Постанова № 22339856, 29.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2012 р.                                                             справа № 2а/0570/3772/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретарі          Поповій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за поданням Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Електротехмаш», м. Донецьк

про визнання правомірним та обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту від 27 березня 2012 року № 4

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, за довір. від 22.07.2011р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Горлівська об’єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби звернулась до суду із поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Електротехмаш» про визнання правомірним та обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту від 27 березня 2012 року № 4.

Частиною 1 статті 183-3 КАС України передбачено, що провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо: 1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; 2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; 3) стягнення коштів за податковим боргом.

Відповідно до частини 7 статті 183-3 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Представник заявника у судовому засіданні підтримав вимоги подання, в обґрунтування чого пояснив, що 27 березня 2012 року податковий керуючий податкового органу не був допущений до проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, у зв’язку з чим в.о. начальника Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби було прийняте рішення від 27 березня 2012 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків – Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Електротехмаш».

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки. Через представника заявника надав письмову заяву, у якій вимоги подання визнав у повному обсязі, просив розглянути справу без участі представника. Відповідно до частини 7 статті 183-3 КАС України розгляд подання відбувається за участю органу державної податкової служби, що його вніс, та платника податків, стосовно якого його внесено. Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

Вислухавши у судовому засіданні представника заявника, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Електротехмаш» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 32782092, перебуває на податковому обліку Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію № 08441808.

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 6 жовтня 2011 року активи платника податків згідно акту опису від 4 жовтня 2011 року № 68/24 знаходяться у податковій заставі.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Судом встановлено, що у відповідача станом на 26 березня 2012 року існує податковий борг у загальній сумі 159794 грн. 50 грн., який виник внаслідок несплати у строки, встановлені законодавством, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податкових деклараціях.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі - Закон № 2181), який діяв на момент виникнення податкового боргу відповідача, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 2181 передбачено, що право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідачу були направлені перша від 2 грудня 2009 року № 1/85 та друга від 12 січня 2010 року № 2/2 податкові вимоги, які були отримані відповідачем, у судовому чи адміністративному порядку ним не оскаржені.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до вимог пункту 91.3 статті 91 Податкового кодексу України податковий керуючий має право здійснювати перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, оскільки майно платника податків, що має податковий борг знаходиться у податковій заставі.

Відповідно до підпунктів 2.3, 2.5, 3.1 Положення про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1039 (надалі – Положення № 1039) виконання повноважень щодо проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, покладається на податкових керуючих. Для проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, оформлюється повідомлення про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, податковий керуючий попередньо повідомляє такого платника податків.

Відповідно до пункту 3.8 Положення № 1039 у разі недотримання податковим керуючим вимог, передбачених цим Положенням, платник податків може не допустити податкового керуючого до проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, а також повідомити про факт порушення керівника відповідного органу державної податкової служби або оскаржити дії податкового керуючого відповідно до чинного законодавства.

Судом встановлено, що податковим органом оформлено повідомлення від 23 березня 2012 року № 877/10/19-013, у якому відповідача повідомлено про проведення 27 березня 2012 року перевірки стану збереження майна на підставі статті 91 Податкового кодексу України із зазначенням посадової особи, яка призначена податковим керуючим відповідно до наказу начальника Горлівської ОДПІ від 25 листопада 2008 року № 1394. Отримання зазначеного повідомлення підтверджується підписом працівника підприємства.

Згідно з вимогами пункту 91.4 статті 91 Податкового кодексу у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом державної податкової служби.

27 березня 2012 року податковим керуючим здійснено вихід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Електротехмаш» для проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває в податковій заставі та описане актом опису мвйна від 4 жовтня 2011 року № 68. Але, на вимогу податкового керуючого допустити до проведення перевірки стану збереження майна директор підприємства не допустив до проведення перевірки, у зв’язку з чим податковим керуючим складено акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого від 27 березня 2012 року № 2.

Згідно підпункту 94.6.1 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

На виконання статті 94 розділу II Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1437/18732 затверджений Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до підпункту 3.1.6 пункту 3.1 розділу ІІІ зазначеного Порядку арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з підпунктом 4.1, 4.2 розділу IV Порядку керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених пунктом 3.1 розділу III цього Порядку, та на підставі звернення (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків (додаток 2).

Обґрунтованість арешту на майно, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу державної податкової служби, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

Відповідно до підпункту «а» пункту 4.3 розділу IV Порядку рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку латнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Відповідно до підпункту 94.2.6 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

У пункті 94.5 статті 94 Податкового кодексу України зазначено, що арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

27 березня 2012 року в.о. начальника Горлівської ОДПІ прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, згідно якого вирішено застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Завод Електротехмаш» (ЄДРПОУ 32782092) з вимогою заборони передачі майна.

Суд в межах даної справи має перевіряти правомірність та обґрунтованість рішення заявника про застосування адміністративного арешту станом на час прийняття даного рішення, тобто на 27 березня 2012 року. Отже, з урахуванням вище встановлених обставин, а саме, знаходження майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Електротехмаш» - у податковій заставі, не допуск платником податків податкового керуючого до перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, суд дійшов висновку, що рішення в.о. начальника Горлівської ОДПІ про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 27 березня 2012 року є правомірним, обґрунтованим та таким, що прийняте відповідно до норм діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подання податкового органу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 183-3, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Електротехмаш» про визнання правомірним та обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту від 27 березня 2012 року № 4, задовольнити повністю.

Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Електротехмаш» (ЄДРПОУ 32782092), застосованого рішенням в.о. начальника Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 27 березня 2012 року № 4.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 29 березня 2012 року.

Постанова підлягає негайному виконанню.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                       Смагар С.В.