Рішення № 22336948, 29.03.2012, Талалаївський районний суд Чернігівської області

2-36/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2012 смт. Талалаївка. Талалаівський районний суд Чернігіської області у складі головуючого-

судді Бабич О.І.,

при секретаріЯрошенко Л.А, з участю позивача ОСОБА_1, представників відповідачаНовікова С..Д, Михно С. А. голови профспілкового комітетуШулепова О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Талалаївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Талалаївського виробничого управління житлового комунального господарства про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

1 березня 2012 року ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до Талалаївського виробничого управління житлово комунального господарства про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 23 лютого 2012 року наказом № 14 начальника Талалаївського ВУЖКГ , її головного бухгалтера Талалаївського ВУЖКГ, звільнено з роботи за прогул, згідно ст. 147 КЗпП України. Вважає даний наказ незаконним, прийнятим з порушенням норм законодавства про працю України і таким, що підлягає скасуванню, оскільки за весь часу роботи з січня 2003 року , намагалась сумлінно виконувати свою роботу, за що неодноразово заохочувалася, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, питання невідповідності займаній нею посаді не піднімалось. Звертає увагу, що підставами її звільнення у наказі зазначено - прогул. Зазначає те, що зазначена обставина носить субєктивний характер.

В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві. Оскільки в цей день вона виконувала свої трудові обовязки; здавала звіти в налогову інспекцію, була на прийомі в лікаря, за час роботи грубих порушень трудової дисципліни не допускала, добросовісно виконувала покладені на неї обовязки тому й мала заохочення.

Притягнувши її до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи 23.02.2012 року за прогул та застосувавши стягнення за порушення трудової дисципліни начальник не врахував вимоги ст. 149 КЗпП України.

Крім того вказала, що в звязку з незаконністю дій зі сторони керівника ВУЖКГ їй завдана моральна шкода, яка виразилася в порушенні нормальної життєдіяльності, з моменту звільнення з роботи залишилася без засобів існування, сильно переживала, отримала сильні душевні страждання, відповідний запис в трудовій книжці позбавляє можливості отримати нормальну роботу за фахом. Проживає одиноко на утриманні має хвору доньку.

Просить визнати неправомірним та скасувати наказ про звільнення її з роботи, поновивши на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі - 7087,5 грн.

В поданому до суду запереченні відповідач позовні вимоги ОСОБА_1, не визнав, зазначаючи, що вони є безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. 23.02 2012 року о 10 годині, позивач повідомила, що йде до податкової інспекції, на роботу ж повернулася лише о 15 годині 50 хв, її поведінка була неадекватна, відчувався запах алкоголю, виражалася нецензурними словами та вдалась до фізичного нападу на начальника ВУЖКГ. Зазначена поведінка останньої дала поводи для складання відповідних актів які й явилися підставами для звільнена з роботи.

Визнає, що в наказі про звільнення з роботи ОСОБА_1, неправильно дана юридична кваліфікація обставинам, що стали підставою для її звільнення та просить суд привести звільнення у відповідність з чинним законодавством, відмовивши в задоволенні позову .

Представник відповідача позов в судовому засіданні не визнав, дав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні.

Голова профспілкового комітету ВУЖКГ Шулепов О.А, позов не визнав оскільки профспілковий комітет підтримує наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків дослідивши по справі письмові докази, приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини які регулються нормами трудового права.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що 14 січня 2003 року ОСОБА_1, відповідно до наказу №5 була прийнята на роботу бухгалтера касира Талалаївського ВУЖКГ.

27 лютого 2003 року, наказом №12 переведена на роботу головного бухгалтера цього ж підприємства.

23 лютого 2012 року наказом начальника ВУЖГК №14 звільнена з роботи відповідно ст..147 КЗпП України за прогул. Про звільнення повідомлена в цей же день та під час вручення трудової книжки.

Виданню цього наказу передувало відсутність ОСОБА_1, на роботі з 10 до 15 години 50 хвилин, без поважних причин, поява на роботі в нетверезому стані, нецензурна лайка з начальником.

Керівник ВУЖКГ з зазначеними порушеннями головного бухгалтера не погодився в звязку з чим зажадав від неї пояснень яких вона йому не надала тому було складено акт про відсутність головного бухгалтера на робочому місці більше 3-х годин, зявлення на роботі в нетверезому стані, хуліганські дії останньої та видав наказ про її звільнення.

Згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Зазначені вимоги закону дають можливість керівнику звільнити відповідного працівника у разі одноразового грубого порушення трудових обовязків.

За ст..43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборчого органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян;

Заява ОСОБА_1, від 24.02.2012 року, про її звільнення головою профспілкового комітету не реєструвалась по суті не розглядалась з зазначених підстав.

Стаття.147 КЗпП України, надає право за порушення трудової дисципліни до працівника застосовувати тільки один з таких заходів стягнення: догана; або звільнення. Зазначені в законі підстави не покладають обовязків на суд звільнення працівника з роботи , або коригувати його звільнення тією чи іншою установою, тому поставлена вимога відповідача в запереченні не може бути прийнята судом до виконання.

За час роботи в ВУЖКГ ОСОБА_1, до дисциплінарної, адміністративної чи іншої відповідальності не притягувалась.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності та звільняючи її за це відповідачем порушені зазначені вимоги, а саме; не відібрано жодних пояснень. В порушення вимог п. 2.5.Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року, де вказано з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма N П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277 ( v0277202-95 ), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша). Названі вимоги при звільненні також не виконані. Крім того, у відповідності до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати у порушника трудової дисципліни письмове пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

16 березня 2012 року профспілковий комітет Талалаївського ВУЖКГ розглянув подання начальника та ухвалив не заперечувати в звільненні ОСОБА_1

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів” при застосуванні керівниками чи власниками п. 1 ст. 41 КЗпП України при звільненні працівників із займаної посади додержання вимог статтей 147-1, 148, 149 КЗпП України є обовязковими.

Метою отримання власником або уповноваженим ним органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни, які він повинен зажадати від порушника трудової дисципліни до застосування дисциплінарного стягнення є зясування обставин, за яких вчинено проступок для врахування цього поряд з іншими обставинами при обранні виду стягнення, а тому не зясування обставин, за яких вчинено проступок не може бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення.

З оглянутих і досліджених в судовому засіданні довідок :начальника Талалаївського відділення Бахмацької МДПІ Чернігівської області ДПС Можневського І.М, вбачається, що Талалаївському ВУЖКГ встановлені дні для подачі звітності в лютому 2012 року, 09.02.2012 року подання податкової декларації з плати за землю,15.02.2012 р, Ф№ЗРВ-1,18.02.2012 р, з фонду оплати праці,20.02.2012 р,подання декларації з ПДВ. Факт здачі та уточнення зазначених звітів 23.02.2012 року підтвердили працівники податкової служби Сердюк Л.О, та Лукаш Ю.Г.

За повідомленням Талалаївської ЦРЛ ОСОБА_1, 23.02.2012 року була на прийомі у лікаря загальної практики сімейної медицини Демяненко В.М.В другій половині дня.

Із трудової книжки та почесних грамот вбачається, що ОСОБА_1, неодноразово заохочувалася за високі досягнення в праці.

З доповідної записки ОСОБА_1, від 12.10.2011 року вбачається, що їй не надані первинні документи головним економістом Макаренко О.М, та інженером Рудяк В.М, і тому вона не має можливості своєчасно опрацьовувати та вести первинний бухгалтерський облік, просина начальника навести належний порядок ведення документації керівного бухгалтерського обліку. Після чого останній були надані 02.11.2011 року. Тому суд повинен критично відноситись до показів працівників ВУЖКГ, Макаренко О.М. Рудяк В.М.Співак С.М та інших.

Згідно довідки ВУЖКГ місячна заробітна плата головного бухгалтера становить 1400 гривні.

Зазначені обставини підтверджуються й матеріалами перевірки заяви начальника ВУЖКГ Новікова С.Д,працівниками міліції. Від 27.02.2012 року де йому було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.6 п.2 КПК Украйни. Та складено протокол за ст.173 КУпАП за нецензуру лайку відносно ОСОБА_1

За таких умов посилання відповідача на вказані документи як на підставу звільнення ОСОБА_1, з роботи на підставі ст. 147 КЗпП України не заслуговують на увагцу суду, оскільки керівником установи при застосуванні даного виду дисциплінарного стягнення не було встановлено в чому полягає одноразове грубе порушення трудових обов”язків головним бухгалтером Талалаївського ВУЖКГ ОСОБА_1, не було наведено переконливих доказів відповідачем щодо зазначених обставин під час розгляду справи в суді.

Крім того, в суді встановлено, що порушення трудових обов”язків, за яке було звільнено позивачку відповідачем не було предметом зясування обставин відсутності відповідачки на робочому місці тому й не підтверджуються належними доказами, Дисциплінарне стягнення у вигляді розірвання трудового договору відповідно до ст.147 КЗпП України було накладено на позивачку 23.02.2012 року, що стверджується оглянутим в суді наказом № 14 . Та в порушення вимог ст. 149 КЗпП України відповідачем без письмових пояснень ОСОБА_1

За таких обставин суд приходить до переконання, що наказ № 14 від 23.02.2012 року начальника Талалаївського ВУЖГК, Новікова С.Д, про звільнення ОСОБА_1, - головного бухгалтера за прогул відповідно до ст.147 КЗпП України прийнятий з грубим порушенням вимог трудового законодавства, а тому є підстави визнати його незаконним.

Відповідач в суді не довів, що ОСОБА_1, перебуваючи на роботі скоїла прогул без поважних причин, зявилася на робочому місці в стані алкогольного спяніння оскільки оглянутими в суді матеріалами перевірки, з цього питання працівниками міліції стверджують обставини викладені в позовній заяві.

Інші порушення трудової дисципліни, допущені позивачкою 23.02.2012 року, а саме відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин, перебування на робочому місці в нетверезому стані та хуліганських дій на які вказували представники відповідача як на додаткові підстави для звільнення ОСОБА_1, із займаної роботи не підтверджені відповідачем, тому не являються підставами для звільнення позивача, яке вона оспорює в суді.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивача незаконно звільнено з роботи і її позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу № 14 від 23.02.2012 року про звільнення є правомірними.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішенні про поновлення на роботі орган, який розглядає спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Одже позовні вимоги працівника про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також підлягають задоволенню.

Як вбачається з наказу № 1.Д від 27 лютого 2003 року ОСОБА_1, переведена на роботу головного бухгалтера Талалаївського ВУЖКГ. З наданої відповідачем суду довідки за № 15 від 13 березня 2012 року, середньо місчна заробітна плата позивачки складає 1400 гр, яка обчислена шляхом ділення заробітної плати, що враховується для розрахунку середньої заробітної плати на кількість календарних днів у розрахунковому періоді.

При обрахунку середнього разобітку за час вимушеного прогулу суд бере до уваги ту обставину, що ОСОБА_1, з 27 лютого 2003 року призначена на роботу головного бухгалтера Талалаївського виробничого управління житлово-комунального господарства з оплатою праці 90 % посадового окладу начальника 1400 грн. Тобто, при даному обрахунку за час вимушеного прогулу з урахуванням середньоденної заробітної плати в розмірі 1400х 25=56 грн. слід рахувати за період звільнення з роботи по день поновлення на роботу в Талалаївське ВУЖКГ, а саме з 23 лютого по 29 березня 2012 року, що становить 25 повних робочих днів, та складає 1400 грн. без врахування податків та обов”язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати (56 грн.х. 25 днів = 1400 грн.).

Тобто обраховуючи величину середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 лютого 2012 року по день розгляду справи в суді слід враховувати різницю середньоденної заробітної плати -1400гр, кількість робочих днів за лютий - березень 2012 року в Талалаївському ВУЖКГ - 25 р (56 х 25 = 1400) між середньоденною заробітною платою на роботі в ВУЖКГ.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки в суді встановлено, що ОСОБА_1, було незаконно звільнено з роботи, суд приходить до переконання, що це призвело до моральних страждань позивачки, однак остання в суді не довела, що внаслідок незаконного звільнення втратила нормальні життєві звязки, затратила додаткові зусилля для організації свого життя.Суд при цьому враховує і саму поведінку позивачки на роботі за що притягувалась до адміністративної відповідальності.

Враховуючи наведене, суд керуючись ст. 237-1 КЗпП частково задовольняє позовні вимоги позивачки щодо стягнення на її користь моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги незначний проміжок часу з моменту звільнення до поновлення на роботі головного бухгалтера підприємства, тобто влаштування її за фахом на керівну посаду, а також її поведінку 23.02.2012 року, фінансовий стан підприємства оцінює розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності та справедливості, в сумі 300 грн.

Позивачка при звереннні до суду була звільенна від сплати судового збору , керуючись ст 88 ЦПК України з урахуванням задоволення позову суд стягує на користь держави судові витрати з відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, п. 1 ст. 40, ст.ст. 43, 148-149, 231, 235, 237-1 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Талалаївського виробничого управління житлово комунального господарства про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати наказ Талалаївського виробничого управління житлово комунального господарства від 23лютого 2012 року № 14 „Про особовий склад” незаконним та скасувати його.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Талалаївському виробничому управлінні житлово комунальному господарстві на роботі головного бухгалтера.

Стягнути з Талалаївського виробничого управління житлово комунального господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.02.2012 року по 29.03.2012 року в сумі 1400(одну тисячу чотириста ) грн, . без врахування податків та обовязкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати.

Стягнути з Талалаївського виробничого управління житлово комунального господарства на користь ОСОБА_1, 300 (триста) грн. моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.

Стягнути з Талалаївського виробничого управління житлово комунального господарства на користь держави 107,30 гривні. (код платежу: 22030001, одержувач: держбюджет Талалаївського району, номер рахунку:ЄДРПОУ 37387323, МФО: 803014, банк одержувача: ГУДКУ у Чернігівській області).

Допустити негайне виконання цього рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в Талалаївському виробничому управлінні житлово комунальному господарстві на роботі головного бухгалтера.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Талалаівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання ними копії цього рішення.

Суддя О.І.Бабич