Постанова № 22341159, 21.03.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року (12 год. 27 хв.) Справа № 0870/794/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Сподіновій А.М.

за участю представників:

позивача: Безуха А.М.

відповідача: Лузан М.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства

“Мелітопольський олійноекстракційний завод”

до: Мелітопольської обєднаної державної податкової

інспекції Запорізької області

про: визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Мелітопольський олійноекстракційний завод” до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання не чинним та скасування податкові повідомлення-рішення від 27.01.2012 № 0000012307 та № 0000022307.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. На підставі акту позапланової виїзної перевірки Мелітопольською ОДПІ було встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.1 п. 7.2., п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 57588грн. та завищено суми, які підлягають бюджетному відшкодуванню у розмірі 247046 грн.

Висновки відповідача щодо підстав виникнення зазначених правопорушень базується на висновках податкової про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом ПП «Терраврожай».

За результатами перевірки, відповідно до чинного законодавства, були прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобовязань.

Позивач не погоджується з висновками перевірки та винесеним по результатам рішеннями з тих підстав, що позивачем правомірно було сформовано зобовязання з на додану вартість за період, що перевірявся. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відповідача щодо позову заперечив, зазначив, що перевірку позивача було проведено в межах чинного законодавства. Податковим органом встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.1 п. 7.2., п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні сторони підтримали свої доводи, викладені в позовній заяві та запереченнях на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що в період з 22.12.2011 по 13.01.2012 Мелітопольською ОДПІ в Запорізькій області було проведено відносно Приватного акціонерного товариства “Мелітопольський олійноекстракційний завод” позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2011 при проведенні взаємовідносин з ПП «Терраврожай».

Підставою проведення перевірки слугувала постанова слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА У Запорізькій області старшого лейтенанта податкової міліції Подорожко В.В. про призначення документальної позапланової перевірки від 01 липня 2011 року.

Статтею 78 Податкового кодексу України встановлений порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до п.п. 78.1.11 документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до п. 78.4. ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлює особливості оформлення результатів податкових перевірок у разі, якщо такі перевірки призначені відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідна підстава для проведення позапланових податкових перевірок передбачена підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Згідно з наведеним підпунктом, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в разі, зокрема, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Ані норма пункту 86.9 статті 86, ані норма підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства.

Отже, відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб.

Виходячи з викладеного, пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України регулює порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Доказів набрання законної сили рішенням суду по кримінальній справі, порушеної податковою міліцією на час прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, Відповідачем не надано.

Доводи представника Відповідача стосовно законності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд вважає необґрунтованими, оскільки, згідно положень пункту 86.8 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення може бути винесене якщо результатами податкової перевірки будуть установлені факти порушення податкового законодавства і ці факти знайдуть відображення в обвинувальному вироку з кримінальної справи чи постанові про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих обставин; складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

До набрання чинності обвинувальним вироком або до винесення постанови про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами статус матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби, проведеної з підстав, установлених пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. До такого моменту відповідні матеріали не можуть слугувати самостійною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень.

Згідно ст. 19 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; (…).

Таким чином податкова міліція порушує кримінальну справу з урахуванням ст.. 19 вказаного Закону.

Враховуючи викладене, в разі якщо грошове зобовязання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином оскаржене податкове повідомлення рішення є таким, що прийняте податковим органом завчасно, а отже підлягає скасуванню.

Також в акті перевірки відповідачем визнані договори, укладені між позивачем та ПП «Терраврожай» нікчемними.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 13, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Таким чином, вірність та обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковою не доведено, що придбання послуг та товарів не повязано з господарською діяльністю позивача.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

П.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковим кодексом України не передбачено обовязку зменшення податкового кредиту по податковим накладним, виданим продавцем товарів (робіт, послуг), якщо у подальшому податковим органом будуть встановлені факти неподання цим продавцем звітності до податкового органу або звітування не у повному обсязі податкових зобовязань або несплати чи сплати ним не у повному обсязі податкових зобовязань та таке інше. Не передбачено Податковим кодексом України й обмеження платника податку - покупця щодо використання податкових накладних, виданих продавцем, для формування податкового кредиту у разі встановлення вищезазначених обставин щодо цього продавця, або контрагентів цього продавця.

Зазначимо, що позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності субєктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення. Аналогічні висновки надавав і Європейський суд по правам людини, зокрема у справах «Інтерсплав проти України» та «БУЛВЕС АД проти Болгарії».

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають здійснені ним та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Мелітопольський олійноекстракційний завод” до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2012 № 0000012307 та № 0000022307 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області від 27.01.2012 № 0000012307.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області від 27.01.2012 № 0000022307.

Повернути Приватному акціонерному товариству “Мелітопольський олійноекстракційний завод” надмірно сплачений судовий збір у розмірі 64 грн. 32 коп.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства “Мелітопольський олійноекстракційний завод” з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2146 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз