Постанова № 22338892, 11.10.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2011 р. (14:25) Справа №2а-4386/11/0170/19 Окружний адміністративний суд АР Крим у складі

головуючого суддіКузнякової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Устиновій І. В.,

за участю представника позивача Пацюка В. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Магистраль"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002472301

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельна Компанія “Магістраль”звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2011р. № 0002472301. Позовні вимоги мотивовані тим, що покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 29862,00грн., у тому числі за лютий 2010р. 1180,00грн., за березень 2010р. 1162,00грн., за квітень 2010р. 3209,00грн., за травень 2010р. 1677,00грн. та за грудень 2010р. 1849,00грн., а також висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму 149308,00грн. внаслідок того, що укладена ТОВ “Торгівельна Компанія “Магістраль”угода з ТОВ “ТГТ”є нікчемною, порушує ч. 1 ст. 203, ст. 205, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України та має ознаки фіктивності, є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи. При цьому позивач пояснив, що 01.01.2010р. ним з ТОВ “ТГТ”був укладений договір № 1 ПС на поставку товару, на підставі якого протягом усього строку дії договору останнім було відвантажено на адресу ТОВ ТК “Магістраль”напою “Тан”на загальну суму 179168,60грн., у т.ч. ПДВ 29861,43грн., тобто вказана угода була реально виконана, товар фактично отриманий, а нарахована сума податкового кредиту підтверджена документами первинного обліку, а саме: видатковими накладними, платіжними дорученнями про сплату товару, податковими накладними, поворотними накладними. Позивач вважає, що цей договір не порушував публічний порядок та не був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а тому відповідачем безпідставно вказано в акті перевірки про те, що цей договір є нікчемним в силу ст. 228 ЦК України. Крім того, позивач зазначив, що факт подальшого використання отриманого товару у власній господарській діяльності підтверджується також видатковими накладними, товарно-транспортними накладними від клієнтів позивача, яким він в наступному продавав цей товар, а також чеками касового апарату щодо сплати отриманого товару. На думку позивача, спірні суми податкового кредиту сформовані ним у перевірені періоди правильно відповідно до вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин з ТОВ “ТГТ”. Позивач також зауважив, що виписані контрагентом податкові накладні містять всі необхідні реквізити відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., з наступними змінами і доповненнями, а тому підстав не приймати їх до уваги у відповідача не було.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.05.2011 року було відкрите провадження в адміністративній справі № 2а-4386/11/0170, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду суддею Латиніним Ю.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 19.09.2011р. у звязку із закінченням повноважень судді Латиніна Ю.А., справу № 2а-4386/11/0170/19 прийнято до провадження суддею Кузняковою С.Ю. (том 1 а.с. 137)

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву (том 1 а.с. 90-91). Зокрема, пояснив, що проведеною ним плановою документальною виїзною перевіркою ТОВ “Торгівельна Компанія “Магістраль”за період з 07.12.2009р. по 31.12.2010р. було встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок якого завищено податковий кредит з ПДВ у сумі 29862,00грн., у тому числі за лютий 2010р. 1180,00грн., за березень 2010р. 1162,00грн., за квітень 2010р. 3209,00грн., за травень 2010р. 1677,00грн. та за грудень 2010р. 1849,00грн. Як пояснив відповідач, до перевірки було надано договір постачання № 1ПС від 01.01.2010р., укладений між ТОВ “ТК “Магістраль” (Покупець) та ТОВ “ТГТ”(Постачальник) про поставку товарів, а також видаткові накладні за перевірений період на відвантаження напою “Тан”, виписані ТОВ “ТГТ”на адресу ТОВ “ТК Магістраль”, та податкові накладні на загальну суму 179168,60грн., у т.ч. ПДВ 29861,43грн. Однак, проведеним дослідженням ланцюгу контрагентів ТОВ “ТГТ”згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що ТОВ “Автопарітет-Д”, ПП “Маркет-Експрес”, ПП “Металлоснаб”, ТОВ “Леон-Оіл”, ТОВ “ВП “Резидент”, ТОВ “Ідилія”характеризуються однаковими показниками в частині кваліфікації таких контрагентів як посередники з відсутністю основних фондів, штатної чисельності, відсутністю головного бухгалтера, характеру подання податкової звітності (відомості у звітах не повні та суперечливі в частині надання основних звітних декларацій без декларування відповідних обсягів з подальшим їх уточненням загалом за декілька відповідних періодів одночасно), контрагентам присвоєно стан відмінний від нуля. Крім того, відповідно до баз даних ДПС встановлено, що по вищевказаним постачальникам-контрагентам відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, відсутні трудові ресурси та необхідні машини, механізми та обладнання для здійснення господарської діяльності, контрагенти за юридичною адресою не знаходяться, що виключає можливість постачання товару. На думку відповідача, факт сплати коштів на адресу контрагенту не є безумовним підтвердженням того, що поставка мала місце, а отже взаємовідносини ТОВ “ТГТ”з ТОВ “Автопарітет-Д”, ПП “Маркет-Експрес”, ПП “Металлоснаб”, ТОВ “Леон-Оіл”, ТОВ “ВП “Резидент”, ТОВ “Ідилія”, і як наслідок - взаємовідносини ТОВ “ТГТ”і ТОВ “ТК Магістраль”, не призвели до реального настання наслідків всупереч п. 5 ст. 203 ЦК України, тобто товари не були передані у порушення ст. 662, ст. 655 та ст. 656 ЦК України і не могли використовуватися у господарській діяльності. За таких обставин, відповідач вважає, що оскільки фактично факт поставки ТОВ “ТГТ”товару на адресу ТОВ “ТК Магістраль”не підтверджено, податкові накладні складені необґрунтовано, то в порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, з наступними змінами і доповненнями, ТОВ “ТК Магістраль”у податковому обліку завищена сума податкового кредиту за період, що перевірявся, на суму 29862грн., а отже висновки акту перевірки № 2765/23-2/36869674 від 18.03.2011р. є обґрунтованими і такими, що відповідають чинному законодавству, а підстави для скасування податкового повідомлення-рішення № 0002472301 від 01.04.2011р. відсутні.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим є субєктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки та податкового повідомлення-рішення, суд зобовязаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим у звязку з дотриманням порядку, строків та підстав проведення перевірки та прийняттям такого повідомлення рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Магістраль” є юридичною особою, яка 04.12.2009 року зареєстрована Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 613464, Довідкою з ЄДРПОУ № 231430 від 07.12.2009 року та Статутом ТОВ “Торгівельна компанія “Магістраль”(том 1 а.с. 39-40, 41, 45).

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю ““Торгівельна компанія “Магістраль” взято на облік платника податків та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100260674 від 23.12.2009р.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ “Торгівельна компанія “Магістраль” являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

21.02-12.03.2011р. Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим на підставі направлення від 21.02.2011р., врученого під розписку директору позивача 21.02.2011р. проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань правильності дотримання норм податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.12.2009р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено Акт перевірки № 2765/23-2/36869674 від 18.03.2011 року.

Про проведення даної перевірки позивача проінформовано письмовим повідомленням від 02.02.2011р. № 3036/10/2302, яке вручене 02.02.2011р. директору ТОВ “ТК Магістраль” Михайлову А.С.

Підстав вважати проведення перевірки позивача безпідставним суд не вбачає.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1 та п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994р., з наступними змінами і доповненнями, внаслідок чого ТОВ “ТК Магістраль” занижено податок на прибуток за період з 07.12.2009р. по 31.12.2010р. всього на суму 25106грн., в тому числі за 1 кв. 2010р. на суму 2928грн., за 1 півріччя 2010р. на суму 16165грн., за 9 міс. 2010р. на суму 35016грн., за 2010р. на суму 25106грн. та завищення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2010р. на суму 48886грн., а також порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, з наступними змінами і доповненнями, у звязку з чим ТОВ “ТК Магістраль”у податковому обліку завищена сума податкового кредиту за період, що перевірявся, на суму 29862грн., у тому числі за лютий 2010р. 1180,00грн., за березень 2010р. 1162,00грн., за квітень 2010р. 3209,00грн., за травень 2010р. 1677,00грн. та за грудень 2010р. 1849,00грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені відповідачем в основу податкового повідомлення-рішення від 01.04.2011р. № 0002472301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 29862грн. основного платежу та 7466грн. штрафних санкцій (том 1 а.с. 38).

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у період лютий 2010р. грудень 2010р., суд перевіряє відповідність їх оподаткування Закону України “Про податок на додану вартість”.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м. Сімферополі АР Крим вказаного податкового повідомлення рішення, судом встановлено наступне.

Як зазначено у п.п. 3.2.2 акту перевірки, висновки якого покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 07.12.2009р. по 31.12.2010р. встановлено його завищення на суму 29862,00грн., у тому числі за лютий 2010р. 1180,00грн., за березень 2010р. 1162,00грн., за квітень 2010р. 3209,00грн., за травень 2010р. 1677,00грн. та за грудень 2010р. 1849,00грн. (том 1 а.с. 121-122).

За висновком відповідача, це порушення виразилося у тому, що проведеною плановою документальною виїзною перевіркою ТОВ “Торгівельна Компанія “Магістраль” було встановлено, що ТОВ “ТГТ”, як постачальник позивача, є таким, що мало взаємовідносини з підприємствами, у яких відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, відсутні трудові ресурси та необхідні машини, механізми та обладнання для здійснення господарської діяльності, контрагенти за юридичною адресою не знаходяться, що виключає можливість постачання товару.

Так, в акті перевірки (п. 3.1.2) зазначено, що до перевірки було надано договір постачання № 1ПС від 01.01.2010р., укладений між ТОВ “ТК “Магістраль”(Покупець) та ТОВ “ТГТ”(Постачальник) про поставку товарів, а також видаткові накладні за перевірений період на відвантаження напою “Тан”, виписані ТОВ “ТГТ”на адресу ТОВ “ТК Магістраль”, а також податкові накладні на загальну суму 179168,60грн., у т.ч. ПДВ 29861,43грн.

Однак, проведеним дослідженням ланцюгу контрагентів, з якими мало правовідносини ТОВ “ТГТ”, згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що ТОВ “Автопарітет-Д”, ПП “Маркет-Експрес”, ПП “Металлоснаб”, ТОВ “Леон-Оіл”, ТОВ “ВП “Резидент”, ТОВ “Ідилія” характеризуються однаковими показниками в частині кваліфікації таких контрагентів як посередники з відсутністю основних фондів, штатної чисельності, відсутністю головного бухгалтера, характеру подання податкової звітності (відомості у звітах не повні та суперечливі в частині надання основних звітних декларацій без декларування відповідних обсягів з подальшим їх уточненням загалом за декілька відповідних періодів одночасно), контрагентам присвоєно стан відмінний від нуля.

Крім того, відповідно до баз даних ДПС встановлено, що по вищевказаним постачальникам-контрагентам відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, відсутні трудові ресурси та необхідні машини, механізми та обладнання для здійснення господарської діяльності, контрагенти за юридичною адресою не знаходяться, що виключає можливість постачання товару.

На думку відповідача, факт сплати коштів на адресу контрагенту не є безумовним підтвердженням того, що поставка мала місце, а отже взаємовідносини ТОВ “ТГТ”з ТОВ “Автопарітет-Д”, ПП “Маркет-Експрес”, ПП “Металлоснаб”, ТОВ “Леон-Оіл”, ТОВ “ВП “Резидент”, ТОВ “Ідилія”, і як наслідок - взаємовідносини ТОВ “ТГТ”і ТОВ “ТК Магістраль”, не призвели до реального настання наслідків всупереч п. 5 ст. 203 ЦК України, тобто товари не були передані у порушення ст. 662, ст. 655 та ст. 656 ЦК України і не могли використовуватися у господарській діяльності.

Суд вказані висновки відповідача вважає безпідставними та необгрунтованими з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2010р. між ТОВ “ТК “Магістраль”(Покупець) та ТОВ “ТГТ”(Продавець) був укладений договір № 1 ПС, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобовязався передати у власність Покупця продукцію (товар) в асортименті, вказаному у заявці Покупця та Специфікації, що є невідємною частиною даного договору на умовах та в порядку, передбачених даним договором, а Покупець - прийняти і оплатити її.

01.01.2010р. сторонами узгоджено Специфікацію до договору постачання № 1ПС від 01.01.2010р., де визначено найменування та ціна товару різного виду напоїв “Тан”.

Якість товару повинна відповідати санітарним, гігієнічним, нормативно-технічним та іншим обовязковим нормам та стандартам, встановленим чинним законодавством України для товарів даного ввиду відповідно до чинних правил торгівлі, санітарно-епідеміологічного законодавства України, відповідати вимогам радіологічного контролю та підтверджуватися сертифікатом якості підприємства-виробника, сертифікатом відповідності (п. 2.1 договору).

В силу п. 5.1 договору оплата за товар здійснюється перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця через 21 банківський день з моменту поставки продукції.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ “ТГТ” було поставлено позивачу товар - напій “Тан”на загальну суму 179168,60грн., у т.ч. ПДВ 29861,43грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (том 1 а.с. 46-50, 139-160).

Крім того, на підтвердження якості поставленого товару ТОВ “ТГТ”надані позивачу посвідчення про якість товару (том 1 а.с. 161-182)

На підтвердження фактичного здійснення даної господарської операції, ТОВ “ТГТ”були виписані також податкові накладні на загальну суму ПДВ 29861,43грн. (том 1 а.с. 51-56)

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., з наступними змінами і доповненнями.

Як свідчать матеріали справи, отриманий товар був оплачений позивачем у безготівковій формі платіжними дорученнями (том 1 а.с. 57-61)

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують товарність спірних господарських операцій.

Що стосується використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, то, як встановлено судом, відповідно до довідки з ЄДРПОУ АА № 231430, основними видами діяльності ТОВ “ТК “Магістраль” за КВЕД є: оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами та інше.

Як свідчать матеріали справи, використання отриманого товару напою “Тан”у господарській діяльності позивача підтверджується наступними договорами поставки цієї продукції покупцям: ФОП ОСОБА_3, ТОВ “Опт-Маркет-Крим”, ТОВ “Фудспар”, ФОП ОСОБА_4, ТОВ “СОШ”, ВАТ “Готельний комплекс “Ялта-Інтурист”, ТОВ “Чорноморець”, Приватне підприємство “Штрих”, Приватне підприємство “Жайворонок”, а також видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, виписаними позивачем, а також чеками касового апарату щодо сплати отриманого товару.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, з наступними змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.

Відповідачем не наведено даних про те, що ТОВ “ТГТ”не є платником ПДВ або його реєстрацію як платника ПДВ анульовано.

Більше того, в матеріалах справи міститься копія довідки ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області за вих. № 869/10/24 від 18.04.2011р. про те, що станом на 18.04.2011р. платник податків ТОВ “ТГТ”не має заборгованості зі сплати податків, зборів (обовязкових платежів).

Таким чином, судом встановлено, що податковий кредит позивача по спірним операціям з ТОВ “ТГТ”в розмірі 29862,00грн. підтверджується відповідними податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити та виписані платником ПДВ відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями.

За таких обставин, суд вважає, що суми податкового кредиту за господарськими операціями з вказаним контрагентом відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ та розшифровках податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий - грудень 2010р. правомірно та обґрунтовано.

Суд також зазначає, що у відповідача були відсутні будь-які зауваження до безпосереднього контрагента позивача ТОВ “ТГТ”, а висновки про нікчемність угоди та безтоварність поставок ґрунтується виключно на даних автоматизованих систем щодо контрагентів ТОВ “ТГТ”по ланцюгу, а саме: ТОВ “Автопарітет-Д”, ПП “Маркет-Експрес”, ПП “Металлоснаб”, ТОВ “Леон-Оіл”, ТОВ “ВП “Резидент”, ТОВ “Ідилія”, які характеризуються однаковими показниками в частині кваліфікації таких контрагентів як посередники з відсутністю основних фондів, штатної чисельності, відсутністю головного бухгалтера, характеру подання податкової звітності (відомості у звітах не повні та суперечливі в частині надання основних звітних декларацій без декларування відповідних обсягів з подальшим їх уточненням загалом за декілька відповідних періодів одночасно), контрагентам присвоєно стан відмінний від нуля.

Разом з тим, у перевіреному періоді позивач з вказаними контргентами господарських операцій не мав, спірну суму податкового кредиту формував не на підставі взаємовідносин з ними.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду за вих. № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., скерованого на адресу адміністративних судів, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачання платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані компютерних автоматизованих інформаційних систем СДПІ: АІС “Облік податків та платежів”(“ТАХ”), АРМ “Митниця”, АРМ “Облік”, ПК “Бест-Звіт”for Oracle, “Програма автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України”, ІС “Зустрічні перевірки”, то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, компютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ “ТГТ”договору поставки на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору поставки, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ “ТГТ”правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд вважає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено податкове зобовязання з ПДВ на суму 29862грн. та нараховані штрафні санкції на суму 7466грн.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення не може бути визнано таким, що прийнято на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0002472301 від 01.04.2011р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 11.10.2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 17.10.2011 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0002472301 від 01.04.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку)) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Магистраль" (95014, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Западна, б. 3, ідентифікаційний код 36869674) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.