Постанова № 22340341, 28.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 р. справа № 2а/0570/1057/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріМороз Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт»

доДержавної податкової інспекції у м. Керчі

Автономної республіки Крим Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 01-10/652 від 13 грудня 2011 року)

ОСОБА_2 (дов. № 01-10-166 від 26 березня 2012 року)

від відповідача: не зявився

Державне підприємство «Маріупольський морський торгівельний порт» (надалі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі (надалі відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, прийнятих у відношенні відокремленого підрозділу позивача «Інфлот» у м. Керчі № 0000072301 від 12 січня 2012 року про зменшення розміру відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на 16989,00 грн., № 0001842301 від 7 грудня 2011 року про зменшення розміру відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 1-й квартал 2011 року на 34 623,00 грн. та № 0001832301 від 7 грудня 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на 27292,25 грн., з яких за основним платежем на 22645,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4647,25 грн.

В обґрунтування заявлених вимог у позові визначено неправомірність викладеного в акті перевірки про відсутність у відокремленого підрозділу позивача права нараховувати амортизаційні відрахування на основні засоби, що перебувають на балансі підрозділу. Позивач наполягав на тому, що передача головним підприємством відокремленому підрозділу основних засобів для використання у здійснюваній таким підрозділом діяльності не позбавляє підрозділ, що має статус окремого платника податку на прибуток здійснювати амортизаційні нарахування та відповідно зменшувати обєкт оподаткування податком на прибуток.

В судовому засіданні представники позивача додатково пояснили, що при визначенні убутку (приросту) запасів у 2010 році, відокремленим підрозділом використовувалися дані про вартість зазначених запасів на 1 листопада 2009 року та 31 грудня 2010 року, оскільки відокремлений підрозділ був прийнятий на облік в податковій інспекції всередині звітного податкового періоду 4 кварталу 2009 року.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, наполягали на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року відповідача Державну податкову інспекцію у м. Керчі замінено на правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Керчі Автономної республіки Крим Державної податкової служби.

До судового засідання 28 березня 2012 року відповідач уповноваженого представника не направив, будь-яких клопотань не надав. У наданих до суду запереченнях у якості підстав незгоди із заявленим позовом визначив правомірність висновків акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення.

У звязку із тим, що представником відповідача надавалися пояснення з приводу заявлених позивачем вимог в судовому засіданні, що відбулося 21 березня 2012 року, наявність в матеріалах справи заперечень проти позову, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника податкової інспекції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ

Позивач, Державне підприємство «Маріупольський морський торгівельний порт» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 27 листопада 2011 року за кодом 01125755, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 285071 (арк. справи 98). Позивач у своєму складі має відокремлений структурний підрозділ «Інфлот», що розташований у м. Керчі. Відомості про створення позивачем відокремленого підрозділу внесено до Єдиного державної реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 13 жовтня 2009 року. Відокремлений структурний підрозділ «Інфлот» Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» з 23 жовтня 2009 року перебуває на обліку як платник податків в державній податковій інспекції у м. Керчі, правонаступником якої є відповідач у справі, є самостійним платником податку на прибуток.

В період з 14 по 18 листопада 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Керчі на підставі наказу № 1237 від 10 листопада 2011 року, направлень № 838-23/1 від 11 листопада 2011 року, № 840/23-1 від 10 листопада 2011 року, № 844 від 16 листопада 2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку відокремленого структурного підрозділу Державного підприємства «Маріупольський морській торгівельний порт» «Інфлот» у м. Керчі з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23 жовтня 2009 року по 11 листопада 2011 року. За наслідком проведеної перевірки складений акт № 1344/23-1/36637167 від 25 листопада 2011 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 12-41).

В ході проведеної перевірки податковою інспекцією встановлені порушення підрозділом позивача пункту 5.9. статті 5, підпункту 7.3.5. пункту 7.3. статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1., підпункту 8.2.1. пункту 8.2. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого завищено відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток на 34623,00 грн., у т.ч. за 1-й квартал 2011 року на 34 623,00 грн., занижений податок на прибуток на 22645,00 грн., у т.ч. за 4-й квартал 2010 року на 18 589,00 грн., за 3-й квартал 2011 року на 4056,00 грн.

Обставини, встановлені податковою інспекцією в ході проведеної перевірки, що обумовили зазначені висновки наведені в акті, засновані на встановленні податковою інспекцією невірного визначення відокремленим підрозділом позивача обєкта оподаткування податком на прибуток в перевіреному податковою інспекцією періоді, завищення позивачем суми валових витрат через невірне визначення приросту (убутку) балансової вартості запасів та декларування протягом звітних періодів 2010-2011 років амортизаційних нарахувань за відсутності на те правових підстав.

Згідно викладеного в розділі 3.1.2.2 акту перевірки (арк. акту 12) перевіркою показників, відображених в рядку 04.2. декларацій «Убуток балансової вартості запасів» за період з 31 жовтня 2009 року по 1 березня 2011 року в загальній сумі 30 110,00 грн. встановлено, що при визначенні убутку запасів відокремленим підрозділом позивача застосований метод вартості запасів перших за часом надходження (ФІФО). Згідно порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації № 143 від 29 березня 2003 року, значення строки 04.2. декларації з податку на прибуток заповнюється на підставі даних таблиці «розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» додатку К1/1 до декларації. В зазначеній таблиці наводяться дані про залишки запасів на початок звітного року (на 1 січня) і на кінець звітного періоду, і відображується перевищення (зменшення) балансової вартості запасів на кінець звітного періоду над балансовою вартістю запасів на початок звітного періоду (приріст, убуток). Показники таблиці (вартість запасів) додатку К1/1 декларації заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку. Згідно даних бухгалтерських рахунків № 201 «Матеріали», 203 «Паливо», 207 «Запасні частини», 209 «Інші» балансова вартість матеріальних цінностей на 1 січня 2010 року складає 24609,43 грн., на 1 квітня 2010 року 19155,43 грн. на 1 липня 2010 рок 14 948,38 грн., на 31 грудня 2010 року 10 563,48 грн. Однак в додатку К1/1 рядку 04.2. декларації за 2010 рік, наданого до податкової інспекції 24 червня 2011 року, визначено балансову вартість залишків матеріальних цінностей на 1 січня 2010 року в сумі 14949,00 грн. замість 24609,00 грн. Зазначена помилка вплинула на визначення приросту (убутку) матеріальних запасів за 2010 рік. Так, за даними наданої декларації, убуток запасів складає 4385,00 грн. (14949-10563), а за даними бухгалтерського обліку позивача 14046,00 грн. (24609-10563). Уточнюючим розрахунком № 32336 від 24 червня 2011 року за 2010 рік позивач задекларував значення рядку 04.2. декларації в сумі 30110,00 грн. Отже, через невірне визначення суми убутку балансової вартості запасів, позивачем завищено валові витрати 4-го кварталу 2010 року на 16 064,00 грн. (30 110-14 046).

Згідно викладеного в розділі 3.1.3 акту перевірки в період з 23 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року відокремленим підрозділом позивача задекларовані амортизаційні відрахування в сумі 92 914,00 грн., у т.ч. в 1-му кварталі 2010 року на 19576,00 грн., 4-му кварталі 2010 року 55 704,00 грн., 1-му кварталі 2011 року 17 634,00 грн. Перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань встановлено їх завищення за період з 23 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року на загальну суму 92 914,00 грн., у т.ч. в 1-му кварталі 2010 року на 19 576,00 грн., 4-му кварталі 2010 року на 55 704,00 грн., 1 кварталі 2011 року на 17 634,00 грн. В обґрунтування висновків про завищення відокремленим підрозділом позивача суми задекларованих амортизаційних відрахувань відповідач визначив порушення при їх нарахуванні підпунктів 8.1.1. та 8.1.2. пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Оскільки відокремлений підрозділ позивача не мав будь-яких витрат на придбання основних засобів, що ним амортизувалися, а використовував в своїй діяльності основні засоби передані головним підприємством, підрозділ позивача не мав права нараховувати амортизаційні відрахування.

Акт перевірки підписаний відокремленим підрозділом позивача із запереченнями, заперечення надані до податкової інспекції 1 грудня 2011 року. (т. 1 арк. справи 42). Надані заперечення розглянуті податковою інспекцією, про що позивача було повідомлено листом від 6 грудня 2011 року (арк. справи 42).

На підставі викладених в акті перевірки висновків, 7 грудня 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Керчі прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001842301 про зменшення відємного значення з податку на прибуток на 34623,00 грн. за 1-й квартал 2011 року (арк. справи 10) та податкове повідомлення-рішення № 0001832301 про збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток на 27292,25 грн., з яких за основним платежем 22645,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4647,25 грн. (т. 1 арк. справи 11).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач надав скаргу до Державної податкової адміністрації в Автономній республіці Крим, в якій посилаючись на неправомірність викладених в акті перевірки висновків податкової інспекції, просив скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення від 7 грудня 2011 року. Рішенням Державної податкової адміністрації в Автономній республіці Крим від 6 січня 2012 року надану позивачем скаргу залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 7 грудня 2011 року залишені без змін, збільшено суму зменшення відємного значення обєкта оподаткування, визначену в податковому повідомленні-рішенні № 0001842301 від 7 грудня 2011 року на 16989,00 грн.

12 січня 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Керчі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072301 про зменшення відємного значення з податку на прибуток на 16989,00 грн. за звітний податковий період 2010 рік.

Спірним питанням цієї справи є правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень про завищення відємного значення податку та збільшення грошових зобовязань з податку на прибуток, прийняття яких обумовлено викладеними в акті перевірки висновками про допущення відокремленим підрозділом позивача порушень норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до невірного визначення обєкту оподаткування податком на прибуток. Наявність чи відсутність наведених в акті перевірки порушень встановлюється судом із врахуванням приписів законодавства, що було чинним на момент їх вчинення.

Згідно пункту 3.1. статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає ведення платником податку податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Зазначеним пунктом також передбачено, що у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Платник податку з метою податкового обліку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю). Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Згідно акту перевірки позивач в порушення пункту 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в податковому обліку за 2010 рік зависив валові витрати на загальну суму 16064,00 грн. внаслідок неправильного визначення балансової вартості запасів на початок звітного періоду, що було виявлено контролюючим органом як невідповідність даних щодо балансової вартості товарно-матеріальних цінностей на початок звітного податкового періоду, відображених в податкових деклараціях даним бухгалтерського обліку (матеріальним звітам, оборотних балансів по рахунках 201 "Сировина й матеріали ", 203 "Паливо", 207 "Запасні частини").

Згідно даних додатку К1/1 до рядку 04.2. декларації за 2010 рік (арк. справи 117) балансова вартість запасів на початок року визначена в сумі 14 948,00 грн. замість визначеної в бухгалтерському обліку 24 609,00 грн. Уточнюючим розрахунком податкових зобовязань за 2010 рік за вх. № 32336 від 24 червня 2011 року (арк. справи 14) значення рядку 04.2. декларації визначено в сумі 30 110,00 грн. Із врахуванням балансової вартості запасів на кінець звітного періоду 10563,00 грн., що відповідає даним бухгалтерського обліку, убуток балансової вартості запасів складає 14046,00 грн. (24609-10563), а не 30110,00 грн., як зазначено в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань за 2010 рік.

Відповідно до вимог пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня 2003 року, дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Пунктом 2.16. Наказу Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» № 635 від 3 грудня 2008 року «Про затвердження облікової політики» встановлено ведення підприємством обліку запасів відповідно до вимог П (С) БО - 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20 жовтня 1999 року. Облік відпуску запасів у виробництво, продажу чи іншому їх вибутті, оцінку вибуття запасів вести за собівартістю перших за часом надходження запасів, тобто методом ФІФО згідно пункту 20 зазначеного стандарту.

Згідно даних наданого представниками позивача оборотного балансу за січень 2010 року (арк. справи 226) на початок місяця за Дт рахунку 20 «Виробничі запаси» обліковуються записи вартістю 24 609,43 грн., з яких по рахунку 201 «Сировина й матеріали» - 236,55 грн., 203 «Паливо» - 16 654,34 грн., 207 «Запасні частини» -7 718,54 грн., що відповідає викладеному відповідачем в акті перевірки.

Втім, в судовому засіданні представниками позивача було пояснено що на підставі частини 3 пункту 11.1. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» балансова вартість запасів на початок звітного податкового періоду 2010 року визначалася відокремленим підрозділом згідно даних вартості запасів, визначеної в передаточному балансі та акті приймання-передачі (внутрішнього переміщення) від 22 грудня 2009 року (арк. справи 211). Згідно зазначених документів відокремлений підрозділ прийняв від Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» матеріальні цінності загальною вартістю 40673,32 грн., в т.ч. матеріальні цінності на складі 121620 грн., паливо на складі 30477,92 грн., паливо у баках 1260,66 грн., запаси на складі 7 718,54 грн. Відповідні відомості були відображені відокремленим підрозділом позивача в бухгалтерському обліку. Так, згідно даних оборотного балансу за листопад 2009 року на початок місяця за Дт рахунку 20 обліковуються запаси вартістю 40673,32 грн., з яких по рахунку 201 «Сировина й матеріали» - 1216,20 грн., 203 «Паливо» 31 738,58 грн., 207 «Запасні частини» - 7 718,54 грн. Із врахуванням балансової вартості запасів на кінець звітного періоду 10563,48 грн., убуток звітного періоду складає 30110,00 грн. (40673 10563).

Згідно пункту 11.1. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Частиною 3 вказаної статті Закону передбачено, що у разі коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Отже, із врахуванням того, що відокремлений підрозділ позивача був взятий на облік як платник податків всередині податкового періоду 4-го кварталу 2009 року 23 жовтня 2009 року, перший звітний податковий період квартал розпочинається з 23 жовтня 2009 року, а закінчується 31 березня 2010 року. Отже, відокремленим підрозділом цілком правомірно визначався приріст (убуток) балансової вартості товарів шляхом визначення різниці між балансовою вартістю товарних запасів на 1 листопада 2009 року та балансовою вартістю товарних запасів на кінець звітного періоду 31 грудня 2010 року.

Оскільки Законом чітко передбачені правила визначення початку податкового періоду у разі, якщо платник податків прийнятий на облік всередині податкового періоду, податковим органом безпідставно не прийнято до уваги відомості про балансову вартість запасів, відображених в бухгалтерському обліку позивача станом на 1 листопада 2009 року, що призвело до неправомірних висновків про завищення позивачем валових витрат 2010 року на 16064,00 грн. внаслідок невірного визначення приросту (убутку) балансової вартості запасів.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що на визначення обєкту оподаткування податком на прибутку впливає сума визначених платником податку амортизаційних нарахувань.

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів (підпункт 8.1.2 пункту 8.1 Закону).

За визначенням пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" розуміються матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно приписів пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 зазначеного Закону сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Наказом Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» № 531 від 19 листопада 2009 року передано на баланс підприємства необоротні та оборотні активи та зобовязання згідно передавального балансу станом на 1 листопада 2009 року. Згідно акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) від 22 грудня 2009 року (арк. справи 97) відокремленому підрозділу передані необоротні активи на суму 2886721,22 грн., у тому числі будівлі та споруди 1900500,65 грн., машини та обладнання вартістю 477 538,14 грн., транспортні засоби вартістю 351351,75 грн., інструмент та інвентар вартістю 107816,90 грн., малоцінні та оборотні активи вартістю 49513,78 грн.

На вартість прийнятих відокремленим підрозділом на баланс основних засобів від головного підприємства нараховувалася амортизація.

В судовому засіданні було встановлено, що між сторонами не є спірним питання щодо наявності в головного підприємства права нараховувати амортизацію на основні фонди, отримані внаслідок реорганізації Державного підприємства «Азовське морське агентство «Інфлот» шляхом приєднання його до державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» з утворенням на базі реорганізованого підприємства відокремленого підрозділу порту.

У межах даної справи спірним питанням, що виникло між сторонами, є наявність у відокремленого підрозділу права нараховувати амортизаційні відрахування на основні засоби, отримані від головного підприємства для здійснення господарської діяльності .

Згідно викладеного в акті у перевірений податковою інспекцією період, відокремленим підрозділом позивача задекларовані амортизаційні відрахування на основні засоби, передані головним підприємством та які перебували на балансі відокремленого підрозділу в сумі 92914,00 грн., у т.ч. в 1-му кварталі 2010 року 19576,00 грн., 4-му кварталі 200 року 55704,00 грн., 1-му кварталі 2011 року 17634,00 грн. Зазначене також підтверджено наявними в матеріалах справи податковими деклараціями (арк. справи 108, 114, 120). Завищення чи заниження розміру задекларованих амортизаційних відрахувань податковою інспекцією не встановлено.

При вирішенні питання про наявність чи відсутність у відокремленого підрозділу юридичної особи права нарахування амортизаційних відрахувань, суд виходить з наступного.

Відокремлений підрозділ (філія, представництво, відділення та інші) не мають статусу юридичної особи, в цивільних та господарських правовідносинах зазначені особи діють не від власного імені, а від імені юридичної особи, самостійними учасниками господарських правовідносин не являються.

Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Як встановлено з наявних в матеріалах справи документів, відокремлений підрозділ позивача є самостійним платником податку на прибуток.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що філія, відділення чи будь-який інший структурний підрозділ юридичної особи, які розташовані на іншій території ніж основний платник податків у разі неприйняття рішення про сплату консолідованого податку на прибуток, мають право здійснювати амортизаційні нарахування на вартість основних фондів, що знаходяться на балансі зазначених відокремлених підрозділів за умови їх використання у власній господарській діяльності.

Викладене в акті перевірки розуміння позивача права філії на нарахування амортизаційних відрахувань лише у випадку придбання зазначених основних фондів та понесення витрат на їх придбання судом не приймаються до уваги, оскільки, як вже зазначалося, самостійним учасником господарських правовідносин відокремлений підрозділ юридичної особи не є. А тому, в будь-якому випадку витрат на придбання відокремлений підрозділ не несе.

Враховуючи наведені вище положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд дійшов висновку, що вирішальним для визначення права нарахування відокремленим підрозділом амортизаційних відрахувань є наявність у такого підрозділу на балансі основних засобів, які використовуються ним в господарській діяльності та реєстрація такого відокремленого підрозділу самостійним платником податку.

З огляду на факт перебування на балансі відокремленого підрозділу підприємства позивача основних фондів, не нарахування головним підприємством амортизаційних відрахувань, суд дійшов висновку про правомірність нарахування відокремленим підрозділом позивача амортизаційних відрахувань.

З огляду на викладене, висновки відповідача що викладені в акті перевірки про безпідставність декларування відокремленим підрозділом позивача амортизаційних відрахувань в сумі 92914,00 грн., у т.ч. в 1-му кварталі 2010 року 19576,00 грн., 4-му кварталі 200 року 55704,00 грн., 1-му кварталі 2011 року 17634,00 грн. є неправомірними.

Отже, з врахуванням наведеного в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки податкової інспекції про порушення підрозділом позивача пункту 5.9. статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1., підпункту 8.2.1. пункту 8.2. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток на 34623,00 грн., у т.ч. за 1-й квартал 2011 року на 34 623,00 грн., занижений подок на прибуток на 22645,00 грн., у т.ч. за 4-й квартал 2010 року на 18 589,00 грн.

Щодо висновків податкової інспекції про заниження податку на прибуток за 3-й квартал 2011 року на 4 056,00 грн. внаслідок порушення пункту 3 розділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, що виразилося у включенні до складу витрат 2-го кварталу 2011 року відємного значення податку 1 кварталу 2011 року в сумі 19418,00 грн., сформованого із врахуванням збитків 2010 року в сумі 16989,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно наявної в матеріалах справи декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року (арк. справи 123-124) сума валових витрат звітного податкового періоду складає 19418,00 грн., у т.ч. відємне значення обєкту оподаткування попереднього звітного податкового періоду (рядок 06.6. декларації) 19418,00 грн., сума валового доходу 42 260,00 грн., обєкт оподаткування 22842,00 грн., податок на прибуток 5254,00 грн.

Згідно декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року із врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобовязань у звязку із виправленням самостійно виявлених помилок відємне значення податку звітного податкового періоду із врахуванням відємного значення податку за 2010 рік складає 36407,00 грн., втім до складу рядку 06.6. декларації з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року включено 19418,00 грн. (36407-16989). Правомірність нарахування відокремленим підрозділом позивача амортизаційних нарахувань в 1-му кварталі 2011 року в сумі 17634,00 грн. наведено вище. Отже, враховуючи наведене в ході дослідження наявних в матеріалах справи документів не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про завищення витрат 2-го кварталу 2011 року на 17634,00 грн. та порушення пункту 3 розділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, що свідчить про безпідставність здійсненого відповідачем збільшення грошових зобовязань з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року на 4 056,00 грн.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги, заявлені позивачем підлягають задоволенню.

Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України рішення, ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на наведене, на підставі Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та керуючись ст.ст. 2, 8 - 11, 40,69-72, 94, 122 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної республіки Крим Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, прийнятих у відношенні відокремленого підрозділу позивача у м. Керчі № 0000072301 від 12 січня 2012 року, № 0001842301 від 7 грудня 2011 року та № 0001832301 від 7 грудня 2011 року, - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000072301 від 12 січня 2012 року про зменшення розміру відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на 16989,00 грн.;

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001842301 від 7 грудня 2011 року про зменшення розміру відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 1- квартал 2011 року на 34623,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001832301 від 7 грудня 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на 27292,25 грн., з яких за основним платежем на 22645,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4647,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» (87510, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, буд. 99, код ЄДРПОУ 01125755) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 789 (сімсот вісімдесят девять) грн. 04 коп.

В судовому засіданні 28 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови у присутності представників позивача.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 березня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Михайлик А.С.