Рішення № 2232945, 22.10.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.08 р. Справа № 28/7

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче

підприємство „Агропромкомплект”, ЄДРПОУ 33339135, м.Дніпропетровськ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого

машинобудування”, ЄДРПОУ 20355550, м.Маріуполь

про стягнення 197537 грн. 40 коп.

Представники:

від позивача: Ісаєв В.Ю. на підставі довіреності б/н від 31.12.2007р.

від відповідача: Звєрєва С.С. на підставі довіреності №250-52Д від 26.05.2008р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судовому засіданні 10.09.2008 р.

оголошувалась перерва

до 06.10.2008 р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Агропромкомплект”, м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь, про стягнення 197537 грн. 40 коп., в тому числі: борг в сумі 134568 грн. 68 коп., сума на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 36585 грн. 23 коп., сума відсотків за неправомірне користування чужими коштами в розмірі 3694 грн. 61 коп., пеня в розмірі 22688 грн. 88 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір № ПСН-02439 від 25.12.2006 р., специфікації № 1 та № 2 до договору № ПСН-02439 від 25.12.2006 р., рахунки: №261/с3/01 від 04.05.2007р., №284/с3/01 від 15.05.2007р., №285/с3/01 від 15.05.2007р., №288/с3/01 від 16.05.2007р., №330/с3/01 від 29.05.2007р., №329/с3/01 від 30.05.2007р., №342/с3/01 від 07.06.2007р., №343/с3/01 від 15.06.2007р., №285/с3/01 від 15.05.2007р., №407/с3/01 від 16.07.2007р., №426/с3/01 від 01.08.2007р., №453/с3/01 від 01.08.2007р., №474/с3/01 від 10.08.2007р., №486/с3/01 від 15.08.2007р., №525/с3/01 від 30.08.2007р., №601/с3/01 від 27.09.2007р., №613/с3/01 від 02.10.2007р., №744/с3/01 від 12.11.2007р., №745/с3/01 від 12.11.2007р., №777/с3/01 від 21.11.2007р., накладні: № 040504А/с3/01 від 04.05.2007 р., № 160503А/с3/01 від 16.05.2007 р., № 290502А/с3/01 від 29.05.2007 р., № 290501А/с3/01 від 29.05.2007 р., № 060609А/с3/01 від 06.06.2007 р., № 060610А/с3/01 від 06.06.2007 р., № 210603А/с3/01 від 21.06.2007 р., № 210604А/с3/01 від 21.06.2007 р., № 210605А/с3/01 від 21.06.2007 р., № 180708А/с3/01 від 18.07.2007 р., № 010802А/с3/01 від 01.08.2007 р., № 070803А/с3/01 від 07.08.2007 р., № 150804А/с3/01 від 15.08.2007 р., № 130804А/с3/01 від 13.08.2007 р., № 130902А/с3/01 від 13.09.2007 р., № 030903А/с3/01 від 28.09.2007 р., № 031001А/с3/01 від 03.10.2007 р., № 141103А/с3/01 від 14.11.2007 р., № 141104А/с3/01 від 14.11.2007 р., № 261104А/с3/01 від 26.11.2007 г., довіреності: серії ЯНД №014321 від 04.05.2007р., серії ЯНД №014525 від 17.05.2007р., серії ЯНД №014774 від 29.05.2007р., серії ЯНД №015013 від 06.06.2007р., серії ЯНД №015264 від 20.06.2007р., серії ЯНД №015784 від 18.07.2007р., серії НБГ №900082 від 02.08.2007р., серії НБГ №900290 від 14.08.2007р., серії НБГ №900812 від 12.09.2007р., серії НБГ №901144 від 28.09.2007р., серії НБГ №902026 від 13.11.2007р., серії НБГ №902329 від 26.11.2007р. на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні: №319 від 04.05.2007р., №341 від 16.05.2007р., №380 від 29.05.2007р., №379 від 29.05.2007р., №412 від 06.06.2007р., №413 від 06.06.2007р., №445 від 21.06.2007р., №446 від 21.06.2007р., №447 від 21.06.2007р., №497 від 18.07.2007р., №534 від 01.08.2007р., №544 від 07.08.2007р., №564 від 13.08.2007р., №569 від 15.08.2007р., №651 від 13.09.2007р., №698 від 28.09.2007р., №709 від 03.10.2007р., №834 від 14.11.2007р., №837 від 14.11.2007р., №874 від 26.11.2007р., податкові накладні, претензію №517 від 10.04.2008р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 07.07.2008р. порушив провадження у справі № 28/7 та призначив її розгляд на 23.07.2008р.

22.07.2008р. до господарського суду Донецької області надійшла телеграма від відповідача, зі змісту якої вбачається, що відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з знаходженням представника відповідача у відрядженні.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

06.08.2008 р. до господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив № А14/28-7 від 04.08.2008р. на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову у зв’язку з тим, що оплата товару відповідно до вимог договору здійснюється на підставі рахунку, але рахунки відповідачем отримані не були, також відповідач не згоден з періодом нарахування позивачем 3 % річних, індексу інфляції та пені. Крім того, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності при нарахуванні пені.

Заявою № 1191 від 06.08.2008 р. керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач збільшив позовні вимоги та заявив про стягнення з відповідача 202938 грн. 46 коп., в тому числі: борг в сумі 134568 грн. 68 коп., сума на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 37946 грн. 96 коп., три відсотки річних за неправомірне користування чужими коштами в сумі 4181 грн. 34 коп., пеня в сумі 26241 грн. 48 коп.

27.08.2008р. до господарського суду Донецької області надійшли пояснення №1287 від 26.08.2008р. позивача з приводу подання позовної заяви від 23.06.2008р. №964 та відзиву на позовну заяву від 04.08.2008р. №А14/28-7. Також, позивачем були надані письмові пояснення від 14.08.2008 р. водіїв-експедиторів Петченка Є.В. та Попова В.В.

До господарського суду Донецької області від позивача 16.09.2008р. надійшли доповнення №1515 від 15.09.2008р. до пояснень №1287 від 26.08.2008р. 15.10.2008р. до господарського суду Донецької області від позивача надійшли доповнення №1588 від 09.10.2008р. до пояснень №1287 від 26.08.2008р.

До господарського суду Донецької області 27.08.2008р. надійшли доповнення №А14-28/7-д від 27.08.2008р. до відзиву на позовну заяву, відповідно до яких відповідач посилається на те, що йому рахунки-фактури позивачем не надавались, їх номера повідомлялись позивачем по телефону перед поставкою для оформлення відповідачем довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. 10.09.2008 р. та 16.10.2008 р. до господарського суду Донецької області надійшли доповнення до відзиву № 28/7-д2 від 09.09.2008 р. та №А14-28/7-3д від 10.10.2008р.

Суд приймає до уваги зазначені вище документи та розглядає справу по суті.

08.09.2008р. позивачем було заявлено клопотання №1465 від 02.09.2008р. про необхідність виклику у судове засідання представників відповідача, а саме: Першого заступника головного інженера відповідача Удота В.І., працівників Попову А.М. та Ткаченко В.І. для надання пояснень з приводу відомих їм фактів, викладених у позовній заяві по цій справі та у відзиві на позовну заяву. У разі участі вказаних осіб у судовому засіданні провести фіксацію судового засідання за допомогою технічних засобів.

Розглянувши вказане клопотання позивача, суд відмовляє в його задоволенні, враховуючи достатність матеріалів цієї справи для винесення рішення.

Сторонами 27.08.2008р. було заявлено клопотання про продовження розгляду справи на два місяці.

Ухвалою господарського суду Донецької області клопотання сторін було задоволено, строк розгляду справи продовжено до 08.11.2008р.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарським судом встановлено наступне:

Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Агропромкомплект”, м. Дніпропетровськ, та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь, 25.12.2006 р. був укладений договір № ПСН-02439.

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору постачальник (позивач) зобов’язався поставити на адресу покупця (відповідача) продукцію в асортименті, кількості та по цінам відповідно до специфікацій №1 та №2, які є невід’ємною частиною цього договору, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити поставлену продукцію. Сума договору складає 1973114 грн. 40 коп. в тому числі ПДВ – 328852 грн. 40 коп.

Факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 153568 грн. 68 коп. підтверджується накладними: № 040504А/с3/01 від 04.05.2007 р., № 160503А/с3/01 від 16.05.2007 р., № 290502А/с3/01 від 29.05.2007 р., № 290501А/с3/01 від 29.05.2007 р., № 060609А/с3/01 від 06.06.2007 р., № 060610А/с3/01 від 06.06.2007 р., № 210603А/с3/01 від 21.06.2007 р., № 210604А/с3/01 від 21.06.2007 р., № 210605А/с3/01 від 21.06.2007 р., № 180708А/с3/01 від 18.07.2007 р., № 010802А/с3/01 від 01.08.2007 р., № 070803А/с3/01 від 07.08.2007 р., № 150804А/с3/01 від 15.08.2007 р., № 130804А/с3/01 від 13.08.2007 р., № 130902А/с3/01 від 13.09.2007 р., № 030903А/с3/01 від 28.09.2007 р., № 031001А/с3/01 від 03.10.2007 р., № 141103А/с3/01 від 14.11.2007 р., № 141104А/с3/01 від 14.11.2007 р., № 261104А/с3/01 від 26.11.2007 р.

Одночасно, факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару підтверджується підписами на вказаних вище накладних представників відповідача, які діяли на підставі довіреностей: серії ЯНД №014321 від 04.05.2007р., серії ЯНД №014525 від 17.05.2007р., серії ЯНД №014774 від 29.05.2007р., серії ЯНД №015013 від 06.06.2007р., серії ЯНД №015264 від 20.06.2007р., серії ЯНД №015784 від 18.07.2007р., серії НБГ №900082 від 02.08.2007р., серії НБГ №900290 від 14.08.2007р., серії НБГ №900812 від 12.09.2007р., серії НБГ №901144 від 28.09.2007р., серії НБГ №902026 від 13.11.2007р., серії НБГ №902329 від 26.11.2007р. на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Суду надані податкові накладні: №319 від 04.05.2007р., №341 від 16.05.2007р., №380 від 29.05.2007р., №379 від 29.05.2007р., №412 від 06.06.2007р., №413 від 06.06.2007р., №445 від 21.06.2007р., №446 від 21.06.2007р., №447 від 21.06.2007р., №497 від 18.07.2007р., №534 від 01.08.2007р., №544 від 07.08.2007р., №564 від 13.08.2007р., №569 від 15.08.2007р., №651 від 13.09.2007р., №698 від 28.09.2007р., №709 від 03.10.2007р., №834 від 14.11.2007р., №837 від 14.11.2007р., №874 від 26.11.2007р. та рахунки-фактури № 262/с3/01 від 04.05.2007 р., № 285/с3/01 від 16.05.2007 р., № 290/с3/01 від 29.05.2007 р., № 291/с3/01 від 29.05.2007 р., № 331/с3/01 від 06.06.2007 р., № 332/с3/01 від 06.06.2007 р., № 344/с3/01 від 21.06.2007 р., № 345/с3/01 від 21.06.2007 р., № 348/с3/01 від 21.06.2007 р., № 408/с3/01 від 18.07.2007 р., № 427/с3/01 від 01.08.2007 р., № 454/с3/01 від 07.08.2007 р., № 475/с3/01 від 13.08.2007 р., № 487/с3/01 від 15.08.2007 р., № 526/с3/01 від 13.09.2007 р., № 602/с3/01 від 28.09.2007 р., №614/с3/01 від 03.10.2007 р., № 746/с3/01 від 14.11.2007 р., № 747/с3/01 від 14.11.2007 р., № 778/с3/01 від 26.11.2007 р.

Таким чином, на виконання умов договору № ПСН-02439 від 25.12.2006 р., позивач відповідно до вищевказаних накладних здійснив постачання на адресу відповідача продукції, на загальну суму 153568 грн. 68 коп.

Відповідно до п. 6.1 договору № ПСН-02439 від 25.12.2006 р. відповідач зобов’язався здійснити оплату впродовж 10 банківських днів з моменту поставки продукції та виставлення рахунку.

Позивач в поясненнях № 1287 від 26.08.2008 р., доповненнях до пояснень № 1515 від 15.09.2008 р. та судових засіданнях зазначив, що рахунки перед кожною поставкою передавались відповідачу факсимільним зв’язком, а оригінали рахунків разом з товаросупровідними документами надавались представнику відповідача при передачі товару.

Відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач фактично визнає наявність обов’язку перед позивачем щодо оплати отриманого від позивача товару, однак, наполягає на тому, що він не отримував рахунки від позивача, в зв’язку з чим його обов’язок по сплаті настав після отримання претензії позивача від 10.04.2008 р. № 517 відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України.

В доповненнях до відзиву на позовну заяву від 27.08.2008 р. відповідач зазначив, що номера рахунків-фактур повідомлялись йому по телефону для оформлення довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Позивачем надані суду рахунки-фактури, а також рахунки. Судом встановлено, що в довіреностях відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей вказані саме номери та дати рахунків, що виписані позивачем, а не рахунків-фактур.

Пунктом 4.2. договору № ПСН – 02439 від 25.12.2006 р. передбачено, що позивач разом з товаром передає відповідачу видаткову накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну та сертифікат якості, виданий підприємством-виробником.

Відповідно письмових пояснень від 14.08.2008 р. водіїв-експедиторів Петченка Є.В. та Попова В.В., які здійснювали поставку товарів відповідачеві по спірним накладним № 070803А/с3/01 від 07.08.2007 р.; № 290501А/с3/01 від 29.05.2007 р.; № 290502А/с3/01 від 29.05.2007 р.; № 210603А/с3/01 від 21.06.2007р.; №210604А/с3/01 від 21.06.2007р.; №210605А/с3/01 від 21.06.2007р.; №130902А/с3/01 від 13.09.2007 р.; № 141103А/с3/01 від 14.11.2007 р.; № 141104А/с3/01 від 14.11.2007 р. всі товаросупровідні документи та оригінали рахунків були надані представникам позивача разом з товаром.

Як встановлено судом, в довіреностях відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей вказані номери та дати рахунків, що виписані позивачем.

Одночасно, в матеріалах справи містяться копії листів відповідача: №268-618 від 07.05.2007р., №268 від 18.06.2007р., №902-24 від 17.08.2007р., №268-1250 від 12.09.2007р., №902-141 від 04.10.2007р. та №268/1626 від 26.10.2007р. підписані заступником головного інженера Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь Удотом В.І. та адресовані позивачу, зі змісту яких вбачається, що відповідач просить позивача відвантажити йому товар, а саме інструменти, на підставі договору №ПСН-02439 від 25.12.2006р. та відповідно до рахунків №261/с3/01 від 04.05.2007р., №284/с3/01 від 15.05.2007р., №285/с3/01 від 15.05.2007р., №288/с3/01 від 16.05.2007р., №330/с3/01 від 29.05.2007р., №329/с3/01 від 30.05.2007р., №342/с3/01 від 07.06.2007р., №407/с3/01 від 16.07.2007р., №426/с3/01, №453/с3/01, №474/с3/01, №486/с3/01 від 15.08.2007р., №525/с3/01 від 30.08.2007р., №601/с3/01 від 28.09.2007р., №613/с3/01 від 02.10.2007р., №777/с3/01 від 21.11.2007р. Тобто, в своїх листах відповідач посилається на рахунки позивача.

Суд вважає, що посилання в до кументах відповідача, а саме довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей та в вищевказаних листах на номери та дати рахунків, підтверджує факт виставлення позивачем рахунків відповідачу. Датою виставлення рахунків є дата виписки відповідних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, в зв’язку з тим, що листи відповідача, в яких є посилання на рахунки, підписувались пізніше. Крім того, ці документи підтверджують прийняття до виконання рахунків відповідачем.

Відсутність в платіжних дорученнях відповідача щодо часткової сплати боргу по договору № ПСН-02439 від 25.12.2006 р. та в товарно-транспортних накладних посилань на рахунки, не спростовує факт виставлення позивачем рахунків відповідачу.

Таким чином, суд встановив, що позивач виконав свій обов’язок по договору № ПСН – 02439 від 25.12.2006 р., а саме поставив на адресу відповідача продукцію та виставив рахунки впродовж 10 банківських днів з моменту поставки продукції.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов’язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором №ПСН-02439 від 25.12.2006р. підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи №28/7.

Як вказують сторони, Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь частково, а саме тільки в сумі 19000 грн. 00 коп. оплатило поставлений позивачем товар (вказане підтверджується виписками з рахунку).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання останнім своїх зобов’язань за договором №ПСН-02439 від 25.12.2006р. складає 134568 грн. 68 коп.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №517 від 10.04.2008р. щодо сплати останнім заборгованості перед позивачем в сумі 135069 грн. 08 коп., відповідно до даної претензії позивач посилається на невиконання позивачем зобов’язань за договором № ПСН-02439 від 25.12.2006 р., що є підставою позовних вимог по справі №28/7, та за договором поставки № 14931/с2/01 від 12.11.2007 р.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не представлено суду доказів перерахування на рахунок позивача грошових коштів в сумі 134568 грн. 68 коп. на виконання договору №ПСН-02439 від 25.12.2006р., суд робить висновок, що дана сума не перерахована до теперішнього часу, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 134568 грн. 68 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем відповідно до позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог № 1191 від 06.08.2008 р. заявлено про стягнення з відповідача суми на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 37946 грн. 96 коп. за період з червня 2007 р. по серпень 2008 р., та трьох відсотків річних за неправомірне користування чужими коштами в сумі 4181 грн. 34 коп. за період з 22.05.2007 р. по 06.08.2008 р.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з відзивом № А14/28-7 від 04.08.2008р. відповідач не погоджується з періодом нарахування позивачем 3% річних, індексу інфляції. За твердженням відповідача, нараховувати штрафні санкції необхідно відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, тобто, в семиденний строк з дня пред’явлення позивачем відповідної вимоги. Як стверджує відповідач, інфляційні нарахування на суму боргу та три відсотки річних повинні нараховуватись в період з 23.04.2008р. по 23.06.2008р. (дата підпису позовної заяви).

Одночасно, як вказувалось вище, відповідно до п.6.1. договору №ПСН-02439 від 25.12.2006р. оплата товару здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару та виставлення рахунку.

Враховуючи, що поставки товару та виставлення рахунків, що було встановлено судом, відповідно до зазначеного договору та наданих суду накладних здійснювались 04.05.2007р., 16.05.2007р., 29.05.2007р., 06.06.2007р., 21.06.2007р., 18.07.2007р., 01.08.2007р., 07.08.2007р., 13.08.2007р., 15.08.2007р., 13.09.2007р., 28.09.2007р., 03.10.2007р., 14.11.2007р. та 26.11.2007р. три відсотки річних починають нараховуватись з 22.05.2007р., 31.05.2007р., 13.06.2007р., 21.06.2007р., 07.07.2007р., 02.08.2007р., 16.08.2007р., 22.08.2007р., 29.08.2007р., 31.08.2007р., 28.09.2008р., 13.10.2007р., 18.10.2007р., 29.11.2007р. та 11.12.2007р. відповідно.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок, а також приймаючи до уваги той факт, що мало місце прострочення виконання основного зобов’язання, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Агропромкомплект”, м.Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м.Маріуполь в частині стягнення з останнього суми на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 37946 грн. 96 коп. та трьох відсотків річних за неправомірне користування чужими коштами в сумі 4181 грн. 34 коп. за період з 22.05.2007 р. по 06.08.2008 р. підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 26241 грн. 48 коп.

Пунктом 8.3. договору №ПСН-02439 від 25.12.2006р. передбачено, що у разі порушення покупцем (відповідачем) строків оплати, зазначених в договорі, покупець сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

За змістом відзиву № А14/28-7 від 04.08.2008р. відповідач не погоджується з періодом нарахування пені. Також, відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені по накладним № 040504а/с3/01 від 04.05.2007 р., № 160503а/с3/01 від 16.05.2007 р., № 290501а/с3/01 від 29.05.2007 р., № 290502а/с3/02 від 29.05.2007 р., № 060609а/с3/01 від 06.06.2007 р., № 060610а/с3/01 від 06.06.2007 р.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю; зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з приписами ст. 264 Цивільного кодексу України вчинення особою дій, що свідчить про визнання боргу, перериває перебіг позовної давності. До таких дій належать не тільки дії формального характеру, а й будь-які фактичні дії, що свідчать про визнання зобов'язаною особою боргу (часткове погашення боргу, повне або часткове визнання претензії, прохання про відстрочку виконання, сплата процентів за основним боргом тощо).

Здійснивши поставки товару відповідачу 29.05.2007р., 06.06.2007р., 21.06.2007р. згідно з накладними №290501А/с3/01, №290502А/с3/01, №060609А/с3/01, №060610А/с3/01, №210603А/с3/01, №210604А/с3/01, №210605А/с3/01 на суму 77923 грн. 56 коп., враховуючи, що відповідачем було оплачено тільки 5027 грн. 36 коп., позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №984 від 19.07.2007р. про погашення заборгованості в розмірі 72896 грн. 20 коп.

Листом №902-32 від 11.09.2007р. відповідач сповістив позивача про графік погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Агропромкомплект”, м. Дніпропетровськ:

- до 15.09.2007р. – 15 тис. грн.

- до 20.09.2007р. – 20 тис. грн.

- до 30.09.2007р. – 10 тис. грн..

- жовтень – 10 тис. грн.

- листопад – 12896, 2 тис. грн.

- грудень – 10 тис. грн.

Всього 72896 грн. 20 коп.

Оскільки відповідачем було визнано борг в сумі 72896 грн. 20 коп. відповідно до поставок, здійснених позивачем 29.05.2007 р., 06.06.2007 р., 21.06.2007 р., строк позовної давності було перервано 11.09.2007 р. Після переривання перебіг позовної давності починається заново, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (п. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України)

Таким чином, твердження відповідача щодо спливу позовної давності щодо нарахування пені на суму заборгованості, яка виникла на підставі поставок здійснених позивачем 29.05.2007р., 06.06.2007р. спростовуються матеріалами справи, а також нормами чинного законодавства України та не приймається судом до уваги.

Посилання відповідача на те, що графік погашення заборгованості (лист відповідача №902-32 від 11.09.2007р.) є новацією у розумінні ст. 604 Цивільного кодексу України не приймається судом до уваги у зв’язку з наступним.

Статтею 604 Цивільного кодексу передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). При цьому, як свідчить позивач, даний графік позивачем не був прийнятий, що підтверджується листом позивача від 12.09.2007 р. № 1257, який наявний в матеріалах справи, тобто відсутня спільна воля сторін для заміни старого зобов’язання новим.

Суд застосовує строк позовної давності щодо нарахування пені по зобов’язанням відповідача, що виникли на підставі накладної № 040504А/с3/01 від 04.05.2007 р. (по накладної № 160503А/с3/01 від 16.05.2007 р. позивачем не нараховувалась пеня). Оскільки сплив позовної давності є підставою для відмови в позовних вимогах, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивачу в сумі 1 грн. 99 коп.

Як зазначає позивач в своїх поясненнях №1287 від 26.08.2008р., нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення виконання зобов’язань здійснюється за весь період прострочення відповідно до ч.4 ст.232 та ч.6 ст.231 Господарського кодексу України.

Згідно ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 4 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються на день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Зазначені відсотки не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, оскільки мають іншу правову природу. Зобов'язання боржника щодо сплати таких відсотків річних врегульовано ст. 536 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, виходячи з того, що договором №ПСН-02439 від 25.12.2006р. не встановлено іншого порядку припинення нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання сторонами своїх зобов’язань за вказаним договором, до даного спору застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Агропромкомплект”, м. Дніпропетровськ про стягнення з відповідача пені в сумі 26241 грн. 48 коп. підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м.Маріуполь підлягає пеня в розмірі 11897 грн. 88 коп.

08.09.2008р. позивачем було заявлено клопотання №1465 від 02.09.2008р. про необхідність виклику у судове засідання представників відповідача, а саме: Першого заступника головного інженера відповідача Удота В.І., працівників Попову А.М. та Ткаченко В.І. для надання пояснень з приводу відомих їм фактів, викладених у позовній заяві по цій справі та у відзиві на позовну заяву. У разі участі вказаних осіб у судовому засіданні провести фіксацію судового засідання за допомогою технічних засобів.

Розглянувши вказане клопотання позивача, суд відмовляє в його задоволенні, враховуючи достатність матеріалів цієї справи для винесення рішення.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 49, 77, 82, 84 та ст.85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Агропромкомплект”, м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування”, м. Маріуполь про стягнення 202938 грн. 46 коп., в тому числі: борг в сумі 134568 грн. 68 коп., сума на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 37946 грн. 96 коп., три відсотки річних в сумі 4181 грн. 34 коп., пеня в сумі 26241 грн. 48 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” (87535, Донецька область, м.Маріуполь, пл.Машинобудівельників, буд.1, ЄДРПОУ 20355550, п/р №26000900177266 у філії Першого українського міжнародного банку м.Маріуполя, МФО 335742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Агропромкомплект” (49055, м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, 31-а, ЄДРПОУ 33339135, п/р №26007050301874 у ЗАТ „ПриватБанк” м.Дніпропетровська, МФО 305299) заборгованість в сумі 134568 грн. 68 коп., суму на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 37946 грн. 96 коп., три відсотки річних в сумі 4181 грн. 34 коп., пеню в розмірі 11897 грн. 88 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1885 грн. 94 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 109 грн. 66 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За згодою сторін в судовому засіданні 22.10.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 23.10.2008р.

Суддя