Постанова № 22342446, 22.03.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/515/2012

22 березня 2012 року 11год. 58хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Чередняка В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Наконечний В.Л.

відповідача: представник Шоломицький В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю " Компанія автобусних перевезень"

доДержавна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Компанія автобусних перевезень» (далі ТОВ «Компанія автобусних перевезень») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне (далі ДПІ у м. Рівне) про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2011 року № 0022691541.

Ухвалою суду від 22 березня 2012 року було здійснено заміну первинного відповідача - ДПІ у м. Рівне на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Рівному Рівненської Області Державної податкової служби у звязку з реорганізацією.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що спірним податковими повідомленням-рішенням неправомірно зменшено відємне значення податку на додану вартість на суму 659 580,00 грн. Зазначає, що спірна податкова накладна від 30 липня 2011 року № 14 на суму ПДВ 659 580,20 грн. виписана ПАТ «Рівнепасвантажтранс» та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 18 серпня 2011 року, а отже ТОВ «Компанія автобусних перевезень» правомірно сформувало податковий кредит в серпні 2011 року. Помилка в реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2011 року, де замість 30 липня 2011 року зазначена дата виписки податкової накладної 31 липня 2011 року, не призвела до втрати права на податковий кредит. Звертає увагу, що про це відповідачем в акті перевірки не зазначено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених в адміністративному позові, та, зокрема, пояснив, що в додатку 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» поданого до декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року зазначається дата отримання податкових накладних, виписаних контрагентами, в том у числі і спірної податкової накладної, яка виписана 30.07.2011 року та отримана позивачем 18.08.2011 року. Податковий кредит в серпні 2011 року сформований на підставі 2-х податкових накладних, виписаних ПАТ «Рівнепасвантажтранс» (одна в липні 2011 року, інша в серпні 2011 року). Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, подав письмові заперечення у справі та пояснив, що податкова накладна від 30 липня 2011 року № 14 на суму ПДВ 659 580,20 грн. не зареєстрована продавцем ПАТ «Рівнепасвантажтранс» в липні 2011 року, а лише 18 серпня 2011 року, а отже позивач втратив право на формування податкового кредиту, оскільки 20-денний строк реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлений лише Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609-VI (надалі «Закон України від 7 липня 2011 року № 3609-VI»), який набрав чинності в серпні 2011 року.

Крім того, зазначив, що в додатку 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» поданого до декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року позивачем відображено місяць виписки вказаної податкової накладної серпень 2011 року, хоча податкова накладна виписана у липні 2011 року. Вищезазначене призвело до завищення податкового кредиту ТОВ «Компанія автобусних перевезень» на суму ПДВ 659580,20 грн. та заниження податкових зобовязань контрагента ПАТ «Рівнепасвантажтранс» за серпень 2011 року на суму ПДВ 659580,20 грн. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 жовтня 2011 року працівниками ДПІ у м. Рівне була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2011 року ТОВ «Компанія автобусних перевезень», за результатами перевірки складений Акт від 20 жовтня 2011 року № 309/15-200/36837548 (далі Акт перевірки) (а.с.15-16).

Як зазначено в Акті перевірки, ТОВ «Компанія автобусних перевезень» до ДПІ у м. Рівне подала податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року (№ 9007832539 від 19 вересня 2011 року) із включенням до складу податкового кредиту суму ПДВ 659580,20 грн. по контрагенту ПАТ «Рівнепасвантажтранс» згідно отриманої податкової накладної від 31 липня 2011 року № 14 (придбання станції по тех. обслуговуванню). В додатку 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», поданого до декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року, відображено період виписки зазначеної податкової накладної серпень 2011 року, хоча податкова накладна виписана у липні 2011 року (а.с.19-35).

На підставі вищенаведеного в Акті перевірки податковий орган прийшов до висновку, що невірне відображення ТОВ «Компанія автобусних перевезень» періоду виписки податкової накладної № 14 від 31 липня 2011 року в додатку 5 призвело до завищення податкового кредиту ТОВ «Компанія автобусних перевезень» на суму ПДВ 659580,20 грн. та заниження податкових зобовязань контрагента ПАТ «Рівнепасвантажтранс» за серпень 2011 року на суму ПДВ 659580,20 грн.

Також в Акті перевірки з посиланням на пункт 201.10 статті 201 ПК України зазначено, що податкова накладна № 14 від 31 липня 2011 року зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 18 серпня 2011 року, що не дає право ТОВ «Компанія автобусних перевезень» на формування податкового кредиту липня та серпня 2011 року.

28 жовтня 2011 року ДПІ у м. Рівне було винесено податкове повідомлення-рішення за формою «В4» № 0019181541, яким зменшено розмір відємного значення податку на додану вартість на суму 659580,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 164895,00 грн. за порушення пункту 184.7 статті 184 Податкового Кодексу України (а.с.14).

Не погодившись за даним рішенням, 10 листопада 2011 року за вих. № 30 ТОВ «Компанія автобусних перевезень» звернулось зі скаргою до Державної податкової адміністрації у Рівненській області. 6 грудня 2011 року рішенням ДПА у Рівненській області за вих. № 25626/25-16/545 скарга ТОВ «Компанія автобусних перевезень» задоволена частково, а саме: скасовані штрафні санкції у розмірі 164895,00 грн. (а.с.39-47).

26 грудня 2011 року ДПІ у м. Рівне прийняте нове податкове повідомлення-рішення за формою «В4» № 0022691541, яким зменшено розмір відємного значення податку на додану вартість на суму 659 580,00 грн. без зазначенням порушених позивачем норм ПК України (а.с.12-13).

28 грудня 2011 року за вих. № 40 ТОВ «Компанія автобусних перевезень» звернулось до Державної податкової служби України з повторною скаргою. 25 січня 2012 року Державна податкова служба України винесла рішення про результати розгляду повторної скарги за вих. № 1616/6/10-2115, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.48-61).

Оцінюючи зібрані в справі докази при вирішенні даного адміністративного спору, суд виходить з такого.

21 липня 2011 року між ПАТ «Рівнепасвантажтранс» та позивачем укладений договір купівлі продажу мийки з очисними спорудами, трансформаторної підстанції, будівлі СТО, навісу з оглядовою ямою на загальну суму 3957480,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 659 580,20 грн. (а.с.100-102).

30 липня 2011 року ПАТ «Рівнепасвантажтранс» (продавець) було виписано податкову накладну № 14 на загальну суму 3957480,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 659 580,20 грн., яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 18 серпня 2011 року (а.с.36-37).

18 серпня 2011 року позивач (покупець) отримав вищезазначену податкову накладну та сформував на підставі неї податковий кредит в серпні 2011 року, відобразив податкову накладну в пункті 80 реєстру отриманих податкових накладних за серпень 2011 року, де зазначив дату отримання податкової накладної - 18 серпня 2011 року, дату виписки - 31 липня 2011 року та інші дані, в тому числі ПДВ в сумі 659 580,00 грн. (а.с.30-35). Крім того, позивачем в пункті 43 цього ж реєстру зазначено податкову накладну від 11 серпня 2011 року № 1 видану ПАТ «Рівнепасвантажтранс» на суму 17516,28 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2919,38 грн., де зазначена дата отримання та дата виписки податкової накладної - 11 серпня 2011 року.

У звязку з цим, позивачем в першому пункті розділу 2 додатку 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» (період виписки податкових накладних) поданого до декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року відображено період виписки податкових накладних ПАТ «Рівнепасвантажтранс» серпень 2011 року (2 шт.) в сумі 662499,20 грн.(а.с.27-29).

24 жовтня 2011 року позивач отримав Акт від 20 жовтня 2011 року та лист з ДПІ у м. Рівне від 11 жовтня 2011 року № 33886/15-235, в якому зазначено, що за результатами співставлення з іншими документами, повязаними з нарахуванням і сплатою податків і зборів, можливе заниження податкових зобовязань та або завищення податкового кредиту по операціях з ПАТ «Рівнепасвантажтранс» та запропоновано у разі невірного відображення періоду виписки податкових накладних подати уточнюючий розрахунок для усунення помилок протягом 10 днів після отримання такого запиту.

Відповідно пункту 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, відповідачем у разі встановлення розбіжностей у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця повинно бути надіслано повідомлення про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. Проте, таке повідомлення було надіслано разом з Актом, яким встановлені порушення податкового законодавства позивачем, що є неприпустимим.

Крім того, помилкове відображення позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних дати виписки податкової накладної № 14 як 31 липня 2011 року, а не 30 липня 2011 року, не було встановлено в Акті перевірки, та, на думку суду, не призвело до втрати права на податковий кредит.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що податкова накладна від 30 липня 2011 року № 14 на суму ПДВ 659 580,20 грн. не зареєстрована ПАТ «Рівнепасвантажтранс» в липні 2011 року, а отже позивач втратив право на формування податкового кредиту, оскільки вимога щодо 20 денного строку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлена лише Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609-VI, який набрав чинності в серпні 2011 року, враховуючи наступне.

Відповідно пункту 2 «Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних», який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України 29 грудня 2010 року № 1246 внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Таким чином, Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних не зазначає, що продавець повинен зареєструвати податкову накладну саме в день її виписки та не передбачає негативні наслідки у разі не реєстрації податкової накладної в день її виписки, а лише вказує, що реєстрація здійснюється протягом операційного дня.

Вищезазначений висновок підтверджується також тим, що Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних залишений без змін на день прийняття рішення судом, а Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI, який набрав чинності 06 серпня 2011 року був доданий абзац 7 пункту 201.10 статті 210 ПКУ відповідно до якого реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Крім того, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції, чинній на момент виписки податкової накладної № 14 від 30 липня 2011 року, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобовязаний надати покупцю податкову накладну лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обовязку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобовязань за відповідний звітний період.

Частина 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України зазначає, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Враховуючи, що податкова накладна від 30 липня 2011 року № 14 на суму ПДВ 659 580,20 грн. була зареєстрована 18 серпня 2011 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, то ТОВ «Компанія автобусних перевезень» отримало право на формування податкового кредиту в серпні 2011 року. При цьому суд бере до уваги, що податкова накладна була зареєстрована органом податкової служби в Єдиному реєстрі податкових накладних саме у серпні 2011 року, хоч вона була виписана 30 липня 2011 року. При цьому, Податковим кодексом України не встановлена відповідальність покупця за те, що продавець не зареєстрував податкову накладну в день її виписки.

Крім того, у разі прийняття твердження ДПІ у м. Рівне про те, що ТОВ «Компанія автобусних перевезень» втратило право на податковий кредит, відбудеться подвійне оподаткування як продавця, так і покупця.

Також суд не погоджується з твердженням ДПІ у м. Рівне, що невірне відображення ТОВ «Компанія автобусних перевезень» періоду виписки податкової накладної в додатку 5 призвело до заниження податкових зобовязань контрагента ПАТ «Рівнепасвантажтранс» за серпень 2011 року на суму ПДВ 659 580,20 грн. на підставі наступного.

Відповідно 8 абзацу пункту 201.10 статті 201 ПКУ відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

За наведених обставин, згідно норм ПК України ПАТ «Рівнепасвантажтранс» повинно було збільшити свої податкові зобовязання в липні 2011 року. Тому ніяким чином дії ТОВ «Компанія автобусних перевезень» по формуванню податкового кредиту в серпні 2011 року не призвели до заниження податкових зобовязань контрагента ПАТ «Рівнепасвантажтранс» серпня 2011 року.

До того ж позивачем до суду надана копія податкової декларації з податку на додану вартість ПАТ «Рівнепасвантажтранс» за липень 2011 року, де в 30-му пункті реєстру виданих податкових накладних ПАТ «Рівнепасвантажтранс» збільшені податкові зобовязання з ПДВ за липень 2011 року по податковій накладній від 30 липня 2011 року № 14 на суму ПДВ 659 580,20 грн., покупець - ТОВ «Компанія автобусних перевезень» (а.с.62-69).

У разі врахування твердження ДПІ у м. Рівне про порушення ПАТ «Рівнепасвантажтранс» правил реєстрації податкової накладної, це, на думку суду, не призведе до втрати права на формування податкового кредиту ТОВ «Компанія автобусних перевезень» в серпні 2011 року, оскільки відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За змістом це є одним із багатогранніших правових принципів.

У своєму Рішенні Конституційний Суд України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права обєднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Європейський суд з прав людини розкриває зміст верховенства права у своїх рішеннях, де зазначає, що існування законодавчої бази не є достатнім; іще потрібно, щоб закон був доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю для того, щоб вона могла, з допомогою кваліфікованих радників, якщо це необхідно, передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити означена дія. Закон, який передбачає свободу оцінювання, сам по собі не порушує цієї вимоги, якщо обсяг і способи здійснення такої свободи визначаються з достатньою чіткістю, з урахуванням легітимної мети, що ставиться в даному випадку, для того щоб кожному забезпечити належний захист від свавілля (зокрема, рішення у справі «Круслен проти Франції» від 24 квітня 1990 року, с. 20, п. 2730, і «М. та Р. Андерсон проти Швеції» (M. et R. Andersson c. Suede) від 25 лютого 1992 року, серія A, № 226-A, п. 75). Закон повинен містити чіткі терміни для того, щоб усі могли зрозуміти, за яких обставин і за яких умов органи державної влади можуть втручатися у ці права (рішення у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства» (Malone c. Royaume-Uni) від 2 серпня 1984, серія A, № 82, с 31, п. 67).

Європейський суд з прав людини у справі «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року (заява NN 23759/03 та 37943/06) зазначає, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року на тій підставі, що відповідне національне законодавство в податковій сфері не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника. Європейський суд визнав порушенням Протоколу і Конвенції той факт, що національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

У справі «Серков проти України» Європейським судом з прав людини встановлено порушення також у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі «якості» закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення.

Також, 31 січня 2011 року Верховний суд України виніс ухвалу по справі № 21-47а10 прийняту за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

При цьому підпункт 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України визначає презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, Податковий кодекс України та інші нормативно - правові акти не надають право податковим органом зменшувати податковий кредит, коли податкова накладна була виписана в одному місяці, а зареєстрована в іншому.

Крім того, суд зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 26 грудня 2011 року № 0022691541 винесено без зазначення норм законодавства України, яке порушило ТОВ «Компанія автобусних перевезень», що суперечить пункту 2.2 «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого Наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 985, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності винесення податкового повідомлення рішення від 26 грудня 2011 року № 0022691541, а отже воно підлягає скасуванню.

Приймаючи рішення у даній справі, суд згідно ч. 2 ст. 11 КАС України для повного захисту прав та інтересів позивача виходить за межі позовних вимог та, з урахуванням повноважень, визначених частиною другою статті162 КАС України, задовольняє адміністративний позов шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Рівне від 26 грудня 2011 року № 0022691541.

Відповідно до вимог ч.1 ст.94 КАС України судовий збір у розмірі 2146 грн. стягується на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інпекції у м. Рівне від 26.12.2011 року № 0022691541.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю " Компанія автобусних перевезень" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.