Постанова № 22328286, 22.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/15485/11 Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Драчук Т. О.

суддів: Гонтарука В. М. Боровицького О. А.

при секретарі судового засідання: Марчаку А.В.

за участю: представника апелянта - Кліманського Р.М., представника позивача - Грищук Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу Держкомзему у Летичівському районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" до відділу Держкомзему у Летичівському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними , -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2011 року до Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро»до відділу Держкомзему у Летичівському районі Хмельницької області про визнання протиправними дій та зобовязання здійснити державну реєстрації договорів оренди землі в кількості 30 штук, укладених між ТОВ «Летичів Агро»та громадянами.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Летичів Агро»задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам по справі та допущені порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просив скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Летичів Агро».

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив щодо її задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції, зроблених в постанові від 24.01.2012 року, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відділу Держкомзему у Летичівському районі Хмельницької області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року слід скасувати, враховуючи наступне.

Колегією суддів встановлено, що предметом спірних правовідносин стала відмова відділу Держкомзему у Летичівському районі Хмельницької області у проведенні державної реєстрації договорів оренди землі в кількості 30 штук, які були укладені між ТОВ «Летичів Агро»та громадянами.

Відмова відповідача була викладена в листі №04-02-01/673 від 14.12.2011 року, який був направлений генеральному директору ТОВ «Летичів Агро»до відома (а.с.23).

Зокрема, підставами для відмови у проведенні державної реєстрації договорів оренди землі, відповідач зазначив наступні:

- подання гр.ОСОБА_4 та гр.ОСОБА_5 заяв про відмову в проведенні державної реєстрації договорів оренди землі укладених між ними та ТОВ «Летичів Агро»;

- невідповідність частин 5 та 6 п.9.3 наданих на реєстрацію договорів оренди землі п.15 розділу X «Перехідних положень»Земельного кодексу України;

- невідповідність договорів вимогам ст.15 Закону України «Про оренду землі»та положенням Податкового кодексу України.

Посилаючись на приписи ст.ст.202,210,214,654 та 792 Цивільного кодексу України та ст.15 Закону України «Про оренду землі», ТОВ «Летичів Агро»звернулося в суд з позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмовити в здійснені державної реєстрації договорів оренди та зобовязати останнього здійснити державну реєстрацію договорів оренди.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Летичів Агро», тим самим визнаючи неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні державної реєстрації договорів оренди землі в кількості 30 штук та зобовязуючи останнього здійснити таку реєстрацію, надав перевагу твердженням позивача проте, що подані на реєстрацію договори є чинними ще до моменту їх реєстрації і на них розповсюджуються приписи ст.214 Цивільного кодексу України, щодо порядку відмови від правочину.

Проаналізувавши норми законодавства, які направлені на регулювання спірних правовідносин, дослідивши обставини справи та оцінивши докази в обґрунтування та спростування позовних та апеляційних вимог, колегія суддів вважає висновки суду Хмельницького окружного адміністративного суду неправомірними, такими, що зроблені з помилковим застосуванням норм матеріального права щодо відносин, які мають місце між позивачем та відповідачем.

Так, колегією суддів встановлено, що в період подання позивачем до відповідача договорів оренди земельних ділянок, одночасно надійшли заяви від двох власників земельних ділянок: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які просили Відділ не проводити державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок укладених між ними та ТОВ «Летичів Агро».

Відповідач, прийняв вказані заяви громадян та, враховуючи недоліки поданих договорів, повернув договори оренди земельних ділянок позивачу.

Колегія суддів зауважує, що фактично, подані орендодавцями заяви про не проведення державної реєстрації поданих договорів є свідченням не згоди сторін на виникнення взаємних цивільних прав та обовязків відповідно до умов договору оренди.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, протиріччя орендаря з орендодавцем земельних ділянок не усунуті, а оскільки відповідач являється державним органом реєстрації, і не має відповідних повноважень та прав щодо втручання у господарську діяльність субєктів господарювання, такі протиріччя позивач мав би вирішувати самостійно.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

За правилами встановленими ст.6 Закону України “Про оренду землі”, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарськими кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Оскільки відносини, повязані з орендою землі, регулюються Законом України “Про оренду землі”, який є спеціалізованим, то він має пріоритет перед іншими законами у сфері зазначених правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України “Про оренду землі”, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 18 даного Закону визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”№1952-ІV від 01.06.2004р., державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ним осіб.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію прав речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” №1952-ІV від 01.06.2004р., підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, договори про оренду строком більше одного року.

Частиною 1 статті 20 Закону України “Про державну реєстрацію прав речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” №1952-ІV від 01.06.2004р. визначено, що документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи вище зазначені норми законодавства, колегією суддів встановлено, що фактично, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить вирішити спір, який винник між сторонами відносно договорів оренди земельних ділянок, і просить суд зобовязати реєстраційний орган (відповідача) вчинити дії, які направлені на вирішення цього спору.

Однак, вирішення спору щодо укладання договорів не є компетенцією реєструючого органу, оскільки той лише перевіряє наявність необхідних документів та відсутність перешкод для реєстрації.

В даному випадку, такою перешкодою стали заяви двох учасників договірних відносин власників земельних ділянок: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо не реєстрації договорів оренди земельних ділянок, укладених між ними та ТОВ «Летичів Агро».

Відтак, вказані договори не набрали чинності і не вважаються укладеними до їх державної реєстрації.

Таким чином, реєструючий орган був позбавлений можливості здійснити реєстрацію всіх 30 договорів, так як не мав можливості виокремити з наданого на реєстрацію пакету документів два договори, про відмову в реєстрації яких, вище зазначені особи подали заяви.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, фактично, єдиною підставою для відмови в реєстрації 30 договорів договорів оренди землі стало подання особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заяв про відмову в проведенні державної реєстарції договорів оренди землі, укладених між ними та ТОВ "Летичів Агро".

Інші два пункти зазначені в листі №04-02-01/673 від 14.12.2011 року, носять лише рекомендаційний характер відносно дотримання позивачем земельного законодавства, і не являються підставами для відмови в державній реєстрації договорів оренди землі, оскільки не передбачені Законом.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача по відмові у здійсненні державної реєстрації договорів оренди землі, оскільки у відповідача, були відсутні підстави відповідно до положень проаналізованих норм матеріального права для проведення державної реєстрації вказаних договорів оренди.

В силу ж частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до статті 86 цього ж Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1, п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 24.01.2012 року, допустив порушення норм матеріального, відтак, постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відділу Держкомзему у Летичівському районі Хмельницької області задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року - скасувати.

Винести нову постанову, якою, в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" до відділу Держкомзему у Летичівському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27.03.2012 року.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Гонтарук В. М.

Боровицький О. А.