Ухвала суду № 22338187, 14.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2012 р. м. КиївК-1358/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства Луганської обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація»на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007 року по справі №9/447н-ад за позовом Державного підприємства Луганської обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація»до Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області, треті особи: Державна податкова адміністрація в Луганській області, Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Луганської області від 01.10.2007 року позовні вимоги Державного підприємства Луганської обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація»до Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області, треті особи: Державна податкова адміністрація в Луганській області, Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.12.2006 №0001732301/0, №0001722301/0, №0001692301/0, якими позивачу яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з земельного податку з урахуванням штрафних санкцій у загальній сумі 29930,19грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007 року, постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова про відмову в позові.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 17.01.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 09.02.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», ст. 2 Земельного кодексу України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Краснолуцькою ОДПІ 25.10.2006 було проведено виїзну планову перевірку Антрацитівської дирекції з ліквідації шахт структурного підрозділу ДП «Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств»(ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація») з питань правильності нарахування та своєчасності внесення до бюджету сум земельного податку та правомірності пільг з цього податку за період з 01.04.2005 по 30.06.2006, за результатами якої було складено акт № 461/23-26447508 від 12 грудня 2006 року, зі змісту якого вбачається, що податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог пункту 3 статті 12 Закону України «Про плату за землю», зокрема, неправомірно застосовано пільги по платі за землю у 2005 2006 роках.

На підставі вказаного акта перевірки Лугутинською ДПІ 22.12.2006 було прийнято податкові повідомлення-рішення №0001732301/0, №0001722301/0, №0001692301/0, якими позивачу яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з земельного податку з урахуванням штрафних санкцій у загальній сумі 29930,19грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач повністю утримується за рахунок Державного бюджету України, у звязку з чим звільняється від сплати земельного податку згідно з положеннями пункту 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про плату за землю».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що підприємство фінансується за рахунок коштів бюджету в частині субсидій та капітальних трансфертів, підприємство не можна вважати таким, що повністю являється бюджетною установою та фінансується за бюджетні кошти, оскільки воно має розрахункові рахунки у комерційних банках, де утримуються кошти, отримані від діяльності по реалізації майна шахт, а також власні надходження та послуги, у звязку з чим позивач неправомірно скористався пільгою, передбаченою пунктом 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про плату за землю».

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з Положення про Антрацитівську дирекцію з ліквідації шахт ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація», Антрацитівська дирекція з ліквідації шахт (далі дирекція) створена згідно наказу ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація»від 22.09.2003 №1 та є структурним підрозділом ДП «Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств».

Статтею 6 вказаного вище Положення визначений порядок обліку та звітності Антрацитівської дирекції з ліквідації шахт ДП «Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», а саме: дирекція веде бухгалтерський облік своєї діяльності у відповідності до чинного законодавства України (пункт 6.1); фінансові результати визначаються згідно квартальних та річного бухгалтерського балансу. Бухгалтерська та фінансова звітність підлягає затвердженню директором ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація»(пункт 6.2); дирекція подає звітність в ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація», органам статистики, податкової інспекції в обємах та строки, установлені вказаними органами та визначені законодавством України (пункт 6.3); перевірка діяльності здійснюється у відповідності з законодавством України (пункт 6.4).

Як вбачається з акту перевірки, була здійснена перевірка саме Антрацитівської дирекції з ліквідації шахт ДП «Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», якою було встановлено, що Антрацитівської дирекції з ліквідації шахт ДП «Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств»у періоді, що перевірявся, задекларувала пільги по сплаті земельного податку як підприємство, яке повністю утримується за рахунок державного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: земельний податок були застосовані спірним податковим повідомленням-рішенням саме до Антрацитівської дирекції з ліквідації шахт ДП «Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств».

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про плату за землю»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що термін «податок»вживається у значенні обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Частинами 1, 3 статті 95 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

У статті 5 Закону України «Про плату за землю»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, зокрема, що обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Проте, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що відповідно до статті 26 Закону України «Про плату за землю»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) саме платники податку визначені як субєкти відповідальності за порушення цього Закону.

Зазначені обставини є предметом доказування і підлягають обовязковому встановленню, оскільки мають значення для вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, а також, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в суді касаційної інстанції не дають права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, постановлені судові рішення у справі підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного підприємства Луганської обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація»задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Луганської області від 01.10.2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2007 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:________Т.М.Шипуліна

Судді:________Л.І. Бившева

________А.М. Лосєв