, оглянувши наведені вище акти виконаних робіт, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виходячи з них неможливо встановити застосування отриманих послуг в господарській діяльності, оскільки зазначені послуги повинні надавати економічний результат. Оскільки представниками позивача ні в ході перевірки, ні в ході судового засідання не було надано доказів того, що зазначені консультації мали економічний ефект та впливали на діяльність позивача чи навіть могли вплинути. Крім того, зі змісту наданої переписки (консультації) вбачається, що мова в них йде, крім іншого, щодо розподілу дивідендів, що ніяким чином не стосується самої господарської діяльності позивача, її розвитку, а впливає лише на інтереси засновників підприємства, що в даному ракурсі не може ототожнюватись. Також, позивачем не доведено суду у звязку з ненаданням доказів відношення питання «продажу акцій компанії «Ганза Трейд»за кордон»до господарської діяльності позивача.

Щодо договору з ТОВ юридичною фірмою «Магістр та Партнери»про надання юридичних послуг та акту прийомупередачі до нього, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з зазначених документів не вбачається можливим встановити обєм та реальність отриманих послуг, оскільки на запит суду позивачем не було надано жодних документів, які б підтверджували представлення інтересів позивача в судах зазначеним контрагентом. Зазначення в актах прийому передач обєм отриманих послуг - «надання юридичної консультації»не надає можливості встановити фактичність надання таких послуг. Крім того, представник позивача не зміг надати суду доказів в підтвердження посилань на те, що представники ТОВ юридичною фірмою «Магістр та Партнери»представляли інтереси Позивача в судових інстанціях.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Іллічівський маслоекстракційний завод»залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 26.03.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький