Ухвала суду № 22345990, 29.03.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-485 Головуючий у суді у 1 інстанції - Стеценко

Номер провадження 22-ц/1890/419/12 Суддя-доповідач - Таран

Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Таран С. А.,

суддів - Білецького О. М., Хвостика С. Г.,

за участю секретаря - Кияненко Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_1

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 23 грудня 2011 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору позики,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 23 грудня 2011 р. позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору позики задоволено.

Розірвано договір позики від 05 березня 2009 р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 478500 грн., отримані згідно договору позики від 05 березня 2009 р. на користь ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2823 грн. на користь державного бюджету Лебединського району.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_1, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Доводить відсутність факту передання коштів позивачем відповідачу та вказує на нездійснення нотаріального посвідчення договору позики, внаслідок чого вважає є недійсним.

Заслухавши пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2009 р. між сторонами було укладено договір позики в письмовій формі, відповідно до якого ОСОБА_3 зобовязався передати у власність ОСОБА_2 478500 грн., що еквівалентно 55000 доларів США, а ОСОБА_2 зобовязується повернути вказану суму до 05 березня 2015 р.

Згідно з розпискою 05 травня 2009 р. відповідач отримала від позивача 55 000 доларів США, що еквівалентно 478500 грн. для придбання квартири і зобов'язується їх повернути до 05 березня 2015 р.

Проте, після передачі грошей істотно змінилися обставини, якими позивач керувався при укладенні договору - він захворів, став інвалідом 1-ої групи і його лікування потребує значних затрат а члени його сімї самі потребують матеріальної допомоги.

На час розгляду справи в суді ОСОБА_3 є інвалідом першої групи та потребує постійного стороннього догляду та лікування.

ОСОБА_4, 1955 року народження, та ОСОБА_5, 1980 року народження, є пенсіонерами.

Згідно із матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи № 4734, за заявою відповідача щодо вчинення відносно неї шахрайських дій була проведена перевірка і 05 жовтня 2011 р. дільничним інспектором Зарічного РВ СМУ України в Сумській області ОСОБА_6 в порушенні кримінальної справи було відмовлено за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину.

Правильно встановивши вказані обставини на підставі належним чином досліджених і оцінених доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_3

Доводи апелянта щодо відсутності між сторонами договору позики у звязку із непосвідченням його нотаріально були предметом розгляду в суді першої інстанції та обґрунтовано ним відхилені.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками , а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості.

Згідно з ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2009 р. між сторонами було укладено договір позики в письмовій формі, відповідно до якого ОСОБА_3 зобовязався передати ОСОБА_2 478500 грн., що еквівалентно 55000 доларів США, а ОСОБА_2 зобовязується повернути вказану суму до 05 березня 2015 р. Цього ж дня відповідач надала позивачу розписку про отримання вищезазначеної суми у гривнях.

Згідно зі ст.1047 ЦК України договір позики, якщо його сума перевищує не менш як у десять разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі.

Частина 2 ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики і його умов розписки позичальника або іншого документа , який посвідчує передавання йому позикодавцем визначеної суми грошей чи кількості речей. Таким чином, розписка визнається чинним законодавством борговим документом, що підтверджує укладення договору позики.

Параграфом 1 гл. 71 ЦК України, який регулює відносини позики, не встановлено обовязковість нотаріального посвідчення договору позики, й відповідно його недійсність внаслідок недодержання такої форми укладення. Відповідно до ст. 209 ЦК України правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Таким чином підстав вважати, що між сторонами відсутній договір позики, а також підстав вважати, що укладений між сторонами договір позики є недійсним, колегія не вбачає, крім того відповідачем не заявлялися вимоги про визнання вказаного договору позики недійсним.

Безпідставними вважає колегія суддів й доводи апелянта щодо неотримання позичальником коштів від позикодавця, оскільки згідно вимог ч.2 ст. 1047 ЦК України боргова розписка саме й є документом, що посвідчує факт передання визначеної в ній грошової суми.

Обґрунтованим вважає колегія й висновок суду першої інстанції щодо того, що на час укладення договору позивач не міг передбачити, що захворіє на тяжку хворобу, не міг обєктивно усунути причини свого захворювання при всій турботливості й обачливості, що подальше виконання договору порушує його майнові інтереси, й що з суті договору випливає, що ризик зміни обставин повинен нести саме позивач, тому застосував до правовідносин, які виникли між сторонами положення ст. 652 ЦК України, розірвавши договір позики у звязку із істотною зміною обставин.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 23 грудня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Достягнути з ОСОБА_2 на користь держави за апеляційний перегляд справи судовий збір у сумі 804грн. 75 коп. за наступними платіжними реквізитами:

р/р 31211206780002

отримувач УДКС у м. Суми ( м. Суми) , 22030001

ЄДРПОУ: 37970593

МФО: 837013

Призначення платежу : « Судовий збір» , код суду 02893444, пункт 1.8

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -