Постанова № 22339357, 11.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/4735/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гормашінструмент» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення,-

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гормашінструмент», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 03.03.2011 року №0000882303/2 яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 212878,00грн., з якої основний платіж 154104,00грн. і штрафна санкція у розмірі 58774,00грн. та №0000892303/2 яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 245675,00грн., з якої основний платіж 163783,00грн. і штрафна санкція 81892,00грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в акті перевірки відповідач помилково робить висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Провімакс Торг».

Позивач зазначає, що доводи відповідача про неможливість виконання з боку ТОВ «Провімакс-Торг» зобовязань за договором з позивачем ґрунтуються тільки на даних про кількість осіб, що були у штаті підприємства за даними розрахунку комунального податку та відсутності додатку К1 до декларації на прибуток, за фактом чого зроблено висновку про відсутність складських приміщень. Тобто ці доводи ґрунтуються тільки на припущеннях, але доказів фактичної неможливості здійснювати вказану діяльність у відповідача немає.

Крім того, діяльність, коли продукція у один день придбається у виробника, завантажується на власний та/або найнятий транспорт, доставляється покупцю та розвантажується без фізичного його переміщення на власний склад є достатньо поширеним видом діяльності, не заборонено законодавством та цілком відповідає видам діяльності, що вказані у ТОВ «Провімакс-Торг».

Під час здійснення господарських операцій між ТОВ «НВП «Гормашінструмент» та ТОВ «Провімакс-Торг» усі учасники правовідносин мали відповідну загальну та спеціальну правосубєктність. При цьому, можлива обізнаність позивача стосовно дефектів у правовому статусі спростовується даними Єдиного державного реєстру, за якими ТОВ «Провімакс-Торг» до цього часу залишається учасником правовідносин, а під час операцій за відповідними договорами виконував усі встановлені законодавством вимоги стосовно підтвердження власної правосубєктності.

Позивач вважає, що господарською метою операцій позивача із ТОВ «Провімакс-Торг» є саме придбання сировини для подальшого використання для виробництва власної продукції, а не отримання податкової вигоди, як на цьому наполягає відповідач.

Таким чином, ТОВ «НВП «Гормашінструмент» має усі первинні документи, які підтверджують здійснення відповідних господарських операцій із ТОВ «Провімакс-Торг» за договором від 15.09.2009 року №ГП-09/1 та надають право на віднесення понесених витрат до складу валових витрат з податку на прибуток та до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення, у яких зазначив, що у ході проведення планової виїзної перевірки з метою встановлення достовірності проведених операцій ТОВ «НВП «Гормашінструмент» з ТОВ «Провімакс-Торг» направлено запит до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька. Листом від 26.08.2010 року ДПІ у Калінінському районі м. Донецька повідомила про неможливість проведення перевірки у звязку з незнаходженням ТОВ «Провімакс-Торг» за юридичною адресою. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ДПІ у Калінінському районі м. Донецька встановлено, враховуючи, що у ТОВ «Провімакс-Торг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, зазначена угода має ознаки нікчемності.

В ході проведення перевірки товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування суміші твердосплавної не надавалися. У ТОВ «Провімакс-Торг» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тобто зазначена угода має ознаки нікчемності.

Діяльність ТОВ «НВП «Гормашінструмент» була спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вимоги переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобовязань. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «Провімакс-Торг» до ТОВ «НВП «Гормашінструмент» у звязку з відсутністю (ненадання до перевірки) актів приймання-передачі товарів, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та інше.

В результаті допущених порушень податкового законодавства, віднесені до складу валових витрат, витрати по нікчемним угодам суперечать вимогам п.п.5.2.1 п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та інтересам держави і суспільства та віднесені до складу податкового кредиту суми нарахованого податку на додану вартість суперечать вимогам п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі (т.1 а.с.224).

Ухвалою суду від 11.05.2011 року провадження по справі було зупинено, за клопотанням позивача, до набрання законної сили рішення Господарського суду Донецької області у справі №29/48 за позовом ТОВ «НВП «Гормашінструмент» до ТОВ «Провімакс-Торг» про визнання договору недійсним.

До суду надійшло рішення Господарського суду Донецької області від 30.06.2011 року по справі №29/48пд за позовом ТОВ «НВП «Гормашінструмент» до ТОВ «Провімакс-Торг» про визнання договору №ГП-09/1 від 15.09.2009 року недійсним, з відміткою про набрання законної сили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гормашінструмент» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 06.03.1997 року №12661200000011906, ідентифікаційний код 24656716, згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою №101-4685 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с.215,216), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька з 19.03.1997 року за №1114, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 27.06.2007 року №90/29-014-1 (т.1 а.с.207). Відповідно до свідоцтва №08325377 від 20.09.1997 року зареєстрований платником податку на додану вартість (т.1 а.с.206). Свою діяльність здійснює у відповідності до Статуту, затвердженого зборами учасників ТОВ «НВП «Гормашінструмент» протоколом №1 від 20.02.1997 року (т.1 а.с.208).

Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м. Донецька було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ «Провімакс-Торг» за період жовтень-грудень 2009 року, січень 2010 року. За результатами перевірки було складено акт від 12.11.2010 року №4047/23-1/24656716 (т.1 а.с.17).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «НВП «Гормашінструмент» пр. придбанні ТМЦ у ТОВ «Провімакс-Торг»; п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 154104,00грн., у т.ч. по періодах: за ІV квартал 2009 року 125425,00грн., за І квартал 2010 року 28679,00грн. та п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 163783,00грн., у тому числі по періодах: у жовтні 2009 року на суму 35121,00грн., у листопаді 2009 року на суму 37052,00грн., у грудні 2009 року на суму 68667,00грн., у січні 2010 року на суму 22943,00грн.

Позивачем вказані висновки акту перевірки оскаржувалися в апеляційному порядку відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Для підготовки та прийняття обґрунтованого рішення за результатами розгляду скарги та відповідно до п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України Державною податковою адміністрацією у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дослідження обставин правомірності включення до складу валових витрат витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей за операцією з ТОВ «Провімакс-Торг» та до складу податкового кредиту податку на додану вартість за зазначеною операцією за період: жовтень-грудень 2009 року, січень 2010 року. За результатами перевірки було складено акт перевірки від 21.02.2011 року №189/23-2/24656716 та висновки якого підтвердили порушення викладені в попередньому акті невиїзної перевірки від 12.11.2010 року (т.1 а.с.47).

Зазначені порушення визначено, як вказано в акті перевірки, у звязку з укладанням позивачем нікчемного правочину з ТОВ «Провімакс-Торг» - договір поставки товару від 15.09.2009 року №ГП-09/1, який не спричинив реального настання правових наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 03.03.2011 року №0000882303/2, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 212878,00грн., з якої основний платіж 154104,00грн. і штрафна санкція у розмірі 58774,00грн. та №0000892303/2, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 245675,00грн., з якої основний платіж 163783,00грн. і штрафна санкція у розмірі 81892,00грн. (т.1 а.с.66,67).

Оскільки спірні правовідносини виникли у періоді 2009-2010 років, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Предметом доказування в цій справі є доведення обставин укладення нікчемного правочину та наявності наданих послуг за договором поставки товару від 15.09.2009 року №ГП-09/1. Від цих обставин залежить право позивача на формування валових витрат (з урахуванням результатів акту планової виїзної перевірки від 22.03.2010 року, яким було встановлено завищення валових витрат у розмірі 202500,00грн.) в сумі 616417,00грн., в т.ч. по періодах в четвертому кварталі 2009 року 501700,00грн., в першому кварталі 2010 року 114717,00грн., та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 163783,00грн., в т.ч. по періодах у жовтні 2009 року на суму 35121,00грн., у листопаді 2009 року на суму 37052,00грн., у грудні 2009 року на суму 68667,00грн., у січні 2010 року на суму 22943,00грн.

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договору про поставку товару від 15.09.2009 року №ГП-09/1, оскільки сторони договору не мали наміру на фактичне надання послуг, а позивач мав мету на збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг. Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг» (Постачальник) укладено договір про поставку товару №ГП-09/1 від 15.09.2009 року (т.1 а.с.68).

Предметом договору є поставка Постачальником сумішу твердосплавного, далі товару, в асортименті, по кількості та по цінам згідно з специфікаціями, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити на умовах викладених в Договорі вказаний товар.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар поставляється партіями згідно специфікацій, які оформлюються пере поставкою кожної партії товару. Строк поставки не повинен перевищувати 5 робочих днів з моменту підписання специфікації. Згідно п.5.1 договору покупець сплачує отриманий товар по цінам, які вказані в специфікаціях протягом 3 банківських днів з моменту поставки партії товару. В п.5.4 визначено, що оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування суми вартості товару на розрахунковий рахунок Постачальника. Термін дії договору з моменту підписання і дії до 15.09.2010 року (п.6.1 договору).

На виконання умов договору між сторонами були складені специфікації №1 від 19.09.2009 року на суму 58776,00грн., №2 від 13.10.2009 року на суму 51000,00грн., №3 від 19.10.2009 року на суму 129960,00грн., №4 від 30.09.2009 року на сум 29767,20грн., №5 від 03.11.2009 року на суму 30312,80грн., №6 від 16.11.2009 року на суму 192000,00грн., №7 від 01.12.2009 року на суму 316000,00грн., №8 від 12.01.2010 року на суму 68040,00грн. (т.1 а.с.69-76). Всього на суму 875856,00грн. в т.ч. ПДВ 145976,00грн.

Відповідні рахунки-фактури, видаткові накладні:

- рахунок-фактура б/н від 15.10.2009 року, видаткова накладна №ГП-10/1 від 15.10.2009 року - на 250кг суміш твердосплавну ВК 15 на суму 51000,00грн., в т.р. ПДВ 8500,00грн.;

- рахунок-фактура б/н від 19.10.2009 року, видаткова накладна №ГП-10/2 від 19.10.2009 року - на 712,5кг суміш твердосплавну ВК 15 на суму 129960,00грн., в т.р. ПДВ 21660,00грн.;

- рахунок-фактура б/н від 30.10.2009 року, видаткова накладна №ГП-10/3 від 30.10.2009 року - на 157кг суміш твердосплавну ВК 15 на суму 29767,20грн., в т.р. ПДВ 4961,20грн.;

- рахунок-фактура б/н від 03.11.2009 року, видаткова накладна №ГП-11/1 від 03.11.2009 року - на 161,41кг суміш твердосплавну ВК 15 на суму 30312,80грн., в т.р. ПДВ 5052,13грн.;

- рахунок-фактура б/н від 18.11.2009 року і б/н від 23.11.2009 року, видаткова накладна №ГП-11/2 від 30.11.2009 року - на 1000кг суміш твердосплавну ВК 11 на суму 192000,00грн., в т.р. ПДВ 32000,00грн.;

- рахунок-фактура б/н від 01.12.2009 року, видаткова накладна №ГП-92001 від 14.12.2009 року - на 200кг порошок карбід вольфрама КС на суму 47040,00грн., в т.р. ПДВ 7840,00грн.;

- рахунок-фактура б/н від 15.12.2009 року, видаткова накладна №ГП-12/2 від 16.12.2009 року - на 1шт. регулятор тока РМТ320-380 і 1шт. екран теплоізоляційний графітний ф.450*500 на суму 96000,00грн., в т.р. ПДВ 16000,00грн.;

- рахунок-фактура б/н від 14.12.2009 року і б/н від 18.12.2009 року, видаткова накладна №ГП-12/1 від 30.12.2009 року - на 723,75кг суміш твердосплавну ВК15 та 650кг суміш твердосплавну ВК13 на загальну суму 268960,00грн., в т.р. ПДВ 44826,67грн. (т.1 а.с.81-97).

Всього складено рахунків-фактур та видаткових накладних на суму 845040,00грн.

Податкові накладні №5500 від 14.01.2010 року на суму 68040,00грн. в т.ч. ПДВ 11340,00грн., №7501 від 19.01.2010 року на суму 69620,00грн. в т.ч. ПДВ 11603,33грн., №97800 від 18.12.2009 року на суму 130000,00грн. в т.ч. ПДВ 21666,67грн., №96901 від 16.12.2009 року на суму 96000,00грн. в т.ч. ПДВ 16000,00грн., №96801 від 16.12.2009 року на суму 18960,00грн. в т.ч. ПДВ 3160,00грн., №96100 від 14.12.2009 року на суму 120000,00грн. в т.ч. ПДВ 20000,00грн., №92001 від 04.12.2009 року на суму 47040,00грн. в т.ч. ПДВ 7840,00грн., №80404 від 03.11.2009 року на суму 30312,80грн. в т.ч. ПДВ 5052,13грн., №88405 від 23.11.2009 року на суму 110000,00грн. в т.ч. ПДВ 18333,33грн., №86903 від 18.11.2009 року на суму 82000,00грн. в т.ч. ПДВ 13666,67грн., №80903 від 30.10.2009 року на суму 29767,20грн. в т.ч. ПДВ 4961,20грн., №77501 від 19.10.2009 року на суму 129960,00грн. в т.ч. ПДВ 21660,00грн., №76400 від 15.10.2009 року на суму 51000,00грн. в т.ч. ПДВ 8500,00грн. (т.1 а.с.129-141).

Всього податкові накладні виписані на суму 982700,00грн. в т.ч. ПДВ 163783,33грн.

Цими документами підтверджується, що в жовтні-грудні 2009 року та січні 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг» було поставлено позивачу товару на загальну суму 982700,00грн., у т.р. ПДВ 163783,33грн.

Оплата за отриману продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Провімакс - Торг» 15.10.09 у сумі 51000,00грн., 19.10.09 у сумі 129960,00грн., 30.10.09 у сумі 20000,00грн., 03.11.09 у сумі 40080,00грн., 18.11.09 у сумі 82000,00грн., 24.11.09 у сумі 110000,00грн., 04.12.09 у сумі 47040,00грн., 14.12.09 у сумі 120000,00грн., 16.12.09 у сумі 114960,00грн., 18.12.09 у сумі 130000,00грн., 14.01.10 у сумі 68040,00грн., 19.01.10 у сумі 69620,00грн. (т.1 а.с.98).

Всього сплачено по договору за отриманий товар суму 982700,00грн.

Суд враховує, що ТОВ «Провімакс-Торг» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код 36253574, відповідно до довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т.1 а.с.77-80).

Суд бере до уваги, що згідно наданих позивачем документів, а саме рух по рахунку 201/1 за жовтень-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року, січень 2011 року вищезазначений товар обліковувався у позивача та використовувався підприємством (т.1 а.с.99-114).

Відповідно до лімітно - забірних карточок на отримання зі складу ТОВ «НВП «Гормашінструмент» матеріалів за листопад-грудень 2009 року та січень-грудень 2010 року підтверджено, що зі складу були відпущені матеріали які отримані за договором поставки від ТОВ «Провімакс-Торг» для виробництва (т.1 а.с.115-128).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на лист ДПІ в Калінінському районі м. Донецька від 26.08.2010 року №38946/7/23-313 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Провімакс-Торг», в якому повідомляється, що у ході перевірки було складено акт №167 від 17.02.2010 року про незнаходження СГД за юридичною адресою та спрямовано запит вжиття заходів до ВПМ ДПІ у Калінінському районі м. Донецька №150 від 22.02.2010 року. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ДПІ у Калінінському районі встановлено, що у ТОВ «Провімакс-Торг» відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.

Посилання відповідача на відсутність у підприємства документів, що підтверджують фактичне транспортування ТМЦ (товарно-транспортні накладні, довіреності, технічний паспорт та інше) суд не приймає до уваги, у звязку з тим, що вказані документи не включені до переліку документів суворої звітності. Згідно статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» організація бухгалтерського обліку на підприємстві: бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Посилання відповідача на наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» щодо підтвердження транспортних послуг товарно-транспортними накладними та подорожніми листами відповідної форми не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей наказ не було у встановленому законом порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Тобто відсутність товарно-транспортних накладних не може слугувати підставою вважати недоведеним факт постачання товару за наявності інших доказів, що підтверджують таке постачання.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Але навпаки, доводи відповідача також спростовуються рішенням Господарського суду Донецької області від 30.06.2011 року по справі №29/48пд про відмову в задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гормашінструмент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Провімакс-Торг» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна податкова інспекція у Пролетарському районі м. Донецька про визнання договору №ГП-09/1 від 15.09.2009 року недійсним, яке набрало законної чинності 15.07.2011 року (т.2 а.с.38).

В своєму рішенні судова колегія Господарського суду Донецької області зазначив, що способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. У частині 4 статті 265 Господарського кодексу України мова йде про форму закріплення істотних умов поставки. Як встановлено судом, умови поставки викладені у розділі 3 договору. Окрім того, розділом 2 обумовлено якість товару, упаковка та манкіровка, розділом 4 умови приймання - передачи товару, розділом 7 відповідальність сторін.

Одночасно суд встановив, що між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг» відбувались господарські операції з постачання продукції та її часткової оплати у межах договору №ГП-09/1 від 15.09.2009 року. Вказаний факт підтверджується видатковими накладними також податковими накладними. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Крім того позивачем була здійснена часткова оплата за поставлений товар.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені підстави для звільнення від доказування, зокрема, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочину договору про поставку товару від 15.09.2009 року №ГП-09/1 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із системного змісту пункту 5.1 статті 5 та пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведеного вбачається, що обовязковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх звязок з господарською діяльністю платника.

В свою чергу, пунктом 5.11 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище перелічені рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях ваги, вартості найменування, дат.

При зясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у звязку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб ТОВ «НВП «Гормашінструмент», відповідач зазначив, що такі справи відсутні.

З огляду на викладене, суд бере до уваги як належний та допустимий доказ, який підтверджує обставини надання послуг, накладні та рахунки-фактури, які спростовують доводи відповідача про те, що послуги фактично не надавалися.

Посилання відповідача на те, що послуги, надані ТОВ «Провімакс-Торг», не повязані з господарською діяльністю позивача спростовуються доказами, наявними у справі. Долучені докази свідчать про фактичне виконання умов спірного договору.

Тобто наведені поставки товарів забезпечують господарську діяльність позивача по реалізації продукції, внаслідок якої він отримує дохід.

Аналіз наданих документів та договору свідчить про виконання договірних зобовязань з поставки товару у комерційному відношенні, а тому висновок відповідача про порушення позивачем пункту 5.2.1, 5.3.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є неправомірним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який був чинним під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 154104,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в сумі 58774,00грн.

З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення №0000882303/2 від 03.03.2011 року, яким позивачу за порушення п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 212878,00грн., у тому числі за основним платежем 154104,00грн. і за фінансовими санкціями у розмірі 58774,00грн. (т.1 а.с.67), підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення №0000892303/2 від 03.03.2011 року, яким позивачу за порушення підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 245675,00грн., у тому числі за основним платежем 163783,00грн. і за фінансовими санкціями 81892,00грн. (т.1 а.с.66) суд враховує наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

В контексті спірних правовідносин таким фактором є фактичне надання ТОВ «Провімакс-Торг» послуг з поставки товарів у комерційному відношенні у межах господарської діяльності позивача.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 163783,00грн. відображені позивачем в додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість „Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” за звітні періоді (т.1 а.с.150-169) та відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за жовтень грудень 2009року та січень 2010 року.

Суд бере до уваги, що відповідно до звітної форми «деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період» станом на 08.02.2010 року, на 20.11.2009 року, на 02.03.2010 року, на 02.03.2010 року відхилення сум ПДВ та сум податкового кредиту між позивачем та ТОВ «Провімакс-Торг» відсутні, а саме ПЗ=ПК (т.2 а.с.9-13)

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 163783,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в сумі 81892,00грн.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення №0000892303/2 від 03.03.2011 року, яким позивачу за порушення підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 245675,00грн., у тому числі за основним платежем 163783,00грн., за фінансовими санкціями 81892,00грн., підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гормашінструмент» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 03.03.2011 року №0000882303/2 яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 212878,00грн., з якої основний платіж 154104,00грн. і штрафна санкція у розмірі 58774,00грн. та №0000892303/2 яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 245675,00грн., з якої основний платіж 163783,00грн. і штрафна санкція 81892,00грн., задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 03.03.2011 року №0000882303/2 яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 212878,00грн., з якої основний платіж 154104,00грн. і штрафна санкція у розмірі 58774,00грн. та №0000892303/2 яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 245675,00грн., з якої основний платіж 163783,00грн. і штрафна санкція 81892,00грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 11 серпня 2011 року в присутності представників сторін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гормашінструмент» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанову у повному обсязі складено 16 серпня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.