Ухвала суду № 22343532, 09.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2012 р.справа № 2а-0870/1795/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання:Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року у справі №2а-0870/1795/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ТЕТА»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК ТЕТА»звернулося з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення рішення від 23.02.2011 року №0000122307, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 31036,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7759, 00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на необґрунтовані висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності правочинну, внаслідок чого занижені податкові зобовязання з податку на прибуток.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобовязання з податку на прибуток є необґрунтованими, оскільки встановлені обставини справи свідчать про фактичне виконання сторонами умов договору, який не визнається ДПІ, що підтверджено належним чином оформленими первинним документами.

Не погодившись з постановою суду, відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне зясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками посадових осіб ДПІ, які зроблено в Акті перевірки та які, на думку податкового органу, свідчать про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на прибуток.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 24.12.2010 по 10.01.2011 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «ТК ТЕТА»з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах ТОВ «ТЦ Октавія»за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 17.01.2011 № 37/23-08/22142315.

В акті перевірки, зокрема, вказано на порушення TOB «ТК ТЕТА»підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 31136,00грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що за перевіряємий період ТОВ «ТК ТЕТА» придбало у ТОВ «ТЦ Октавія»послуги з оренди нежилого приміщення згідно договору на загальну суму 148968,29грн., в т.ч. ПДВ 22929,72грн., що підтверджується наданими до перевірки актами здачі прийняття наданих послуг. Розрахунок з ТОВ «ТЦ Октавія»проводилася у безготівковій формі, що підтверджуються відповідними платіжними дорученнями. ТОВ «ТК ТЕТА»по операціям з ТОВ «ТЦ Октавія»включила до валових витрат суми витрат у розмірі 124145,00грн. ДО ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя надійшов лист від ДПА у Запорізькій області про надання інформації щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТЦ Октавія». Згідно вказаного листа ТОВ «ТЦ Октавія»за місцем своєї реєстрації не знаходиться, на підприємстві відсутні основні засоби та залишки ТМЦ на складах, загальна чисельність працівників складає 2 особи, засновник підприємства ОСОБА_1 повідомила про те, що підприємство зареєстровано за грошову винагороду, будь-якого відношення до діяльності підприємства вона не має.

З цих підстав податковий орган дійшов висновку про те, що у результаті порушення контрагентом ТОВ «ТЦ Октавія»вимог господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угода укладена між ТОВ «ТЦ Октавія»та ТОВ «ТК ТЕТА»має протиправний характер, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається такою, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемною.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2011р. №0000122307, яким TOB «ТК ТЕТА»визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 31036 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7759 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Такі висновки суду обґрунтовані тим, що встановлені обставини справи свідчать про фактичне виконання зазначеними сторонами умов договору, який не визнається ДПІ, що підтверджено належним чином оформленими первинним документами та фактичними обставинами справи.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп..5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Отже, вказаними нормами права визначено підстави віднесення витрат до складу валових витрат підприємства і до таких підстав віднесено: наявність господарських операцій, повязаність цих операцій з господарською діяльністю платника, підтвердження понесених витрат відповідними первинними документами.

20.10.2008 року між позивачем та ТОВ "ТЦ Октавія" укладено договір суборенди від 20.10.2008р. № 347, відповідно до якого позивач прийняв у тимчасове користування торгівельне приміщення площею 164 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі. За перевіряємий період ТОВ «ТК ТЕТА» придбало у ТОВ «ТЦ Октавія»послуги з оренди нежилого приміщення згідно договору на загальну суму 148968,29грн., в т.ч. ПДВ 22929,72грн., що підтверджується наданими до перевірки актами здачі прийняття наданих послуг (перелік яких наведений на арк..5-6 Акту перевірки). Розрахунок з ТОВ «ТЦ Октавія»проводилася у безготівковій формі, що підтверджуються відповідними платіжними дорученнями (стор.6 Акту перевірки).

Отже, як факт отримання послуг з оренди приміщень так і факт оплати наданих ТОВ «ТЦ Октавія»послуг підтверджено відповідними первинними документами, що знайшло своє відображення в Акті перевірки.

Також, встановлені обставини справи свідчать про те, що придбані позивачем послуги з оренди нежитлових приміщень використані підприємством у власній господарській діяльності. Так, 29.11.2008р. між ТОВ «ТК ТЕТА» та ПП ОСОБА_2 укладений договір суб/суборенди нежитлового приміщення, відповідно до якого позивачем передано у тимчасове платне користування приміщення площею 50кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. На виконання умов вказаного договору між позивачем та ПП ОСОБА_2 оформлено акт приймання-передачі від 29.11.2008р., акти приймання передачі виконаних робіт, податкові накладні.

04.12.2008р. між ТОВ «ТК ТЕТА»та ПП ОСОБА_3 укладений договір №28 суб/суборенди нежитлового приміщення, відповідно до якого позивачем передано у тимчасове платне користування приміщення площею 114 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. На виконання указаного договору між сторонами оформлені акти приймання-передачі, виконаних робіт.

Отже, судом встановлено, що придбані від ТОВ «ТЦ Октавія»послуги використанні позивачем у власній господарській діяльності, доходи від яких відображено позивачем у валових доходах підприємства. При цьому, жодних висновків щодо неправомірності формування валових доходів податковим органом зроблено не було.

Таким чином, встановлені судом обставини справи свідчать про наявність законодавчо визначених підстав для віднесення позивачем витрат, по придбаванню послуг з оренди, до складу валових витрат підприємства.

З огляду на акт перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковим органом зроблено висновки про завищення позивачем валових витрат лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагента позивача ТОВ «ТЦ Октавія», укладений правочин від імені якого, на думку ДПІ, є нікчемним.

Такі підстави для визначення податкових зобовязань суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірного договору, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено обєктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність контрагента позивача за місцем своєї реєстрації, відсутність у нього необхідних для здійснення статутної діяльності матеріальних та організаційних ресурсів, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладених правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обовязковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочин, який укладено позивачем у перевіряємому періоді, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ТЦ Октавія»укладено договір суборенди нежитлових приміщень. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача в частині підстав для нарахування спірних податкових зобовязань.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовані.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 у справі №2а-0870/1795/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 13.02.2012 р.).

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк