Рішення № 22341128, 12.01.2012, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

Справа 2/120/131/12 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Еміралієвої М.С.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в грудні 2011 року до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив, усунути йому перешкоди у користуванні сараєм літер «В», розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його звільнення, а також відшкодувати матеріальну шкоду та моральну шкоду, повязану з незаконним використанням та знищенням майна, що належить боржнику.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, м. Судак, Автономна Республіка Крим, до складу якої входить допоміжне приміщення у вигляді сараю літер «В».

Відповідачу належить сусідня АДРЕСА_2 за вказаною адресою. ОСОБА_2 незаконно, без згоди позивача, захватив сарай, який числиться за квартирою АДРЕСА_1 зламавши замок на вхідній двері сараю та встановивши власний замок, користується речами, які в ньому знаходяться на власний розсуд. На неодноразові вимоги позивача усунути перешкоди в користуванні сараєм, ОСОБА_2 не відповідає, що по суті є відмовою.

Позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів та Сонячнодолинівської сільської ради з метою забезпечення своїх прав щодо користування спірним сараєм, на що йому було рекомендовано звернутися до суду. Через незаконні дії відповідача ОСОБА_3 позбавлений можливості користуватися своєю власністю повністю в повній мірі. Матеріальну шкоду ОСОБА_1 визначає в сумі 8400,00 грн., яка складається з матеріальних збитків, повязаних з позбавленням права користування власністю, 20,00 грн. за зламаний замок, за витрати на послуги БТІ в розмірі 140,00 грн, а також за викрадений газовий балон в розмірі 600 грн.

Крім того, діями відповідача заподіяна моральна шкода, яку позивач оцінив в 8400,00 грн.

ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вважав, що можливе спільне використання спірного сараю, з приводу матеріальної та моральної шкоди вважав, що вимоги не підтверджені належними доказами, не доведений причинний звязок між діями та шкодою. Просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених сторонами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого радгосп-заводом «Сонячна долина», ОСОБА_1 належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, м. Судак.

До складу вказаної квартири входить сарай літ. «В», що підтверджується відповідними письмовими документами, наданими БТІ.

Власниками квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Радгосп-заводом «Сонячна долина» 06 травня 1997 року, ОСОБА_2, його син ОСОБА_4, та на підставі договору дарування частки квартири, посвідченого приватним нотаріусом Судацького міського нотаріального округу 16 листопада 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4498, ОСОБА_5, яка отримала її у дар від ОСОБА_6

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи № 1455 від 18 жовтня 2009 року вбачається, що ОСОБА_3 звертався до Судацького МВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим з підстав крадіжки газового балону ОСОБА_2 За результатами перевірки в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ст. 185 КК України не вбачається, у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом достовірно встановлено, що позивачу здійснюються перешкоди у користуванні сараєм зі сторони ОСОБА_2, що останнім не оспорюється, шляхом встановлення власного замку на двері на вході в приміщення, у звязку з чим у позивача немає доступу до спірного сараю.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині захисту права власності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому позивачу як власнику сараю необхідно усунути перешкоди у здійсненні ним права власності на вказане нежитлове приміщення шляхом зобовязання ОСОБА_2 його звільнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Приписами ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на стягнення моральної шкоди, яка заподіяна йому внаслідок порушення його прав.

Відповідно до пункту 3 статті ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно з розясненнями, викладеними в пунктах 4, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під час вирішення питання про відшкодування моральної шкоди обовязковому зясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні; розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи всі докази, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшли своє підтвердження позовні вимоги щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача, у звязку з чим в задоволенні позовної заяви в цій частині необхідно відмовити, оскільки відсутні будь-які правові підстави для її задоволення.

Судові витрати розподіляються судом згідно вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321, 391, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 212-215, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заявуОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні сараєм літер «В», розташованим за адресою: АДРЕСА_1, Автономна Республіка Крим.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 94,10 грн. на розрахунковий рахунок 31210206700031, одержувач: Державний бюджет м. Судака, ЄДРПОУ 34740672, банк ГУ ДКУ, м. Сімферополь, МФО 824026, призначення платежу: «Судовий збір», код бюджетної класифікації доходів: 22030001.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя