Постанова № 22340356, 23.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2012 р. справа № 2а/0570/1248/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15-30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріПоповій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІНВЕСТ», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2012 року

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за дов. від 01.11.2011р.

від відповідача: ОСОБА_4 за дов. від 16.09.2011р.

ОСОБА_5 за дов. від 16.02.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІНВЕСТ» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2012 року № 0000122340, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43092 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж у розмірі 34474 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8618 грн. 50 коп.; та № 0000132340, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 68489 грн. 75 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень, та зазначає про наявність права у підприємства включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, які отримані пізніше, ніж дата їх виписки; позивач також посилається на неправомірність висновку відповідача щодо відсутності податкової накладної від ВАТ «Укртелеком» від 31 травня 2011 року, оскільки дана накладна була наявною у підприємства на час включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а також під час перевірки, однак сума податку на додану вартість була включена частково, оскільки не у повному обсязі була повязана із господарською діяльністю підприємства. Крім цього, позивач вважає безпідставним висновок відповідача щодо неправомірності віднесення підприємством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість при проведенні підготовчих робіт, повязаних з проведенням реконструкції позаміського закладу оздоровлення та відпочинку, посилаючись на відсутність проведення підготовчих робіт, які були розпочаті підприємством тільки з 27 липня 2011 року після реєстрації повідомлення в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІНВЕСТ» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24068600, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 200007811.

З 3 по 18 листопада 2011 року відповідачем була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (звітних) податкових періодів по декларації за липень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період червень 2011 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 25 листопада 2011 року № 1294/23-3/24068600 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 11 січня 2012 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення відповідно до пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України:

№ 0000122340, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 43092 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем 34474 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8618 грн. 50 коп.;

№ 0000132340, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 273959 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції за завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 68489 грн. 75 коп.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень наведені норми підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200, пунктів 201.2, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем в порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість на загальну суму 249853 грн. 39 коп., яка склалася:

- з вартості робіт по частковому розбору будівель та споруджень заміського закладу оздоровлення та відпочинку «ШишкиЛенд» за червень 2011 року, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Анві Універсал» на суму 287412 грн. 24 коп., в тому числі податок на додану вартість 47902 грн. 04 коп. по податковим накладним від 2 червня 2011 року № 1, від 6 червня 2011 року № 2, від 7 червня 2011 року № 3, від 16 червня 2011 року № 4, № 5, від 23 червня 2011 року № 8, від 22 червня 2011 року № 7;

- з вартості виконання проектних робіт, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Творча архітектурна майстерня «Шатро» згідно з актом виконаних з робіт від 22 червня 2011 року на суму 329616 грн., в тому числі податок на додану вартість 54936 грн. по податковим накладним від 28 квітня 2011 року № 7, від 22 червня 2011 року № 13;

- з вартості виконання інженерно-геологічних вишукувань на обєкті, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче геологічне підприємство «Артемгеологія» на суму 35340 грн., в тому числі податок на додану вартість 5890 грн. по податковій накладній від 12 квітня 2011 року № 3;

- з вартості товару (арматура), поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» згідно з договором від 24 травня 2011 року, на який отримано податкову накладну від 24 травня 2011 року № 2405086/003, відображену в податковому обліку червня 2011 року в сумі 12387 грн. 43 коп.;

- з вартості проведеної передплати (за дошку хвойну), здійсненої на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніо» згідно з рахунками, у зв'язку із чим отримані податкові накладні від 22 червня 2011 року № 11 (податок на додану вартість 3166 грн. 67 коп.), від 23 червня 2011 року № 12 (податок на додану вартість 433 грн. 33 коп.), відображеному в податковому обліку червня 2011 року в сумі 3600 грн.;

- з вартості проведеної передплати (за пеноблоки), здійсненої на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 згідно з договором від 23 травня 2011 року, на що отримано податкову накладну від 25 травня 2011 року № 2, відображену в податкову обліку червня 2011 року в сумі 83333 грн. 33 коп.;

- з вартості проведеної передплати (за пиломатеріали), проведеної на адресу Національного природного парку «Святі гори» згідно з договором від 20 червня 2011 року № 63, на що отримано податкову накладну від 23 червня 2011 року № 21 (податок на додану вартість 725 грн. 50 коп.);

- з вартості товару (єврорубероїд), поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноніколь-Центр» згідно з договором від 21 червня 2011 року № ДН3087, на який отримано податкову накладну від 23 червня 2011 року № 623116\003 (податок на додану вартість 2499 грн. 88 коп.);

- з вартості проведеної передплати (за бетон з доставкою), здійсненої на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рестро-Тектор» згідно з договором від 23 лютого 2011 року № 02-23/2011, на що отримано податкову накладну від 24 червня 2011 року № 17 (податок на додану вартість 30000 грн.);

- з вартості проведеної передплати (за цеглу з піддонами), проведену на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіверський цегельний завод» згідно з договором від 23 червня 2011 року № 68, на що отримано податкову накладну від 29 червня 2011 року № 14 (податок на додану вартість 1427 грн. 17 коп.);

- з вартості товару (катанки, арматури), поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Трійка-Діалог» згідно з договором від 19 травня 2011 року № Д0406, на який отримано податкову накладну від 24 травня 2011 року № 1333 (податок на додану вартість 7152 грн. 04 коп.).

З огляду на вищенаведене, відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у червні 2011 року на загальну суму 249853 грн. 39 коп. у зв'язку із відсутністю права у позивача проводити підготовчі та будівельні роботи (невиконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ) не доведенням позивачем використання вищезазначених операцій в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку (позивача у справі).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13 квітня 2011 року № 466 підготовчі роботи - роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки під забудову, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під'їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень. Пункт 2 даної Постанови передбачає, що підготовчі роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію, а також після подання Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу (далі - Інспекція) повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, або отримання зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт.

Судом встановлено, що позивач є користувачем землі у відповідності з договором оренди землі від 28 квітня 2005 року № 11, укладеним із Святогірською міською радою, зареєстрованого 30 травня 2005 року. Позивач є власником Позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «ШишкиЛенд» на підставі свідоцтва про право власності від 23 грудня 2010 року, виданого Святогірською міською радою.

Норми статей 34-37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ визначають, що підготовчі роботи можуть бути виконані на підставі або повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, або отримання зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт.

Повідомлення про початок виконання підготовчих робіт складене позивачем і зареєстроване в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області 27 липня 2011 року.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Анві Універсал» була укладена додаткова угода до договору підряду від 8 листопада 2010 року № 08-11/, згідно з якою ТОВ «Анві Універсал» зобовязаний протягом квітня-червня 2011 року виконати роботи з часткового розбирання будинків та споруд Позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «ШишкиЛенд», а саме розбирання внутрішніх перегородок з цегельних стін; очистку приміщення від битої цегли та інші будівельні роботи, які не змінюють зовнішньої конфігурації приміщень і зберігають несучі конструкції. 6 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ ВГП «Артемгеологія» був укладений договір № 202, відповідно до якого ТОВ ВГП «Артемгеологія» зобовязується виконати інженерно-геологічні вишукування на обєкті - Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «ШишкиЛенд». Позивач зазначає, що інженерно-геологічні вишукування виконані ТОВ ВГП «Артемгеологія» є вихідними даними для розробки проектної документації з реконструкції закладу, що не спростовано відповідачем. Відповідно до розділу 3 ДБН 1.02.07-87 інженерно-геологічні вишукування повинні проводитися для отримання вихідних даних для розроблення проектів будівництва. Відповідно до договору між позивачем та КП «Архітектурно-планувальне бюро» від 7 липня 2011 року, бюро були виконані роботи з підготовки висновку за проектом відводу земельної ділянки в оренду, що повязані із внесенням змін до існуючого договору оренди розроблення технічної документації із землеустрою у зв'язку із перейменуванням Дитячого оздоровчого табору імені Гагаріна в Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «ШишкиЛенд», що взагалі не повязано із реконструкцією даного закладу. Суд також зазначає, що наявність чи відсутність права проводити підготовчі та будівельні роботи не є забороною для придбання будівельних матеріалів, які необхідні в подальшому для виконання таких робіт в розмінні пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом певного звітного податкового періоду. Судом враховано, що відповідно до листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 22 березня 2012 року Інспекцією був здійснений вихід за місцем розташування обєкту - Позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «ШишкиЛенд» та проведена перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час виконання підготовчих робіт при реконструкції обєкту, за якою підготовчі роботи виконуються згідно робочого проекту ТОВ ТАМ «Шатро», за повідомленням позивача про їх початок від 27 липня 2011 року, порушень не встановлено; будівельні роботи розпочаті згідно зареєстрованої в Інспекції декларації про початок виконання будівельних робіт від 25 жовтня 2011 року. Судом також було досліджене розроблене на замовлення позивача КП «Інтервітражсервіс» містобудівне обґрунтування № 0955, яке містить у собі погодження з відділом культури Слов'янської міської ради та головним санітарним лікарем, що спростовує посилання відповідача в акті перевірки на відсутність такого погодження, у будь-якому випадку таке погодження не є обовязковою умовою для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості висновку відповідача про порушення позивачем підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України та безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за відсутності документів, які надають право на проведення господарської діяльності по вищенаведеному напрямку.

Стосовно відсутності податкової накладної Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» від 31 травня 2011 року № 4413/140 на суму 18 грн. 40 коп. суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Суду позивачем наданий оригінал податкової накладної, виданої позивачу Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком», копія якої засвідчена судом та долучена до матеріалів справи, від 31 травня 2011 року № 4413/140 на загальну суму 137 грн. 38 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 22 грн. 90 коп. Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включена сума податку на додану вартість за даною накладною у розмірі 18 грн. 40 коп., у зв'язку із тим, що податок на додану вартість у розмірі 4 грн. 50 коп. з вартості підключення телефону, відключеного за борги, не повязана із використання операції у господарській діяльності. Дана податкова накладна була надана відповідачу під час перевірки. Суд зазначає, що наявність податкової накладної від 31 травня 2011 року № 4413/140 спростовує висновок податкового органу щодо не підтвердження суми податку на додану вартість у розмірі 18 грн. 40 коп. податковою накладною. Включення позивачем суми податку на додану вартість частково до складу податкового кредиту не посвідчує відсутність податкової накладної взагалі та відповідно наявність такого порушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо безпідставності посилання відповідача на наявність порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідач в акті перевірки також зазначає, що позивачем в порушення пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України безпідставно сформовано податковий кредит у червні 2011 року за рахунок включення сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними у попередніх податкових періодах на загальну суму 11946 грн. 62 коп. Судом встановлено, що дане порушення встановлено за наступними податковими накладними: від контрагента позивача Закритого акціонерного товариства «Будинок Моделей» від 31 березня 2011 року № 5 (ПДВ 300 грн.), від 27 квітня 2011 року № 12 (ПДВ 3333 грн. 33 коп.), від 30 квітня 2011 року № 16 (ПДВ 300 грн.); від контрагента Публічне акціонерне товариство «Донецькміськгаз» від 5 квітня 2011 року № 1456 (ПДВ 1742 грн. 48 коп.), від 4 травня 2011 року № 1861 (ПДВ 580 грн. 59 коп.), від 29 квітня 2011 року № 2349 (ПДВ 46 грн. 21 коп.), від 29 квітня 2011 року № 2354 (ПДВ 241 грн. 76 коп.), від 29 квітня 2011 року № 2355 (ПДВ 33 грн. 10 коп.), від 20 квітня 2011 року № 2469 (ПДВ 348 грн. 39 коп.), від 28 квітня 2011 року № 2470 (ПДВ 58 грн. 65 коп.), від 30 квітня 2011 року № 2471 (ПДВ 6 коп.); від контрагента Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» Словянські РЕМ від 19 травня 2011 року № 5890/006 (ПДВ 4945 грн. 17 коп.), від 25 травня 2011 року № 6581/006 (ПДВ 16 грн. 89 коп.).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 розділу II Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 розділу II Кодексу). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 розділу V Кодексу). Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу I Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу). Положеннями статті 201 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, що є підставою для включення вказаних у ній сум податку до складу податкового кредиту за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 розділу V Кодексу). Згідно з пунктом 198.6 (абзац третій) статті 198 розділу V Кодексу у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Податкова накладна, яка була виписана в звітному періоді, у цьому ж звітному періоді повинна бути отримана платником податку та у цьому ж звітному періоді повинна бути включена ним до реєстру отриманих податкових накладних, та, відповідно, повинна бути в цьому ж звітному періоді відображена в податковій звітності платника податку Податкова накладна, яка отримана у періодах, наступних за періодом, в якому її виписано, включається до реєстру отриманих податкових накладних та до податкової декларації в тому звітному періоді, на який припадає дата отримання податкової накладної. Суд зазначає, що норми статті 198 Податкового кодексу України пов'язують право платника податків на податковий кредит саме з датою отримання податкової накладної, а не з датою її складання продавцем. Факт отримання вищенаведених податкових накладних позивачем саме у червні 2011 року підтверджується реєстром отриманих податкових накладних, журналом вхідної кореспонденції позивача та не спростовано відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості висновку відповідача щодо безпідставності формування податкового кредиту у червні 2011 року за рахунок включення сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними у попередніх податкових періодах на загальну суму 11946 грн. 62 коп.

Стосовно посилання відповідача у розподілі нарахованих сум податків за актом перевірки, здійсненого на вимогу суду, та посилання в акті перевірки на порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту при відсутності фактично сплаченої суми податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальниками товарів (послуг), суд зазначає наступне, Як вбачається з податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2011 року позивачем сформовано податковий кредит в сумі 295302 грн., до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 20.2 даної декларації) позивачем включена сума податку на додану вартість у розмірі 274327 грн. Дана сума і була відображена позивачем у декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року (рядок 21.1). Отже, сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту, до наступного звітного періоду увійшла частково, з урахуванням факту сплати суми податку на додану вартість постачальниками товару (послуг), що спростовує висновок відповідача про наявність даного порушення та відповідачем не доведено суду таке порушення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковим органом не доведене у встановленому порядку допущення порушень позивачем, за наслідками яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом під час судового розгляду зясовано, що позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2012 року у повному обсязі, однак помилково при визначенні позовних вимог було зазначено, що податковим повідомленням-рішенням № 0000132340 застосовано тільки суму штрафних (фінансових) санкцій за завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 68489 грн. 75 коп. Оскільки обґрунтування позову наведене позивачем у повному обсязі по всім порушенням, встановлених відповідачем в акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні рішення, а також з огляду на нерозривність зменшення відповідачем у спірному рішенні суми бюджетного відшкодування, заявленого позивачем в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, та застосування штрафних санкцій, суд у даному випадку вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав та інтересів позивача відповідно до частини 2 статті 11 КАС України та визнати податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2012 року № 0000122340 та № 0000132340 недійсними у повному обсязі.

Судові витрати позивача, сплачені платіжними дорученнями від 19 січня 2012 року № 34 та від 13 лютого 2012 року № 160, підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІНВЕСТ» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2012 року № 0000122340 та № 0000132340 задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 11 січня 2012 року № 0000122340 та № 0000132340.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІНВЕСТ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1115 грн. 82 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 березня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 28 березня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.