Ухвала суду № 22343354, 14.07.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2011 р.справа № 2а-9665/08/0470 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Семененка Я.В.

          суддів:                     Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання:          Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року у справі №2а-9665/08/0470 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технонікпром» до Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень (а.с.59), просив визнати недійсними податкові повідомлення рішення: від 10.04.2008 року №0002462300/0, від 11.07.2008р. №0002462300/2 11352/10/23-103 та від 29.09.2008р. №0002462300/3, якими визначено податкові зобов’язання за платежем податок на прибуток. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту, ґрунтувалися на тому, що податковий кредит підприємства сформований по взаємовідносинам з ТОВ «Дамаск ЗЛС»державна реєстрація якого, як і свідоцтво платника на додану вартість, визнанні нечинними за рішенням суду. Позивач вказував на те, що на час здійснення господарських операцій його контрагент був зареєстрований як юридична особа, а подальше скасування державної реєстрації підприємства не може вплинути на господарські зобов’язання між сторонами, за наслідками яких позивачем сформований податковий кредит.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду, зокрема, мотивована тим, що на дату формування податкового кредиту позивачем по податковим накладним, які виписані від імені ТОВ «Дамаск ЗЛС», останнє було зареєстровано платником податку на додану вартість, а відтак могло видавати податкові накладні, а позивач, відповідно, мав право формувати податковий кредит по цим податковим накладним. Крім цього, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2008р. скасовано постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2007р. про скасування державної реєстрації, визнання нечинними первинних документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Дамаск ЗЛС».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Верхньодніпровська об’єднана державна податкова інспекція, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, не повне з’ясування судом обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що постановою заступника прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська від 22.10.2007 року порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Дамаск ЗЛС»за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України. Постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.03.08р. встановлено факт злочинної діяльності гр..ОСОБА_1, яка створила фіктивний суб’єкт підприємницької діяльності та здійснювала фіктивну підприємницьку діяльність. Враховуючи вказані обставини, ДПІ вказувала на порушення судом ч.4 ст.72 КАС України щодо не врахування постанови суду у кримінальній справі при вирішення справи, що розглядалась.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Верхньодніпровською ОДПІ складено акт від 01.04.2008р. №167/230-33293132 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Технонікпром»з питань правових відносин з ТОВ «Дамаск ЗЛС»за період з 01.07.2006 року по 31.03.2007р.

В зазначеному акті ОДПІ зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 196159,27 грн., у тому числі, у серпні 2006р. на суму 96441,51, у вересні 2006р. на суму 94079,76 грн., у жовтні 2006р. на суму 5241,20 грн., у листопаді 2006р. на суму 396,80 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2007р. по справі за позовом прокурора в інтересах ДПА у Дніпропетровській області до ТОВ «Дамаск ЗЛС»про визнання недійсним установчих документів, первинних податкових та бухгалтерських документів, свідоцтва платника податку на додану вартість, визнано недійсним вказані документи та встановлено обставини, які свідчать про протиправну діяльність ТОВ «Дамаск ЗЛС». Крім цього, прокуратурою Ленінського району м.Дніпропетровська порушена кримінальна справа відносно посадових осіб ТОВ «Дамаск ЗЛС»по факту фіктивного підприємництва. З огляду на вказані обставини, податковим органом зроблено висновок про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Дамаск ЗЛС»правочинів.

На підставі складеного акту, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.04.2008р. № 0002462300/0 про визначення податкових зобов’язань за платежем податок на додану вартість на загальну суму 294238 грн., з яких 196159 грн. за основним платежем та 98079 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Правомірність та обґрунтованість оскарження рішення відповідача про визначення податкових зобов’язань та штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки ДПІ про безпідставність формування позивачем податкового кредиту підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «Дамаск ЗЛС»є неправомірними, оскільки не узгоджуються з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість»щодо підстав віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Законом України "Про податок на додану вартість" визначено випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості придбаних робіт (послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

В акті перевірки, який став підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, не зазначено тих підстав, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" унеможливлюють віднесення позивачем сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Навпаки, як вбачається з Акту перевірки, в ньому відображені первинні облікові документи, зокрема податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та відносно яких, відповідачем не висловлювалось будь-яких зауважень.

Як зазначено вище, позиція податкового органу полягає в тому, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «Дамаск ЗЛС»державна реєстрація якого, первинні документи та свідоцтво платника податку на додану вартість визнанні нечинними.

Між тим, визнання недійсними установчих документів юридичної особи, скасування державної реєстрації та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Дамаск ЗЛС»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-підприємців, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Реєстрація ТОВ «Дамаск ЗЛС», як платника податку на додану вартість, анульована на підставі акту №262 від 22.10.2007р., в той час, як податкові накладні видані цим підприємством у період липень 2006р. –березень 2007р. Тобто, на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Дамаск ЗЛС»було зареєстровано як платник податку на додану вартість, а відтак могло видавати податкові накладні, на підставі яких, сплачені суми ПДВ, було віднесено позивачем до податкового кредиту.

Відповідно до пп..7.2.6 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу її отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, отримавши від ТОВ «Дамаск ЗЛС» податкові накладні, які містять у собі необхідні реквізити, позивач мав право на віднесення сум ПДВ, що сплачені у вартості товару, які поставлені ТОВ «Дамаск ЗЛС», до складу податкового кредиту.

Крім цього, встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2008р. скасовано постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2007р. на яку посилалась ДПІ в акті перевірки, як на підставу для визначення спірних податкових зобов’язань.

Не приймає до уваги колегія суддів посилання ДПІ в апеляційній скарзі на ч.4 ст.72 КАС України в частині не врахування судом першої інстанції постанови суду у кримінальній справі при вирішення справи, що розглядалась.

Так, при розгляді справи у суді першої інстанції ДПІ було надано постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.03.2008р., відповідно до якої звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_2, у зв’язку з актом амністії. Згідно з вказаної постанови суду ОСОБА_2 було пред’явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України, а саме створення фіктивного суб’єкта підприємницької діяльності –ТОВ «Дамаск ЗЛС»та здійснення фіктивної підприємницької діяльності.

Вказуючи на таку постанову суду ДПІ зазначала про встановлений факт вчинення ОСОБА_2 злочинів у сфері фіктивного підприємництва.

Між тим, з такими доводами податкового органу погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ст..62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, лише обвинувальний вирок суду може свідчити про винність особи у інкримінуємому їй злочині. У спірному випадку судом не було постановлено обвинувального вироку, а була прийнята постанова про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.

Таким чином, посилання ДПІ на постанову суду, в якості правомірності визначення позивачу податкових зобов’язань, є безпідставним.

З цих же підстав, необгрунтованими колегія суддів вважає і посилання ДПІ на ч.4 ст.72 КАС України, оскільки вказаною нормою право визначено преюдиціальне значення вироку суду у кримінальній справі і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім цього, сам факт порушення кримінальної справи та здійснення досудового слідства, як на це посилався податковий орган в акті перевірки, не може свідчити про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Дамаск ЗЛС», оскільки належним доказом може бути вирок суду, у якому були б встановлені факти фіктивного підприємництва посадовими особами ТОВ «Дамаск ЗЛС»саме по взаємовідносинам з ТОВ «Технонікпром».

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів податкового органу, якими обґрунтовувались висновки про нікчемність укладених правочинів між позивачем та ТОВ «Дамаск ЗЛС».

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов’язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладалися угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою заниження об’єкту оподаткування, несплати податків, тобто угоди яка порушує публічний порядок.

Не надав податковий орган доказів і на підтвердження того, що платник податку (ТОВ «Технонікпром») діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які могли бути допущені його контрагентом (ТОВ «Дамаск ЗЛС»).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року у справі №2а-9665/08/0470 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська

          Суддя:                                                            І.Ю. Добродняк