Ухвала суду № 22338709, 19.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2012 р. м. КиївК-1660/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2005 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2007

у справі №2-10/8324-2005

за позовом Виробничо комерційної фірми «Майбел Крим»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2005, залишеним без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2007, позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі №0013832301/0 від 01.09.2004 та №0013822301/0 від 01.09.2004.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено комплексну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2001 по 31.03.2004, за результатами якої складено акт №866/23-8/25140498 від 30.08.2004.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилось у проведенні позивачем коригування (зменшення) валових витрат у 1 кварталі 2003 року на суму 273100 грн. і податкових зобовязань з податку на додану вартість за січень 2003 року на суму 54628,00 грн. після закінчення 1095 днів з моменту виникнення на це права.

На підставі акта перевірки 01.09.2004 прийнято податкове повідомлення-рішення №0013832301/0 про визначення зобовязання з податку на додану вартість у сумі 54824,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 27412,00 грн. та №0013822301/0 про визначення зобовязання з податку на прибуток у сумі 79860,00 грн. і штрафних санкцій у сумі 67908,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у жовтні 1998 року позивачем, відповідно до укладених договорів, відвантажено товар ДП «Юніверсал Дістрібутінг». У звязку з невиконанням останнім своїх зобовязань, позивач звернувся до Арбітражного суду м.Києва, рішенням якого позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ДП «Юніверсал Дістрібутінг»на користь позивача 311403,80 грн. Рішення суду не виконано у звязку з відсутністю у боржника грошових коштів. 15.06.1999 року позивач звернувся до Арбітражного суду м.Києва про порушення справи про банкрутство ДП «Юніверсал Дістрібутінг». Ухвалою Арбітражного суду від 22.12.2003 заява позивача залишена без розгляду.

Згідно пп.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 24.12.2002, що набула чинності 21.01.2003, платник податку продавець товару має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів у поточному або передуючих звітному податкових періодах у випадках, якщо покупець таких товарів затримує без узгодження з продавцем оплату їх вартості. Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, зокрема, якщо платник податків звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство покупця.

На підставі вищезазначеної норми, позивач у 1 кварталі 2003 року збільшив суму валових витрат на 273,1 тис. грн. та у січні 2003 року зменшив суму податку на додану вартість на 54628,00 грн.

Доводи податкового органу щодо порушення позивачем встановлених ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строків подання податкової декларації правильно відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на те що зазначені обмеження введені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.02.2003, які набрали чинності з 26.03.2003, і на момент подання позивачем уточнюючого розрахунку не існували.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності прийнятого судами попередніх інстанцій рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2005 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко