Постанова № 22342181, 29.03.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1093/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.

при секретарі Кононенко А.С.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Мурич Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2012 року позивач Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області проведена перевірка Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.09.2011 року по 30.09.2011 року. За результатами перевірки складено акт НОМЕР_1 від 30.12.2011 року. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2012 року № 0035031702/44. Як зазначає позивач спірне рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до наказу № 6564 від 21.12.2011 року та повідомлення від 20.12.2011 року № 13252/Г/17-315 державним податковим ревізором-інспектором Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, законодавства при здійсненні господарської діяльності та з питань взаємовідносин субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (код НОМЕР_2) з ПП "Шале" (код 31194373) за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

- ч.1 ст.203,ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодерження вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Шале" з постачальниками та покупцями.

- п.198.3, п.198.4, ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого було занижено податок на додану вартість на суму у розмірі 40493 грн.

За результатами перевірки складено акт НОМЕР_1 від 30.12.2011 року.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.02.2012 року № 0035031702/44 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість з них за основним платежем - 40493 грн., штрафні (фінансові) санкції 10123,25 грн.

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ суд приходить до наступних висновків.

Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 зареєстрована виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 21.11.2005 року.(а.с.35).

Актом перевірки встановлено порушення п.198.3, п.198.4, ст.198 Податкового кодексу України, а саме відсутність підтвердження факту прийому передачі товару та використання його в господарській діяльності в результаті чого було занижено податок на додану вартість на суму 40493 грн. в тому числі за вересень 2011 року. Крім того, порушення ч.1 ст.203,ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Шале" з постачальниками та покупцями.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із п.п.14.1.181.п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Судом встановлено, що між Субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 та ПП "Шале" (код 35825746) укладено договір на постачання №26 від 27 серпня 2011 року.

Так відповідно до даного договору постачальник ПП "Шале" зобовязується поставити покупцю ФОП ОСОБА_4 товар (лісо продукцію в асортименті), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар. Документи на товар, які постачальник зобовязаний передати покупцю: рахунок, видаткова накладна, товаро транспортна накладна, податкова накладна. (а.с.52).

На підтвердження украденого договору позивачем до матеріалів справи залучені видаткові накладні № 145 від 01 вересня 2011 року на суму 47867,00 грн., №147 від 02 вересня 2011 року на суму 13733,00 грн., №148 від 06 вересня 2011 року на суму 7000,00 грн., №151 від 07 вересня 2011 року на суму 9900,00 грн., №152 від 09 вересня 2011 року на суму 6000,00 грн., № 154 від 12 вересня 2011 року на суму 13700,00 грн., №159 від 14 вересня 2011 року на суму 17500,00 грн., №161 від 15 вересня 2011 року на суму 33000,00 грн., №165 від 19 вересня 2011 року на суму 31154,00 грн., №167 від 20 вересня 2011 року на суму 25800,00 грн., №171 від 22 вересня 2011 року на суму 15000,00 грн., №177 від 23 вересня 2011 року на суму 22306,00 грн., податкові накладні (а.с.18 - 29), рахунки (а.с.53 а.с. 64), квитанції до прибуткових ордерів (а.с.65 а.с. 76), товарно - транспортні накладні (а.с. 78 а.с. 93).

Крім цього, позивачем надано догорів оренди № 2/10 від 10.12.2009 року та додаткову угоду від 28 грудня 2010 року № 1 до договору оренди № 2/10, додаткову угоду від 25 лютого 2011 року № 2 до договору оренди № 2/10 відповідно до яких Відкрите акціонерне товариство “Кременчуцький колісний завод” (орендодавець) передає, а ФОП ОСОБА_4 (орендар) приймає в оренду приміщення дільниці виготовлення деревяних виробів для пакування коліс площею 360 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, виробниче обладнання, складська територія біля дільниці виготовлення деревяних виробів для пакування коліс площею 300 кв.м.

Відповідно до даного договору метою оренди площі та обладнання є використання в господарській діяльності для виготовлення продукції згідно договору поставки № 1/10 від 10.12.2009 року.

На підтвердження даного договору позивачем надано акт прийому - передачі №1 від 04.01.2010 року (а.с.101 а.с. 102), накладні та рахунки (а.с. 103 а.с.106).

Таким чином, реальність укладеного договору постачання №26 від 27 серпня 2011 року з ПП "Шале" підтверджується вищезазначеними документами, які наявні в матеріалах справи, та договором оренди № 2/10 від 10.12.2009 року з додатками підтверджено використання придбаної лісо продукції в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару в серпні 2011 року, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, податкова накладна оформлена належним чином та відповідає встановленим вимогам.

Позивачем був сформований податковий кредит у відносинах з ПП "Шале" на підставі видаткових податкових накладних за вересень 2011 року, враховуючи наявність даних податкових накладних та використання в своїй господарській діяльності лісопродукції, придбаної у ПП "Шале", позивач реалізував своє право на податковий кредит.

Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України N 165 від 30.05.97 року "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення", податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. У пункті 18 Порядку зазначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. В даному випадку примірники податкових накладних підписані безпосередньо керівником підприємства та не визнавалися не дійсними.

А також пункт 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 не допускає ніякого впливу при її підписанні та завіренні печаткою зі сторони покупця: "Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою". Тому, незважаючи на те, що податкова накладна видається для покупця, вона є податковим продуктом постачальника, і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП "Шале" (код 31194373) зареєстроване державним реєстратором державним реєстратором Виконавчого комітету Світловодської міської ради 01.11.2000 року статус - підтверджено, місцезнаходження - Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна 96, кв.92.

Як зазначено вище, фактичне виконання договорів підтверджено актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними (підписані сторонами та скріплені печатками).

При цьому судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо завищення ПДВ в розмірі 40493 грн. з тих підстав, що ПП "Шале" відноситься до 3 категорії уваги платників високого риску та з ознаками фіктивності, так як субєкт господарювання у даному випадку не може нести відповідальність за фінансово-господарську діяльність як своїх прямих контрагентів, так і контрагентів, що залучаються до виконання робіт на умовах субпідряду.

На момент виконання даного договору ПП "Шале" було зареєстровано як платник податку на додану вартість, що підтверджується витягами з веб-сайту Державної податкової служби України, копії яких залучено до матеріалів справи (а.с. 44).

Суд зазначає, що правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р. передбачено обов'язковість товарно-транспортних накладних та подорожніх листів для перевізників, вантажовідправників та вантажоодержувачів, які є замовниками послуг з перевезень. Тобто норма вказаного положення Правил не поширюється на позивача. Крім того, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а не підтвердженням факту придбання товарно-матеріальних цінностей.

Щодо посилань відповідача на нікчемність угоди укладеної між позивачем та ПП "Шале" суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1,3,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що правочин не стає автоматично нікчемним, а може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

Кременчуцькою ОДПІ в судовому засіданні не доведено, що договір постачання №26 від 27 серпня 2011 року суперечать чинному законодавству України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам тобто порушують публічний порядок.

Доказів визнання договору постачання не дійсним, чи інших обґрунтованих пояснень та доказів щодо зазначеного порушення податковим органом суду не надано.

Крім того, задекларована позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних за наявності факту повної оплати придбаного товару.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковий кредит позивача за результатами господарських операцій з ПП "Шале" сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, підтверджених первинними документами (товарно-транспортними накладними, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками), виданих на реально отриманий товар та послуги, призначений для використання в господарській діяльності, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

При цьому суд зазначає, що обовязок контролю за правильністю нарахування та сплату податків покладається на відповідача, а не на позивача, у звязку з чим відсутні підстави для позбавлення платника податків (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість та включення сум податку на прибуток до валових витрат через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Як контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобовязання по сплаті податків до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість та включення сум податку на прибуток до складу валових витрат у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, відповідач не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення від 19.02.2012 року № 0035031702/44.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0035031702/44 від 19 лютого 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в розмірі 506 грн. 18 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2012 року.

СуддяГ.В. Костенко